Поняття "регіональний тип культури" - Типологія культури

Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм. У цілому кожний елемент системи є необхідною, але не достатньою умовою функціонування культури. Винятком із цього правила є Homo sapiens - Творець культури, який виконує функції як необхідності, так і достатності. Зрозуміло, що вивчення складної системи передбачає застосування таких методів, які, не порушуючи фундаментальних взаємозв'язків, дають змогу вичленити окремі простіші блоки і виділити в них їхні сутнісні ознаки.

Типологізація в культурології виступає певним методологічним прийомом (методом) її вивчення та аналізу.

Під типологією в сучасній науці розуміють процес, шляхом якого система поділяється на відносно простіші підсистеми (елементи), що пізніше чергуються за певними ознаками.

Процес групування за певними ознаками, як зазначається в науковій літературі, проводиться за допомогою певної узагальненої ідеалізованої моделі. Слово "модель" італійського походження і означає "взірець - те, з чим порівнюють". Модель - умовно створена абстрактна копія суспільного процесу, явища, події. Абстрактна копія є не що інше, як вихідна гіпотеза, яка пізніше підтверджується або спростовується реальним функціонуванням системи. Як зазначається в словниках, явище може бути описане як модель, якщо цей опис дає ствердні відповіді на запитання:

    1. Яка мета створення моделі? - Вивчення конкретного культурного явища 2. Що конкретно моделюється? - Моделюється реальний культурний процес.

Отже, типологізація культури вимагає системних знань про структуру її елементів, зв'язки, функції, відносини, рівні організації, систему пріоритетних векторів її висхідного розвитку, які і визначають особливості виділених об'єктів, а їх порівняльне дослідження дозволяє спрогнозувати наступні стадії розвитку. У культурології, як правило, виділяються два типи систем культурного розвитку: хронологічний (аналіз культурних епох, що послідовно змінюються) та культурно-історичний (аналіз різних культурних систем, рознесених у часі і просторі).

Аналізуючи сучасні наукові дослідження, можна виділити чотири підходи до типологізації культури.

Найпоширенішою в сучасній культурології є така класифікація культурних регіонів: європейський, далекосхідний, індійський, арабо-мусульманський, тропічноафриканський, латиноамериканський. У свою чергу кожний із цих регіонів має свою внутрішню структуру. Наприклад, у межах європейського культурного регіону існують певні відмінності між культурами романських, германських, слов'янських, угро-фінських народів тощо.

Зазначені особливості регіональних культур формувалися під впливом різноманітних факторів, роль і значення яких змінювались у процесі становлення культури. До таких факторів відносять: природно-біологічний (тобто своєрідність процесів адаптації людини як біологічного виду, її боротьби за вживання); географічний, який акцентує увагу на ролі ландшафту і кліматичних умов; етнічний, пов'язаний зі специфікою формування етносів або етнічних спільностей; етнопсихологічний; фактори соціального характеру.

Регіональний підхід до аналізу світової культури дає змогу хоча б частково показати, що кожна культура, як повна цілісність, неповторна та унікальна. І ця неповторність, незамінність означає, що в певному відношенні різні культури рівні та зіставні між собою.

Особливо наголосимо на етнопсихологічному факторі, значення якого до недавнього часу не бралося до уваги або недооцінювалось. Цей фактор має справу з глибинними характеристиками тієї чи іншої історико-культурної спільноти (народ, етнос, нація тощо).

Етнопсихологічні відмінності в культурах народів світу конкретизується у феномені ментальності (близькі за значенням поняття "народна душа", "дух народу", "національний характер"). Поняття "ментальність" використовується здебільшого тоді, коли намагаються наголосити на специфіці культури, акцентувати на внутрішньо зумовлених, суб'єктивно виражених характеристиках буття культури і людини в ній. Тому ментальність часто розглядають як цілісність духовно-психічного життя конкретно взятого суб'єкта (особа, спільнота) в конкретному культурному просторі. На практиці ментальність репрезентує особливий тип мислення, який виражає життєві установки людей, стійкі зразки світу, емоційні переваги, властиві певній спільноті та культурній традиції..

Похожие статьи




Поняття "регіональний тип культури" - Типологія культури

Предыдущая | Следующая