Як змінився національний склад населення Криму за півстоліття після ліквідації ханату? - Історія завоювання Криму Росією

Населення півострова завжди було багатонаціональним. На час приєднання Криму до Російської імперії найбільшу етнічну групу складали кримські татари. Міста, розташовані на узбережжі, були населені переважно греками, євреями та вірменами; гірські райони -- караїмами, степи поблизу Перекопу -- ногайцями. Степова частина Криму постійного населення у ХVШ ст. майже не мала.

Аналізуючи кількість населення, яке мешкало на території Кримського півострова, треба звернутися до записок консула Франції при Крим Гереї барона Тотта. За його свідченням, загальна кількість населення Кримського ханства у 1767 р. (тобто за 7 років до приєднання до Російської імперії) налічувала 4 млн осіб.

Систематична колонізація Таврійської губернії розпочалася відразу ж після підписання у 1774 р. Кучук-Кайнарджийського миру. Через наміри Катерини II завітати до Криму, Потьомкін повинен був заселити його новими мешканцями, на що зі скарбниці вже були надані гроші.

Г. Потьомкін став активно закликати іноземців, щоб вони переїжджали на постійне проживання до Криму. Кількість іноземних переселенців на півострів стала збільшуватися з 1762 р., коли 4 грудня був опублікований царський маніфест, згідно якого їх запрошували перебиратися до Росії. Іноземці не забарилися прийняти пропозицію російського уряду. За період з 1784 по 1787 рр. із Корсики, Ліворно, Пізи, Генуї та різних міст Німеччини до Криму перебралося 160 колоністів.

Уряд надав іноземним колоністам вагомі пільги. Вони 10 років не платили податків, звільнялися від військової повинності та військових постоїв, одержували гроші на проїзд до місця свого мешкання, наділялися землею по 30 дес. на душу (згідно з указом від 1802 р.), а потім -- по 60 дес. на родину (за указом 1804 р.).

Щоб надати новим колоністам землю, з неї почали виганяти місцевих власників. Все це призвело до того, що з півострова почали від'їжджати корінні мешканці краю. Завдяки безперервній еміграції протягом 60-70-х рр. XVIII ст. кількість населення, яке мешкало лише на півострові, скоротилася з 300 до 152 тис. осіб, або на 49,4 %.

Відразу після встановлення в Криму нової влади російський уряд почав впроваджувати на півострові російські методи управління економікою краю та закріплювати за собою право на володіння місцевою землею. Згідно офіційних даних, до 1796 р. (тобто тільки за 12 років знаходження Криму у складі Російської імперії) у селян було відібрано й передано російським дворянам 288 тис. дес. землі. Разом з відібранням землі уряд розпочав поширювати на місцевих селян кріпосництво.

З кінця XVIII ст. у Криму почалась широка колонізація степової частини. Царський уряд почав переселяти на цю територію державних селян та осіб інших станів із центральних губерній країни. Поряд з російськими переселенцями, в Крим у великій кількості прибували німці, чехи, поляки, греки, вірмени, болгари та ін. Водночас стимулювалася масова еміграція кримських татар до Туреччини.

Ще в 1779 р. уряд Росії прийняв рішення виселити основну частину кримських греків-християн, а також частину вірменів за межі Криму (що й було зроблено з великою жорстокістю "доблесними" російськими військами під командуванням О. Суворова).

За першою депортацією пішли інші. Мета цієї політики російського уряду була досить відвертою: "для зміцнення російського панування у приєднаному краї необхідно було заселити його виключно російськими людьми".

Уряд став наділяти землею відставних солдат, а також примусово переселяти до Криму жінок, які були призначені їм у дружини. У 1787 р. був виданий циркуляр, згідно з яким генерал - губернаторам дозволялося давати дозвіл усім економічним та державним селянам, які того бажали, переселятися на південь України.

Таким чином, освоєння Кримського півострова Російською імперією викликало масову еміграцію кримських татар. Слідом за ними з півострова потягнулися греки та вірмени. Переселення було призупинено лише у 1804 р. герцогом де Рішельє. Вважається, що під час цієї першої хвилі з Росії до Туреччини виїхало від 80 до 300 тис. осіб.

Місця, котрі залишали емігранти, дуже швидко почали заповнювати нові мешканці, які відразу ж після приєднання Криму до імперії, стали переїжджати на півострів.

З 1719 по 1858 рр. облік населення в Російській імперії проводився за допомогою так званих ревізій, яких у зазначений період було десять. Спираючись на дані, які залишилися в цих історичних джерелах, ми можемо побачити скільки нових мешканців прибуло жити до Таврійської губернії.

Табл. № 1.

Чисельність переселенців, які перебралися жити до Таврійської губернії (60-х рр. XVIII ст. -- 50-х рр. ХІХ ст.).

Роки та ревізії

Чисельність переселенців (у тис. чоловік)

В 60-70-ті рр. XVIII ст. (Ш-ГУ ревізії)

31

1782-1795 рр. (ГУ^ ревізії)

40,1

1796-1815 рр. ревізії)

90,0

1816-1835 рр. (VII-VIII ревізії)

18,5

1836-1850 рр. Г^ПМХ ревізії)

12,5

1851-1858 рр. ПХ-Х ревізії)

6,5

Всього переїхало до Криму за час з 40-х рр. XVIII ст. по 50-ті рр. Х! Х ст.

198,6

Таким чином, лише за сторіччя до Таврійської губернії приїхало до 200 тис. нових переселенців. І такі зміни у кількості прийшлого населенні продовжувалися й надалі.

Могутня еміграційна хвиля змінила етнічний склад Таврійської губернії. Численність росіян, українців та білорусів (під загальною назвою "руських") на початок 60-х рр. ХК ст. складала 370,5 тис., татарського населення -- 100 тис., німців -- 45,7 тис., болгар -- 21,4 тис., євреїв -- 14,3 тис., греків -- 13,3 тис., вірмен -- 6,3 тис. осіб. Загальна численність населення досягла 573 тис. осіб.

Похожие статьи




Як змінився національний склад населення Криму за півстоліття після ліквідації ханату? - Історія завоювання Криму Росією

Предыдущая | Следующая