Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України
Наприкінці 1921 р. головні противники більшовиків були розгромлені. Ніяких перешкод для реалізації їх політики в Україні не було. Саме в цих умовах визначався справжній зміст їх намірів щодо України взагалі Та її південного і східного регіонів зокрема.
28 грудня 1920 р. між Українською і Російською радянськими республіками був підписаний союзний договір. Зміст його був суперечливий. З одного боку, Росією визнавалася територіальна цілісність України, яка сприймалася в межах дев'яти колишніх губерній імперії - з деякими змінами і без Криму. З іншого боку, контроль московського центру над усіма сторонами життя України посилювався. Логічним завершенням цього процесу було утворення в 1922 р. Союзу РСР, до якого увійшла і Українська РСР. Нова держава була оголошена як федерація, тобто, союз рівноправних республік. Але за лаштунками розмов про рівноправність була відтворена централізована держава. Всі принципові питання, які стосувалися України, вирішувалися в Москві. Разом із тим, на механічне злиття України з Росією, тобто на повне відтворення дореволюційного становища, Російська комуністична партія не пішла. Після жорстокої збройної боротьби 1917-1921 рр. ідея територіальної цілісності та суверенітету України настільки глибоко вросла у свідомість її населення, у тому числі мільйонів жителів Півдня і Сходу, що відкрито ігнорувати цей факт було вже неможливо. Склалася ситуація, яку вчені називають "революцією сприйняття". Її ігнорування загрожувало самому існуванню більшовизму. Тому за Україною були залишені формальні ознаки суверенітету: герб, прапор, власна конституція, уряд, чітко означена територія (у тому числі Південь і Схід), позначена на політичних картах, адміністративно-територіальний устрій тощо.
Одним з факторів, які спричинили "революцію сприйняття", були дані про національний склад населення, одержані в результаті демографічних переписів, а також географічні карти, на яких позначалися межі розселення етносів. Певну роль відігравали також експозиції музеїв, публікації історичних і етнографічних досліджень тощо. Американський дослідник Б. Андерсен, який вивчав теорію націотворення, зазначив, що, наприклад, географічні карти, як і публікації переписів населення з характеристикою етнічного складу окремих територій, меж розселення в різні епохи здатні справляти величезний вплив на формування свідомості суспільства і, відповідно, змінювати поведінку людей. "Вони підштовхують своїх творців і споживачів до політики з революційними наслідками" Андерсен Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. - К., 2001. - С. 214-215., - писав вчений.
В Україні матеріалу для "революції свідомості" в перші десятиліття ХХ ст. накопичилося достатньо. У 1897 р. був проведений Всеросійський перепис населення, який охопив і губернії України. В 1920-ті рр. в Українській СРР відбулися три демографічні переписи: Всеросійський 1920 р. (який проводився і на неохоплених війною районах Півдня і Сходу України), Перепис міського населення 1923 р. і Всесоюзний перепис 1926 р. Результати цих переписів засвідчили переважання етнічних українців у всіх регіонах республіки, у тому числі на Слобожанщині, Півдні й Донбасі. Ці переписи друкувалися, популяризувалися серед населення, на їх підставі робилися важливі політичні рішення, у т. ч. зміни в адміністративно-політичному поділі, уточнювалися кордони між губерніями, а в радянські часи - і між союзними республіками, зокрема, між УСРР і РСФРР Зайчук О., Капелюшний В., Вовк О. Встановлення східного кордону УСРР в 1919-1925 роках (історико-правовий аспект) // Голос України. - 2014. - 15 жовтня, 22 жовтня, 29 жовтня..
З визнанням існування окремих радянських республік з початку 20-х рр. ХХ ст. стали виготовлятися політичні карти в Росії і Україні. Коли у травні 1921 р. В. Леніну принесли пробний екземпляр "Атласа России", виданий 1-м Державним картографічним закладом в Москві, у листі до Г. Зінов'єва, який контролював це видання, він висловив своє незадоволення. Серед недоліків нового видання було зазначено: "Кордони республік (Україна) і автономних областей повинні бути скрізь особливо показані. Цього не зроблено здебільшого. Ні для України, ні для Білорусії. (Німецька комуна? Марійська область? Усі кавказькі республіки?)" Ленін В. І. Г. Є. Зінов'єву 24 квітня 1921 р. // Повне зібрання творів. - К., 1975. - Т. 52. - С. 165..
Висловом незадоволенням коротка записка не закінчилася. Ленін чітко вказав на необхідність позначення "державного кордону всієї РСФРР і всіх сусідніх республік (які були в імперії)" Там само. - С. 167.. Надалі саме так і робилося. Наведена нижче карта ілюструє ці зміни. Адміністративний кордон між Росією і Україною в Донбасі в 20-ті рр. ХХ ст. декілька разів уточнявся, причому до уваги брався національний склад населення (хоча, звичайно, враховувалися й мотиви господарської доцільності).
Ті, хто пам'ятав дореволюційні географічні карти, могли їх порівнювати з новими радянськими, де у складі України були позначені Слобожанщина, Донбас, землі Північного Причорномор'я і Приазов'я. Це давало підстави для відповідних висновків.
Пізніше більшовики пішли далі.
У першій половині 20-х рр. ХХ ст. вони погодилися на проведення політики "коренізації", яка в Україні одержала назву "українізації". Ця політика передбачала "укорінення" комуністичного режиму в національну культуру і супроводжувалася розвитком української школи, преси, літератури, мистецтва, впровадженням української мови в установах, судах, громадських організаціях і т. п. Більшовики вирішили очолити природний, нездоланний процес національно-культурного відродження, який викликала революція 1917-1921 рр. і надати йому радянського характеру. Подібні процеси відбувалися і в інших союзних республіках СРСР.
Незважаючи на певну обмеженість, "українізація" була серйозним відступом від традиційної російської позиції, яка грунтувалася на формулі царського міністра Валуєва: "Української мови не було, нема і не може бути".
Визнанням української мови і культури справа не обмежилася. На найвищому рівні був визнаний факт існування Української нації. З опорою на канони марксизму констатувалося, що вона, як і інші нації Радянського Союзу, має довгу історію формування - через народність і буржуазну націю, До соціалістичної, яка оголошувалася Якісно новою, вищою формою розвитку нації. Ті ж канони передбачали визнання за нацією спільності території, економічного життя, мови, культури, історичної пам'яті. Все це визнавалося за українцями. Перемога соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату оголошувалася передумовою формування Соціалістичної нації, а територія Української РСР - ареалом її розселення. Критикувався царизм і буржуазний Тимчасовий уряд 1917 р. за їх антиукраїнську національну політику. Таким чином, більшовики остаточно визнали Південь і Схід частиною етнічної України.
Однак, коли мова йшла про Соціалістичну націю, малося на увазі Населення Українська РСР і, виключно, - в межах Радянського Союзу. Іншої України - поза межами СРСР - вони не сприймали.
На початку 1930-ті рр., в умовах Голодомору і масових репресій, комуністична партія відмовилася від "українізації" і перейшла до звичного з імперських часів русифікаторського курсу. Справа у тому, що в ході "українізації" Сильнішими виявилися національні почуття народу, ніж комуністичні ідеї. Як наслідок, російський більшовизм в Україні став витіснятися Українським націоналкомунізмом. Для Москви це було абсолютно неприпустимо. Поступово стала звужуватися сфера застосування української мови; в ієрархії національностей СРСР українцям було відведено місце "молодшого брата" по відношенню до росіян.
Повернення до русифікації, Голодомор 1932-1933 рр., депортації селянства ("куркулів"), сталінські репресії 30-х рр. супроводжувалися зрушенням в національній структурі населення. Переписи 1926-1939 рр. показали зменшення частки українців в УРСР, особливо у східних і південних областях і, відповідно, збільшення російського населення.
В роки Другої світової війни населення України катастрофічно зменшилося. Окрім воєнних втрат, з території України радянським режимом були депортовані в східні регіони СРСР окремі національні меншини, які були визнані нелояльними до радянської влади. З іншого боку, в умовах післявоєнної відбудови на територію України було завезено сотні тисяч робітників і спеціалістів з Росії та інших республік СРСР.
Похожие статьи
-
Як жителів України перетворювали в "хомо сов'єтікусів" - Російсько-радянське "визнання" України
На початку 60-і рр. ХХ ст. з'явилася додаткова ідеологічна "підпора" русифікаторської політики Москви в Україні, яка виявилася особливо дієвою в...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. В рамках...
-
Входження Криму до складу України: політичний аспект
В пропонованій розвідці розглядається ситуація, яка склалася в соціальній сфері та господарському комплексі Кримського півострова на середину 1950-х...
-
СТАН ДИСЦИПЛІНИ ТА ЗАКОННОСТІ СЕРЕД ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ ОБСТАНОВКИ (1941-1945 рр.) Лесь І. О.,...
-
19 серпня 1991 р. в СРСР було оголошено надзвичайний стан. Президента М. Горбачова, що знаходився на відпочинку в Форосі (Крим), було фактично усунуто...
-
Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)
Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.) Наприкінці 1930-х років у Європі розжарювалася міжнародна ситуація. Дві тоталітарних держави -...
-
На основі матеріалів демографічних та промислових переписів, а також на основі матеріалів податкових обстежень здійснюється спроба визначити питому вагу...
-
У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя "Два роки в Україні (1917-1919)", зокрема його міркування щодо...
-
Нагромадження політичних, економічних та соціальних протиріч на початку ХХ ст. завершилося соціальним вибухом революції 1905-1907 рр. Революційні події...
-
У статті досліджується місце Правобережної України у забезпеченні продовольством військ у першій половині ХІХ ст., як важливого аспекту внутрішньої...
-
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
Інформаційні ресурси, як компонент російсько-українського протистояння ХХІ століття
Висвітлено дослідження проблеми інформаційних ресурсів у контексті російсько-українського протистояння у ХХІ ст. Визначено актуальні загрози та виклики...
-
Входження Кримської області до складу УРСР: освітянський аспект
19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР", обгрунтовуючи своє...
-
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.)
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.) Сільськогосподарський цивілізація промисловий Навіть схематичне і...
-
Український національний рух досяг суттєвих успіхів на виборах до І та II Державних дум Росії. Так, із 102 депутатів, яких обирали від українських...
-
Розвиток ринкових відносин в Російській імперії супроводжувався пожвавленням революційно-демократичного і національно-визвольного рухів, свідченням чого...
-
Революція почалася 9 (22) січня 1905 р. в Петербурзі й одразу ж набула всеросійського характеру. Розстріл мирної демонстрації робітників у столиці...
-
М. Горбачов в квітні 1985 р. виступив на Пленумі ЦК КПРС з ініціативою розпочати в СРСР реформи. М. Горбачов вважав за необхідне шляхом реформ прискорити...
-
"Перськопіддані" в Російській імперії (ХІХ початок ХХ ст.) за матеріалами українських архівів
У статті аналізується соціальний стан "перськопідданих" в Російській імперії у період ХХ початку ХІХ ст.. Використано матеріали українських архівів....
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
Військова реформа - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Першочерговою реформаторською справою Петра І, найтривалішою і найважчою як для нього самого, так і для народу була військова реформа. Основним її...
-
Історичні передумови інтелектуальної еміграції українців до Росії у ХVІІІ столітті
На основі аналізу культурних відмінностей, внутрішнього політичного становища, а також процесів, що відбувалися на європейському континенті протягом...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
Вступ - Державні думи в Росії та діяльність у них українських депутатів
Темою моєї рефератної роботи є "Державні Думи в Росії та діяльність у Них українських депутатів", в якій описано початок XX ст. в Російській імперії який...
-
Реформи у культурній сфері Створення образу нової Росії, на що націлився Петро І в період свого правління, було неможливо без серйозних змін в сфері...
-
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878) Кримський кріпосний судовий війна Друга половина XIX ст. розпочалася для Росії Східною (Кримською)...
-
Розвиток споживчої кооперації Лівобережної України (1890-і
Споживча кооперація на сьогодні є найбільш розвинутим сектором кооперативного руху в нашій країні, який має свої давні традиції, але переживає важкий...
-
Крим у складі УРСР: економічні та культурні аспекти
Передача Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 р. викликала...
-
Етапи та особливості процесу формування болгарської етнічної меншини України
У статті висвітлені етапи переселення болгар на територію Південної Бессарабії впродовж ХУШ-ХІХ ст. та проаналізована політика уряду Російської імперії...
-
Хрущовська "відлига" (так став називатись цей період завдяки вислову російського публіциста І. Еренбурга) сприяла національно-духовному пробудженню....
-
Економічні реформи М. С. Хрущова та їх наслідки - Україна в умовах десталінізації (1953-1964 рр.)
Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М. Хрущов розгорнув широку програму...
-
Встановлення державності України - Здобуття незалежності Україною
Народ України покладав надії на вибори до Верховної Ради, пов'язуючи з ними зміни в суспільно-політичному житті.16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла...
-
У статі висвітлюється участь земських статистиків Херсонської губ. в урядових переписах Російської імперії 1897, 1916 і 1917 рр. Їх підготовка,...
-
Партія Програмні цілі УНП Відновлення Української народної республіки (УHP), проголошеної Центральною Радою в січні 1918 р. Утвердження демократичних...
-
Політична програма селянства України та принципи облаштування тилу цивільними властями Білого руху Півдня Росії в 1919 році У статті проаналізовано...
-
Зміна керівництва СРСР після смерті Л. Брежнєва. М. Горбачов і пошук шляхів виходу з кризи. Етапи політичної реформи. Сутність політики гласності....
-
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка
Козацька доба (XV-XVIII ст.). Історична довідка Після зруйнування в 1240 р. Києва, економічне і соціальне життя України переміщується в основному на...
-
Плюси та мінуси радянської влади
1. СРСР був створений на невідомих до того часу принципах: федерація суверенних республік із правом виходу з його складу. 2. Було здійснено прискорену...
Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України