Донеччина у складі Катеринославської губернії - Історія Донбасу

Реформаторська, з ознаками просвіченого абсолютизму, діяльність Олександра І мала на меті впорядкування влади генерал-губернаторів і губернаторів через чіткий поділ їхніх військових і цивільних повноважень. Вони, ставши місцевими установами міністерства внутрішніх справ, і надалі представляли верховну владу на підвідомчих територіях. Південно-Східна Україна продовжувала перебувати у складі генерал-губернаторства, на чолі якого імператор ставив французів на російській службі, котрі тоді вважалися найкращими управлінцями в Європі. Практику не поширювати на край загальні вимоги, а зберігати "особливе покровительство" генерал-губернаторові А. Ришельє вдалося протримати майже до кінця обіймання посади головного адміністратора - до 1815 р. Полное собрание законов Российской империи (далі -- ПСЗ РИ). -- Т. 32: 1812-1815. -- Санкт-Петербург, 1830. -- № 25149.

Імператор зміцнював позиції влади на набутих Росією територіях, поліпшивши матеріальне забезпечення військових губернаторів: серед тих, хто отримував по 500 руб. столових (ліфляндський, естляндський, курляндський) було названо й новоросійського Там же. -- Т. 27: 1802-1803. -- Санкт-Петербург, 1830. -- № 20111.. Уперше держава поставила перед кількома губернаторами завдання, зокрема й перед управляючим Новоросійською губернією генералом від кавалерії І. Міхельсоном, ураховуючи значну чисельність військ, для яких місцеве населення збудувало казарми, звільнити тепер від здачі коштів на освітлення та опалення, передавши цю недешеву повинність державній казні Там же. -- № 20177..

Адміністративний поділ південних губерній на основі указу Сенату від 8 жовтня 1802 р. засвідчив, що уряд Олександра І серйозно приступив до впорядкування державного життя у цій частині держави. Зменшуючи надвеликі розміри Новоросійської губернії, він створив на її території три одиниці - Миколаївську (з 1803 р. - Херсонська), Таврійську й Катеринославську губернії, унаслідок чого мережа державних установ стала густішою. Місцева влада отримала від імператора своєрідний наказ з орієнтацією на головні для неї завдання: з огляду на вигідне становище краю для торгівлі сприяти її розвитку, запобігати поширенню "морової язви" та протистояти "хижацьким наскокам" зі сторони Кубані. Усім південним містам, зокрема Маріуполю, Ростову й Нахічевані, надавалося право утримувати винні відкупи аби мати кошти для власного розвитку Варадинов Н. История Министерства внутренних дел. -- Санкт-Петербург, 1858. -- Ч. 1. -- С. 195-196.. Тоді ж із Маріупольського повіту до Області Війська Донського було переселено калмиків, які тут кочували ПСЗ РИ. - Т. 27: 1802-1803. -- № 20643; Дружинина Е. И. Южная Украина

1800-1825 гг. -- Москва, 1970. -- С. 118..

До складу Катеринославської губернії ввійшли території донецьких повітів - Бахмутського, Маріупольського, Ростовського ПСЗ РИ. -- Санкт-Петербург, 1830. -- Т. 27: 1802-1803. -- № 20449. У переліку повітів, що ввійшли до Катеринославської губернії, Слов'яносербський не названо, адже його було утворено з Бахмутського повіту 1805 р. з Нахічеванським вірменським округом, а також щойно створене Таганрозьке градоначальство. Утім, присутствені місця Ростовського повіту, Нахічевані й Маріуполя до 1806 р. продовжували перебувати в Таганрозі, зокрема поліція, торгівля, купецька навігація. Решта державного управління - казенна і судова - залишалися у віданні катеринославської губернаторської влади, доки генерал-губернатор А. Ришельє не звернувся до імператора щодо дозволу на їх перенесення до Ростова ПСЗ РИ. -- Т. 27: 1802-1803. -- № 20449; Т. 29: 1806-1807. -- Санкт-Петербург, 1830. -- № 22246.. Зі складу Таганрозького градоначальства їх було повернуто в Ростов лише 1834 р., за клопотанням уже іншого генерал-губернатора - М. Воронцова. Потреба такого переміщення пояснювалася "збереженням єдності стосовно поліцейського управління по м. Ростову", через що місто було підпорядковане безпосередньо катеринославському губернаторові Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1864 г. -- Екатеринослав, 1864. -- С. 184; ПСЗ РИ. -- Собр. 2-е. -- Т. 9. -- Отд. 1: 1834. -- Санкт-Петербург, 1835. -- № 6911..

Таганрозьке градоначальство виділялося з губернського управління й підпорядковувалося новоросійському та бессарабському генерал-губернаторові, оскільки засновувалося в портовому місті, якому надавалося значення військово-стратегічного й торговельного центру Росії на Азовському морі. Призначення на цю посаду здійснював імператор, а одноосібна влада градоначальника поширювалося на міську територію та прилеглі населені пункти. У його особі зосереджувалася військова (через обов'язки командира порту) й поліцейська влада, однак основним було "покровительство торгуючим". Йому ж підпорядковувалися карантинні та митні установи, державне будівництво. Він наглядав за діяльністю консулів іноземних держав, органів міського самоврядування - магістратів і дум. Концентрація влади в руках однієї особи передбачала оперативне з'ясування складних військових і торговельних завдань, від яких залежала безпека та комерційні інтереси держави на Азовському узбережжі.

Активно відбувалося формування повноважень таганрозького градоначальника, котрий, як правило, був контр-адміралом (щоправда, першим градоначальником став генерал від інфантерії А. Дашков). При особі градоначальника було два чиновника з особливих доручень, один з яких опікувався градоначальством, а інший - азовським купецьким судноплавством, а також канцелярія, у складі котрої служили столоначальники, скарбник, екзекутор, перекладач та інші посадовці.

Повної уніфікації функцій градоначальників не відбулося, адже кожне місто вимагало спеціальної уваги державної влади. Тож таганрозький із 1808 р. став головним попечителем купецького судноплавства на Азові. Йому верховна влада доручила опікуватися заселенням грецькими "соотчичами" все ще незайнятих земель в околицях Маріуполя, як і нахічеванською та маріупольською колоніями, зобов'язала заснувати поліцію та правління для Маріупольського порту, а також карантинну заставу, оскільки Маріупольський грецький суд не міг через власні громадські справи займатися ще й державними. Для підтримки будівельної справи, такої необхідної при освоєнні краю, йому дозволено було звільняти на п'ять років від сплати поземельного податку власників цегельних і черепичних заводів ПСЗ РИ. -- Т. 30: 1808-1809. -- Санкт-Петербург, 1830. -- № 23074, 23075, 23337, 23570.. Більше того, Таганрозькій обліковій конторі Державного асигнаційного банку було доручено продавати закладені маєтки на публічних торгах за згоди градоначальника, без традиційного звернення до Катеринославського губернського правління. На початку ХІХ ст. таганрозький градоначальник, наслідуючи Одесу, заснував у місті комерційний суд, який сприяв би розвитку міжнародної торгівлі Там же. -- № 23018.. Ці установи займалися вирішенням торговельних суперечок і швидко виникали саме на півдні, де активно розвивалася торгівля.

Підвищена увага до Таганрога тривала до завершення наполеонівських війн. У 1816 р. було ліквідовано порт, в якому залишався один адміралтейський комісіонер для завершення справ, натомість із Ростова до Таганрога переводилися деякі присутствені місця, у тому числі казначейство - через брак відповідних приміщень у Ростові (утім, 1833 р. їх повернули назад) Тлєуш В. М. Історія становлення територіального устрою Катеринославської губернії // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. -- Вип. 36. -- Запоріжжя, 2013. -- С. 62; ПСЗ РИ. -- Т. 33: 1815-1816. -- Санкт-Петербург, 1830. -- № 25852, 26186, 26458.. Ці заходи спричинили вповільнення розвитку торгівлі в Таганрозі, що пояснювалося також підпорядкуванням градоначальства генерал-губернаторству. З отриманих 100 тис. руб. митних зборів значна доля віддавалася Одесі, яка інтенсивно забудовувалася завдяки заходам впливового й енергійного М. Воронцова, натомість Таганрог залишався без вимощених вулиць і ліхтарів. У 1860-х рр. Маріуполь і Нахічевань було приєднано до Катеринославської губернії, Ростов залишено у складі градоначальства Памятная книжка Екатеринославской губернии на 1864 г. -- С. 187-188; ПСЗ РИ. -- Т. 29: 1806-1807. -- № 22671..

При цьому не бралося до уваги, що ці міста тісно пов'язані: Таганрог служив портом для Ростова й Нахічевані, адже в ньому перебувала митниця, попечительство над торговим мореплавством, біржа для шкіперів з іноземних суден, а Ростов із Нахічеванню були торговими складами для Таганрога, де зсипалася пшениця, нагромаджувалися сало, масло та інша продукція, призначена для вивозу Экономическое состояние городских поселений Европейской России в 18611862 гг. -- Ч. 1. -- Санкт-Петербург, 1863. -- С. 11, 31, 39..

Нові завдання постали й перед Катеринославською межовою конторою, які полягали у проведенні генерального межування поміщицьких земель в однойменній, а також Херсонській, Таврійській і Полтавській губерніях. Без цього не можна було вирішити чимало спірних питань, котрі стосувалися земельних меж. Уже 1808 р. співробітники контори виявили привласнені землі, і якщо дворяни їх не заселили та не започаткували виробництв, вони переходили до казни Бельдова М. В. Межевая контора // Государственность России: Словарь-справочник. -- Кн. 3 (Л-П). -- Москва, 2001. -- С. 58; ПСЗ РИ. -- Т. 30: 1808-1809. -- № 22983..

Похожие статьи




Донеччина у складі Катеринославської губернії - Історія Донбасу

Предыдущая | Следующая