Територіальні розширення Російської імперії - Російська багатонаціональна імперія: становлення, особливості функціонування, причини розвалу
Територіальні розширення Російської імперії відбувалися за східним типом, тобто розповзанням на прилеглі території. Росія не стала метрополією, а завойовані території - колоніями. Колоніальний тип експансії не склався. Завойовані території включалися до складу єдиної держави - Імперії. Звідси - байдужість Росії до заморських регіонів. Прикладом може бути історія освоєння Америки. У 1741 р. російська експедиція на чолі з командором В. Берингом досягла Аляски. Починаючи з другої половини XVIII ст. російські мореплавці та підприємці активно освоювали Російську Америку (Аляска і невелика колонія у Каліфорнії). Однак у 1867 р. Російську Америку продали уряду США за символічну, навіть на ті часи, суму - 7,2 млн дол. (корабель, котрий віз те золото, затонув під час шторму в Балтійському морі). Російське керівництво вважало, що прибутки від тих земель перевищують витрати.
Понад 400-річна історія розширення Росії знала і добровільне приєднання окремих народів у зв'язку з агресивністю сусідів на умовах васалітету, протекторату. Однак все ж таки переважили не милосердя і добра воля, а насилля, гноблення, приниження. Так, у Середній Азії та на Кавказі цілі селища випалювалися вщент за одне тіло вбитого росіянина, яке знаходили поблизу. А покровительство і протекторат перетворювалися потім на насильницьке підкорення, військові захоплювання із найжорстокішими репресіями.
Народи, які потрапляли під владу Російської імперії, не мали можливості самовираження. Державність, що починала народжуватися в них за умов нового часу, була порушена і перервана приєднанням до Росії. Так можна сказати про Україну, Литву, Грузію, Вірменію, Азербайджанське ханство, політичні утворення Північного Кавказу, держави Середньої Азії, Татарські ханства Поволжя і Сибіру. Деякі народи (наприклад Сибіру) так і не вийшли на державний шлях розвитку. Росія поглинула і древні держави, і середньовічні політичні утворення, і родоплемінні анклави. Вона поглинала народи, регіони, цивілізаційні комплекси. Отже, склалася велика багатонаціональна держава, де співіснували елементи різної цивілізаційної орієнтації. З'ясуємо, на чому трималася єдність такого колосального різнорідного конгломерату.
Величезну роль у забезпеченні стабільності цього багатонаціонального суспільства відігравала централізована унітарна (тобто така, що становить єдине ціле) держава. На всій території існував єдиний адміністративний поділ, єдина система діловодства і суду, єдиний правовий і економічний простір.
Другий фактор - русифікація. В деяких районах вона була малоефективною (Азербайджан, Прибалтика, Фінляндія, Польща). Інша ситуація спостерігалася в Україні та Білорусії. Великоросія намагалася об'єднати православне населення під егідою російської церкви і держави, не визнаючи права українців та білорусів на національну самобутність.
Русифікація - лише частина ширшого явища - домінування російського народу в суспільній системі Росії. Це виявлялося насамперед у тому, що всі народи жили за законами, що відображали російську традицію. В органах влади вищого і середнього рівнів переважали росіяни. Російську мову використовували у сфері управління. Православ'я мало пріоритет порівняно з іншими конфесіями. Домінування росіян означало нерівноправне, порівняно з ними, становище інших народів. Слід зазначити, що хоча до складу правлячої еліти Росії входили не тільки росіяни, вона була російськомовною.
Проте переважна більшість росіян не належала до еліти і вела жалюгідний спосіб життя злиденного селянства, яке тривалий час перебувало у стані покріпачення. Після реформи 1861 р. кріпацтво формально скасували, однак життя якісно не поліпшилось. В аграрній Росії безземелля, бідність і напівголодне існування були звичайними явищами як для росіян, так і неросіян. Аграрна цивілізація - традиційна цивілізація. Серед цінностей традиційних цивілізації одне з перших місць посідає багатодітна родина. Вважалося, що багато дітей - ознака милості Божої (донині серед африканських народів панує думка, що жінка, котра має мало дітей або взагалі не має - проклята). До того ж всі релігії дуже негативно ставилися до намірів обмежувати народжуваність.
Починаючи з першої половини XIX ст. у Російській державі спостерігалося значне збільшення численності населення. У 1890 р. людність європейської Росії становила 100 млн. осіб, а перед 1914 р. - 150 млн. Щорічне зростання сягало 2 млн. Наприкінці століття в результаті демографічного вибуху і малоземелля сформувалося колосальне аграрне перенаселення. Але за умов екстенсивного ведення низьковрожайного сільського господарства загострювалася продовольча проблема. Кожні два-три роки був неврожай. Тільки у 1891 р. унаслідок голоду померло 700 тис. осіб. Споживання серед населення у другій половині століття зменшується до рівня голодного мінімуму. З середини XIX ст. Росія вступила у період стагфляції - нестійкої екологічної рівноваги, коли катастрофа могла спалахнути у будь-який момент.
У другій половині XIX ст. у Росії почалися деякі реформи, відбувався процес ранішнього капіталістичного розвитку. Спостерігалися деякі зміни на краще; проте вони були недостатніми, аби надати соціально-економічній системі стійкості. Для поліпшення господарства потрібен був тривалий час, як казав Голова Ради Міністрів Росії Петро Столипін, "двадцять років спокою". Але історія не дала цього часу. Для держави, котра перебуває у стані стагфляції, будь-яка війна поєднувалася зі смертельним ризиком. Соціальне напруження в Росії було таким великим, що поразка у російсько-японській війні спустила пружину першої російської революції 1905-1907 рр. Вона насамперед була селянською, оскільки в країні спалахнули тисячі селянських заворушень і повстань. Природно, що Перша світова війна спричинила ще потужнішу революцію, яка зруйнувала соціальну систему, що тоді існувала.
Велике значення мала і багатонаціональність Російської імперії. Так, перед Першою світовою війною у Росії були можливості вирішити соціальні й економічні проблеми, проте в неї не було жодних шансів розв'язати національне питання. Ліберальна модернізаційна політика могла стати ключем для вирішення соціально-економічних проблем й утвердити Росію як велику державу. Однак неминучим наслідком такої політики було б відродження пригнічених націй, що підірвало б імперію з середини. Ліберальна модернізація вела б до більшої демократизації, а другою тенденцією є прагнення до незалежності.
Існує причинний зв'язок між голодом і соціальними конфліктами, між соціальними революціями, голодом і перенаселенням. Сенс соціальних революцій у перенаселених країнах, таких як Росія, особливо її європейська частина, до того ж страждаючих від голоду, є очевидним. Йшлося про прагнення нормувати обсяги продовольства, розв'язати проблему шляхом рівномірнішого його розподілу, про ту саму соціальну справедливість, яка лежить в основі соціалізму. Перший і найголовніший крок до справедливого розподілу продовольства - аграрна реформа і ліквідація поміщицького землеволодіння. Це добре розуміли більшовики. їх вождь В. Ленін писав:". Боротьба з голодовками неможлива без усунення селянського малоземелля. без конфіскації поміщицьких земель - без революції".
У 1917 р. жодна інша партія або коаліція, котра претендувала на владу в країні після повалення самодержавства, не могла дати селянам того, чого вони наполегливо добивалися, - землі. Тимчасовий уряд намагався придушити селянський рух за допомогою військових сил. Із завершенням польових робіт (наприкінці серпня у вересні) спалахнула селянська війна. Вимоги селян почали здійснюватися ще до прийняття 26 жовтня 1917 р. ленінського Декрету "Про землю". Тобто цей документ лише засвідчив той факт, що більшовики - захисники інтересів трудового народу. Вони не захопили владу і не нав'язали її масам. Вони очолили народні маси, висловивши їхні сподівання. Саме революційні селяни піднесли більшовиків до вершин державної влади. На хвилі селянської революції більшовики прийшли до влади і деякий час утримували її саме завдяки тому, що поглиблювали та розвивали цю революцію. Проте пізніше вони перейшли до іншої аграрної політики, перетворивши селян на нових кріпаків. На разі варто згадати, що ще 200 років тому Т, Мальтус зазначав: "Досі сутність і дія закону народонаселення не були зрозумілими. Коли політичне невдоволення приєднується до волань, викликаних голодом, коли революція твориться народом через нужденність і нестачу харчування, то слід очікувати постійних кровопролить і насильств, які можуть бути зупинені лише безумовним деспотизмом".
Російська революція 1917 р. була селянською, оскільки її масштаб і характер визначався насамперед тим класом, який становив понад 80 % населення країни. На основі селянської революції розгорталися усі інші - буржуазні, пролетарські, солдатські, національні, значення і результати котрих визначали, врешті решт, їх відношенням до основи - селянської революції. У 1917 р. соціальні й національні рухи розвивалися одночасно та у тісній взаємодії. У програмах більшості національних партій соціальні моменти мали значну вагу. Без зв'язку із соціальними вимогами вони могли втратити селянську масову основу і підтримку.
Тимчасовий уряд намагався стояти на варті єдності і неподільності Росії. Його протидія національним і соціальним вимогам, непоступливість у цих питаннях і твердий намір продовжувати війну, яка значно погіршила становище як у центрі, так і на периферії, створили серед більшості неросійського населення сприятливий грунт, на який впали гасла більшовиків - земля, мир і самовизначення народів. Це зробило можливим тимчасовий союз більшості неросійського населення з більшовиками.
Через зазначені обставини реакція більшості національних сил неросійської периферії на захоплення більшовиками влади у Петрограді та великих російських містах спочатку була очікувальною. Декрети про землю, мир, а також видана 2 листопада 1917 р. Декларація прав народів Роси з формулою права націй на самовизначення аж до відокремлення пробудили надії. Однак ленінська партія прагнула централізації та монопольної влади, національне самовизначення підпорядковувала принципу класової боротьби. Першим виявом її справжньої суті був розпуск Установчих зборів 5-6 січня 1918 р. Перемога більшовиків тепер сприймалася багатьма неросійськими народами як перемога міста над селом, робітників над селянами, росіян над неросійським населенням. Тому з кінця 1917 р. посилилися відцентрові тенденції в національних рухах. До лютого 1918 р. свою незалежність проголосили Фінляндія, Естонія, Литва, Україна і Молдавська республіка (Бессарабія), у березні - Білорусія, у квітні - Закавказька Федерація. У Туркестані Тимчасовий мусульманський уряд, у Казахстані Алаш-Орда, в Башкирії Центральна Рада, на Північному Кавказі Союз гірських народів і козаків наприкінці 1917 р. проголосили територіальну автономію. До того ж більшовицьке керівництво було змушене 3 березня 1918 р. укласти з державами центральноєвропейського блоку Брест-Литовський мир, згідно з яким російська держава втрачала третину свого населення і значну частину сировинного та індустріального потенціалу.
Білий рух, який виступив головним політичним супротивником більшовиків, не зміг і не хотів висунути лозунги і програми, здатні привернути на його бік симпатії народу, з жодного життєво важливого питання. Навпаки, він мав за мету повернення до старих порядків, проти яких і піднялася революція. У ній свою роль відіграли національно-визвольні настрої та сили. У результаті відбувся тотальний розпад не тільки колишніх соціальних структур, а й політичних. Росія перетворилася на конгломерат розрізнених територій.
Похожие статьи
-
Стародавня Русь, яка дала витоки історії у майбутньому трьох народів - українського, російського і білоруського, була частиною середньовічної Європи,...
-
Протягом багатьох десятиріч, а то й століть, народи, що нині мають власні держави, перебували у складі Російської імперії. Вона укладала в єдині...
-
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878) Кримський кріпосний судовий війна Друга половина XIX ст. розпочалася для Росії Східною (Кримською)...
-
Україна довоєнна: алогізм плутократії та становлення нової нації
Логіка подій, що відбуваються в нашій країні та навколо неї, історичні перетворення, що тривають у суспільному середовищі, й закономірності...
-
"Перськопіддані" в Російській імперії (ХІХ початок ХХ ст.) за матеріалами українських архівів
У статті аналізується соціальний стан "перськопідданих" в Російській імперії у період ХХ початку ХІХ ст.. Використано матеріали українських архівів....
-
Етапи та особливості процесу формування болгарської етнічної меншини України
У статті висвітлені етапи переселення болгар на територію Південної Бессарабії впродовж ХУШ-ХІХ ст. та проаналізована політика уряду Російської імперії...
-
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції Наполеон бонапарт імператор Перший консул та імператор (з 1804 р.) Франції Наполеон Бонапарт...
-
Аналіз діяльності: ідеї, проблеми, особливості та спадок Мао Цзедуна - Мао Цзедун
Мао Цзедун був винятковим оратором. Ще до створення КНР, він мав неабияку славу та популярність серед населення. Аналізуючи його діяльність, я зробив...
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
У статті проаналізовано участь учителів і учнів церковнопарафіяльних шкіл лівобережних українських єпархій Російської імперії в Першій світовій війні...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
У статі висвітлюється участь земських статистиків Херсонської губ. в урядових переписах Російської імперії 1897, 1916 і 1917 рр. Їх підготовка,...
-
Г. Алієв - президент в результаті нових всенародних виборів - Історія Азербайджану
Правління Народного Фронту -- націонал-демократів -- завершилося. У серпні 1993р. усунення А. Ельчибея було схвалено на референдумі (90 % голосів), а в...
-
Історичні долі народів Центральної Азії в давнину багато в чому схожі, а в їхній стародавній історії часом важко провести межу, щоб виокремити...
-
Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна
Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна - ліберально-ринкові нововведення в економічній та соціальній...
-
Перші держави на території Криму були засновані грецькими переселенцями у VI ст. до н. е. Добре відомо, що грецькі колонії від самого початку мали всі...
-
Реформи у культурній сфері Створення образу нової Росії, на що націлився Петро І в період свого правління, було неможливо без серйозних змін в сфері...
-
Політична і військова складова російської цензури під час війни 1812 року
У статті розглянуто способи контролю імперської влади за ходом висвітлення у друкованих виданнях політичної та військової інформації щодо Наполеона та...
-
Військова реформа - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Першочерговою реформаторською справою Петра І, найтривалішою і найважчою як для нього самого, так і для народу була військова реформа. Основним її...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України
Наприкінці 1921 р. головні противники більшовиків були розгромлені. Ніяких перешкод для реалізації їх політики в Україні не було. Саме в цих умовах...
-
У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя "Два роки в Україні (1917-1919)", зокрема його міркування щодо...
-
У статті проаналізовано записи переговорів російського посла Петра Толстого з представниками османського уряду щодо оподаткування купців. У ній...
-
Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулювала процес створення та розвитку гімназій у Російській імперії. Основну увагу акцентовано на аналізі...
-
У статті досліджується місце Правобережної України у забезпеченні продовольством військ у першій половині ХІХ ст., як важливого аспекту внутрішньої...
-
Стрибок у промислову еру: Луганщина й Донеччина в контексті модернізації Російської імперії
Упродовж кількох десятиріч Донеччина з малоосвоєної околиці Російської імперії, якою вона була ще в першій половині ХІХ ст., перетворилася на район...
-
Українські міста у вирі комунізації
Українські міста у вирі комунізації Перехід до форсованої індустріалізації спричинив різке зростання зайнятих у промисловому секторі виробництва, отже, й...
-
Хто такі греки Криму та яка їх історична доля - Історія заселення та розвитку Криму
Греки опинилися на Кримському півострові завдяки так званій "великій грецькій колонізації" VШ-VI ст. до н. е., що охопила спочатку Середземномор'я....
-
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі
Вплив князівської влади на розвиток дипломатичних відносин Київської Русі Настюк Андрій Анатолійович - кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії,...
-
Компаративні аспекти політичної біографістики
Політична біографістика гарантовано користується підвищеним читацьким попитом. Людям завжди цікаво знати, хто і як впливав і впливає на політичне життя...
-
Проекція екологічної дипломатії на історичний терен господарювання
Постановка проблеми. Новочасні реалії існування людства відображають багатогранну взаємозалежність всього живого в світі як екстраполяції його взаємодії...
-
Військові зіткнення у Нагірному Карабасі
Військові зіткнення у Нагірному Карабасі 10 грудня 1991 р., за кілька днів до офіційного розпаду Радянського Союзу, у Нагірному Карабасі у присутності...
-
Плюси та мінуси радянської влади
1. СРСР був створений на невідомих до того часу принципах: федерація суверенних республік із правом виходу з його складу. 2. Було здійснено прискорену...
-
Іван Мазепа-Колединсъкий (1639-1709 pp.) - Видатні особистості Української козацької держави
Народився в Мазепинцях недалеко від Білої Церкви. Навчався в школі Київського братства, потім у Києво-Могилянському колегіумі та в Полоцьку у єзуїтів....
-
Характеристика суспільного ладу Галицько-Волинське князівство значною мірою зберігало риси суспільного й державного устрою, притаманних Давньоруській...
-
"Самаро-Орельський" улус Золотої Орди
Ця стаття присвячена проблемам дослідження адміністративної структури Золотої Орди. Ми намагаємось реконструювати одну з областей-тумен держави Джучи та...
-
Гетто. Робітники та концентраційні табори. Табори смерті - Голокост під час Другої Світової війни
Голокост (від грецьк. "holokaustos" - усеспалення; знищення вогнем; жертвоприношення) - загибель значної своїй частини єврейського населення Європи (...
-
Цивілізація стародавнього Єгипту
Цивілізація стародавнього Єгипту Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії...
-
Кустарі та ремісники України впродовж НЕПУ
Факти свідчать, що намагання влади включити кустарно-ремісниче виробництво в усуспільнений сектор наразилися на запеклий опір населення. З огляду на...
-
Давньоримська цивілізація Серед істориків минулого і сучасності відсутня єдність думок щодо того, чи існувала окрема давньоримська цивілізація. Частина...
Територіальні розширення Російської імперії - Російська багатонаціональна імперія: становлення, особливості функціонування, причини розвалу