Як жителів України перетворювали в "хомо сов'єтікусів" - Російсько-радянське "визнання" України
На початку 60-і рр. ХХ ст. з'явилася додаткова ідеологічна "підпора" русифікаторської політики Москви в Україні, яка виявилася особливо дієвою в південних і східних областях: у жовтні 1961 р. вустами М. Хрущова правляча комуністична партія проголосила, що в перспективі окремі "соціалістичні нації" в СРСР в обов'язковому порядку "зіллються" в нову історичну спільність людей - "радянський народ". Цілком природно, як переконували суспільство партійні ідеологи, цей процес буде здійснюватися на базі російської мови, як "мови міжнаціонального спілкування", і російської культури - як однієї з "найпередовіших у світі". Цією теоретичною "новацією" партія прагнула замаскувати курс на широкомасштабну денаціоналізацію народів СРСР, нівелювання національних особливостей регіонів, які відзначалися самобутністю культури, мови, звичаїв. Те, що відбувалося в 40-50-ті рр. в Криму, тепер поширювалося на весь Радянський Союз.
В 1971 р. теза про "радянський народ", Як про історичну реальність, увійшла в звітну доповідь Л. Брежнєва на 24 з'їзді КПРС і була включена в Конституцію СРСР 1977 р. Першою на ці "новації" зреагувала номенклатура: російська мова стала домінувати в кабінетах можновладців. Інший наслідок - українські школи у масовому порядку переводилися на російську мову викладання. Вчителям російської мови і літератури 1983 р. була введена 16-відсоткова надбавка до зарплати. Це пряме повернення до ганебної політики російського самодержавства, коли вчителі одержували доплату за "обрусєніє края". Напередодні проголошення незалежності в Криму, у містах Донбасу та інших областей Півдня і Сходу залишилися одиниці шкіл з українською мовою навчання. Робилося це суто вольовими методами, без врахування запитів населення. Батьків заохочували писати директорам шкіл заяви з проханням про звільнення їхніх дітей від вивчення "непотрібних" української мови і літератури, і багато з них на це йшли, посилаючись, зокрема, на... стан здоров'я.
Батьків можна було зрозуміти. За тодішніх умов знання української мови не давало ніяких додаткових шансів у житті. З урахуванням перевантаженості шкільної програми і майбутніх вступних іспитів до інституту чи університету, на які орієнтувалися більшість випускників міських шкіл, було "доцільніше" використати години, що вивільнялися після відмови від вивчення української мови і літератури, для вивчення "потрібних предметів". Адже викладалися вони російською мовою, якою, до речі, як правило, проводилися і вступні екзамени. В результаті, виросло покоління, яке не лише не знало рідної мови, але й хизувалося цим.
Характерно, що виправдання русифікації на Півдні і Сході України доводилося чути не лише від росіян, білорусів чи євреїв, які жили в Україні, але й від етнічних українців - представників різних соціальних груп, у числі робітників, інженерно-технічних працівників, журналістів і вузівських викладачів. Серед українських прихильників русифікації зустрічалися як рафіновані інтелігенти, так і напівосвічені чорнороби, що у спілкуванні послуговувалися виключно російсько-українським суржиком, густо пересипаним матом. Вражала безапеляційність і навіть агресивність, з якою відстоювалася їхня точка зору. Відчувалося, що це неспроста, що за цим стоїть невідомий психологічний комплекс, на який ми не звертали увагу. Напевне, краще його може пояснити людина з іншої культури. Пошлемося на американську дослідницю Кетрін Веннер, яка вивчала русифікацію України і зробила висновок, що масовий перехід українців до російської мови й культури, - аж ніяк не результат їхнього добровільного вибору. Це, робить висновок дослідниця, "наслідок брутального насильства, своєрідного гвалту, здійснюваного колонізаторами протягом багатьох десятиліть. Жертви насильства боронять свідомість щонайтиповішим способом - за допомогою "культурної амнезії", "розгубленості і апатії" - переконуючи всіх і самих себе, що їх не було згвалтовано, навпаки, вони цілком добровільно, "з любові", вийшли заміж за власних гвалтівників" Цит. за: Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націє - творення. - К., 2000. - С. 177.
Крим в етнополітичному вимірі / за ред. М. Панчука. - К., 2005. - С. 336..
Про приниження справді не хочеться згадувати. Його хочеться швидше забути і найкращим способом є самонавіювання, що це був нормальний життєвий епізод. Цілком в дусі теорії "двоємислія" видатного англійця Дж. Оруелла, який одним з перших глибоко вивчав соціальну психологію тоталітарного суспільства. В такому суспільстві люди доведені до того стану, що на "чорне" говорять - "біле", що "незнання - Це сила". Там можуть "говорити відверту брехню і одночасно в неї вірити". Той з українців, який досяг подібного "двоємислія" перетворювався на переконаного і завзятого русифікатора. Подібних "землячків" на Півдні і Сході України в останні десятиліття радянської влади можна було зустріти на кожному кроці. Саме представників цього покоління, зрусифікованого в 1960-80-ті рр., багато серед нинішніх керівників вищої і середньої ланки, в бізнесі, ЗМІ, силових структурах України.
На прикладі Криму видно, яку роль в планомірній денаціоналізації народів і нівелюванні національних особливостей регіонів відігравала переселенська політика. На материковій Україні були свої особливості цієї політики, але основні напрямки і суть - такі ж, як і в Криму. З одного боку, на Україну спрямовувався переселенський потік з інших республік, головним чином, з Росії, а з іншого - з України йшли міграційні хвилі на Схід.
Потік переселенців в Україну був особливо інтенсивним в голодні роки, в умовах масового вимирання місцевого населення: в 1921-1923, в 1932-1933 і 1946-1947 рр. Відбувалося заміщення місцевої людності, в основному, етнічних українців, переселенцями з інших регіонів СРСР, перш за все з Росії. Особливо великим був цей потік на Південь і Схід України. Якщо говорити про голодні 1921-1923 і 1932-1933 рр., то мова йтиме про сотні тисяч людей. В 1950-80-ті рр. потік переселенців в Україну не ослаб, хоча причини його вже були, головним чином, економічні. Одночасно Україну покидали мільйони українців. В 1959-1965 рр. УРСР покинуло 2,5 млн. чол., у тому числі 0,5 млн. - у порядку планового набору. Одночасно в Україну переселилося вдвічі більше росіян Див.: Якубова Л. Етнонаціональна історія Донбасу: тенденції, суперечності, перспективи в світлі сучасного етапу державотворення. - К., 2014. - С. 84.. Вздовж українсько-російського кордону сформувалася своєрідна дуга, де частка новоприбулих росіян (тобто, тих, що які переселилися в Україну за свого життя, в останні десятиліття радянської влади), перевищувала середньо-український показник - 7,49 %.
В Запорізькій області вони становили 10,39 % загальної кількості населення, в Харківській області - 10,64 %, Донецькій - 11,90 %, Луганській - 12, 70 %, в Криму - 18,77 %, в Севастополі - 26,87 %
Переміщення населення з одного регіону СРСР до іншого було частиною стратегічного плану кремлівського керівництва по формуванню в СРСР нової історичної спільності - "радянського народу".
До останнього дня існування СРСР у всіх областях Півдня України, у тому числі в Криму, щорічно в селах будувалося по декілька сотень житлових будиночків для переселенців. Існував план облаштування новоселів, який строго контролювався. Запрошення переселенців пояснювалося необхідністю ліквідувати гострий дефіцит переселенців, який відчувався в сільських районах регіону. Справді, дефіцит кадрів у надзвичайно неефективному колгоспному виробництві існував, але причина запрошення переселенців полягала не тільки в цьому. Адже паралельно з прийомом переселенців в південних областях посилено вербували для переселення в Сибір і Далекий Схід. Відірвані від своїх історичних і національних коренів переселенці були, за переконанням ідеологів КПРС, найкращими "матеріалом" для грандіозного соціального експерименту - формування "хомо сов'єтікус" - людини радянської.
Неухильне зменшення представників титульної нації в населенні України ілюструє наведена нижче таблиця 4. За 30 років (1959-1989) відсоток українців в УРСР зменшився на 4,1. Це досить швидке зменшення, адже за кожним відсотком по Україні - до 500 тис. чол.
Таблиця 4. Відсоток українців серед населення України у 1959-1989 роках
1959 р. |
1970 р. |
1979 р. |
1989 р. |
76,8 % |
74,9 % |
73,6 % |
72,7 % |
В Луганській і Донецькій областях і на Півдні цей процес відбувався особливо швидко. Так в Донбасі за 30 років питома вага українців зменшилася на 5,24 % і наблизилася до критичної межі - половини загальної чисельності населення краю. Що ж стосується росіян, то їх частка зросла за ці роки на 6,0 % (див. табл. 5).
Таблиця 5. Етнічний склад населення Донбасу (в %)
1959 р. |
1989 р. | |
Українці |
56,36 |
51,12 |
Етнічні меншини, всього |
43,64 |
48,88 |
Росіяни |
38,00 |
44,01 |
Етнічні меншини, крім росіян |
5,64 |
4,87 |
Подібні масштаби зменшення спостерігалися і в південних областях УРСР. Для прикладу візьмемо Запорізьку область, де з 30 років питома вага українців зменшилася на 5,2 %, а росіян - збільшилася на 6,0 % (див табл. 6).
Таблиця 6. Національний склад населення Запорізької області (у %)
1959 |
1989 | |||
Національність |
Тис. осіб |
У % |
Тис. осіб |
У % |
Українці |
999425 |
68,27 |
1308038 |
63,07 |
Росіяни |
379149 |
25,9 |
664085 |
32,02 |
Болгари |
36598 |
2,5 |
34633 |
1,67 |
Білоруси |
9692 |
0,66 |
18359 |
0,89 |
Євреї |
20811 |
1,42 |
14361 |
0,69 |
Таким чином, запущений ще царським режимом, маховик русифікації продовжував робити свою звичну справу і в роки комуністичної влади. Багатьом здавалося, що завершення проекту тотальної русифікації населення, принаймні, у східних і південних областях України, не за горами.
Похожие статьи
-
Україна у складі "Союза нерушимого..." - Російсько-радянське "визнання" України
Наприкінці 1921 р. головні противники більшовиків були розгромлені. Ніяких перешкод для реалізації їх політики в Україні не було. Саме в цих умовах...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
У статті аналізуються мемуари французького суспільного діяча та викладача Шарля Дюброя "Два роки в Україні (1917-1919)", зокрема його міркування щодо...
-
Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь з суспільством. В рамках...
-
Входження Криму до складу України: політичний аспект
В пропонованій розвідці розглядається ситуація, яка склалася в соціальній сфері та господарському комплексі Кримського півострова на середину 1950-х...
-
Історичні передумови інтелектуальної еміграції українців до Росії у ХVІІІ столітті
На основі аналізу культурних відмінностей, внутрішнього політичного становища, а також процесів, що відбувалися на європейському континенті протягом...
-
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.)
Трансформаційна динаміка Південної України (кінець ХУІІІ - початок ХХІ ст.) Сільськогосподарський цивілізація промисловий Навіть схематичне і...
-
Етапи та особливості процесу формування болгарської етнічної меншини України
У статті висвітлені етапи переселення болгар на територію Південної Бессарабії впродовж ХУШ-ХІХ ст. та проаналізована політика уряду Російської імперії...
-
Розвиток ринкових відносин в Російській імперії супроводжувався пожвавленням революційно-демократичного і національно-визвольного рухів, свідченням чого...
-
Після поразки в Полтавській битві Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. 21 вересня 1709 р. І. Мазепа помер. Після...
-
Вступ - Державні думи в Росії та діяльність у них українських депутатів
Темою моєї рефератної роботи є "Державні Думи в Росії та діяльність у Них українських депутатів", в якій описано початок XX ст. в Російській імперії який...
-
Політична програма селянства України та принципи облаштування тилу цивільними властями Білого руху Півдня Росії в 1919 році У статті проаналізовано...
-
СТАН ДИСЦИПЛІНИ ТА ЗАКОННОСТІ СЕРЕД ОСОБОВОГО СКЛАДУ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ ОБСТАНОВКИ (1941-1945 рр.) Лесь І. О.,...
-
Люди фронтиру в умовах війни: початок російсько-турецької війни 1806-1812 рр. у житті запорозького козацтва Війна -- час, коли доля людей змінюється...
-
Значення релігійної реформи Володимира Великого у державотворенні України
У статті висвітлено значення запровадження християнства Володимиром Великим для подальшого державотворчого процесу в Україні. Проаналізовані особливості...
-
Концептуальне осмислення місця Донбасу в історії України та Росії, як і ролі в ній етнічного чинника, що називається, на часі. Якщо російські історики...
-
У статті досліджується місце Правобережної України у забезпеченні продовольством військ у першій половині ХІХ ст., як важливого аспекту внутрішньої...
-
Реформи у культурній сфері Створення образу нової Росії, на що націлився Петро І в період свого правління, було неможливо без серйозних змін в сфері...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
Інформаційні ресурси, як компонент російсько-українського протистояння ХХІ століття
Висвітлено дослідження проблеми інформаційних ресурсів у контексті російсько-українського протистояння у ХХІ ст. Визначено актуальні загрози та виклики...
-
Нагромадження політичних, економічних та соціальних протиріч на початку ХХ ст. завершилося соціальним вибухом революції 1905-1907 рр. Революційні події...
-
Революція почалася 9 (22) січня 1905 р. в Петербурзі й одразу ж набула всеросійського характеру. Розстріл мирної демонстрації робітників у столиці...
-
В умовах війни влітку 1941 р. на ланах України розгорнулася справжня "битва за врожай", яка мала не лише економічне, а й стратегічне значення. На час...
-
На основі матеріалів демографічних та промислових переписів, а також на основі матеріалів податкових обстежень здійснюється спроба визначити питому вагу...
-
Ключові слова: Національне питання, Галичина, Наддніпрянщина, самовизначення, національно-культурна єдність На початку ХХІ ст. досить актуальним є...
-
"Перськопіддані" в Російській імперії (ХІХ початок ХХ ст.) за матеріалами українських архівів
У статті аналізується соціальний стан "перськопідданих" в Російській імперії у період ХХ початку ХІХ ст.. Використано матеріали українських архівів....
-
Український національний рух досяг суттєвих успіхів на виборах до І та II Державних дум Росії. Так, із 102 депутатів, яких обирали від українських...
-
У статті розглянуто особливості жіночої освіти польського населення Південно-західних губерній Російської імперії. Аналіз рівня освіченості жінок,...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
У статі висвітлюється участь земських статистиків Херсонської губ. в урядових переписах Російської імперії 1897, 1916 і 1917 рр. Їх підготовка,...
-
Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна
Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна Третій напрям внутрішньої політики В. Путіна - ліберально-ринкові нововведення в економічній та соціальній...
-
Входження Кримської області до складу УРСР: освітянський аспект
19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалила указ "Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР", обгрунтовуючи своє...
-
Репресивна політика радянської влади щодо польського населення Поділля у 30-ті роки XX століття
Стаття присвячена історично-правовому аналізу репресивної політики радянської влади щодо польського населення Поділля у 30-ті роки ХХ століття. Зокрема,...
-
Німецькі етнічні меншини напередодні та в перший рік Великої Вітчизняної війни
На підставі вивчення документів в опублікованих збірниках, газетних та літературних виданнях, визначено правовий статус фольксдойче Півдня України,...
-
У публікації розглянуто деякі аспекти адаптації, підготовки та використання навчальної літератури під час нацистської окупації України на території зони...
-
5 квітня 1710 року під Бендерами на загальній Раді в присутності всієї старшини, запорожців, реєстрового козацтва Пилипа Орлика одноголосно було обрано...
-
Проаналізовано нормативно-правову базу, яка регулювала процес створення та розвитку гімназій у Російській імперії. Основну увагу акцентовано на аналізі...
-
Конституція орлик український державотворення Пилип Орлик (21 жовтня 1672 - 24 травня 1742) -- один із найвизначніших в історії борців за волю України....
-
Дана тема цікавила багатьох істориків тому вони звертались неодноразово до неї. Щодо історії створення цього визначного документу та його практичного...
-
Повітові училища України: мережа та система управління (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)
Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулювала процес розвитку повітових училищ у Російській імперії в другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст....
Як жителів України перетворювали в "хомо сов'єтікусів" - Російсько-радянське "визнання" України