Доля замку після М. Кутузова. Історія сучасного парку - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Частина маєтків М. І. Кутузова перейшла до його зятя генерал-майора Хітрово, який роздав спадщину іншим поміщикам та промисловцям. Пізніше маєтки Кутузова перейшли у власність поміщика Муравйова з центром його володінь у с. Турчинка. В останні роки свого життя Михайло Кутузов свій маєток в Горошках подарував дочці, яка була заміжня за Трубецьким.

Муравйови та Трубецькі належать відомим російським княжим родам, серед яких були і відомі декабристи. Брати Муравйови були членами "Південного товариства декабристів"

Зв'язок Трубецьких з нащадками Кутузова дослідники обгрунтовують тим, що є згадка про учасника громадянської війни Степана Васильовича Турчака, який брав участь у звільненні району від петлюрівців у 1919 р. Він згадував, що штаб полку знаходився біля пам'ятника, на якому він читав напис "Княжна Трубецкая. Родилась в 1821 г." Пам'ятник до сьогодні не зберігся. Через ряд поточних причин.

У Михайла Ілларіоновича було 6 дітей. Первісток - син Микола загинув від віспи на першому році життя. У 1776 році народилася Парасковія, яка вийшла заміж за Матвія Федоровича Толстого. У 1782 році - Анна, яка була заміжня за генерал-майором Миколою Захаровичем Хітрово. Він помер у 1826 році, коли Анні було 44 роки. У них було четверо дітей: Олексій, Михайло, Олександр і Федір. Історики припускають, що вона знову вийшла заміж за Трубецького, чиє прізвище якимсь чином перейшло на 5 сина Олександра, то Василь і Олександра, які поховані у Володарську, -- правнуки полководця.

Третя дочка -- Єлизавета народилася у 1783 році, вийшла заміж за графа Фердинанда Тизенгаузена, який у 1805 р. загинув під Аустерлицем. У 1811 році вона вдруге вийшла заміж за генерал-майора Миколу Федоровича Хитрово (Анна і Єлизавета були заміжня за двоюрідними братами).

Катерина народилася у 1784 року була одружена з князем Миколою Даниловичем Кудашевим, який загинув у 1813 р. під Лейпцігом.

У 1785 році з'явилась на світ наймолодша дочка Дар'я, яка у 1807 р. одружилась із обер-гофмейстром Федором Петровичем Опочиніним.

Маєток у Горошках уже від якоїсь із внучок Кутузова якимось чином перейшов до Трубецьких. Дуже ймовірно, що поховані у Володарськ-Волинському Олександра і Василь Олександровичі -- діти князя Олександра Петровича Трубецького (1792-1853), учасника Вітчизняної війни 1812 р., полковника лейб-гвардійського Семенівського полку. В 1820 р. при розформуванні полку його було переведено до Київського драгунського полку. Олександр Петрович - рідний брат Сергія Петровича Трубецького, який був одним з організаторів повстання декабристів [16, 45 - 46].

Трубецькі багато зробили для розвитку не тільки маєтку, свого цегельного заводу, що діяв у нових капіталістичних умовах, а й самого містечка, займаючись благодійністю. Під час громадянської війни, голоду їх родове поховання було розграбоване.

1914 рік поклав початок Першій світовій війні, а з ним і нове перевтілення замкового палацу. Тут для поранених солдатів, за ініціативи Анни Сабанєєвої, був організований шпиталь для тяжкопоранених, а доглядали за ними сестри шляхетського походження. Події 1917 - 1920 років відзначались своєю кровавістю, власники покинули маєток. Улітку 1919 року банда отаманші Марусі Соколовської, налетіла на Горошки, вчинила погром містечка.

У серпні 1919 року Кутузове опинилося в смузі жорстоких боїв за Коростенський вузол. Бої точились мій військами Директорії, які наступали, та частинами 44 - ї дивізії. Тоді ж палац загорівся, та так, що пожежу було видно зі всієї округи. На його місці утворилося згарище - пустир, що поступово заріс чагарниками та кропивою. На цьому завершується історія замкового маєтку, про вигляд якого нічого не відомо.

Подальша доля місцини переживала досить жваві події, тут було безліч різноманітних культурних та творчих зібрань, піонерський табір, покази фільмів, лекторії та вечори відпочинку. 12 сепня 1941 року район було окуповано німецько-фашистськими окупантами. У південній частині парку було побудовано кошари, в яких тримали овець. Віковічні дуби німецька влада використовувала для будівництва мосту через Іршу.

Післявоєнний стан містечка потребував відновлення. Вже згодомо 25 серпня 1959 року було відкрито пам'ятник М. І. Кутузову. Для цього було переплановано перший бастіон, зроблено гранітні східці, які вели до бронзового погруддя фельдмаршала, що було на постаменті з червоного граніту, на якому був напис: "М. И. Кутузову от трудящихся района 1959 г.".

За часів незалежності України у ніч з 3 на 4 серпня було здійснено акт вандалізму, постамент пам'ятника М. І Кутузову було повалено, а сам бюст викрадений.

Районною радою було прийнято рішення про встановлення нового пам'ятника. Вже 16 вересня 2005 року було його урочисте відкриття. За сприянням селищного голови В. Г. Онофріюк проводяться квітневі суботники з прибирання парку, поставлені зручні лавки та урни для сміття. Значних сил докладається для того, щоб парк мав належний вигляд.

Відділ культури і туризму виступив з ідеєю створення фольклорного майданчика, який включав би відкриту сцену для виступів народних колективів та містечко майстрів, де б виготовлялись і демонструвались вироби народних умільців. Щоб музика, співи знову звучали в цьому історичному місці, а жителі, щоб побачили нове відродження замчища [30, с. 4-5].

Отже, найвищого піднесення замчище пізнало за часів перебування М. І. Кутузова в Горошках. Чим і удостоївся назви нинішній парк та подальша його доля. Плани на подальший розвиток досить перспективні, що не дає згаснути духу Горошківсього замчища.

Похожие статьи




Доля замку після М. Кутузова. Історія сучасного парку - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Предыдущая | Следующая