ВОЛОДАРСЬК-ВОЛИНСЬКИЙ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

На території Східної Волині селище Володарськ - Волинський належить до найдавніших населених пунктів. Зручне географічне розташування сприяли активному розселенню краю. Найдавніші поселення на території сучасного селища існували вже в епоху доби міді. У IX-XIII столітті територія, яку займає сучасна Володарщина, знаходилась на порубіжні Волині і Київщини. Активне залюднення краю і виникнення населених пунктів припадає на кінець XIV - початок XV століття.

У середині XIV століття землі краю в складі Правобережжя України потрапили під владу феодальної Литви, а після Люблінської унії 1569 року інкорпоровані до складу Речі Посполитої [3, с. 5-6].

У Словнику географічному Царства Польського можна побачити, що перша писемна згадка про поселення датується 1545 роком під назвою Олександропіль. На цьому відрізку часу тут мешкали бояри Пронські, які відновивши на правому березі р. Ірші старе поселення назвали його на честь власника Олександра.

Деякі дослідники вважають, що Сапеги - литовські магнати у ХVІІ, дали нову назву селищу - Хорошки. [7, с. 14 ] Але деякі дослідження в краєзнавчій науці дають підставу віднести топонім Хорошки до часів язичництва з походженням назви від бога сонця Хороса. В селищі було каплище, де поклонялись сонячному божеству ( видозмінене від "Хорос") [18, с. 21]

З 1617 року Горошки згадувались в документах як містечко, яке згодом стало одним із важливіших торгових центрів краю. В період визвольних змагань українського народу 1648 - 1654 рр. населення містечка брало активну участь у бойових діях селянсько-козацького війська. Наприкінці XVII ст. поблизу містечка проходили повстанські загони С. Палія та І. Іскри.

У 1793 року, після другого поділу Польщі, політичний і соціально - економічний розвиток містечка відбувався у складі Російської імперії. За новим адміністративним поділом Горошки входили до складу Житомирського повіту Волинської губернії.

Наприкінці XVIII ст. Горошківський маєток, який включав у себе значну частину території сучасного району, належав Житомирському земському судді Дубравському. За участь його в конфедерації маєток конфісковано і подаровано імператрицею Катериною М. І Кутузову [4 с. 2]. Що зумовило появу назви з якою проіснував населений пункт майже 9 років - Кутузове на честь полководця [7, с. 15].

Кінець XVII ст. - початок XIX ст. позначений в історії містечка як період активного господарського розвитку. На 1798 рік в Горошках нараховувалось 552 жителів, які мешкали в 64-х дворах. Тут діяли винокурня, два водяні млини, а з 1803 році чавуноливарний завод.

Починаючи з ХХ ст. розвиток економіки краю відбувався за рахунок включення його в єдиний всеросійський ринок. З 1861 року містечко стало волосним центром. На 1913 рік тут діяли чавуноливарний, цегельний, пивоварний, три шкіряні заводи, суконна фабрика, млин, завод по ремонту сільськогосподарських машин.

У 1912 р. в зв'язку із сторіччям війни 1812 року, що широко відзначалось у Російській імперії, Горошки було перейменоване на Кутузове.

Лихоліття першої світової та громадянської воєн не обминули край. 20 червня 1920 року було остаточно встановлено радянську владу. У 1921 році Кутузове було перейменоване на Володарськ - сучасна назва селища, отримана на честь Володарського В. (Гольдштейна Мойсея Марковича) а згодом до нього додали Волинський, оскільки існував ще один Володарськ в Луганській області. Як і більшість географічних назв того часу в часи тоталітарного режиму в СРСР, селище отримало ім'я компартійного діяча В. Волинського. Достатньо відомо, що життя Мойсея Марковича з районним центром ніяк не було пов'язане і його діяння ніяк не заслуговують на подібне увінчання. Деякими дослідниками - краєзнавцями було запропоновано повернути древню назву Хорошки, яка все таки є топонімічним корінням своєї історії [ 10, с. 3 - 5].

З 1923 року Володарськ - Волинський район входив до складу новоутвореної в Російській імперії Житомирської області. Велику роль в економічному розвитку краю відігравали розвідка, освоєння і промислова розробка родовищ цінних будівельних матеріалів та коштовного каміння.

Нове лихоліття жителям району, як і всьому радянському народу, принесла Друга світова війна. Вже в липні 1941 року на території району розгорнулись бої, які вели частини 5-ї армії Південно - Західного фронту під командуванням генерал - майора М. І. Потапова. З 12 серпня 1941 року по 30 грудня 1943 року містечко перебувало під тимчасовою німецько-фашистською окупацією. На території району діяли партизанські загони під командуванням С. Ф. Малікова. За час перебування окупантів та території господарству селища було завдано збитків на 14 602 337 крб.

З перших днів визволення Житомирського району розпочалась відбудова народного господарства. Особливо швидкими темпами зростала гірничо-добувна промисловість. Було знайдено нові поклади корисних копалин, зокрема коштовного каміння. З 1949 року Волинську експедицію було реорганізовано в рудник " Волинський" [14, с. 24-25].

До Великої Вітчизняної війни територія району становила 819 квадратних кілометрів, на якій діяло 34 сільських і одна селищна Рада, в складі яких нараховувалось 79 населених пунктів в яких мешкало 43 тисяч чоловік.

Слід зазначити, що до Жовтневої революції і в 20-ті роки в межах нинішнього району було багато хуторів і дрібних населених пунктів. Склад населення в основному був український, але невеликий відсоток складали поляки, росіяни та євреї.

Володарськ - Волинський - типовий поліський район Житомирської області. Поверхня його рівнинна, з невеликим ухилом на північний схід. В напрямку на північний схід протікає річка Ірша з притокою Тростяниця. Річка Ірша є притокою річки Тетрів [27, с. 18].

Говорячи про Володарськ - Волинський не можна не згадати про досить відомий Музей коштовного та декоративного каміння. Перші знахідки кристалів гірського кришталю відносяться до середини ХІХ століття, коли ряд геологів вивчали геолого-геоморфологічні особливості Житомирського геологічного регіону. Знахідки, які мали вигляд вирізців з кварцу, а пізніше топазу і берилу, складали фондові наукові колекції і не раз описувались вченими. Ініціаторами створення місцевої колекції мінералів були В. П Амбергер і Борис Гаврусевич. Війна, яка почалась з 1941 року пригальмувала створення цього музею. Після визволення Володарськ - Волинського району від окупації німцями, діяльність науково - розвідувальної роботи на мінерали-самоцвіти відновилась. В 1950 році було збудоване приміщення під управління геологічною експедицію. В музей приїздили фахівці із областей і міст України різних геологічних організацій і навіть поза їх межами. Згодом музей довелось перемістити через брак місця для експонатів. Кілька років тому музей було переміщено і поповнено новими взірцями мінералів і гірських порід провідних родовищ Уралу, Сибіру і інших регіонів за рахунок приватної колекції геофізика Муського Леоніда Івановича, який докладав значних зусиль до оновлення зовнішнього вигляду музею. На даний момент він відповідає сучасним вимогам і є найкращою виставкою самоцвітів не тільки в районі, а в Україні [13, с. 17 - 19].

Таким чином музей коштовного та декоративного каміння створено у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1585 " Про створення музею коштовного і декоративного каміння" на базі мінералогічної колекції орендного підприємства "Кварцсамоцвіти" (с. м.т Володарськ - Волинський, Житомирської обл.) На сьогодні це єдина, в своєму роді, унікальна колекція дорогоцінного і декоративного каміння та виробів з нього в Україні, яка відома і визнана вітчизняними та зарубіжними спеціалістами однією з найкращих у світі [23, с.47 - 48].

Нині Володарськ - Волинський - районний центр Житомирської області. За останніми підрахунками чисельність населення містечка становила 8153 жителі.

Селище розташоване в центральній частині району. На заході межує з Ємільчинським районом, на південному сході з Червоноармійським районом, на сході з Радомишльським, на сході та півдні з Черняхівським, на півночі з Коростенським, на північному сході з Малинським районами.

Володарськ - Волинський знаходиться в межах Поліської низовини. Його поверхня представлена слабо-хвилястою рівниною. Абсолютні відмітки поверхні в межах селища складають 196-215 метрів. Селище міського типу - це сучасний адміністративно-господарський та культурний центр Житомирщини. Тут розміщені районна рада, управління та відділи районної державної адміністрації, розгалужена мережа інфраструктури, відділення державних фондів.

В Володарську є чимало місць, куди можна завітати туристам. Одними з таких є: Кутузівський парк, Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів, Алея на честь воїнів-інтернаціоналістів, братська могила жертв фашизму, культові споруди. Тут є пам'ятники М. Кутузову, меморіальна дошка В. Володарському, Музей коштовного і декоративного каміння. При районному Будинку культури діють колективи, що носячть звання "Народний" : хор ветеранів "Джерело", вокально-інструментальний ансамбль "Мріяни", дитячий вокальний ансамбль "Кольорові пташки".

Отже, таким чином можна прослідкувати історію селища Володарськ - Волинський. В ній досить багато подій, які впливають на сучасний вигляд та стан Володарська. Містечко немале за своєю чисельністю та розмірами, що дає надію на подальший успішний суспільно - економічний і політичний розвиток. Люди досить працьовиті, тому на майбутню економічну перспективу можна розраховувати. Історія Володарськ - Волинського має давню історію і пишеться досі.

Кутузівський парк замок володіння

Похожие статьи




ВОЛОДАРСЬК-ВОЛИНСЬКИЙ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Предыдущая | Следующая