Власник маєтку Юрій Немирич: розбудова чи занепад - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Стефон Андрійович Немирич, Овруцький староста, підкоморій київський подарував землю своїм синам. Юрію, Владиславу, Стефану та донькам Софії, Галшці, Катерині. Повернувшись у 1635 році з навчання у кращих європейських університетів - Оксфорда, Лейдена, Парижа Юрій Немирич вступив у володіння цими землями. Спочатку він жив у родовому маєтку, де він народився, в Черняхові. Це сусіднє з Хорошками містечко стало центром поширення соцініанських релігійних ідей по цілій Україні. Звісно, це суперечило самій сутності католицькій Речі Посполитої і навіть прості мешканці сприймали ці ідеї як чергові забаганки панів [14, с. 6-7].

За часів володіння Юрієм Немиричем замок зазнавав вагомої розбудови. Можливо тому, що Хорошківський замок був кращим і знаходився у вигіднішому, з точки зору оборони, місці. До того ж з 1630 року до 1640 року українськими землями прокотилась хвиля могутніх козацьких повстань Трясила, Сулими, Павлюка, Остряниці, Гуні, які були спрямовані проти шляхти.

У 1640 році Юрій Немирич отримав високу посаду Київського підкоморія, а це була судова посада, в компетенції якої був розгляд справ про межі земельних володінь, ця справа була ризиковою. Також відкрита позиція Юрія Немирича, спрямована на захист на сеймах протестантської соціалістичних ідей, не сприяла любові і поваги до нього з боку Московської влади. Можна погодитись з тим, що для повномасштабного будівництва були виписані найкращі фортифікатори тих часів - французькі інженери, з якими Юрій познайомився, перебуваючи на навчанні у Парижі. Замок являв собою споруду прямокутної форми з центральним входом на південну сторону. По кутах прямокутника було чотири бастіони з двома насипами валів. Між бастіонами тягнулася куртина з брустверами, які найкраще з збереглися у східній частині замку. Таке планування не тільки врахувало попередні будівництва, вдале місцезнаходження, а й попередні ідеї фортифікаційної думки.

Серед місцевих жителів збереглися перекази про підземні ходи. Можна стверджувати, що вони були. Адже переховувати зброю, порох, провіант чи інші припаси і як можна вийти в безпечне місце. Якщо арсенал знаходився б у будівлі у внутрішньому дворі замку, він був би скоро знищений навісним вогнем бомбард, а тоді й відпала б можливість продовжити оборону замку. Очевидці стверджують що, за радянських часів центральний вхід у підземелля був заварений металевою брамою, а згодом і засипаний землею. Місце дослідникам поки не вдалося встановити. Всі роботи у замку виконувалися так званими "дворовими" людьми і приписаними до нього селянами, крім того данники і тяглі селяни Немирича платили великі податки від 30 до 60 грошів чиншу, від 1-4 відер меду та по дві куниці.

Міщани також сплачували податки, утримували військовий постій, виконували численні замкові повинності. Тільки міщани тих міст, що мали Магдебурське право звільнялись від сплати податків і мит. Так Житомир отримав право на самоврядування у 1444 році, а тільки у 1544 році на Петро - ковоському сеймі підтверджено право міщан не брати участі в ремонті замку та утриманні залоги. Звісно, такі випадки були поодинокими. Можна тільки уявити, як населення Хорошок і волості ставилося до Юрія Немирича, який для будівництва замку значно посилив визиск населення і збільшив кількість сплачуваних податків.

Затишшя перед бурею тривало до 1648 року, коли вибухнуло національно-визвольне повстання під проводом Богдана Хмельницьокого, яке на думку історика В. С. Степанкова, слід називати українською революцією. Звісно, Юрій Немирич виступив проти повсталих селян, міщан, козаків. У кінці травня 1648 року на Житомирщину з Лівобережжя вступив Ярема Вишневецькии. Край став ареною жорстоких боїв Максима Кривоноса з шляхетським ополченням. Ці та інші причини змусили міщан Хорошок організувати свій загін, учасники якого об'являли себе козаками, і взяли участь у цій боротьбі. Скоріш за все, замок руйнувань не зазнав, а Юрій Немирич покинув свій край і володіння.

У кінці червня 1648 року вся територія Житомирщини була звільнена від шляхти. Населення Хорошок, як і решта звільненої території, яка надавала підтримку вояками і провіант війську Богдана Хмельницькогоі, нарешті була звільнена віз цих зобов'язань. Після підписання Зборівського договору, було проголошено козацьку державу - Гетьманщину за яким шляхта поверталась в свої володіння, повернувся до Хорошок і Юрій Немирич.

Він повернувся із бажанням помсти, до того ж його обирають на шляхетських сеймиках Волині і Київщини генеральним провідником шляхетського ополчення, які силою придушували опір населення і охороняли прикордоння, караючи тих, хто взяв участь у боях 1548 року [16, с. 38 - 40].

Центром каральних дій був Хорошківський замок, з якого шляхта здійснювала свої рейди. Таким чином замок, в якому колись люди знаходили собі прилисток, слугував зовсім іншим, протилежним цілям. Проте люди, які спробували смак свободи, в неволю не повернуться. Про що свідчило велике повстання, в якому взяло участь більшість населення Хорошок і краю, в результаті якого шляхта була розгромлена, а замок був узятий приступом і спалений у 1650 році.

Успіх повстанців став прикладом і для інших "хлопів". Так, у скарзі від 6 травня 1650 року Вацлава Юр'євича, шляхтича сусіднього села, на селян Малих Горошок і самих міщан, підданих Ю. Немирича, які зруйнували і пограбували його маєток у с. Зарубинцях. Війна все ж продовжувала набирати обертів, а Юрій Немирич, як він сам писав, " ...був загнаний долею із-за Дніпра аж до Вісли".

Отже, період литовського-польської доби приніс значних зміг Хорошківському замку, а згодом національно - визвольні змагання за часів Богдана Хмельницького змінили його долю та власника. Періоди піднесення та занепаду помістя характеризувались безпосередньо соціально-економічним становищем території та станом держави, під якою була нинішня територія селища Володарськ - Волинського. Наслідки всіх змін можна прослідкувати і в сьогоденні, оскільки збереглись підземні ходи, в яких селяни переховувались від шляхетських нападів та знищення замку, що не дало нам змогу насолоджуватись хоча б рештками сьогодні.

Похожие статьи




Власник маєтку Юрій Немирич: розбудова чи занепад - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Предыдущая | Следующая