ТЕРИТОРІЯ ХОРОШКІВСЬКОГО ЗАМКУ ПІД ВЛАДОЮ, ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО, РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА МОСКОВСЬКОГО ЦАРСТВА, Володіння бояр Пронських - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Володіння бояр Пронських

Хорошківський замок, а пізніше Кутузівський парк, як зазначали історики, виник досить давно. Згідно з геологічними даними Волинське Полісся в післяльодовиковий період зазнає підвищення зі швидкістю 4 міліметри на рік. Вірогідно, що в давнину Ірша була великою та повноводною. У результаті підйому місцевості річка оголила каміння лабрадориту, і в центрі населеного пункту в руслі утворились своєрідні пороги. Через це було незручно перетинати водні перешкоди, що зумовило потребу в греблі, перед якою річка "зупинилася б" і "сховала каміння".

Очевидно, що для побудови гаті слід було дотримуватися гідрологічних та гідрогеологічних вимог, тому провели так звані профілі свердловин і на підставі геологічних даних вибрали найбільш оптимальне місце закладки споруди. Кожна свердловина мала топографічну відмітку її положення над рівнем моря. Вивчено потужності наносів і корінних порід (пісків, суглинків, глини тощо). Було встановлено, що в ровах, які оточували фортецю, корінні породи, тобто не зрушені під час будівництва, піднялися над рівнем води Ірші. За даними 5 свердловин різниця склала 3,5 метра на 4 міліметри підйому в рік, тому можна сказати, що земля в районі Володарськ - Волинського з того часу до сучасного рівня піднімалася 875 років.

Таким чином фортеця була зведена і оточена напікільцевим ровом не пізніше 1125 року. Якщо вести приблизні розрахунки, то можна сказати, що фортеця була зведена між 1110 і 11120 роками [17, с. 13 - 15].

За дослідженнями істориків перші володарі замчища був княжий Рід Пронських. Їх удільним князівством був Протнськ, що на Рязанщні. В 1460 - 1470-х роках рязанські князі утвердили тут свою гегемонію, приєднавши князівство до Рязані, тому Пронські виїхали до Литви і Московії, де стали на службу великим князям. Друга хвиля почалась у 1520 році, коли Разянське князівство втратило незалежність і увійшло до складу Московії. За службу вони отримали боярство. В Литві це звання означало відносно заможних людей, що несли військову службу на користь князя, за що вони звільнились від виконання повинностей і сплати податків.

Отож незначні міста і волості князі віддавали в держання боярам, які утримували їх протягом року, в ролі намісника ( з ХVI століття - державця). Досліджуючи генеалогічне дерево роду Пронських, можна побачити Семена ( в католицтві Фрідріха ) Глібовича Пронського ( пом. 1555 р.), що був старостою житомирським ( 1538 - 1539 роки), державцем чорнобильським ( 1549 - 1554 роки та воєводою київським ). Він був засновником цього роду в Литві, яка припинила існування в 1638 році. У нього було четверо дітей: Єжи, Олександр, Маруха, Галшка. Саме Олександр був старостою луцьким ( 1580 - 1591 роки) та стольником великого литовського князя ( 1575 - 1588 роки). Фредерик Тишкевич, власник Пулин ( сучасний Червоноармійськ ), написав скаргу 31 серпня 1585 року на Олександра Пронського, що він напав на його селище, побив і пограбував його підданих, забравши збіжжя. Олександр, як свідчить Ф. Тишкевич, часто робив наїзди на його володіння, палив ліси і завдавав значних збитків. Це були так звані "домові війни", що були характерними для XVI - XVIII століття.

Оскільки Литва перебувала у стані перманентної війни із Московією і фактично була перед лицем постійних вторгнень кримських татар, що розорювали не тільки Київ, а й Житомир та Коростень, замкам приділялась значна увага.

Замок тих часів виглядав приблизно так : Зруби вивищувалися і виходили на поверхню валу, утворюючи стіну, що обмазувалась глиною. Верхня частина городень була обладнана невеликими навісними галереями, з яких можна було вести обстріл ворога. На бойові майданчики городень захисники піднімалися спеціальними драбинами. Головними вузлами оборони були башти. У великих замках вони були триярусні, шестикутної форми. Башти також були обладнані підбиттями, помостами, драбинами і бійницями, що прорубувалися на кожному ярусі. Через дві (воротні) башти проходила брама з підйомним мостом. Виходячи з цього можна уявити, як виглядав замок за часів Пронських, який обов'язково включав в себе ті чи інші елементи [8, с. 9].

Щодо площі, то історик Іван Крип'якевич у праці " Історія українського війська" називає житомирський замок, якому була підвладна Гережанська волость. Він був відбудований у 1545 році, найбільшим за прощею по всіх українській території. Ширина його становила 115 метрів, а довжина 130 метрів.[9, с. 3].

У XVI столітті відбуваються поступові зміни в адміністративному управлінні Литви, які продовжували своє існування в Речі Посполитій. Найвищою одиницею стало воєводство, що складалося з повітів, які очолювали старости, а вже повіти ділились на волості [28, с. 227].

У 1607 році відбувся Люблінський судовий трибунал. За одни із вироків трибуналу Пронські передали свої володіння у Гережанські волості представнику князівського роду Сапег.

Похожие статьи




ТЕРИТОРІЯ ХОРОШКІВСЬКОГО ЗАМКУ ПІД ВЛАДОЮ, ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО, РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА МОСКОВСЬКОГО ЦАРСТВА, Володіння бояр Пронських - Історія становлення Кутузівського парку на етапах його розвитку на Володарщині

Предыдущая | Следующая