Військова реформа - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Першочерговою реформаторською справою Петра І, найтривалішою і найважчою як для нього самого, так і для народу була військова реформа. Основним її змістом стали: запровадження в якості джерела комплектування збройних сил єдиної рекрутської повинності; створення однотипної організації військ, озброєння і обмундирування; запровадження єдиної системи воєнного навчання і виховання, регламентованого уставами; централізація військового управління.
Варто зазначити, що вже в другій половині XVII ст. відбувалася значна модернізація російської армії. З'явилися перші регулярні частини, були перекладені зарубіжні воєнні устави і настанови. І все ж на початку XVIII ст. військові сили Росії значно відставали від армій передових країн Європи, і Нарвська поразка це прекрасно підтвердила.
Основу російської армії в той період складали дворянське ополчення і стрілецьке військо, які характеризувалися низькою боєздатністю і ненадійністю, відсутністю єдиного управління. Флоту в Росії не було. Петро І повністю реформував військові сили країни. На нашу думку, він почав створення нової армії і флоту ще в юності. Це були "потішні полки" - Преображенський і Семеновський, засновані в 1687 р., а також Перший московський полк Лефорта і Бутирський полк Гордона, укомплектовані на "регулярній" основі. Саме вони стали прообразом тієї армії, яку почав створювати Петро І напередодні і особливо на початковому етапі війни з Швецією. Сигналом до створення регулярних полків як основних став розпуск в 1699 р. стрілецьких полків після придушення їхнього бунту 1698 р. [1, c. 101-102].
За словами Павленка, початок формуванню регулярної армії було покладено указами від 8 і 17 листопада 1699 р., що визначили джерела комплектування нових полків. Перший з них запрошував на службу добровольців з числа незакріпачених людей. Іншим джерелом комплектування армії було залучення на службу так званих даточних людей (в основному холопів) за указом від 17 листопада 1699 р. Він дав початок рекрутській системі, за якої на службу в армію залучався один рекрут від визначеної кількості селянських і посадських дворів. Кількість дворів не була постійною величиною. В результаті з добровольців і даточних було сформовано 29 піхотних і 2 драгунських полки загальною кількістю 32 000 чол. [14, c. 102].
З 1705 р., указом від 20 лютого, уряд робить наступний крок - припиняє прийом у "вольницю" і переходить до набору в так звані рекрути безпосередньо з сільського населення. З цього часу почали проводитися примусові систематичні набори з точною розкладкою по дворах: кожні 20 дворів повинні були давати рекрута у віці від 15 до 20 років. Всі солдати повинні були служити довічно. Нова система набору поклала збройні сили країни на постійну основу. Відтоді вся російська армія ставала регулярною, тобто формувалася з людей, для яких армійська служба на все життя ставала професією.
Рекрутчина викликала постійний опір народу. Спостерігалися масові втечі тільки що набраних рекрутів. І все ж така система відразу збільшила чисельність російської армії. За Петра І було проведено 53 рекрутських набори. З 1699 по 1714 р. таким чином було мобілізовано близько 300 тис. чол. . Відразу ж після Нарвської поразки була ліквідована дворянська помісна кіннота і замість неї почали енергійно створювати регулярну кавалерію. Кількість драгунських полків зросла до 10. Значна увага приділялась артилерії. Зброю стали відливати за "кресленнями", чітко встановлених калібрів. Був створений артилерійський полк, що обслуговував польову артилерію.
Невдовзі стали необхідними інженерні війська. Часом їх народження вважається лютий 1712 р., коли Петро І затвердив штати мінерної роти (виникла в 1702 р.) і команди понтонерів (з'явилися в 1704 р.). В тому ж році утворюється і "Полк воєнних інженерів".
Стабілізація складу польових військ була досягнута в штатах 1711 і 1720 рр. Польова армія включала два гвардійських, п'ять гренадерських, 35 піхотних, 33 драгунських і один артилерійський полк. Поряд з польовою армією відбувалася реорганізація гарнізонних військ, які несли внутрішню службу і були резервом і запасом для польових військ. На кінець 1725 р. польова армія нараховувала близько 130 тис., гарнізонні війська і ландміліція - близько 80 тис., іррегулярні і українські частини - до 110 тис. чол..
Новий порядок комплектування військ рядовими змусив переглянути питання про підготовку офіцерських кадрів. Спочатку на перших ролях тут були іноземні командири, але до кінця царювання Петра І майже всі вони були замінені власними кадрами. До початку XVІІІ ст. дворяни з'являлись на епізодичні огляди і брали участь у походах. Тепер же вони були зобов'язані нести довічну військову службу. Після оглядів дворян записували в полки, а потім, по закінченню ними терміну солдатської служби, призначали в офіцери. Дворяни проходили "солдатську школу" у гвардійських полках. Для підготовки ж артилерійських та інженерних кадрів були відкриті спеціальні школи. Петро І забороняв призначати прямо в офіцери "дворян, которые не будут в солдатах". Унтер-офіцерські кадри готували гарнізонні школи. За словами дослідника Рабіновича, офіцерами могли стати не тільки дворяни, але й представники інших станів. Перед завершенням Північної війни лише 61,9 % офіцерів походили з російських дворян, причому в піхоті вони складали 52,2 %, а в кавалерії - 71 % командного складу [14, c. 170].
Було вдосконалено медичне забезпечення російської армії. В першій чверті XVIII ст. з'явилися постійні військові госпіталі і різні тимчасові лікувальні заклади.
Значну увагу уряд звертав на переозброєння армії. Піхота отримала кращі в Європі гладкоствольні рушниці єдиного калібру, із злегка зігнутим прикладом і суцільнометалевим штиком. Гренадерські роти забезпечувались гранатами, а на озброєнні піхотного полку були дві трьохфунтові гармати і чотири легкі мортири. Таким чином, піхота могла вести як дальній, так і ближній бій, брати участь в штикових атаках. Драгуни озброювались карабінами, довгими пістолетами і палашами. До того ж одна рота в драгунському полку мала гранати. Все це дозволяло вести бій у кінному і пішому строю. На озброєнні польової артилерії були трьох-, чотирьох-, шести - і дванадцятифунтові гармати, однопудові і двохпудові мортири, чвертьпудові і півпудові гаубиці, що стріляли ядрами і бомбами.
В армії була запроваджена єдина форма одягу. Піхотні полки були одягнуті в зелені каптани і чорні капелюхи, кавалерійські - в сині каптани і чорні капелюхи.
Петро І вперше в Європі запровадив систему польової підготовки, близької до бойової обстановки, суттєво змінив тактику бою. Російські настанови і устави відрізнялися простотою і лаконічністю. Для навчання солдатів і офіцерів були підготовлені інструкції "Статьи воинские", "Учреждение к бою", "Для военной битвы правила". В 1716 р. був виданий "Устав воинский", який мав всесторонній характер, узагальнив бойовий досвід російської армії, відобразив змінену організацію, тактику, систему навчання армії. Значну увагу в "Уставі" було приділено високим моральним і бойовим якостям російських солдатів і офіцерів. З метою зміцнення морального духу у військах була введена присяга. Були засновані державні нагороди європейського типу - ордени, медалі і нагрудні портрети імператора, зокрема, орден Святого апостола Андрія Первозванного (1698) і Святої великомучениці Катерини (1714).
Щодо військово-морського флоту, то Петро І мріяв про нього ще в юності, будуючи свої перші "потішні" кораблі. Він вважав, що "всякий потентат, который едино войско сухопутное имеет, одну руку имеет; а который и флот имеет, обе руки имеет" [13, c. 65]. І на початку XVIII ст. за надзвичайно стислі терміни вперше в історії Росії був створений військово-морський флот.
Будівництво "першого флоту" Петра І - "воронезького", або "азовського" - почалося у Воронежі в грудні 1695 - січні 1696 рр. Згідно з волею царя, 20 жовтня 1696 р. Боярська дума ухвалила історичне рішення: "Морским судам быть" . На першому етапі будівництва Азовського флоту (1697-1699 рр.), який можна назвати "кумпанським", спорудження суден покладалось на населення шляхом створення компаній - "кумпанств", в які об'єднувались світські і церковні власники земель і селян. Від перших вимагалось будувати і утримувати один корабель на кожні 10 000 дворів, від других - на кожні 8 000. Посадські люди, тобто в основному купці, повинні були забезпечити 14 кораблів. Всього за два роки слід було збудувати 52 військових кораблі. Проте перший етап будівництва Азовського флоту завершився невдачею. Причини цього полягали, на нашу думку, в поспішності будівництва, використанні сирого лісу, інших технічних недоліках, невисокій кваліфікації деяких майстрів-іноземців. Все це спричинило невисоку якість і недовговічність створеного флоту.
На зламі 1699-1700 рр. у Петра І почали формуватися основні контури другої суднобудівельної програми Азовського флоту. Цар відмовився від ідеї "кумпанського" суднобудування і перейшов до державного; остаточно зорієнтувався на англійську суднобудівну школу, яка з цього часу домінувала в російському суднобудуванні і готувала кадри російських майстрів; взяв курс на будівництво лінійного флоту; прийшов до ідеї концентрації суднобудівельних робіт на одній основній державній верфі; почав активне будівництво інфраструктури флоту, що включала комплекс гаваней і промислових підприємств, що забезпечували флот. Але й друга суднобудівельна програма Петра І не була реалізована: з 18 кораблів, що будувалися за нею протягом 12 років, лише 10 були збудовані, і тільки 3 з них дійшли до Азовського моря. А в 1711 р. воронезьке суднобудування було згорнуто.
В 1702 р. почалося будівництво флоту на Балтиці, де під час царювання Петра І змінилися ще чотири суднобудівельні "балтійські" програми. Перша - 1703 р. обмежувалась будівництвом 12 фрегатів, але був створений і значний галерний флот. Програма будівництва лінійного флоту з 27 кораблів від 50 до 80 гармат, 6 32-гарматних фрегатів і 6 шняв була прийнята після завоювання значної частини Прибалтики лише в кінці 1707 р. До 1707-1708 рр. головною була Олонецька (Лодейнопольська) верф, а пізніше - Петербурзька Адміралтейська (почала працювати в 1705 р.). З 1709 р. почалося будівництво основної військово-морської бази флоту - кронштадтської гавані і Кронштадту. В 1715 р. Петро І остаточно оформив третю "балтійську" суднобудівельну програму - програму форсованого будівництва могутнього лінійного флоту з ядром із 64-88-гарматних кораблів. Основний її стратегічний напрям зберігся і в четвертій програмі (1717 р.).
Комплектування флоту особистим складом здійснювалось, так само як і в армії, на основі рекрутської системи. Серед офіцерів і морських спеціалістів спочатку переважали іноземці, але поступово вони замінювалися власними кадрами, які готувалися в спеціальних військово-морських школах (морехідних училищах, Школі математичних і навігаційних наук, Морській академії). Широко практикувалась відправка молодих дворян для навчання морській справі закордон.
Петро І і тут запровадив нововведення в тактику бою: атаку легкими галерами важких лінійних кораблів противника з наступним абордажем і рукопашним боєм на борту ворожих суден. Бойова підготовка особистого складу флоту регламентувалася спочатку "Инструкцией и артикулами военными, надлежащими российскому флоту" і "Артикулом корабельным", а потім "Уставом морским" 1720 р. В "Уставі" значна увага приділялася моральному вихованню моряків [13, c.59-65].
Управління флотом здійснював спершу Приказ адміралтейських справ, потім Воєнна морського флоту канцелярія, а з 1718 р. - Адміралтейська колегія (президент - Ф. М. Апраксін).
Таким чином, наприкінці XVII - в першій чверті XVIII ст. Петро І здійснив податкові та військові перетворення, які суттєво вплинули на становище Російської держави. В результаті податкових перетворень відбулося значне зростання податків і повинностей, подвірне обкладання було замінене подушним і введений єдиний прямий подушний податок. Все це призвело до значного погіршення становища російського народу, але одночасно збільшило державні прибутки і дало можливість отримати кошти для проведення інших реформ. В результаті військових перетворень були створені одні з найсильніших в Європі регулярні армія і військово-морський флот. За короткий час із сухопутної країни Росія перетворилася на могутню морську державу і зайняла одне із провідних місць у світі.
Похожие статьи
-
Реформи у культурній сфері Створення образу нової Росії, на що націлився Петро І в період свого правління, було неможливо без серйозних змін в сфері...
-
ВИСНОВКИ - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Наприкінці XVII - в першій чверті XVIII ст. в Росії були проведені грандіозні реформи, які охопили практично всі сфери життя країни і змінили її...
-
ВСТУП - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
Петро реформа військовий культурний Актуальність теми. Необхідність реформ рано чи пізно визріває в кожній державі. Напевно, немає такої країни в світі,...
-
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878)
Російська імперія епохи "Великих Реформ" (1856-1878) Кримський кріпосний судовий війна Друга половина XIX ст. розпочалася для Росії Східною (Кримською)...
-
"Удержание" Османской империи от войны в предполтавском периоде - Реформы Петра Первого
В 1702 г. Петр Великий отправил Петра Толстого в Османскую Империю с дипломатической миссией. Толстой был во многих странах Европы и был очень...
-
Історія зміни назви "Московія" на "Росія" - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І
У 1721 р. за указом Петра І Московська держава дістала назву "Российская империя", яка об'єднала, крім власне російського, також й іншоетнічні та...
-
Стрибок у промислову еру: Луганщина й Донеччина в контексті модернізації Російської імперії
Упродовж кількох десятиріч Донеччина з малоосвоєної околиці Російської імперії, якою вона була ще в першій половині ХІХ ст., перетворилася на район...
-
Реформи в системі управління Прийшовши до влади в 1689 р., Петро І успадкував традиційну систему управління XVІІ ст. - з Боярською думою і приказами як...
-
Централизация государственного аппарата - Реформы Петра Великого
Контрольные органы при абсолютизме требовала создать специальные контрольные органы. В начале XVIII в. сложились две контрольные системы - прокурорская...
-
Всю государственную деятельность Петра I условно можно разделить на два периода: 1695--1715 годы и 1715--1725. Реформы первого периода были нацелены,...
-
Преобразования, проводимые Петром I в ХVП - ХVШ вв. не были последовательны и не имели единого плана, их порядок и особенности были продиктованы ходом...
-
Историография петровских реформ в области просвещения - Просветительская деятельность Петра Великого
История реформ Петра I в целом, и реформирование образовательной системы в России в частности, изучаются не одним поколением российских и зарубежных...
-
Податкова реформа Швидке зростання державних витрат в першій чверті XVIII ст., особливо на створення регулярної армії і військово-морського флоту,...
-
Податная реформа Петра 1 - Социально-экономические преобразования Петра I
22 ОКТЯБРЯ 1721 года Петербург торжественно праздновал заключение Нештатского мира, подведшего черту под Северной войной. Дошедшие до нас подробные...
-
Реформы первой четверти XVIII века - Результаты реформ Петра I
Придя к власти в 1689 г., Петр унаследовал традиционную систему управления с Боярской думой и приказами как центральными учреждениями. По мере усиления...
-
Введение - Результаты реформ Петра I
Петр I был, безусловно, самым ярким и самым противоречивым правителем на российском престоле. Одни называли его великим реформатором, "диссидентом на...
-
Начало становления. Реформы Петра I - История становления сестринского дела в России
Сестринское дело - не как общественное явление в монастырских больницах, а как официально утвержденная и регламентированная профессия в госпиталях и...
-
Перестройка центральных органов власти и управления В первой четверти XVIII в. был осуществлен целый комплекс реформ, связанных с перестройкой...
-
Введение - Реформы Петра I первой четверти XIII века и начало модернизации российского общества
Личность Петра I (1672-1725 гг.) по праву относится к плеяде ярких исторических деятелей мирового масштаба. Много исследований и художественных...
-
Формирование нового государственного аппарата управления при Петре I В период сложившейся в России абсолютной монархии времен Петра I для более...
-
Петр 1 родился 30 мая 1672 года. Его рождение окружено роем легенд. Царь Алексей был очень рад рождению сына. Его мать Наталья Кирилловна Нарышкина...
-
Методические разработки формируют представления обучающихся о направлениях критического изучения исторических источников. Благодаря расширению...
-
Реформа (лат. reformo) - усовершенствование в какой либо сфере жизни, не затрагивающая функциональных основ, или -- преобразование, вводимое...
-
Триумф "гетмана-изменника" - Реформы Петра Первого
Историки почему-то считают Мазепу изменником. Но иногда забывают о том, что гетман и его казаки сыграли решающую роль на Азовском походе и проведении...
-
Церковная реформа, Реформы в области культуры - Россия в эпоху Петра I
Церковная реформа, по сути дела, завершила и поставила точку в длительной борьбе между светской и духовной властью. С учреждением Духовной коллегии...
-
Петр как основоположник российско-голландских отношений - Реформы Петра Первого
Петр с живым интересом относился к этой стране. Симпатия царя к Голландии й ее жителям возникла еще в юношеском возрасте в ходе общения с жителями...
-
Введение - Реформы Петра Первого
Эпоха петровских преобразований вполне заслуженно вызывает интерес исследователей, поскольку четверть века отсталая в культурном, экономическом и военном...
-
Росія в першій половині XVIII ст
7 Росія в першій половині XVIII ст. Північна війна престолонаслідування швеція На початку ХУШ ст. Росія розпочала Північну війну (1700 - 1721) проти...
-
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX
Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст. У пореформений період (з 1861 р.) внаслідок...
-
Участие нерусских народов в Северной войне - Реформы Петра Первого
Башкиры вошли в состав России, и при этом сохранили внутреннее самоуправление и вотчинное право на свои земли. Но несение ими воинской службы было...
-
Чому і як Крим передали Україні? - Російсько-радянське "визнання" України
У 1954 р. відбулося резонансна подія, яка продемонструвала цілковиту впевненість центрального керівництва СРСР в міцності контролю над Україною - до її...
-
У статті проаналізовано участь учителів і учнів церковнопарафіяльних шкіл лівобережних українських єпархій Російської імперії в Першій світовій війні...
-
Сумна доля отамана Петра Калнишевського
Сумна доля отамана Петра Калнишевського У 1803 р. на Соловецьких островах у Білому морі на півночі Російської імперії помер останній кошовий отаман...
-
Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають...
-
Роль Петра Лебединцева у відкритті перших церковнопарафіяльних шкіл в місті Біла Церква
Досліджено роль Петра Лебединцева у відкритті перших церковнопарафіяльних шкіл в місті Біла Церква. Осмислення в усій можливій глибині початкову освітню...
-
Время возникновения абсолютной монархии на территории России - вторая половина ХVII в., а окончательное ее оформление - первая четверть ХVIII в....
-
Заключение, Литература - Реформы Петра Первого
Теперь перейдем к конечной части данного сочинения, а именно подведем некоторые итоги. Различные историки по-разному оценивают Петра и его деятельность....
-
Заключение - Реформы Петра Великого
Итак, главным итогом Петровских реформ стало установление в России режима абсолютизма, венцом которого стало с победой в Северной Войне, в 1721 г....
-
"Перськопіддані" в Російській імперії (ХІХ початок ХХ ст.) за матеріалами українських архівів
У статті аналізується соціальний стан "перськопідданих" в Російській імперії у період ХХ початку ХІХ ст.. Використано матеріали українських архівів....
-
Значимость битвы при Лесном - Реформы Петра Первого
В июне 1708 года король Швеции начал двигаться к русским границам. Петр узнав об этом оставил Петербург и Прибалтику под командованием Апраксина и сам...
Військова реформа - Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І