Основні шляхи стабілізації фінансового стану підприємства. - Фінансовий стан підприємства і шляхи його стабілізації

Вихід з економічної кризи нерозривно пов'язаний з адаптацією підприємства до роботи в нових умовах. Достатньо тривалий час ми знаходилися у полоні ринкового романтизму, ілюзорних надій на те, що ефективність виробництва зросте як би природним шляхом, сама собою. Але життя показало марність усіх спроб зупинити спад виробництва, залишаючи без кардинальних змін принципи і методи господарської діяльності. Сьогодні цілком негожі моделі і структури керування виробництвом, які споконвічно не володіють інноваційною, конкурентною і підприємницькою реакціями й у силу цього не відповідають вимогам ринку. Практика показала, що без фундаментальної реорганізації системи внутрі - фірмового керування вижити, а тим більше успішно працювати, просто неможливо. Старі системи керування підприємствами не в змозі забезпечити перехід від "держпланового минулого" у "ринкове дійсне", вони можуть лише продовжити депресію.

Не підлягає сумніву, що визначальним у формуванні нової

Економічної системи в Україні, а також у комунальному господарстві, являється реформування відношень власності.

Основою і рушійними силами еволюції форм підприємства є протиставлення в самій приватній власності. Як відомо, одне з таких протиставлень - протиріччя між потребою в безмежному рості грошових ресурсів (капіталу) підприємства й обмеженими можливостями єдиного власника підприємства. Для цього необхідно: створення нового господарського механізму, що відповідає інтенсивному типу розширеного виробництва і дозволяючого повніше реалізувати потенціал функціонуючих виробничих відношень, роздержавлення власності, формування системи ринкових відносин, перетворення значних державних підприємств в акціонерні товариства, свобода підприємництва, забезпечення конвертованості гривні. Корінній перебудові потрібні громадські стосунки на всіх стадіях виробництва, розподілу, обміну і вживання.

У спадщину від Радянського Союзу нашій країні залишився житловий фонд, який, в основному, належав одноосібному власнику - ісполкому міських рад і обслуговувався житлово - експлуатаційними організаціями, створеними при тих же радах. Тобто ГЖЕД, яким міські ради передоручили управляти й обслуговувати житло, були одночасно і заказниками і виконавцями робіт з обслуговування. Технічний стан господарчого житлового фонду з роками став усе більше незадовільним, житлова політика не відповідала економічним перетворенням у країні.

З 1993 року почалася приватизація державного житлового фонду і на сьогоднішній день в Україні вже приватизовано більше половини державного житлового фонду. Але умови проживання населення і якість житла від цього майже не змінилося.

Співвласники приватизованих квартир продовжують вносити ту ж саму плату за житло і комунальні послуги, часами очікують сантехніка і ходять по неприбраних східцях при несправному ліфті.

Головною перевагою приватизованого житла є можливість розподіляти засоби, сплачені за його обслуговування, планування робіт по утриманню території перед будівлями, будинків і умонтованого інженерного обладнання, визначаючи конкретно кому, скільки і за що сплачувати.

Приватизація хоча б однієї квартири в багатоквартирному будинку дає її співвласникам можливість загальної власності на частину сходових кліток, ліфтів, стріх, сміттєпроводів, комунікацій і т. д.. Одночасно виникає проблема взаємовідносин між власниками житлових і нежилих приміщень багатоквартирних будинків в організації утримання і ремонту. В обов'язковому порядку потрібно угода й участь усіх співвласників для рішення цих проблем.

Одним із найбільше поширених шляхів оптимальної організації утримання житла і території при будівлях є створення об'єднань власників багатоквартирних будинків і демополізація сфери обслуговування житлового фонду. Це знаходить висвітлення в Концепції державної житлової політики, затвердженої Верховною Радою України 30.06.1995 р. "... обов'язкове об'єднання співвласників квартир у багатоповерхових будинках у товариства (об'єднання) із метою забезпечення належного утримання будинків і території при будівлях", "... поступовий, у міру проведення економічних реформ, перерозподіл функцій між органами державної виконавчої влади, органами міського самоврядування, підприємствами, організаціями в сфері... утримання житла з метою їхньої децентралізації".

З метою прискорення процесів прийняття рішень на місцях із питань створення об'єднань та регулюванню їхньої діяльності 31.07.1995 р. Постановою Кабінетом Міністрів України №588 було затверджено "Положення про порядок створення і діяльності таких товариств". Для виконання цієї постанови старий Держжитлокомунгосп у квітні 1997 р. розробив і підписав Типовий статут об'єднань і Положення про порядок їх державної реєстрації, а спільним рішенням старих держкомітетів земельних ресурсів, містобудівництва та архітектури, житлово - комунального господарства та Фонду державного майна в той же час був затверджений Положенням про порядок встановлення та закріплення між територіями при будівлях, представляє їх у спільну власність або спільне користування об'єднанням (товариствам) власників житлових багатоквартирних будинків.

Похожие статьи




Основні шляхи стабілізації фінансового стану підприємства. - Фінансовий стан підприємства і шляхи його стабілізації

Предыдущая | Следующая