Прикметні риси українського романтизму - Філософія просвітництва й романтизму в Україні

Поширення романтизму в Україні, крім вище назва-них, мало ще й свої специфічні особливості. По-перше, апеляція романтизму до ірраціональних глибин, стихій-но-творчих сил людини цілком відповідала основам укра-їнського характеру, менталітету українців як своєрідній відповіді, антитезі на соціально-економічний національ-ний гніт, що його зазнав український народ з боку царсь-кої Росії. Ідеї нації, історизму - провідні соціально-політичні ідеї романтизму - знайшли в Україні благодат-ний грунт з огляду на формування в народі національної ідеї, національної самосвідомості, потяг до перебудови сво-го суспільного буття і звільнення від колоніального поне-волення. Для представників українського романтизму, сві-тогляд яких грунтувався на "філософії серця", основою такої перебудови могла бути тільки християнська віра. Бог для романтиків був єством "національного духу" і "глибиною серця" людини. Національний дух і думка лю-дини завдяки Богиві, згідно з їх баченням, становлять єд-ність, яка й формує певний народ.

Першим подав цілісний образ України із специфічни-ми рисами національного характеру її народу Микола Гоголь (1809-1852). Незважаючи на сумніви щодо націо-нальної ознаки власної душі, він все таки усвідомлював себе українцем; не лише прагнув написати історію Украї-ни в контексті світового історичного процесу, а й з огляду на геополітичний стан України чи не першим вказав на особливості української людини, народу, "в якому... так дивно зіштовхнулись протилежні частини світу, дві різно-характерні стихії: європейська обережність і азіатська безтурботність, простодушність і хитрощі, сильна діяль-ність і величезні лінощі та розслабленість ("нега"), праг-нення до розвитку і вдосконалення - і тим часом ба-жання здаватися байдужим до всякого вдосконалення".

Найповніше національні риси втілені в образах героїв його літературних творів: "Тарас Бульба", "Вечори на ху-торі біля Диканьки", "Миргород". Його творчість, за сло-вами Є. Маланюка, "принаймні для певної верстви нашо-го народу, була і є джерелом певної свідомості, коли вже й не "національної", то етнічної й, що найважніше, "духовної". Саме світоглядно-духовний фундамент творчості Гоголя виявляє внутрішню єдність стилю його мислення із специфічними тенденціями української філософської думки, зокрема й української культури загалом. Гоголь, слідуючи українській духовній традиції, у пошуках пер-шоджерел буття, абсолютної першооснови спрямовував свої зусилля у власний внутрішній світ, власну душу, якою рухав "порив і натхнення", завдяки яким "багато чого схоплюється, чого не дійдеш ніяким вченням і працею". Всупереч просвітницьким стереотипам Гоголь доводив, що саме душа, а не розум є осердям людської сутності. "Ро-зум, - писав він у "Вибраних місцях з листування", - йде вперед, коли йдуть вперед усі моральні сили в люди-ні, і стоїть непорушно й навіть йде назад, коли не підно-сяться моральні сили".

Душа, на думку Гоголя, надзвичайно чутлива до всьо-го, що її оточує. Тому треба вносити у світ гармонію, доб-ро і красу: "Подивись, як у природі іде все в лад і мудро, в якому гармонійному законі! Лише ми... метушимось". Він наголошував на одній із суттєвих рис, що є основою укра-їнського національного світобачення - прагнення кож-ної людини до єднання з природою, до гармонії з нею, що дає внутрішній спокій, умиротвореність.

Глибоко емоційною є й етика Гоголя. Етичне в ньо-го - живий потяг живого серця. Для нього вчинок, що іде з-під серця, с. від того, що йде 3 обов'язку, по-винності, примусу. Кін чи не першим проголосив, що лю-бов до абстрактної людини, до народу загалом - то не любов, а омана, звук, за яким відсутнє серце.

Духовний світ Гоголя був суперечливим, поєднував дві супротивні сили: одна спрямовувала його на власне пі-знання, на служіння рідній землі, а друга - прагнула слави через зречення власного коріння. Перша розбурху-вала в ньому українця, патріота, а друга, отруєна велико-державними рефлексіями, розмивала цей патріотизм, що й стало причиною його особистої трагедії. Але це все не завадило йому стати, за словами М. Драгоманова, "одним із перших моторів нашого національного духу, щоб склас-ти перед ним велику пошану від вдячних нащадків".

Світоглядна позиція українського романтизму - "фі-лософія серця" - характеризує і творчість діячів Кирило-Мефодіївського братства: Тараса Шевченка (1814-1861), Пантелеймона Куліша (1819-1897), Миколи Костомарова (1817-1885), яких єднала не лише романтична історіосо-фія з її апеляцією до ідеї свободи та духовної "ідеї батьківщини" на основі христової віри - Біблії, звідки вони чер-пали мотиви, образи, символи, паралелі, а й екзистенційно-антропологічний напрям розгляду світоглядних проблем, що властивий українській філософській думці.

Похожие статьи




Прикметні риси українського романтизму - Філософія просвітництва й романтизму в Україні

Предыдущая | Следующая