Види діяльності - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності

Оскільки праця органічно пов'язана із застосуванням в'язевої сили і сили розуму, то відповідно до цього виділяються два основні види праці - фізична і розумова.

Фізична праця - це цілеспрямована діяльність людини щодо створення благ, у процесі якої застосовується переважно енергія м'язів.

Розумова праця - це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої переважно застосовується нервова енергія, енергія мозку.

Цей поділ виник ще за доби рабовласництва і зберігся донині [5, 134].

Однак відмінності між ними не є абсолютними, оскільки будь-яка фізична праця має власну інтелектуальну складову.

Сутність праці розкривається в численних аспектах. Одним із них є якість результату праці, що залежить від майстерності суб'єкта діяльності, від міри його відповідальності, від характеру мотивації, від умов діяльності - наявності знарядь праці та необхідних засобів виробництва, умов співпраці тощо[7, 513].

Розглядаючи різновиди людської життєдіяльності можна виділити факти існування таких видів діяльності, коли окрема людина виконує суспільно корисні, а не біологічно важливі дії, навіть якщо вони заперечують одна одну. Така неприродна властивість людини заперечувати "суспільним - біологічне", "духовним - тілесне" здається парадоксальною, якщо не брати до уваги, що людина - соціальна істота. За цим парадоксом приховується фундаментальна особливість соціальних відносин. У суспільстві окрема людина діє всупереч своїм бажанням, задовольняючи передусім "потреби" суспільства, а не свого тіла. Тобто людина діє духовно, через ідеї, плани, мрії. Суспільство, у свою чергу, характеризується реальним тілесним існуванням окремої людини.

Для того, щоб розглядати духовне і тілесне без містифікації, необхідно послідовно звертатися саме до тієї сфери реальної дійсності, яка з необхідністю виявляє факт існування душі, тіла і духу. Згідно з традицією, започаткованою видатним німецьким філософом Георгом Вільгельмом Фрідріхом Гегелем (1770 - 1831), для цього послуговуються поняттям "діяльність".

Людську діяльність треба розглядати як форму активного ставлення людини до навколишньої дійсності з метою її перетворення. Описуючи діяльність людини виділяють такі загальні складові, без яких діяльність як реальний процес зміни форм навколишньої дійсності не може відбуватися: Мета, предмет і засіб дій, певна форма процесу зміни предмета діяльності відповідними засобами.

Існують різні форми діяльності. Найзагальнішим вирізненням їх є поділ на тілесну і духовну діяльність.

Тілесна діяльність безпосередньо наочна як зміна навколишньої дійсності. Порівняння фактів, які можна спостерігати, дає підстави зробити висновок, що в тілесній діяльності людина реалізує своєрідне відношення до світу. Воно виявляється в тому, що людина, маючи якусь потребу, бажання, створює певну взаємодію між предметами, отримуючи в підсумку бажаний продукт. Отже, тілесне відношення до світу полягає у здатності людини предметно змінювати об'єктивно існуючу дійсність.

Своєрідність Духовної діяльності полягає і тому, що людина, змінює насамперед себе відповідно до власних мрій, ідеалів, цілей і мети [5, 94-95].

Тому доцільним є такий висновок: Діяльність душі полягає у само зміні людиною себе, а діяльність тіла - у зміні довкілля.

Похожие статьи




Види діяльності - Праця як основа життєдіяльності людини. Необхідність і свобода в практичній діяльності

Предыдущая | Следующая