Г. В. Ф.&;nbsp;Гегель - Естетика середньовіччя та Нового часу

Принцип історизму, послідовно проводиться Г. В.Ф. Гегель (1770-1831), дозволив здійснити поворот від етики внутрішньої переконаності до соціально "стурбованою" теорії моралі. На відміну від Канта, Гегель орієнтований не на виявлення автономію моралі, a на встановлення її значення в системі суспільних відносин. У відповідності з цим, в філософії абсолютного ідеалізму Гегеля, етика займає досить скромне місце. Етичні погляди німецького філософа найбільш повно і систематизовано викладені у його працях "Філософія права", "Феноменологія духу".

Принциповим для Гегеля було розрізнення понять "мораль" і "моральність", яке зафіксувало створилася в європейській етичній рефлексії ситуацію протистояння двох підходів до моралі: мораль як область духу, представлена ??виключно особистісними смислами; мораль як сфера соціально детермінованого поведінки. Підкресливши своєрідність особистісного та соціального буття моралі, Гегель спробував синтезувати обидві традиції.

Потрібно зауважити, що етика Гегеля стала результатом складної творчої еволюції, в процесі якої, поступово переборювався пафос ранніх робіт, пов'язаний з ідеями моральної суверенності особистості. У підсумку особистість як би при носиться в жертву філософії абсолютного ідеалізму, налаштованої на творення соціальної гармонії.

Вчення про свободу волі передує дослідження Гегелем природи моралі і моральності вважаючи свободу "необхідною умовою і основою моральності", філософ розкриває діалектичний характер зв'язку свободи і необхідності. На цій підставі пропонується концепція розвитку вільної волі, в процесі якого воля проходить три стадії (природна воля, свавілля, розумна воля), інтерпретує згодом у вченні як про абстрактне право, мораль, про моральність.

У вченні про мораль, яка являє собою сферу особистісних переконань, Гегель діалектично аналізує такі категорії, як умисел і вина, намір і благо, добро і совість, висловлюючи чимало надзвичайно продуктивних ідей. Так, наприклад, підкреслюючи, що "ряд вчинків суб'єкта, це і є він", Гегель ставить проблему обов'язкової реалізації внутрішньої моральної переконаності в діях, оскільки "лаври одного лише хотіння є сухе листя, яке ніколи не зеленіли. Зрозуміло, потрібно пам'ятати, що активна діяльність обмежується у Гегеля сферою духу, але сама постановка даної проблеми не може не викликати позитивного відгуку, як і рада ставити перед собою великі ідеї ("хотіти чогось великого") при визначенні своїх намірів.

Цікаво розуміння Гегелем морального боргу суб'єкта, що складається в тому, щоб "мати розуміння добра, зробити його своїм наміром і здійснювати в діяльності". Тут, по суті, описується механізм реалізації моралі, ставиться проблема інтеріоризації моральної необхідності. Безліч цінних ідей можна знайти і в гегелівській діалектиці добра і зла.

Вчення про моральність. Моральність, на думку Гегеля, це як би друга (громадська) природа людини, що височіє над першою (індивідуальної). Трьома послідовними формами її розвитку є сім'я, громадянське суспільство, держава. Процес становлення моральності є, в принципі, підпорядкування індивідуальності державним інтересам, тому "Вся цінність людини, вся його духовна дійсність існує завдяки державі". Принцип історизму дозволив Гегелю виявити багато реалії історичного розвитку моральності, проаналізувати сутнісні антагонізми буржуазного суспільства показати зв'язок моралі з іншими сторонами суспільного життя, тобто вписати мораль в соціальний контекст. Однак запропонована ним модель гармонізації особистого та суспільного блага виявилася неспроможною. Філософія "об'єктивного духу", яка "розгледіла" багато рис моралі, протистоїть дійсності, підноситься над нею і не в змозі надати на неї який-небудь істотний вплив. Гегель пропонував "вважати недійсною всю дисгармонійну, разлажену, повну конфліктів і себелюбного хаосу дійсність, тобто живе життя, яким живуть живі індивіди, а бачити лежачу в основі буття гармонію логічних зв'язків, прихований за історичною емпірією розум, тобто відкривається філософією і в самій тільки філософії існуючу розумну дійсність".

Похожие статьи




Г. В. Ф.&;nbsp;Гегель - Естетика середньовіччя та Нового часу

Предыдущая | Следующая