Загальна характеристика роботи - Право в сучасному етико-філософському дискурсі

Актуальність та доцільність дослідження У сучасному світі існує значне проблемне поле, що стосується, насамперед, розуміння універсальних етичних засад, ефективного соціального регулювання засобами посттрадиційної моралі та їх сприяння досягненню високого рівня правової культури. В демократичних країнах уже існує певний рівень інтелектуально переконливого і практично прийнятного узгодження універсалістського змісту базових цінностей на фоні плюралістичного культурного контексту. Сучасна економічна криза загострила ті ризики, які активізувались в останні десятиліття для національних держав у зв'язку з мультикультурними суперечностями та функціонуванням наднаціональних об'єднань.

Справедливість в межах ринкової економіки залежить від політико-правової дієздатності демократичної держави, що орієнтована на динамічне громадянське суспільство і публічність. В зв'язку з цим, зростає значення етико-правового дискурсу, який передбачає однакову повагу до кожного, та загальну солідарну відповідальність людей. В царині теорії моралі і права поряд зі зростаючою роллю відповідальності, активізується універсалізм, високочутливий до відмінностей.

Морально відповідальна відкрита спільнотність конституюється ідеєю усунення дискримінації і насильства та залучення до спільноти всіх різновидів інакшості без спроб надмірної уніфікації.

Складний та неминучий процес переходу до міжнаціональних форм взаємодії співпадає в Україні з проходженням стадії національного демократичного розвитку. Активізація етико-правового дискурсу в Україні, забезпечення його відповідності потребам сучасного світу значною мірою може сприяти утвердженню і дотриманню прав людини як на внутрішньодержавному, так і на глобальному рівнях.

Вихідним положенням для аналізу змісту поняття "право" в сучасному етичному дискурсі є розрізнення основних парадигм філософсько-правового мислення. В історії філософії склались такі основні три парадигми - природно-правова, позитивно-правова і неправова. Основними принципами кожного з них являються, відповідно:

    1. наявність універсальних норм і принципів онтологічного характеру; 2. право як результат соціальної діяльності і інститутів держави; 3. пріоритетне положення закону над правом.

Для роботи особливо важливе значення має спадок Г. В. Ф. Гегеля, оскільки саме в його системі філософія права набуває значної автономності в межах філософського знання та стає спрямованою на те, щоб предметно засвоїти сутність права, моралі, моральності, доброчинності і держави, розкрити їх духовне значення і місце в самозвільненні духу.

Сучасний етико-філософський дискурс являє собою багаторівневий простір, сповнений протиріч. Він тісно пов'язаний з дискурсивним простором європейської культури і світом буденних уявлень. Плідні ідеї для розуміння специфіки моральнісного життя сучасного суспільства є в концепціях В. Гьосле, Г. Йонаса, Е. Левінаса, А. Макінтайра, Дж. Ролза, Ч. Тейлора, Р. М. Хеара.

Важливим результатом етико-правової нормотворчості виступають тексти Конституцій сучасних демократичних країн, виборчі закони, преамбули до законів, що дозволяє співвідносити такий досвід в різних країнах. В роботі використані аргументи трансцендентальної прагматики К. О. Апеля та Ю. Габермаса, які є важливими для становлення нової раціональної дискурсивної нормативності. Велике значення для конкретизації дискурсивних практик мають стадії розвитку моральної свідомості, розроблені Л. Кольбергом, що створюють можливість диференційованого підходу до рівнів моральної оціночної культури.

Значний потенціал для дослідження має теорія структурації Е. Гідденса, яка пов'язує існування соціальних інститутів з неперервним відтворенням різних форм соціальної поведінки у часі і просторі та теорія П. Бурдьє з її центральним поняттям "культурний габітус".

Осмислення сучасних дискурсивних практик в контексті прикладної етики здійснено в дослідженнях В. Бакштановського, Н. Васільєвене, С. Вековшиніної, В. Кулініченка, І. Маслікової, А. Чумак.

Водночас, цілий комплекс проблем залишився поза увагою дослідників. Зокрема, недостатньо вивчені особливості сучасного етико-правового дискурсу, які повною мірою враховували б напрацювання в галузі метатеорій моралі і права, що і обумовлює необхідність даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в межах науково-дослідної роботи філософського факультету №01БФ01-01 "Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть" Київського національного університету Шевченка, науково-дослідницької тематики кафедри етики, естетики та культурології.

Об'єкт дослідження - етико-філософський дискурс як складова частина правової культури, що синтезує спадок класичної та некласичної філософії та є впливовим в сучасних комунікаційних процесах.

Предмет дослідження - право в сучасному етико-філософському дискурсі як духовний феномен та засіб нормативної регуляції поведінки.

Метою роботи є дослідження впливу духовно-ціннісних засад європейської культури на сучасний етичний дискурс з правової проблематики у зв'язку із рівнем розвитку моральної свідомості.

Відповідно до мети визначено наступні завдання дослідження:

    - Співвіднести перфекціоністську складову права у вимірі суттєвих цілей людського життя і соціально-нормативну належність, яка стосується процедур та інституцій; - Узагальнити сучасні форми етико-правового дискурсу в сфері конституційного права, виборчих законів та виявити можливості його вдосконалення за допомогою прикладної етики; - Здійснити аналіз сучасних форм обгрунтування справедливості в контексті їх взаємозв'язку з постконвенційною мораллю в інституційній перспективі; - Проаналізувати методологічно плідні ідеї класичної філософії права для побудови логіки дослідження спільного простору етичної та правової свідомості в умовах роз'єднання дискурсів філософської етики та теорії права.

Теоретико-методологічна основа дослідження.

Відповідно до основних принципів розуміння соціально-історичного процесу та задля досягнення мети дисертаційного дослідження були використані такі загальнотеоретичні принципи, як об'єктивність, системність, всебічність аналізу, філософський метод єдності історичного і логічного аналізу, основоположним став історико-культурологічний підхід, логіка викладу матеріалу визначалась еволюцією теорій "природного права".

Предмет дослідження охоплює сфери етики, філософії, юриспруденції, що сприяло здійсненню інтегрального підходу при розгляді проблематики і залученню методу міждисциплінарного синтезу.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше проблематика права розглядається в контексті етико-філософського дискурсу, який зосереджений на вдосконаленні дискурсивних практик інституційної спрямованості.

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

    - обгрунтовано, що найбільш методологічно плідним для даної проблематики є врахування, при аналізі як внутрішньої духовної природи права так і відповідних їй форм, соціальної, громадянської поведінки людини. Таке переведення внутрішніх основ активності в зовнішню практику людських взаємовідносин передбачає наявність етико-філософського дискурсу, який в сучасних умовах доповнюється публічним етико-правовим дискурсом, що спрямований на взаємне доповнення моралі і права у питаннях соціальної справедливості; - конкретизовано, що в філософсько-правовій традиції право ніколи не сприймалось, як допоміжний елемент правління, здійснення влади, а завжди співвідносилось з добром, справедливістю, спільним благом, внаслідок чого перфекціоністська мораль виступає як основа правової культури, і цей її потенціал найбільш повно втілений в дискурсивних практиках щодо природного права; - розглянуті етико-правові дискурсивні практики, що являють собою поєднання абстрактних духовних основоположень та узагальненого досвіду реального повсякденного життя, в яких постійно є звертання як до універсальних загальнолюдських цінностей так і до змінних обставин життєвої реальності. Дієвим морально-етичним фактором підсилення значимості правової свідомості є конвенційна мораль обов'язку і відповідальності у формі прикладної етики; - доведена необхідність аксіологічного та деонтологічного обгрунтувань у сфері приватного права, законів щодо прав і свобод громадянина, конституційному праві, що породжує етико-правовий дискурс, який найбільшою мірою відповідає всім гуманістичним проектам глобалізації; - обгрунтовано, що примусова належність позитивного права породжує правову рефлексію у вигляді юридичного позитивізму, аргументи якого не є достатньо дієвими в публічному етико-правовому дискурсі внаслідок того, що вибудовуються на основі логіки державного патерналізму та конвенційної моральної свідомості. Такі механізми соціальної регуляції протистоять більш широкому запровадженню в публічному дискурсі постконвенційного виміру справедливості.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно узагальнює основні теоретичні підходи до вирішення проблеми співвідношення моральної та правової свідомості в сучасному світі. Це співвідношення розглядається як невід'ємна складова соціокультурної реальності, що значною мірою пов'язана з громадянською активністю, відкритим публічним етико-правовим дискурсом та сталими формами поведінкової практики. Такий підхід накреслює можливість збагачення теорії суттєвими аргументами та пошук шляхів вдосконалення нормативної регуляції поведінки з підключенням механізмів прикладної етики. Результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні програм з етики та правознавства в напрямку їх більшої відповідності соціокультурним реаліям.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни отримані автором самостійно. Всі публікації автора є одноосібні. Матеріали роботи можна використовувати під час вивчення дисциплін "Філософія права" та "Юридична етика" для студентів ВНЗ правознавчих факультетів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження оприлюднені на науково-практичних та міжнародних наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у третьому тисячолітті" (Рівне, 3-5 жовтня 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Молодь у сучасному світі: філософсько-культурологічні виміри" (Київ, 26-27 березня 2009 р.), міжнародній науковій конференції до 175-річчя філософського факультету "Людина. Світ. Суспільство" (Київ, 21-22 квітня 2009 р.), науково-практичній конференції "Соціальна етика: теоретичні та прикладні проблеми" (Київ, 29 травня 2009р), II міжнародній науково-теоретичній конференції "Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності" (Житомир, 17 грудня 2009 року).

Публікації. Основні ідеї дисертації відображені в трьох статтях, які були опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах опублікованих матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи відповідає меті дослідження, його головним завданням й відображає послідовність їх вирішення. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, та списку використаних джерел (196 позицій), загальний обсяг становить 175 сторінок. Основний текст дисертації - 157 сторінок.

Похожие статьи




Загальна характеристика роботи - Право в сучасному етико-філософському дискурсі

Предыдущая | Следующая