Загальна характеристика роботи - Естетичні ідеї в гештальт-психології Рудольфа Арнхейма

Актуальність та доцільність дослідження. Актуальність вивчення даної теми обумовлюється необхідністю здійснити глибокий аналіз нової візуальної культури, яка стала домінуючою у житті суспільства на перетині ХХ-ХХІ століття. У зв'язку з прогресуючим експансивним характером процесів візуалізації, у порівнянні з іншими засобами подання інформації, проблема візуального сприйняття та візуального мислення для сучасної науки і для естетики, зокрема, є провідною.

На сучасному етапі філософсько-естетичного аналізу проблеми візуальності потрібно враховувати прогностичний досвід мистецтва. В суспільстві ХХI століття пріоритетні позиції відходять від літератури до візуальних мистецтв. Популярність фотографії, кіно, інтернету, дизайну, медіа-арту, реклами тощо, дає чітке уявлення про спрямованість руху загально - естетичних процесів та демонструє вірогідний варіант розвитку культури майбутнього.

Незважаючи на свої як переваги, так і недоліки, візуальна культура домінує - і у цієї домінації існує велика кількість чинників, серед яких важливими є масове виробництво і споживання, а також її провідна роль у процесах комунікації. Що ж стосується естетики, то сприйняття більшості видів мистецтва відбувається переважно завдяки візуальному контакту. За таких умов значущості набувають питання визначення естетичних детермінант візуальної репрезентації, пов'язаних з візуальним мисленням та теорією гештальтів. Таким чином, у даному контексті найбільш вагомою та аргументованою концепцією, яка займається вивченням цих феноменів, є теорія американського психолога та естетика Р. Арнхейма.

Рудольф Арнхейм (Arnheim) був і залишається одним із найвидатніших спеціалістів у сфері гештальт-психології та психології мистецтва. Однією з головних заслуг Р. Арнхейма перед світовою наукою вважають його внесок у сферу естетичного сприйняття. Використовуючи свій педагогічний досвід, а також методи гештальт-психології, Р. Арнхейм сформулював закони дослідження мистецтва та художньої діяльності, виходячи з теорії візуального мислення, доповнюючи їх багатим експериментальним матеріалом, що надає його працям надзвичайно цінну фундаментальність та фактологічність.

Проте, незважаючи на велику кількість книг та публікацій американського вченого, вони не набули у вітчизняному науковому просторі такого широкого розповсюдження як на Заході. У той час як в Сполучених Штатах Америки та в Європі концепція Р. Арнхейма вважається однією з базових теорій в психології мистецтва, естетиці та мистецтвознавстві, у нас вона досі залишається маловідомою. Можливо, причиною цього стала відсутність перекладів більшої частини його наукової спадщини на російську та українську мови. Таким чином, чимало праць Р. Арнхейма перебувають поза увагою українських науковців, хоча містять багатий теоретичний та емпіричний матеріал, що може бути застосований у різних галузях вивчення мистецтва.

Сьогодні ж актуальність гештальт-естетичної концепції Р. Арнхейма підсилюється різнобічністю проблематики, проаналізованої вченим: візуальне сприйняття, функції мистецтва, стиль, колорит, образність, композиція, художнє виховання; а також можливість практичного використання отриманих результатів дослідження. Праці Р. Арнхейма викликають зацікавленість як у спеціалістів у галузі філософії, естетики, психології, мистецтвознавства, так і у спеціалістів прикладної естетики, адже поряд із класичними теоретичними проблемами вчений проводить доволі докладний аналіз таких феноменів сучасної культури, як фотографія чи дизайн.

Ступінь розробленості проблеми. Загально-естетичний розгляд проблеми "візуального мислення", що виступає як активний творчий процес, який відбувається у свідомості як митців, так і глядачів, грунтується на міждисциплінарних можливостях естетичного знання. Тобто, до його аналізу залучається досвід не тільки власне естетики, але й великою мірою гносеології, феноменології, мистецтвознавства, експериментальної психології та гештальт-психології тощо.

Особливу увагу в роботі приділено теоріям відомих дослідників у галузі психології В. Вундта, Г. Еббінгауза, Т. Ліппса, Г. Фехнера, Г. Спенсера, І. Фолькельта та інших, які запропонували нові підходи до вивчення процесів сприйняття та мислення і зробили суттєвий вклад у розвиток не лише психології, але й естетики. Їхні наукові здобутки значно розширили погляди на предмет естетичного сприйняття та сфери сприйняття в цілому. Вони безумовно стали підгрунтям для таких галузей, як експериментальна естетика, феноменологічна естетика та гештальт-естетика.

Логічне продовження дослідження даної теми є не можливим без аналізу основних праць феноменологів - Ф. Брентано та його послідовника Е. Гуссерля. Адже саме на основі ідей, висунутих феноменологами, була сформована теорія, яка згодом отримала назву гештальт-психологія. Обов'язковим, на нашу думку, є звернення до праці О. Шпенглера "Занепад Європи", де термін "гештальт" використовується в загально-філософському та культурологічному дискурсі. Вагомі дослідження у галузі природи естетичного сприйняття з герменевтично-феноменологічної позиції також знайшли своє відображення у працях Р. Інгардена, М. Хайдеггера та М. Мерло-Понті.

Створення самої гештальт-теорії пов'язане з іменами Х. фон Еренфельса, М. Вертгеймера, В. Келера, К. Коффки, К. Левіна та Р. Арнхейма. Найбільш відомими представниками австрійської гештальт-школи є В. Бенуссі, С. Вітасек, А. Мейонг та А. Гефлер.

Розширюючи погляди на проблему естетичного сприйняття, було приділено увагу працям представників Вюрцбургської школи, котрі на початку першого десятиліття ХХ століття займалися експериментальним дослідженням мислення і, на противагу асоціативній психології, стверджували, що мислення не повинно зводитися до розуміння його лише як сукупності чуттєвих актів; а саме працям Н. Аха, К. Бюлера, О. Зельца та О. Кюльпе.

На теорію візуального мислення у своїх теоретичних дослідженнях та практичній психотерапевтичній діяльності спираються такі відомі послідовники вчення Р. Арнхейма, як Ф. Перлз, І. Фром та П. Гудман. Згодом рух у галузі організаційного консультування продовжили такі вчені, як Е. Невіс, Дж. Зінкер, І. Польстер, котрі також передали у своїх наукових напрацюваннях автентичний дух та класичну методологію гештальт-підходу. А також С. Лангер, що використала принципи, запропоновані Р. Арнхеймом у широкій сфері вивчення процесу пізнання та культури в цілому, у своїй теорії "філософії в новому ключі".

Вагому наукову цінність складають культурно-історичні дослідження проблеми формування психологічних та естетичних течій ХХ століття таких класиків вітчизняної науки, як Л. Виготський, В. Роменець, С. Рубінштейн, М. Ярошевський. Аналізом цієї теми з позиції вивчення природи сприйняття займалися такі дослідники, як В. Жуковський, Б. Мейлах, Д. Пивоваров, А. Андрєєв; з позиції соціальної естетики О. Органова, Г. Маркелов, О. Кривцун; з погляду теорії пізнання - Н. Мотрошилова, М. Мамардашвілі. У галузі класифікації видів мистецтва вагомими є праці М. Кагана та С. Філіппова.

Теми візуальності, як складової естетичного сприйняття, торкалися такі українські вчені, як О. В. Алєксандрова, М. М. Бровко, В. C. Гриценко, В. А. Малахов, І. В. Живоглядова, Л. Т. Левчук, В. І. Панченко, О. П. Поліщук, О. А. Пушонкова, О. І. Оніщенко, В. В. Савченко, Д. М. Скальська.

Таким чином, теорія "візуального мислення" Р. Арнхейма часто згадується у роботах як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, проте ступінь розробленості проблематики дає підставу констатувати недостатню увагу сучасної естетичної та філософської думки до неї, так само як і ступінь опрацювання, який вимагає систематизації напрацьованого матеріалу та розширеного вивчення маловідомих праць Р. Арнхейма.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у контексті інтегративних програм наукових досліджень кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Метою дисертаційної роботи є аналіз основних ідей гештальт-естетики, визначення головних положень концепції візуального мислення Р. Арнхейма та розкриття специфіки класифікації видів мистецтва у контексті його теорії. Виходячи з поставленої мети дисертаційного дослідження, було сформульовано наступні завдання:

- проаналізувати розвиток основних напрямків психологічної естетики ХІХ століття та її взаємозв'язок з феноменологією; - визначити специфіку естетичних аспектів теорії гештальтів; - виділити та проаналізувати теоретичні ідеї гештальт-естетики Р. Арнхейма; - з точки зору естетики визначити та дослідити провідні характеристики теорії "візуального мислення"; - простежити взаємозв'язок "візуального мислення" з пізнавальною діяльністю та інтуїцією згідно концепції Р. Арнхейма; - з'ясувати особливості сприйняття естетичної структури візуальних мистецтв у контексті гештальт-естетики; - розкрити особливості трансформації візуальності у різних видах мистецтва.

Об'єктом дисертаційного дослідження є загальна теорія візуального сприйняття в гештальт-психології та її естетична інтерпретація.

Предметом дослідження виступають естетичні ідеї гештальт-психології Рудольфа Арнхейма, що конкретизуються в основних положеннях теорії "візуального мислення" та специфіці образності у різних видах мистецтва.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічне підгрунтя дисертації склали принцип системності та принцип сутнісного аналізу, що окреслили напрям наукового дослідження. Особливості предмету дослідження зумовили його розгляд у міждисциплінарній площині та звернення до естетичних, філософських, психологічних, культурологічних та мистецтвознавчих джерел. У дисертації також застосовані методи порівняльного аналізу (при виявленні закономірностей формування теорії "візуального мислення"), типологізації, біографізму тощо.

Наукова новизна роботи полягає у спробі визначити естетико-теоретичні складові теорії візуального мислення, розроблені в гештальт-естетиці і, зокрема, в роботах Рудольфа Арнхейма, та особливості візуальної образності у різних видах мистецтва. У дисертаційному дослідженні отримано результати, які містять наукову новизну та виносяться на захист:

- доведено, що для розвитку психологічної естетики ХІХ століття надзвичайно вагомою стала гештальт-теорія, котра значною мірою сформувалась під впливом феноменології, та, будучи новим напрямом у психології, призвела також і до кардинальних змін методологічної парадигми стосовно специфіки естетичного сприйняття і мислення. - з позиції естетики виділено основні аспекти теорії гештальтів, завдяки яким отримали пояснення основні психологічні процеси у свідомості людини, зокрема творче мислення та естетичне сприйняття; - визначено основні положення гештальт-естетики Р. Арнхейма, у якій мистецтво розглядається як особливе вираження мисленнєвого процесу; виокремлено головні категорії гештальт-естетики, конкретизовані Р. Арнхеймом, такі, як "візуальне сприйняття", "візуальне мислення", "перцептивні" та "образотворчі" візуальні поняття, "активна вибірковість"; - розкрито основні характеристики процесу "візуального мислення" згідно теорії Р. Арнхейма, зокрема творчий характер візуального мислення, що полягає в продуктивній функції і безпосередньому створенні нових моделей; - досліджено взаємозв'язок інтуїції та інтелекту, як основних складових процесу пізнання в контексті гештальт-естетики; - з'ясовано особливості сприйняття естетичної структури візуальних мистецтв та розкрито теоретичне підгрунтя визначення специфіки видів мистецтва в контексті гештальт-естетики; - пояснено трансформацію візуальності в кіно - та фотомистецтвах на основі теорії Р. Арнхейма, у котрій доведено, що існує велика різниця між вивченням природи традиційних видів візуального мистецтва, наприклад, живопису чи скульптури, та аналізом фотографії і кіно, де застосовуються такі новітні технології, які призводять до заміни реальних візуальних моделей на ідеальні.

Теоретичне і практичне значення дисертації полягає в тому, що вперше в українській естетиці робиться спроба представити цілісне уявлення про гештальт-естетику Р. Арнхейма. У даній роботі залучено до аналізу широкий спектр наукових праць зарубіжних авторів, а також опрацьовано вітчизняні доробки з питань гештальт-естетики. Її результати можуть стати основою для подальших досліджень у цій галузі та більш суттєвого теоретичного обгрунтування теорій візуальності. Сформульовані теоретичні висновки можуть застосовуватися при вивченні актуальних проблем естетики, культурології, мистецтвознавства та інших філософських дисциплін. Оскільки в психології мистецтва теорія Р. Арнхейма є однією з найбільш аргументованих та вагомих, вона стане при нагоді широкому спектру спеціалістів - мистецтвознавців, філософів, естетиків.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни виявлені автором на основі результатів, отриманих в процесі дослідження наукової спадщини Р. Арнхейма та інших авторів, в тому числі самостійного опрацювання джерел іноземної літератури, що не були раніше перекладені російською чи українською мовами.

Апробація результатів дослідження відбувалася у виступах та обговореннях на міжнародних наукових конференціях та семінарах. На конференціях "Дні науки філософського факультету" (18-19 квітня, м. Київ, 2007рік, КНУ ім. Т. Шевченка), "Дні науки філософського факультету" ( 16-17 квітня Київ, 2008рік, КНУ ім. Т. Шевченка), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій" (21-26 грудня 2006р., м. Київ, Державна академія керівних кадрів культури та мистецтв), на Міжнародній науковій конференції "Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества" (23-24 червня 2006 року в м. Одесі, Одеський національний морський університет), на ІV Міжнародній науковій конференції "Традиція і культура": "Моральна традиція: інваріантність та поліфонічність" ( 30 листопада - 1 грудня 2007 рік, м. Київ, Асоціація "Новий акрополь", філософський факультет КНУ ім. Т. Г. Шевченка, Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України ), на II-й Міжнародній науковій конференції "Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества" (26-27 червня 2008 року в м. Одесі).

Структура дисертації відповідає меті дослідження та відображає послідовність вирішення поставлених у роботі завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел літератури. Повний обсяг дисертації 177 сторінки, з яких основна частина складає 156 сторінок, а список використаних джерел містить 243 найменування.

Загальна характеристика роботи - Естетичні ідеї в гештальт-психології Рудольфа Арнхейма

Похожие статьи