Загальна характеристика роботи - Своєрідність естетичного в українській культурі XVII - XVIII століть
Естетичне українська культура
Актуальність та доцільність дослідження. Процес глобалізації з небаченою раніше гостротою актуалізує ідею "цінності відмінного" в історичному поступі людства та ставить нові питання перед теоретичною думкою. Для українського суспільства усвідомлення і реалізація "відмінності" означає досягнення жаданої автентичності культурного і соціального розвитку, яка була чи не найголовнішою темою в українській культурі протягом ХХ століття. Ця тема виражала прагнення української інтелектуальної еліти піднести образ "національного" на рівень вимог часу, тобто здолати етноцентризм і некритичне "народництво". Інтелектуальний імпульс, ініційований В. Липинським, Д. Донцовим, М. Хвильовим залишається нереалізованим дотепер. Відмінність, або своєрідність, розвитку суспільства і культури часто-густо ототожнюють з описом і шануванням минувшини як сукупності "знаків" етнічного. Навіть уведення в обіг поняття "ментальність" не змінило ситуацію кардинально, в практиці теоретичних досліджень не було реалізовано (за окремими винятками) підходи і методи, які власне забезпечили цьому поняттю науковий статус.
В межах проблеми "відмінності" ключовою залишається тема культурних взаємодій між Україною та Європою. Запитування про "європейськість" української історії і культури особливо інтенсивними стали тепер. Стійкість інтересу до цієї проблеми свідчить про невизначеність запропонованих рішень та про існування того, що дійсно відділяє нас від європейського культурного простору. В цьому сенсі аналіз складних процесів в українській культурі XVII - XVIII ст. - протиборство візантійської спадщини і західноєвропейської культурної традиції - має особливе значення. З'ясовуючи, яким чином здійснилося взаємопроникнення двох культурних потоків, можна розкрити своєрідну єдність притаманних культурі форм життя та почуттєвих практик.
У радянську епоху тема своєрідності національних типів естетичного досвіду не була на часі через існування ідеологічних обмежень і панування однієї єдиної методології дослідження. Можна було обговорювати відмінність національного на рівні форми, і здебільшого у вигляді етнічних особливостей, але не істотну історичну своєрідність почуттєвого досвіду, що його продукує окрема культурна спільнота в певному історичному часі. Значне пожвавлення досліджень культурної спадщини "українського бароко" протягом двох останніх десятиліть дало поштовх для глибшого переосмислення вже накопиченого матеріалу. Проте виникла загроза іншої крайності. Беззастережне застосування в історичному дослідженні різноманітних теоретичних схем, запозичених із сучасного наукового тезаурусу, призводить до модернізації минулого. Давні тексти і твори ніби втрачають своє історичне місце і час, починають говорити мовою сучасної культури. Хоча прагнення сміливих інтерпретацій спричиняє розмаїття точок зору і розширює простір для теоретичних дискусій, воно не завжди сприяє наближенню до розкриття історичної своєрідності притаманних культурі ідей та образів.
Запропонований історико-естетичний аналіз своєрідності естетичного в українській культурі XVII - XVIII ст. має бути внеском до пізнання своєрідності української культури, виведеної з історичної логіки розвитку самої культури, та сприяти створенню наукових засад для формування національної культурної політики.
Теоретичні розробки теми естетичного в контексті української культури XVII - XVIII ст. є загалом нечисленними і мають радше констатуючий, ніж критичний характер. Маємо на увазі ті праці, які тематизовано як історико-естетичні. До них належать: фундаментальна праця І. Іваньо "Нарис розвитку естетичної думки України", низка публікацій цього ж дослідника, в тому числі у співавторстві з Н. Яранцевою, В. Литвиновим, окремі роботи Л. Довгої, ряд дисертаційних досліджень тощо. Згадані роботи переважно спрямовані на відтворення уявлень про мистецтво, красу, наслідування і творчість в філософських богословських, академічних курсах риторики та поетики, а також містять загальні зауваження щодо панування барокового стилю в українському мистецтві цієї доби. Значно більше праць, які межують з історико-естетичними дослідженнями, але реалізовані в межах інших дисциплінарних підходів. Надзвичайно плідними є історико-філософські дослідження української академічної і неакадемічної філософської думки в роботах вітчизняних (В. Горський, І. Захара, В. Литвинов, І. Лисий, В. Нічик, І. Паславський, Я. Стратій) та зарубіжних науковців (Е. Вінтер, Р. Піч). Значний поступ спостерігаємо в літературознавчих студіях українського письменства XVII - XVIII ст. (В. Зема, З. Геник-Березовська, О. Мишанич, Л. Ушкалов, В. Шевчук) та дослідженнях теорії літературної творчості на матеріалі академічних курсів риторики і поетики (В. Крекотень, К. Маслюк, Д. Наливайко, Г. Сивокінь). Поглиблено літературознавчий аналіз джерел і функцій українського барокового театру (Л. Софронова). В мистецтвознавчих студіях здійснено всебічний аналіз українського релігійного живопису (Л. Пляшко, Д. Степовик), світського барокового портрету і монументального живопису (П. Жолтовський, П. Білецький, Л. Міляєва), народного живопису (В. Откович). Опубліковано низку узагальнюючих філософських праць з української барокової культури (С. Кримський, А. Макаров, М. Попович) та зокрема барокової ментальності українців (Л. Довга).
Вказаний дисциплінарний дисбаланс має свої підстави. Відсутність фундаментальних історико-естетичних досліджень української культури XVII - XVIII ст., спрямованих на розкриття специфіки почуттєвих практик доби, можна пояснити причинами методологічного характеру. Йдеться насамперед про застосування поняття "естетичне" (естетична свідомість, естетичні погляди, естетичне сприйняття) до аналізу культур, в яких не існує такого поняття та відповідного способу теоретичної рефлексії. Імпліцитною підставою історико-естетичного аналізу в таких випадках, як правило, стає посилання на наявність естетичного (свідомості, поглядів, переживань) в різних формах соціальної практики (у тому числі мистецькій) в теоретично нерефлектованій або теоретично недоконаній формі (окремі погляди на мистецтво, творчість тощо). При цьому не звертають уваги на той факт, що форма практики в її історичному часі не передбачає виокремлення естетичного як предмету і цінності, а мистецтво і мистецька діяльність ("художество", ars в українській барокові культурі) мають не той сенс, який ми вкладаємо у ці поняття сьогодні. Принципи ідентифікації власне естетичного аспекту історичних практик та теоретичних систем залишаються непроясненими.
Необхідність розробки методологічних підвалин історико-естетичного аналізу щодо культур, у яких не існує поняття естетичного і дисципліни "естетика", була відзначена мислителями різних теоретичних спрямувань. М. Гайдеггер вказував на історичність естетики як феномену європейської культури Нового часу і наголошував на неможливості прямого застосування поняття "естетичне" стосовно інших історичних епох і культур; Г.-Г. Гадамер вважав за належне говорити про естетичне у широкому і вузькому сенсі, пов'язуючи останнє з "абстракцією естетичної свідомості", яка виникає в епоху Просвітництва. П. Бурдьє наполягав на історичному походженні "чистої" естетики і "чистого" погляду і виводив з цього відповідні обмеження методологічного характеру. Структуральний аналіз мистецьких творів Я. Мукаржовського та семіотичні дослідження історичних феноменів Ю. Лотмана теж значною мірою проблематизували історико-естетичний дискурс. Безпосередньо над проблемою методологічних підстав побудови історії естетики розмірковували О. Лосєв, С. Аверінцев, В. Бичков. Останні знаходили вихід у есенціалістській схемі розуміння історичного процесу, і фактично усували проблему як предмет для подальшої розробки.
Найбільш послідовну розробку зазначеної методологічної проблеми представлено в роботах П. Бурдьє. Він дійшов висновку, що теоретична рефлексії певних видів практичної діяльності (досвіду) не може бути такою, що реєструє наявне; об'єкт теоретичного пізнання конструюється самим дослідженням, а можливість такого конструювання забезпечується шляхом розкриття структур історичного існування (автономні поля), а саме - притаманних певній спільноті у певному історичному часі навичок ставлення до світу, підтримуваних всім ладом соціального життя. Досвід і теорія, які генеруються структурою існування, знаходяться у відношенні кореляції, тому застосування понять і теорій має певні історичні, етнічні і культурні межі. Дискурс естетики, яка ототожнює свої теоретичні моделі зі структурами самого досвіду та претендує на універсальність своїх категорій і схем, на разі ігнорує історичну відмінність форм життя. За П. Бурдьє теорія має уникати як об'єктивізму, що спирається на ідею соціальної детермінації, структурну антропологію, семіотику мови, так і суб'єктивізму, який спирається на ідею вільного історичного самовизначення індивідів. Отож, аналізуючи соціальні феномени, а до таких належить і сфера естетичного, потрібно здійснювати теоретичну реконструкцію тих умов (інституцій, взаємовідносин, життєвих можливостей і стратегій), що складаються у певному суспільстві в певний історичний час. Метою таких реконструкцій є виявлення стійких форм поведінки індивідів, які можуть бути усвідомлені або ні.
Нова методологія аналізу української історії та культури XVII - XVIII ст. вже ефективно застосовується у сучасних історіографічних, літературознавчих та мистецтвознавчих дослідженнях. Аналіз української історії ранньомодерної доби під кутом зору специфіки уявлень та ідей, якими живуть люди і які з'являються у взаємодії різних соціальних сил та протиріч, запропоновано у розвідках З. Когута, М. Крома, С. Плохія, Н. Яковенко. Нові семіотичні та структурні методи аналізу творів письменства XVII - XVIII ст. реалізовано Г. Грабовичем, І. Земою, Л. Софроновою, Р. Лахманн. Підвалини подібного аналізу живопису XVII - XVIII ст. закладено в мистецтвознавчих студіях: іконографію аналізують як знакову систему, що потребує декодування за допомогою аналізу структури твору і його функцій в соціальних структурах існування (Б. Успенський, Г. Бельтінг, С. Даніель). Варто окремо відзначити розвідки О. Михайлова з поетики барокового письменства і культури, в яких створено низку продуктивних дослідницьких моделей.
Теоретичною підставою для розробки теми своєрідності естетичного в українській культурі XVII - XVIII ст. стали праці з галузі теорії естетики та методології естетичного дослідження вітчизняних науковців. В цих працях: проаналізовано механізми взаємодії між культурними контекстами і мистецькими практиками певної історичної доби (В. Панченко) та механізми реалізації духовної активності мистецтва в структурах буття (М. Бровко); досліджено зв'язок естетичних категорій з моральними принципами життя (В. Мовчан) та роль мистецтва в буденних практиках існування (Р. Шульга). Переосмислюється дефініція естетики та її предмету (О. Білий, Л. Левчук), поглиблено розробляється поняття естетичного в контексті культурних і ментальних перетворень сучасності (О. Наконечна, Д. Скальська), досліджуються тенденції розвитку методологічних підвалин аналізу художньої творчості на сучасному етапі розвитку гуманітарних дисциплін (Т. Гуменюк, О. Оніщенко). Здійснено спроби побудови цілісної теорії художнього сприйняття (О. Лановенко), ініційовано дослідження ролі естетичного фактору в концептосфері особистісного існування (В. Гриценко). Поглиблюється розробка теоретичних підходів до аналізу сакрального мистецтва (В. Головей) та художньої культури суспільства (І. Лисий). Предметом системного аналізу стали духовні та естетичні підвалини традиційної української культури (В. Личковах, В. Ятченко), зміст поняття "народна естетика" теоретично розгорнуто на українському етнографічному матеріалі (М. Жам, Ю. Легенький, М. Сікорський). Загальне теоретичне підгрунтя роботи забезпечено також розробкою моральнісних аспектів буденної свідомості (Т. Аболіна), міфології культури (М. Савельєва), проблем методології наукового пізнання в гуманітарних дисциплінах (Є. Бистрицький, С. Кримський, М. Попович).
Значний вплив на визначення мети і методу дисертаційного дослідження мав теоретичний доробок А. Канарського, в якому естетичне тлумачиться як самоцільність ("безпосередність") почуттєвого стану індивіда в моменті життя. За наявності конотацій з "незацікавленим задоволенням" та "доцільністю без цілі" І. Канта, вказана теорія створює прецедент виходу за межі есенціалістського естетичного аналізу завдяки тому, що пов'язує визначення естетичного з умовами існування індивідів. Ця концепція дозволяє встановити історичні кореляти естетичного за умов відсутності відповідного терміну і поняття, експлікувати такий аспект людського буття, який за певних історичних обставин було трансформовано у поняття і тим самим перетворено на регулятивний принцип індивідуальних та колективних практик.
Похожие статьи
-
Загальна характеристика роботи - Естетичні виміри філософсько-антропологічних вчень ХХ століття
Естетика філософський антропологія духовний Актуальність та доцільність дослідження. Входження України в європейський геополітичний і соціокультурний...
-
Загальна характеристика роботи - Естетичні ідеї в гештальт-психології Рудольфа Арнхейма
Актуальність та доцільність дослідження. Актуальність вивчення даної теми обумовлюється необхідністю здійснити глибокий аналіз нової візуальної культури,...
-
Загальна характеристика роботи - Естетична перцепція релігійного досвіду
Актуальність та доцільність дослідження . Соціальне буття в сучасній Україні радикально змінюється і в цивілізаційному, і в культурному відношенні....
-
Специфіка естетичного виховання - Мистецтво як засіб естетичного виховання
Естетичне виховання відноситься до тих проблем, від рішення яких багато в чому залежить подальший розвиток людської культури. У другій половині XX...
-
Елементарна ввічливість, яка повинна бути нормою поведінки кожного підлітка, викликає у школярів, а іноді і у дорослих, підозру в непорядності, в...
-
19. Лавриненко В. Н. - Психология и этика делового общения - "Юнити", М.,1997Этикет (от французского etiquette) означает установленный порядок поведения...
-
Естетика Середньовіччя - Генеза естетичної думки у західно-європейській культурі
Доба Середньовіччя. Традиції античної естетики після розпаду античного світу продовжували розвиватися у Візантії. Візантія як держава виникла в IV ст. і...
-
Висновки - Естетичні виміри філософсько-антропологічних вчень ХХ століття
У Висновках підбито підсумки дослідження, формулюються положення, які мають перспективне значення для подальшої теоретико-методологічної та...
-
Основний зміст дисертації - Естетичні виміри філософсько-антропологічних вчень ХХ століття
У Вступі обгрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан розробки проблеми, визначені методологічні принципи аналізу та структура дослідження,...
-
Кіномистецтво - Мистецтво як засіб естетичного виховання
Однією з головних видових ознак кіномистецтва є єдність просторово-часового відображення дійсності в її русі, в усій багатоманітності відношень та...
-
Метакатегоріальний статус поняття "естетичне" - Зміст поняття "естетика"
Усепроникний характер і духовно-формуюча сутність естетичного як особливого типу відношення визначають особливе місце феномену в системі естетичного...
-
Различные теории эстетического воспитания, которые разрабатываются в современной теории и применяются в образовательной практике, как в нашей стране, так...
-
Введение, Что такое культура речи? - Речевая культура молодежи
В научных изданиях, СМИ и учебных заведениях все чаще обсуждаются проблемы речевой культуры личности, и в частности культурного облика молодежи. Сегодня...
-
Естетика Нового часу - Генеза естетичної думки у західно-європейській культурі
У Новий час естетичне зміщується у бік суб'єктивного вираження, започаткованого в епоху Відродження. Це характерно для англійських естетиків XVIII ст....
-
Культура поведінки та етикет Культура поведінки - складова частина культури людини, вона виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її...
-
Вступ - Етико-філософські засади подолання спесишизму в європейській культурі
Актуальність теми статті пов'язана із проведенням щоденної практики спесишизму - дискримінації за видовою ознакою, а саме - промислове тваринництво,...
-
Культура делового общения: общая характеристика и специфические черты - Специфика деловой этики
Самый массовый вид общения людей в социуме (обществе) - деловое общение. Без него не обойтись в сфере экономических, правовых, дипломатических,...
-
Вступ, Моральна культура спілкування як складова загальнолюдської культури - Етикет юриста
Моральна культура є важливою складовою загальнолюдської культури і відіграє важливу роль в життєдіяльності людини. Моральна культура є загальнолюдською...
-
Характерной чертой новой информационной эпохи можно назвать переосмысление значения культуры как средства "установления ценностных связей в горизонте...
-
ЭТИКЕТ И КУЛЬТУРА ДЕЛОВОГО ОБЩЕНИЯ, ДЕЛОВОЙ ЭТИКЕТ - Этикет и культура делового общения
Этикет - это установленный порядок поведения где-либо. Таково наиболее общее определение этикета. Культура поведения - поступки и формы общения людей,...
-
Власне, усі глобальні проблеми в самому широкому розумінні можна оцінювати як проблеми культури. Проте, слід визнати деяку відмінність внутрішніх питань...
-
Среди других важных аспектов эстетической культуры личности в современную эпоху приобретает большое значение категория вкуса, которая детально и глубоко...
-
Естетика українського іконопису XIV
Дисертацією є рукопис. Робота виконана у відділі історії філософії України Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії наук України....
-
Культура ділового спілкування - Етика і психологія ділового спілкування
Культура поведінки, культура мовлення й культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності. Проте людина, ввічливо та доброзичливо звертаючись до...
-
Загальна характеристика фундаментальних принципів - Етика для всіх професійних бухгалтерів
Визначальною характеристикою професії бухгалтера є прийняття на себе відповідальності діяти в інтересах громадськості. Саме тому професійний бухгалтер...
-
Питання 4. Місце етики та естетики в духовній культурі людства - Етика та естетика
Із змісту попередніх питань нам стає достатньо зрозумілими предмети, специфіка, спрямованість етики та естетики. Ми можемо достатньо впевнено...
-
Уся сфера моральності виправдовує себе лише тоді та тою мірою, коли та якою мірою настанови моральної свідомості, етичні поняття та доведення переходять...
-
Рассмотрением структуры современного этикета занимались и занимаются по сей день многие авторы. Они выделяют формы, виды и подвиды этикета. Например, Э....
-
Искусство беседы за столом. Немного истории - Культура поведения за столом. История и современность
В Древней Руси в XII веке в "Поучении к детям князь Владимир Мономах учил вести беседу так: "При старших молчать, мудрых слушать, без лукавого умысла...
-
Філософське осмислення феномена естетичного в сучасних потребах людини
Соціальне мікросередовище, як і макросередовище, формує загальні контури ціннісних орієнтацій і системи цінностей. Тому народжується потреба орієнтування...
-
Сервировка, О гостях - Культура поведения за столом. История и современность
Дано: клеенка, скатерть, салфетки, тарелки (глубокие, мелкие) , чашки, стаканы, вилки, ножи, ложки (столовые, десертные, чайные) , цветы и вазочки для...
-
Речевой этикет Речевой этикет - принятая в данной культуре совокупность требований к форме, содержанию, порядку, характеру и ситуативной уместности...
-
КУЛЬТУРА РЕЧИ. - Культура речи и речевой этикет
Культура (лат. cultura - возделывание, воспитание) - исторически определенный уровень развития общества, творческих сил и способностей человека,...
-
Творчість Ольги Кобилянської: калокагативне світовідчуття
Дисертацією є рукопис Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології...
-
Русский язык - язык межнационального и международного общения и этикета, феномен мировой культуры. Культура речи как зеркало личности сотрудника ОВД....
-
Естетична свідомість. - Естетика як наука
Естетична діяльність суспільного суб'єкта, що розвивався протягом значного історичного періоду, створює певний комплекс почуттів, уявлень, поглядів,...
-
Юридическая деятельность относится к числу специальностей, характерных повышенной речевой ответственностью. Владение устным и письменным словом --...
-
"Бароковий універсалізм" в українському художньому мисленні
Дисертацією є рукопис Робота виконана в Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка на кафедрі філософії та культурології....
-
Европейская деловая культура намного старше американской. В той или иной степени для нее характерны отмеченные черты североамериканской деловой культуры,...
-
Немного истории, Как вести себя за столом - Культура поведения за столом. История и современность
Когда французы основали свою первую колонию в Северной Америке, французский губернатор пригласил на званый ужин двух вождей индейского племени ирокезов....
Загальна характеристика роботи - Своєрідність естетичного в українській культурі XVII - XVIII століть