Вступ, Сутність, об'єкт, предмет, методи стратегії сталого розвитку - Міжнародні та національні законодавчо-правові засади переходу суспільства до сталого розвитку

Як відомо, поняття "сталий розвиток" сформульовано на І Всесвітній конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро 1992 року. Саме на цій конференції ухвалили "Порядок денний на XXI століття", в якому викладено стратегічну концепцію розвитку людської спільноти. На превеликий жаль, темпи реалізації основних положень цієї концепції залишаються недостатніми, про що вказано на Всесвітньому екологічному саміті в Йоганнесбурзі 2002 року.

Труднощі у впровадженні ідей сталого розвитку постають через недостатнє усвідомлення теорії феномену розвитку, який одночасно є умовою життєдіяльності, об'єктом управління і метою конструювання.

Сутність, об'єкт, предмет, методи стратегії сталого розвитку

Донедавна проблематику розвитку, в тому числі й сталого, або усталеного, пов'язували тільки з вирішенням економічних, соціальних або екологічних завдань. В останні десятиріччя акцент сталого розвитку більш тісно пов'язують з вирішенням екологічних проблем, які можуть забезпечити ефективне функціонування біосферно-антропогенної єдності в межах планети. Це можливо за умов, якщо людство зможе опанувати системне екологізоване мислення, побудоване на єдиних закономірностях розвитку систем. Тоді науковці та громадськість могли б досліджувати не лише стан соціо-економіко-екологічної системи і процес її змін, але й її розвиток.

У зв'язку з цим треба знати методологію розвитку систем (а розвиватися можуть лише відкриті стаціонарні системи) і оволодіти керуванням процесами їх трансформації та змін.

Причому слід пам'ятати, що відкриті стаціонарні системи розвиваються завдяки механізмам зворотного зв'язку двох типів - позитивного і негативного.

Завдяки механізму позитивного зворотного зв'язку у відкритих стаціонарних системах здійснюється перебудова гомеостазу системи і характеру обмінних процесів.

З допомогою механізмів негативного зворотного зв'язку лише підтримується наявний гомеостаз (стала рівновага) системи, який забезпечує сталий метаболізм, тобто матеріально-енергетично-інформаційний обмін системи із зовнішнім середовищем. Без цього відкрита стаціонарна система не може існувати.

Передумовою прогресивного перетворення, ускладнення системи й підвищення рівня її гомеостазу може слугувати накопичення в ній вільної енергії. Навпаки, при зменшенні обсягу вільної енергії система змушена знижувати рівень гомеостазу і спрощувати свою структуру.

Оскільки трансформаційні процеси зміни гомеостазу економічних та природних систем стають безперервними й це змінює завдання людини як координатора таких систем, то важливо володіти умінням приймати рішення в цих процесах і цілеспрямовано використовувати інструментарій механізмів позитивного та негативного зв'язку.

Слід відзначити, що нині відбувається зміна предмета дослідження соціальних, економічних і екологічних наук, які, проаналізувавши стан системи, поступово переходять до вивчення і дослідження процесу змін цього стану.

За матеріалами Конференції ООН про навколишнє середовище і розвиток (КНСР-92), яка відбулася в Ріо-де-Жанейро, сталий розвиток - це такий розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Близького змісту термін "екорозвиток" сформулював Моріс Стронг у Стокгольмі 1972 року. Під екорозвитком він розумів екологічно зорієнтований соціально-економічний розвиток, при якому зростання добробуту людей не супроводжується погіршенням середовища існування і деградацією природних систем. Варто зауважити, що нині відомо понад 60 визначень сталого розвитку. Таке викликано суперечливістю і неоднозначністю цього терміна, оскільки в понятті об'єднані два слова, які мають внутрішньо протилежне значення: "сталість" передбачає начебто рівновагу, а "розвиток", можливий тільки за умов постійного виходу системи з рівноважного стану.

Крім вивчення питань закономірностей розвитку соціо-економіко-екологічної системи, стратегія сталого розвитку передбачає вивчення й таких його аспектів, як оцінювання їх стану, прогнозування та розроблення програми дій, призначених реалізувати концепції та стратегії розвитку цієї системи.

Стратегія сталого розвитку (англ. sustainable development підтримуваний розвиток) -- міждисциплінарна галузь знань, яка вивчає закономірності розвитку соціо-економіко-екологічної системи, при якому задовольняються потреби нинішнього покоління людей без того, щоб ставити під загрозу спроможність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Як галузь економічної науки, основи сталого розвитку грунтуються на загальних економічних, соціальних, екологічних законах і взаємодіють із природничими, математичними, економічними, соціальними науками.

Мета стратегії сталого розвитку - оцінювання стану соціально-економічно-екологічної системи, прогнозування та забезпечення умов її сталого розвитку, запобігання розбалансуванню системи, погіршенню умов життєдіяльності людей.

Об'єкт стратегії сталого розвитку як науки - це соціальна, економічна і природна екосистеми покликані забезпечити прогрес людської цивілізації за умови, якщо зберігатиметься підтримувальна здатність біосфери.

Предмет стратегії сталого розвитку - це можливість за допомогою індикаторів оцінювати і прогнозувати стан соціальної, економічної, екологічної систем і їх складових, характеру впливу на них природних і антропогенних факторів.

Основи сталого розвитку як наука використовує поряд із загальнонауковими методами досліджень і власні методи аналізу, прогнозування стану соціальних, економічних і екологічних систем і процес їх розвитку. На підставі оцінки стану систем, впливу природних та антропогенних факторів на соціальну, економічну й екологічну системи основи сталого розвитку виявляють спільні закономірності функціонування систем, розробляють вдосконалюють методологію оцінювання їх стану і розглядають напрямки їх розвитку. Ця молода наука покликана забезпечити здобування знань про стан соціальної, економічної і екологічної систем із застосуванням методів їх оцінювання і прогнозування напрямку їх розвитку, розкриває їх взаємозв'язки та взаємовпливи.

У вивченні процесів розвитку соціальної, економічної та екологічної систем основи сталого розвитку використовують різноманітні методи здобування первинної та вторинної інформації.

Методи здобування первинної інформації реалізуються безпосередньо через соціологічні, економічні та екологічні дослідження.

Методи здобування вторинної інформації полягають в обробці й опрацюванні бази статистичних даних, одержаних відділами статистики. Результати виходять у вигляді таблиць, графіків, діаграм. Для узагальнення і накопичення інформації створюють комп'ютерні бази даних, забезпечують географічні інформаційні процеси (ПС). Щоб оцінювати і прогнозувати стан соціальної, економічної і екологічної систем, застосовують метод аналогій (досліджувану систему оцінюють відповідно до моделі типової системи), емпіричного узагальнення (на підставі вивчення зв'язків між системами), моделювання (побудова фізичних, математичних, цифрових моделей). Слід зважати на те, що нагромаджені у процесі вивчення соціальної, економічної і екологічної систем дані дозволяють характеризувати їх стан лише на певний час, як і найважливіші процеси, що тривають у системах, як і тенденції цих процесів. На підставі таких результатів можна прогнозувати розвиток цих систем, передбачати їх кризовий стан, а отже, планувати науково обгрунтовані заходи для створення умов гармонізованого розвитку соціальної, економічної і екологічної систем та гарантування безпечних умов життєдіяльності людини. Особливої актуальності набувають питання дослідження розвитку соціальної, економічної і екологічної систем та керування трансформаційними процесами.

Дуже важливим є дослідження цих систем у ретроспективі, в динаміці, в сучасному їх стані, а також прогнозування змін їх кількісних і якісних інтегрований показників у майбутньому.

Водночас необхідно обгрунтувати перелік індикаторів, які характеризують стан соціальної, економічної й екологічної систем, та визначити оцінні інтегровані показники сталого розвитку на рівні населених пунктів, регіонів і країн.

Похожие статьи




Вступ, Сутність, об'єкт, предмет, методи стратегії сталого розвитку - Міжнародні та національні законодавчо-правові засади переходу суспільства до сталого розвитку

Предыдущая | Следующая