Система екологічної безпеки - Актуальні екологічні проблеми економічного розвитку

Загальне визначення терміну "безпека" знаходимо в працях, в яких під безпекою розуміють такий стан суспільства та держави, коли забезпечується захист кожної людини, яка проживає на території даної держави, її прав і громадянських свобод, а також надійність існування та стійкий розвиток держави, захист її основних цінностей, матеріальних і духовних джерел життєдіяльності, конституційного ладу та державного суверенітету, незалежності й територіальної цілісності від внутрішніх і зовнішніх ворогів.

Життя сучасної людини в суспільстві пов'язано з численними небезпеками. У сфері виробництва, транспорту, у навколишньому середовищі завжди відбуваються події, що завдають чи можуть завдати шкідливого впливу на здоров'я людини або можуть стати причиною його смерті. Тому життя "без небезпеки" - це некоректна ідеалізація, а термін "безпека" слід розуміти як систему заходів щодо захисту від небезпеки, як можливість управляти небезпеками, уміння попереджати і запобігати небезпечним ситуаціям.

Поняття "безпека" тісно пов'язане з різними видами збитку, з можливими негативними наслідками.

Екологічна безпека - це:

Сукупність дій, станів і процесів, які прямо чи побічно не приводять до серйозних збитків (або загроз таких збитків), що завдаються природному середовищу, окремим людям і людству загалом;

Тобто, екологічна безпека характеризує відсутність дій, явищ або процесів, які прямо чи побічно завдають істотної шкоди навколишньому середовищу, населенню та матеріальним об'єктам; гарантується законодавчими актами держави [66].

Екологічна безпека - це сукупність певних властивостей навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких з урахуванням економічних, соціальних чинників і науково обгрунтованих допустимих навантажень на об'єкти біосфери утримуються на мінімально можливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище і негативні зміни, що відбуваються в ньому, забезпечується збереження здоров'я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього та наступних поколінь. Першочерговими постали питання збереження генофонду людства, виживання, забезпечення права на життя і сприятливе природне середовище.

З поняттям "екологічна безпека" пов'язане поняття "безпека в природокористуванні".

Безпека в природокористуванні - сукупність умов, що забезпечують мінімальний несприятливий вплив природи та технологічних процесів її опанування на здоров'я людей. Безпека в природокористуванні розглядається в межах усіх форм галузевого природокористування та у сфері прямого й опосередкованого впливу на людину (глобально, регіонально і локально).

Оскільки неможливо гарантувати "абсолютну" безпеку, то, очевидно, необхідно намагатися досягнути такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний. Його величина має бути обгрунтована, виходячи з економічних і соціальних міркувань.

Основні нормативи екологічної безпеки визначені в законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" - це гранично припустимі концентрації шкідливих речовин, гранично припустимі рівні різного шкідливого фізичного впливу на навколишнє середовище (радіоактивного, електромагнітного, акустичного), гранично припустимий зміст шкідливих речовин у продуктах харчування [47].

Під екологічним нормативом розуміють:

Обов'язкові межі збереження структури і функції екосистеми будь-якого ієрархічного рівня - від елементарного біогеоценозу до біосфери загалом, а також усіх екологічних компонентів, що враховуються під час господарської діяльності;

Для більш повної характеристики поняття "екологічна безпека", розглянемо процес формування, розвитку й обмеження екологічної небезпеки, який являє собою повний цикл відтворення екологічної небезпеки.

Відтворення екологічної небезпеки - це процес оновлення, заміни зношеної частини елементів навколишнього середовища, що втратили спроможність задовольняти потреби суспільства чи припинили своє існування матеріальні та нематеріальні умови його нормального життя (реконструювання підприємства, заміна поколінь робітників, оновлення знань та навичок тощо). Метою видворення є забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільного організму в усіх його проявах.

Початковим і кінцевим елементом циклу відтворення екологічної небезпеки є ситуація. Екологічна ситуація - зафіксоване у визначений момент часу, сукупне екологічне становище компонентів навколишнього середовища щодо визначеного суб'єкта оцінки (населення) на конкретній території. Ситуація виникає під час взаємодії суб'єкта та об'єкта. Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава. Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особистості, природні ресурси і довкілля як матеріальна основа державного та суспільного розвитку.

Взаємодію суб'єкта та об'єкта можна охарактеризувати як діяльність людини в навколишньому природному середовищі. Діяльність - будь-який технічний, промисловий або господарський проект, законодавче положення, політичний акт, програма або розробка, що стосується людини та оточуючого її середовища.

У ході подальшого розвитку ситуації виникає екологічна проблема, як результат невідповідності потреб суб'єкта і можливостей об'єкта. Екологічна проблема - це невивчене, чи недостатньо вивчене питання взаємодії населення і навколишнього середовища, яке ще має досліджуватись. Екологічна проблема синтезує в собі екологічну небезпеку і вимоги (формалізована, усвідомлена потреба). У тому випадку, коли вимоги завищені, екологічна проблема переростає в загрозу.

Загроза - це природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими небажаними подіями, що можуть у певний момент часу в межах даної території завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити матеріальні збитки, зруйнувати довкілля.

Таким чином, термін "загроза" відображає можливість виникнення деяких умов технічного, природного, економічного або соціального характеру, за наявності яких можуть мати місце несприятливі події та процеси (наприклад, техногенні катастрофи на промислових підприємствах або стихійні лиха, економічні або соціальні кризи тощо).

Загрози життєво важливим інтересам держави, суспільства, народу (громадянина), що призводять до порушення нормальних умов життя й діяльності населення, можуть мати зловмисний і незловмисний характер і поділяються на зовнішні та внутрішні. Вони виникають під час надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також у разі воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з транскордонною міграцією забруднюючих речовин, поширенням особливо небезпечних хімічних сполук та інфекційних хвороб; з глобальними природно-техногенними катастрофами транскордонного характеру на території іноземних держав, а також під час війни, збройних конфліктів, пов'язаних з міжнародним техногенним тероризмом. Зовнішні загрози постають з протиріч між національними інтересами держав, при спробі вирішення їх за допомогою диктату воєнної сили, дискримінації стосунків і отримання односторонніх вигод [156].

Внутрішні загрози викликані надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру, а також терористичними діями, диверсіями, хуліганськими вчинками та халатністю [66].

Якщо не здійснюється своєчасне превентивне коректування (розробка попереджувальних заходів), то загроза переростає в екологічну небезпеку, тобто ми опиняємось на першому ступені екологічної небезпеки: конфлікт, інцидент, аварія.

Аварія - небажана подія, що виникає внаслідок господарської діяльності: вихід з ладу або пошкодження механізму, машини, агрегату, транспортного засобу або споруди, що супроводжується порушенням виробничого процесу або функціонування механічної системи: пов'язана з небезпекою для життя людей, матеріальними збитками, зазвичай завдає шкоди довкіллю. Аварія - неминучий супутник науково-технічного прогресу, коли в господарський обіг залучається дедалі більша кількість природних ресурсів, енергії, використовуються дедалі складніші технологічні системи. З підвищенням обсягу енергії, яку споживає людство, зростає кількість аварій.

Аварії, що часто повторюються можуть перерости в нову якість - кризу (друга ступінь екологічної небезпеки). Кризовий стан характеризується тривалістю і можливістю періодичного поновлення екологічної небезпеки. Якщо криза вчасно не вирішується, то настає третя ступінь екологічної небезпеки - катастрофа (чи стихійне лихо), при якій система сходить зі стійкої траєкторії.

Катастрофа - велика аварія, що виникає внаслідок господарської діяльності й завдає значної шкоди як населенню, так і навколишньому середовищу: людські жертви, каліцтва або погіршення стану здоров'я населення, забруднення природного середовища тощо. Зазвичай до катастроф відносять великі аварії, внаслідок яких загинула певна кількість людей (не менше 10 осіб), матеріальний збиток перевищив певну суму або мав місце збіг цих обставин.

Стихійне лихо - небезпечні природні процеси та явища, які за своїми масштабами відхиляються від вузького діапазону нормального функціонування навколишнього середовища, створених людиною пристроїв, споруд, технологій та самої людини; руйнівне природне і/або природно-антропогенне явище чи процес, що може спричинити або спричинив загрозу життю та здоров'ю людей, руйнування або знищення матеріальних цінностей і окремих елементів природного середовища. Це можуть бути як короткотривалі процеси, наприклад, тайфуни, смерчі, зсуви, лавини, землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо, так і довготривалі - засухи, масове розмноження шкідників, повені, снігові замети. Поняття набуває соціально-економічного змісту, оскільки стихійні лиха виникають переважно в місцях активної господарської діяльності людини. По мірі зростання населення і розвитку господарства збільшується як кількість стихійних лих, так і обсяг збитків, завданих стихійними лихами, і кількість жертв.

Стихійне лихо може призвести до необхідності надання окремим територіям термінової загальнодержавної допомоги та оголошення Президентом України надзвичайного стану. Відповідно до принципу системності екологічна безпека людини має грунтуватися на принципі врахування всіх її взаємозв'язків, напрямів і поступовому формуванні нового якісного стану суспільства - екологічного - як результату соціальної діяльності, що орієнтується на виживання цивілізації.

Таким чином, розвиток української держави настійно потребує вироблення нової якості та критерію, що називається екологічною безпекою.

Головною метою екологічної безпеки України має бути вироблення концептуальних засад загальної стратегії у сфері раціонального природокористування та захисту навколишнього середовища, а також втілення їх на практиці з метою сталого економічного та соціального розвитку держави.

Створення системи екобезпеки разом з удосконаленням соціально - економічної системи безпеки є новим елементом національної безпеки. Підгрунтям цієї системи має стати адекватний організаційно-правовий, соціально-політичний, господарський механізм управління природокористуванням, що базується на кількісних даних, результатах математичного моделювання та прогнозування, сучасних інформаційних технологіях, можливості протидії антропогенній і природній деструкції біосфери.

Екологічна безпека виступає як заперечення екологічної загрози, що виявляється у локальних, регіональних і глобальних масштабах: екологічні стихії, соціальні кризи та техногенні катастрофи. Забезпечення екологічної безпеки - це основний спосіб вирішення екологічних проблем, що гарантує громадянам України розвиток і проживання в біосферосумісній формі. Створення системи екологічної безпеки означає задоволення екологічних вимог суб'єктів екосистеми, яка повинна мати пріоритет серед інших аспектів традиційної національної безпеки.

Система екологічної безпеки - Актуальні екологічні проблеми економічного розвитку

Похожие статьи