Вплив атомних станцій на навколишнє середовище - Проблеми радіаційного забруднення

Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництві й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що є фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Відзначимо найбільш істотні фактори -

Локальний механічний вплив на рельєф - при будівництві,

Ушкодження особин у технологічних системах - при експлуатації,

Стік поверхневих і грунтових вод, що містять хімічні й радіоактивні компоненти,

Зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,

Зміна мікрокліматичних характеристик прилежащих районів.

Виникнення потужних джерел тепла у вигляді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилежащих районів. Рух води в системі зовнішнього теплоотвода, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти впливають на популяції, флору й фауну екосистем.

Особливе значення має поширення радіоактивних речовин у навколишньому просторі. У комплексі складних питань по захисту навколишнього середовища більшу суспільну значимість мають проблеми безпеки атомних станцій (АС), що йдуть на зміну тепловим станціям на органічному викопному паливі. Загальновизнано, що АС при їхній нормальній експлуатації набагато - не менш чим в 5-10 разів "чистіше" в екологічному відношенні теплових електростанцій (ТЕС) на куті. Однак при аваріях АС можуть робити істотний радіаційний вплив на людей, екосистеми. Тому забезпечення безпеки экосферы й захисту навколишнього середовища від шкідливих впливів атомних електростанцій - велике наукове й технологічне завдання ядерної енергетики, що забезпечує її майбутнє.

Відзначимо важливість не тільки радіаційних факторів можливих шкідливих впливів АС на екосистеми, але й теплове й хімічне забруднення навколишнього середовища, механічний вплив на мешканців водойм-охолоджувачів, зміни гідрологічних характеристик прилежащих до АС районів, тобто весь комплекс техногенних впливів, що впливають на екологічне благополуччя навколишнього середовища.

Видно, що всі питання захисту навколишнього середовища становлять єдиний науковий, організаційно - технічний комплекс, якім варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде про захист екосистем і людини, як частини экосферы від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми й люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що Екологічна безпека - необхідна й достатня захищеність екосистем і людини від шкідливих техногенних впливів

Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність екосистем від впливів атомних станцій при їхній нормальній експлуатації й безпека як систему захисних мір у випадках аварій на них.

Як видно, при такому визначенні поняття "безпека" коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної й достатньої захищеності, які розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів, про що розмова піде нижче. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці лежить ідея про те, що слабейшим ланкою біосфери є людина, якого й потрібно захищати всіма можливими способами. Уважається, що якщо людина буде належним чином захищений від шкідливих впливів АС, те й навколишнє середовище також буде захищена, оскільки радиорезистентность елементів екосистем як правило істотно вище людини.

Атомні електростанції роблять на навколишнє середовище - Тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему мір, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозовых навантажень, концентрацій токсикогенних речовин в экосфере.

Отже, санітарні нормативи гранично-припустимих концентрацій (ПДК), припустимі температури, дозовые й механічні навантаження повинні бути критерієм необхідності проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища. Система деталізованих нормативів по межах зовнішнього опромінення, межам змісту радіоізотопів і токсичних речовин у компонентах екосистем, механічним навантаженням могла б нормативно закріпити границю граничних, критичних впливів на елементи екосистем для них захисту від деградації. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності для всіх екосистем у розглянутому регіоні по всіх типах впливів.

Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їхньою частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деякуу постійну тридцятилітній, що відповідає нормальної експлуатації, і випадковий компонент, що залежить від імовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим важче, небезпечніше аварія, тим імовірність її виникнення нижче. Ці впливи й відповідні їм наслідки можуть бути розбиті на незначущі, припустимі й неприпустимі області.

Очевидно, розумно ввести деякі відносні коефіцієнти шкідливості впливів на дані елементи екосистем стосовно деяких еталонів. Зрозуміло, як еталон міг би бути взята людина. Наприклад, нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радиочувствительность схожу на те, що характерно для людини, а змішані ліси й чагарники - в 5 разів меншу. З огляду на, що впливу АС на біосферу не обмежуються лише радіаційними факторами, ясно, що реальний захист навколишнього середовища варто будувати на основі нормативного ешелонування захистів від всіх впливів, що впливають на стани екосистем. Заходу попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації й керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це припускає розробку й створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. У межі ці міри повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.

У цей час прийнято обгрунтовувати екологічну безпеку атомних електростанцій при їхньому проектуванні в кілька стадій. В. В. Бадев, Ю. А. Егоров, С. В. Казаков "Охрана окружающей среды при эксплуатации АЭС", Москва, Энергоатомиздат, 1990 г.

На початку робіт, до реального проектування АС розробляється т. зв. Концепція екологічної безпеки АС, у якій оцінюється стан навколишнього середовища в районі передбачуваного будівництва АС і визначається рівень припустимих впливів на природне оточення, тобто той рівень, що

Погодиться із природоохоронним і санітарно-гігієнічним законодавством,

Ураховує соціальні аспекти екологічної безпеки - схоронність коштовних природних комплексів, можливі зміни в життєвому укладі населення, структурі землекористування регіону, а також передбачувану реакцію населення,

Забезпечує відсутність значного втручання в природні процеси й серйозні впливи на біогеоценози на прилежащих до АС територіях.

Потім, у рамках Техніко-економічного обгрунтування - ТЭО розробляється Оцінка впливів АС на навколишнє середовище - АВОС АС, а далі, уже на стадії проекту АС розробляється т. зв. Обгрунтування екологічної безпеки - ОЭБ АС, у якому підтверджується відповідність технічних рішень вимогам Концепції охорони навколишнього середовища в регіоні.

Ці матеріали ретельно аналізуються в рамках Екологічної експертизи, проведеної незалежними експертами.

Вихідними подіями, які розвиваючись у часі, в остаточному підсумку можуть привести до шкідливих впливів на людину й навколишнє середовище, є викиди й скидання радіоактивності й токсичних речовин із систем АС. Ці викиди ділять на газові й аерозольні, що викидаються в атмосферу через трубу, і рідкі скидання, у яких шкідливі домішки присутні у вигляді розчинів або мелкодисперсных сумішей, що попадають у водойми. Можливі й проміжні ситуації, як при деяких аваріях, коли гаряча вода першого контуру викидається в атмосферу й розділяється на пару й воду.

Викиди можуть бути як постійними, що перебувають під контролем експлуатаційного персоналу, так і аварійними, залповими. Включаючись у різноманітні рухи атмосфери, поверхневих і підземних потоків, радіоактивні й токсичні речовини поширюються в навколишнім середовищі, попадають у рослини, в організми тварин і людини. На Рис.3 показані повітряні, поверхневі й підземні шляхи міграції шкідливих речовин у навколишнім середовищі. Вторинні, менш значимі для нас шляхи, такі як вітровий перенос пилу й випарів, як і кінцеві споживачі шкідливих речовин на малюнку не показані:

Похожие статьи




Вплив атомних станцій на навколишнє середовище - Проблеми радіаційного забруднення

Предыдущая | Следующая