Правові аспекти міжнародної екологічної діяльності - Екологічне право України

На підставі ст.71 Закону України " Про охорону наколишнього природного середивища" Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі охорони наколишнього середовища на державному та громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права.

Міжнародне екологічне право - Це галузьміжнародного права, що складається із сукупоісті правовох норм та правовідносин, які виникають між міжнародними суб'єктами з приводу охорони навколишнього природного середовища від транскордонного забруднення, збереження та раціонального викоритання зникаючих видів рослинного та тваринного світу, забезпечення міжнародної екологічної безпеки громадян.

Суб'єктами міжнародних екологічних відносин Є держави, міжнародні урядови та неурядові організації, а також в передбачених міжнародно-правовими нормами випадках юридичні та фізичні особи, які здійснють вплив на стан навколишнього природного середовища у міжнародних просторах.

Об'єктами міжнародного екологічного права Є Світовий океан, повітряний простір, Космос, Антарктида, мігру. чі дикі тварини тощо.

Загальні принципи міжнародного права:

    - повага до державного суверенітету; - суверенна рівність всіх держав; - взаємна вигода; - невтручання у внутрішні справи іншої держави; - добросовісне виконання міжнародних зобов'язань; - мирне вирішення спорів та деякі інші.

Спаціально-галузевими принципами міжнародного права;

    - право кожного на здорове життя; - пріоритет екологічних прав і інтересів людини в процесі безперервного соціального розвитку; - рівна екологічна безпека; - регулярний обмін інформацією про екологічну ситуацію; - співробітництво в надзвичайних екологічних ситуаціях; - запобігання та мирне врегулювання спорів.

Джерела міжнародного екологічного права - Це сукупність нормативно-правових актів міжнародного екологічного законодавства, які приймаються компетентними на те органами.

Джерелами універсального міжнародного екологічного права є:

    - Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини(1972р.). - Декларація ООН з навколишнього середовища (1972р.). - Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення (1973р.) - Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню моря з суден (1973р.). - Міжнародна конвенція х охорони людського життя на морі (1974р). - Конвенція про заборону військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище(1977р). - Конвенція ООН з морського права (1982р.). - Декларація про збереження флори, фауни та середовища їх існування (1988р.). - Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище та розвиток (1992р.). - Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1992р.). - Конвенція про ядерну безпеку (1994р.). - Об'Єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (1997р.). - Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (2001р.).

Джерелами регіонального міжнародного екологічного права є:

    - Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (1992р.). - Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (1994р.). - Європейська ландшафтна конвенція (2000р.). - Рамкова конвеція про охорону та сталий розвиток Карпат (2003р.).

Похожие статьи




Правові аспекти міжнародної екологічної діяльності - Екологічне право України

Предыдущая | Следующая