Склад і структура витрат страхової організації - Фінансові ресурси страхової компанії

Склад і структура витрат, стратегія компанії щодо витрат. У сучасній теорії і практиці страхування витрати компанії залежно від їх характеру, умов здійснення і напрямів роботи поділяються на дві групи:

    1) витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями; 2) витрати на ведення справи.

На нашу думку, класифікацію витрат доцільно було би співвіднести з видами діяльності страхової організації, аналогічно до того, як групуються доходи, а саме - витрати, пов'язані зі страховою, або інвестиційною, або фінансовою діяльністю. Така модифікація вимагає кардинального перегляду всієї структури та економічно змісту витрат.

Виплати страхових сум і страхового відшкодування - головна стаття витрат страховика як за питомою вагою, так і значимістю в налагодженні роботи. Для забезпечення фінансової стійкості необхідно звести до мінімуму витрати на ведення справи і зробити оптимальними витрати, пов'язані зі страховими зобов'язаннями. Останнє не обов'язково має бути мінімальним. Наприклад, витрати на запобіжні заходи є виправданими, бо ведуть до збільшення прибутку. [3]

Інфляція, час, тривалість звітного періоду. Інфляція впливає на витрати з ведення справи, прибуток, зростання власних коштів, зміну попиту на страхову послугу, обсяг операцій, обсяг зобов'язань тощо, тобто майже на всі складові і показники.

Дія інфляції на обсяг власних коштів означає, що страховик не може дозволити собі зробити індексацію вищою, ніж різниця між рентабельністю капіталу і відсотком інфляції, оскільки це порушить пропорції, які склалися між обсягом зобов'язань та власними коштами, отже, вплине на платоспроможність. Бездоганність розрахунку факторів фінансової стійкості та показників визначається як точністю початкових даних, так і збігом їхніх змін у часі. Так, обсяг зобов'язань страхової організації змінюється з кожним новоукладеним договором, а зміна розміру капіталу фіксується після підбиття фінансових підсумків, хоча фактично наростає поступово. Тобто через те що частина показників діяльності має поточний характер, а частина - підсумковий, вірогідність оцінки фінансової стійкості залежить від збігу моменту розрахунку з періодичністю початкових величин. [3]

Під дію інфляційних процесів підпадають практично всі основні параметри страхування - страхова сума, страховий платіж, страхове відшкодування. При цьому втрат внаслідок інфляції зазнають як страховики, так і страхувальники. Знецінення страхової суми позбавляє страхувальника стимулів до страхування, у важкому становищі опиняється також страховик, бо знецінення загрожує і страховим резервам. [8]

Уникнути дії інфляції неможливо, але застосувати методи захисту від неї цілком реально. До таких методів належать:

    - участь страхувальників у прибутках страхової компанії; - індексація страхових тарифів (підвищення їх пропорційно інфляції); - перерахунок вартості послуг у твердій валюті; - раціональне розміщення активів (інвестиції); - прийняття на страхування лише короткострокових ризиків (як тимчасовий захід в умовах високого рівня інфляції); - укладання додаткових договорів страхування у зв'язку зі зниженням реальної вартості грошей; - перестрахування в економічно стабільних країнах зі стійкою валютою; - внесення в договір страхування умови про захист вартості; - створення додаткового гарантійного страхового фонду.

Стратегія страхової організації щодо обсягу нерозподіленого прибутку. Цей фактор є внутрішнім і може досліджуватися з точки зору керівництва компанією. Після того як страхова компанія сплатила всі податки, вона отримує чистий прибуток. За рішенням зборів акціонерів частина чистого прибутку може направлятися на виплату дивідендів. Нерозподілений прибуток є частиною чистого прибутку, яка не була виплачена у формі дивідендів акціонерам і надійшла до резервних фондів. Залежно від того, куди саме направлено прибуток, може змінитися майбутня база оподаткування страховика.

Гарантійні фонди страховика, участь у централізованих резервних фондах і добровільних фондах страхових гарантій. Цей фактор є дійовим механізмом протистояння інфляції. Крім того, необхідність у гарантійному фонді пов'язана з недопущенням падіння резерву платоспроможності нижче певної межі, що могло би становити небезпеку для фінансової стійкості страховика.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий і резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку. Крім того, відповідно до ст. 32 Закону України "Про страхування" страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій зі статусом окремої юридичної особи. Джерелами його створення є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. [2]

Похожие статьи




Склад і структура витрат страхової організації - Фінансові ресурси страхової компанії

Предыдущая | Следующая