Видання для дозвілля


"Видання для дозвілля"

Сучасне суспільство функціонує в надзвичайно насиченому інформаційному оточенні, яке впливає на процес соціалізації і слугує не тільки її фоном, а й нерідко причиною суспільних виховних проблем. Його поле створює могутня індустрія масового виробництва і поширення соціальної інформації. Ця особливість забезпечує і охоплення широких мас різними формами культури. Її доступність спричинила появу феномену масової культури.

В особистісно-культурному відношенні масова культура є продуктом розпаду попередніх її форм - народної культури і культури елітарної. Їх руйнація відбулася в результаті таких соціальних процесів, як індустріалізація й урбанізація, що зруйнували не тільки сільську спільність, а й аристократичну відчуженість культури від праці і ринку, перетворили "мистецтво для мистецтва" в мистецтво комерційне, а вільне пізнання і філософію наставили на службу промисловості і соціальному управлінню.

З поняттям "масова культура" тісно пов'язане поняття "рекреація". Рекреація (фр. recreation - відпочинок, віл лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип чи вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.

Важко не згодитися з тим підходом до виду дозвілля, який набув поширення в науковому світі. Під цим поняттям розуміється час, впродовж якого індивідуум здійснює вибір і займається чимось добровільно.

Велике значення для організації дозвілля мають спеціалізовані видання.

Одне і те ж саме повідомлення (твір) може існувати у різних форматах: рукописі, у вигляді магнітофонного запису, після публікації у формі видання і т. п. Кожне з позначень вносять в характеристику повідомлення щось інше, розкриває суть документа, виділяючи в ньому ті або інші особливості, специфічні ознаки, які враховують при створенні, розповсюдженні, обробці, зберіганні, використанні документів, що функціонують в системі документ них комунікацій.

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, журнали, газети, плакати, карти, ноти і т. д., складаючи групу видань. Видання - це теж документ, але воно має свої специфічні особливості, що відрізняють його від інших документів.

Видання - основний вид опублікованого, друкарського, поліграфічного документа. Це документ, призначений для розповсюдження інформації, що міститься в ньому, що пройшов редакційно-видавничу обробку, одержаний друкуванням або тисненням, що має поліграфічно-самостійно оформлені вихідні відомості. До видань можуть бути зараховані всі документи, випущені за планами видавництв або позапланово, на основі договорів з авторами, будь-якими способами поліграфічного друку.

Приймаючи це визначення за початкове, виявляють істотну відмінність видання від інших видів документів. За межами видань залишаються всі письмові документи, що не піддавалися редакційно-видавничій обробці і з цієї причини не включені в процес масової комунікації. Сюди не входять і всі твори в усній формі. До видань також не відносяться документи на магнітофонній або відеомагнітофонній стрічці, диску, дискеті, перфокарті, перфострічці.

Загальноприйнятим є поділ видань на книжкові, журнальні і аркушеві.

Книжкове - це видання у вигляді блоку скріплених в корінці листів друкарського матеріалу будь-якого формату в обкладинці або палітурці. До нього відносять книгу (понад 48 сторінок) і брошуру (об'ємом понад 4, але не більше 48 сторінок).

Журнальне - це видання у вигляді скріплених у корінці листів друкарського матеріалу встановленого формату, видавничо-пристосованого до специфіки даного періодичного видання в обкладинці або в палітурці. Основним різновидом цього періодичного видання є журнал.

Умовно всі журнали можна поділити на три рівня сприйняття, які відповідно розраховані на три рівня читачів: 1) інформація для всіх; 2) широке коло працівників галузі й тих, хто цікавиться певними сферами науки, техніки, культури; 3) наукова і спеціальна інформація.

Узагалі всі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи.

Сюди можна віднести частину газет, якщо листи скріплюють. Тоді використовується термін "газетно-журнальне видання".

Аркушеве - це видання у вигляді одного або декількох листів друкарського матеріалу будь-якого формату скріплення. Різновидом цього виду видання є газетне і карткове видання.

Газетне - це аркушеве видання у вигляді одного або декількох листів друкарського матеріалу встановленого формату, видавничо-пристосованого до специфіки даного періодичного видання.

Карткове - аркушеве видання у вигляді картки встановленого формату, віддруковане на матеріалі підвищеної щільності. До аркушевих видань відносять газету, плакат, буклет, листівку.

Видання - це твір друку, виріб поліграфічного виробництва, одержаний друкуванням або тисненням. До творів друку, окрім книг, брошур, газет, журналів, плакатів, відносять також: буклети, листівки, програми, квитки, листівки, етикетки, бланки.

Видання відрізняються від інших видів документів своєю конструкцією, специфікою оформлення і поліграфічного виконання. Набір типових конструктивних елементів видання, а також вимоги до його оформлення, регламентовані спеціальними стандартами. В той же час конструкції кожного виду видання залежить від цільового і читацького призначення, характеру інформації і може конкретизуватися.

Видання для дозвілля містить загальнодоступні відомості по виготовленню або експлуатації різних предметів в побуті, по різноманітних формах самодіяльної творчості, захоплень. Вони близькі до виробничо-практичних і науково-популярних видань. Проте відрізняються від них своїм цільовим призначенням.

Мета видань для дозвілля - сприяти раціональному використанню читачами вільного часу, розвитку любительської творчості і т. п. В той же час ці видання мають гедонічну спрямованість, вони розважальні, домотають весело, приємно, цікаво провести час.

По характеру інформації видання для дозвілля підрозділяються на два види:

    1) практичні видання для любителів; 2) розважальні видання.

Практичні видання покликані дати певну суму знань і допомогти виробити необхідні вміння і навики в непрофесійній діяльності з метою одержати той або інший практичний результат. До них відносяться книги у допомогу молодій сім'ї, книги у допомогу молодій матері, з домогосподарства, садівництва, фото - і відеозйомки, шиття, в'язання, спортивної гімнастики, косметики і т. п. Це можуть бути практичний посібник і керівництво, буклети, буклети-визначники, робочі таблиці.

Розважальні видання представлені спортивними, комп'ютерними та іншими інтелектуальними іграми, кросвордами, гороскопами, ворожіннями, збірками пісень, віршів до різних святкових дат та ін.

Характерною особливістю оформлення видань даного типу є велика кількість ілюстрацій, часто багатобарвних. Серед них багато видань, в яких більшу частину об'єму займають зображення.

Осучаснення розважальної функції супроводжується змінами не лише змісту і тематики публікацій. Так само стрімко еволюціонували стиль і мова викладу матеріалу: від спокійно-доброзичливого до емоційно-хвилюючого, невимушено-розкутого і навіть, як крайній прояв, цинічно-брутального. Стандартність газетної мови сьогодні руйнується іншою, раніше майже не властивою газеті (окрім певних жанрів - репортажу, нарису, фейлетону) ненормативною лексикою. Розмовні, просторічні конструкції, жаргонізми та інша лексика обмеженого функціонування міцно закріпилися в мовному полотні ЗМІ - не тільки щоб донести інформацію навіть до байдужого читача. (Загальновідомо, що наближення журналістської лексики до мовного рівня адресата відбувається з прагматичною метою: повного засвоєння повідомлення та його впливу на адресата).

Окремий вид видань для дозвілля складають Інтернет-видання. Сьогодні електронні цифрові технології у сполученні з Інтернетом (і технологіями наступного покоління інформаційних мереж) визначають майбутнє комунікацій. Традиційні постачальники інформаційних продуктів, починаючи з компаній, що випускають словники й енциклопедії і закінчуючи мас-медіа, не хочуть погодитися з утратою ринку збуту. Вони намагаються йти у ногу з часом: відсоток такої інформації у цифровому вираженні, що публікується щороку, відчутно перевищує кількість друкованих примірників. Серед електронних версій друкованої преси зустрічалися такі видання, що читалися тільки з монітора, і такі, що повністю використовували технічні можливості Інтернету для передачі і засвоєння інформації. У цей же час з'явилися власне мережні видання. Їхні друковані версії були вторинними стосовно мережної й істотно відрізнялися, а то були відсутні зовсім. Засновниками подібних віртуальних інформаційних проектів виступили концерни і корпорації, що працюють на стику комп'ютерної, видавничої і новинної індустрій.

Динамічний розвиток і оновлення електронних засобів масової інформації спричинили появу навіть нових лексичних термінів науковців, політиків, публіцистів та експертів ЮНЕСКО - "інформаційна революція", "інформаційні технології" тощо. Їх суть виявляється не тільки в технічному оснащенні, а й у можливостях впливу на суспільну свідомість загалу та окремих людей, їх поведінку. В сучасних умовах інформаційного "вибуху", зростання рівня знань і могутніх засобів масової інформації та підвищеного до них інтересу вже сама інформація виступає не тільки важливим засобом комунікації, а й перетворилась у глобальну проблему, що впливає на соціальні та ідеологічні процеси сучасності.

Як показує аналіз-ретроспектива розвитку інформаційного простору України за перші 12 років незалежності, на процес формування суспільної свідомості великий вплив мали національні та іноземні засоби масової інформації. В їх структурі особливе місце і роль належать телебаченню, радіомовленню та Інтернету, іншими словами - аудіовізуальним засобам масової інформації.

Як відмічають спеціалісти, і сьогодні в Україні переважають іноземні канали надходження інформації, яка стосується не тільки міжнародного та українського політичного і економічного життя, а й різних соціальних аспектів, зокрема дозвілля, здоров'я, сімейних проблем тощо.

Зберігається тенденція до зростання загальної чисельності періодичних видань. Однак, як засвідчують фахівці, кількість зареєстрованих видань не завжди тотожна кількості, яка реально доходить до читачів. Окрім того, їх змістове наповнення часто не тільки не сприяє духовному зростанню особистості, а й має аморальний характер. Ця тенденція виявляється в літературі, адресованій різним віковим категоріям населення, в тому числі і наймолодшій, де зустрічаються як відверто цинічна, так і відверто порнографічна інформація, або така, що не враховує потреби розвитку дитини відповідно до її віку, можливостей і моральних перспектив.

Видавничою діяльністю 1996 року займались 26 державних і понад 750 видавництв малих підприємств, акціонерних товариств, громадських організацій. Найдинамічнішими з державних видавництв є "Наукова думка", "Либідь", "Вища школа", "Освіта". Скоротили свою видавничу діяльність "Дніпро", "Український письменник", "Мистецтво" та інші. За останнє п'ятиріччя збільшилась питома вага на книжковому ринку України російських науково-популярних видань, які достатньо широко пропагують російську наукову думку і тиражують зарубіжні, в основному американські та європейські видання та перевидають іншу комерційну літературу, яка користується великим попитом у населення. Вітчизняна наука, зокрема педагогіка і психологія, на жаль, поставлена в такі умови, що значна кількість написаних книжок роками або й ніколи не видається за відсутністю гарантованих для цього коштів. Більшість із опублікованого видається коштом авторів або спонсорства. Матеріальна обмеженість і неспроможність науковців призводить до штучно створеного образу вітчизняної науки як такої, що відстає від потреб часу, в той час, як в рукописах багато зроблено на перспективу.

Аналіз стану інформаційного простору України дає підстави робити висновки про те, що у зв'язку із соціальним розшаруванням суспільства, зростанням цін на книжкову продукцію та низькою купівельною спроможністю населення різко зменшилися можливості прилучення до хорошої книги. Вирішальним фактором значної кількості респондентів при купівлі книжок є їх вартість. Основними мотивами звертань до книжкової торгівлі є навчально-освітні і дозвіллєві потреби.

Проведені спостереження засвідчують, що попитом у чоловіків найбільше користуються підручники, різна навчальна, довідкова і нормативно-правова література, книги з питань бізнесу і фінансів, східних єдиноборств. Для дозвілля купуються переважно детективи та кримінальні романи. Жінки надають перевагу навчальній, дитячій літературі, популярним виданням з медицини, домашнього господарства, романам про кохання, посібникам з вивчення іноземних мов. Саме з такої літератури формується сучасна домашня бібліотека.

Список літератури

    1. Авраамов Д. С. Профессиональная этика журналиста: Парадоксы развития, поиски, перспективы. - М.: Мысль, 1991 2. Гомонов О. М. Основні положення Єдиної державної системи діловодства // АУ. - 1974. - №2. - С. 66. 3. Москаленко А. З. Теорія журналістики. - К., 1998. - С. 66. 4. Проблемы теории печати: Сб. статей / Под ред. В. Д. Пельта. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. - С. 88 5. Социально-психологические проблемы чтения. - М., 1977. - Вып.2. - С. 26 6. Ханин М. Г. Социальные функции печати и личностные функции чтения // Социология и психология чтения. - М.: Книга, 1979. - С. 66

Похожие статьи




Видання для дозвілля

Предыдущая | Следующая