Вибір і обгрунтування прийнятого технологічного процесу - Розробка технологічного процесу виготовлення офсетних друкарських форм для друкування газети

Дипломною роботою запроектовано технологічний процес виготовлення офсетних друкарських форм за технологією "Computer-to-Plate" для випуску місцевих і обласних газет за "гранковим методом" проходження видань у додрукарському виробництві.

Газета -- це аркушеве періодичне видання, яке виходить через короткі проміжки часу, містить офіційні матеріали, оперативну інформацію, статті з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературні твори, рекламу.

Підготовка до випуску газет починається з підготовки текстових та ілюстраційних оригіналів.

Статті у редакцію попадають в різному вигляді. Насамперед це електронний та рукописний оригінал, рідше машинописний чи роздруківки.

Основна вимога до цифрового оригіналу, це підримка його формату текстовим редактором, який заінстальований у редакції. В даному випадку це формат текстового редактора Word 2007 - doc. Також матеріал повинен бути складений згідно правил складання суцільного тексту, щоб не витрачати час на форматування, перед роздруком для вичитування.

Паралельно з підготовкою текстових оригіналів проводиться підготовка ілюстраційних оригіналів, які запроектовані у вигляді фотографій, фотознімки з цифрових фотоапаратів, інтернету, CD - RW, CD - R, а також ілюстрацій, які треба сканувати.

Всі ці оригінали обробляються в графічних програмах, де задається певний розмір та формат, робиться кольороподіл та кольорокорекція.

Для складання, форматування і редагування тексту вибрана програма Microsoft Word 2007.

Паралельно зі складанням тексту проходить підготовка ілюстраційних матеріалів. Ілюстрації можуть бути введені в комп'ютер через цифрові носії з фотоапаратів, CD-дисків, flash карти та інше, за допомогою сканування чи можуть бути створенні безпосередньо на комп'ютері. Усі ілюстрації перетворюють у цифровий вигляд, після чого вони обробляються у програмі обробки растрової графіки Adobe Photoshop CS4 та у програмі обробки векторної графіки Corel Draw X4.

За допомогою сканера AGFA DuoScan T2500 можна якісно і легко зісканувати ілюстрації. Режим сканування описує розрядність бітового представлення глибину кольору. Сканувати зображення потрібно з роздільною здатністю що дорівнює цілій частині від роздільної здатності сканера (4800х9600 dpi). Роздільна здатність сканування залежить від лініатури та коефіцієнту збільшення.

Векторна програма CorelDRAW X4 призначена для створення та редагування векторних об'єктів, для роботи з текстом. Кольоропроба необхідна для оцінки якості багатофарбового зображення.

Екранна кольоропроба -- призначена для контролю та візуальної оцінки колірних, градаційних і геометричних характеристик зображення безпосередньо після сканування чи в процесі його обробки до виготовлення друкарської форми. Але для отримання якісної екранної кольоропроби насамперед потрібно відкалібрувати монітор так, щоб зображення на екрані мав такий самий вигляд, як і на відбитку. Головна перевага -- оперативність і невисока ціна за кожне використання. Недолік полягає в тому, що психологічно зображення на відбитку (у відбитому світлі) і самосвітним зображення на моніторі сприймаються людиною по-різному.

Кольоропробу можна одержати на тиражному або спеціальному папері (залежно від пристрою для її здобуття, в даному випадку на струминному принтері Hewlett Packard DeskJet 815C. Текстові і ілюстраційні файли імпортуються до верстання в видав-ничому пакеті In Design CS3.

Перед верстанням газети в редакції виготовляють макети сторінок.

Макет -- це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на сторінках, про всі деталі їх оформлення.

Основою макета, що готується в секретаріаті редакції, є план номера.

Макет має забезпечити швидку й чітку верстку всіх сторінок номера відповідно до графіка цього випуску. Випуск номера без макета призводить до грубих помилок в оформленні газети, до затримки й порушення процесу виробництва.

Найважливіша вимога до макета -- його точність. Він має повністю відповідати майбутньому номеру -- щодо розміщення матеріалів, їхніх розмірів, розміщення заголовків, оформлення всіх деталей. Неточний, приблизний макет призведе до виникнення на сторінках пустот чи "хвостів" - зайвого матеріалу, що його треба скорочувати.

Макет створюють на спеціальному макетному бланку. Він відтворює газетну сторінку натуральної величини або зменшеною. На ньому позначено стандартні текстові колонки і нанесено шкалу кількості рядків у колонці (в основних для цієї газети шрифтах).

Складаючи графічний макет на аркуші, акуратно вказують олівцем усі особливості розміщення й оформлення текстових матеріалів та ілюстрацій, наносять усі заголовки. Цей вид макета вимагає великої уваги і точності в розрахунках -- під час визначення обсягу матеріалів і розмірів ілюстрацій.

Складаючи макет, оформлювачі користуються умовними позначеннями, виробленими у процесі практики та зрозумілими верстальникам і поліграфістам.

Графічний макет дозволяє оперативно організувати випуск номера.

Основні елементи газетних сторінок.

"Добірка" - це найстаріша форма подачі тексту на сторінці. Організація матеріалу в добірку передбачає компактне розміщення кількох (чи багатьох) публікацій під загальною рубрикою, заголовком чи "шапкою".[5]

Широке застосування добірок у газетах пояснюється тим, що вони полегшують систематизацію, групування матеріалів на сторінці чи в усьому номері, допомагають цим читачеві у сприйманні заверстаних публікацій. Пояснюється це ще й тим, що, використовуючи таку форму подачі матеріалу, редакція має змогу докладніше, глибше висвітлювати якусь важливу тему. Добірка (блок) створює можливість посилити вплив газети на читача.

Одним із популярних видів подачі текстових матеріалів на газетній сторінці є "вікно".

"Вікном" називають середній за розміром матеріал, розміщений на двох-трьох колонках однакової висоти, найчастіше у верхніх правому чи лівому кутках сторінки. Від іншого тексту "вікно" відбивають здебільшого світлими рамками з лінійок.

Велику статтю, нарис, рецензію часто оформляють у вигляді "підвалу".

"Підвал" - це нижня частина газетної сторінки, відділена від тексту, розміщеного вище, напівжирною або світлою лінійкою.

Матеріал заверстують внизу сторінки на всі колонки або ж на їх частину (не менше чотирьох).

"Горищем," називають текстовий матеріал, зверстаний у верхній частині газетної сторінки на кілька колонок (не менш як чотирьох) і відбитий знизу лінійкою, або ж узятий в рамку.

"Стояк" - це спосіб розміщення значного за обсягом текстового матеріалу у верхній частині сторінки (на 3- 4 колонки), здебільшого - до "підвалу".[8]

Якщо великий матеріал розверстати "стояками" у центрі двох суміжних сторінок, роз'єднаних середником, то цей прийом зветься "розгортка". Отже, вислів "розмістити матеріал розгорткою" означає розверстати значний за розміром текст "стояками" у центрі двох суміжних сторінок, роз'єднаних середником.

Заголовки матеріалів у газеті -- це один із найважливіших елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети. [5]

Найважливіша функція газетного заголовка -- керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

Верстка ілюстрацій визначається роллю ілюстрації на сторінці. Самостійну ілюстрацію можна поставити на будь-яке місце на сторінці. Але якщо ілюстрація пов'язана з матеріалом, супроводжує його, то обов'язково заверстується в його текст чи стоїть поруч.

Самостійну ілюстрацію легко оформити "фотовікном", якщо помістити разом із підписом у рамку з лінійок. Таке "фотовікно" виділяється на сторінці та прикрашає її. Однак ілюстрація не повинна своїм змістом різко контрастувати з сусідніми матеріалами, інакше може виникнути небажаний ефект.

Верстка окремої ілюстрації на сторінці звичайно не викликає труднощів. Частіше її розміщують у верхній частині сторінки - з краю чи всередині.

Важче розташувати декілька ілюстрацій. Якщо вони тематично не пов'язані між собою, краще розмістити їх на деякій відстані одна від одної. Навпаки, тематично близькі ілюстрації групують у своєрідну ілюстраційну добірку. Фотознімки чи малюнки, що входять у таку добірку, можна супроводжувати загальним підписом і відділяти від сусідніх матеріалів рамкою чи хоча б лінійкою.

Свої особливості має верстка ілюстрацій у "підвалі". З ілюстрації можна почати "підвал", при цьому заголовок зміщується праворуч. Ілюстрацію можна повністю чи наполовину "занурити" в текст "підвального" матеріалу. В останньому випадку ту частину ілюстрації, яка виступає над текстом "підвалу", відбивають зверху ж лінійкою, що й текст статті.

Усі особливості верстки та оформлення газети зумовлені змістом. Місце газетного матеріалу визначається його значенням: найважливіші статті й замітки, добірки розміщують на кращих місцях номера і кожної сторінки.

Ця залежність газетної форми від змісту визначає й намагання систематизації матеріалів у вигляді добірок, тематичних сторінок, з допомогою тематичних рубрик тощо. Верстка допомагає організувати матеріали номера, виділити в ньому головне, полегшує його сприйняття. Водночас верстка має забезпечувати контрастність форми матеріалів номера, яка допомагає виразити контрастність, різнотемність його змісту.

Верстання -- це створення електроного оригінал-макету видання.

Основні вимоги до верстання газетних сторінок:

1. Прямокутність верстки.

"Висячий рядок" -- сторінка не повинна закінчуватися абзацним відступом і розпочинати сторінку "висячим рядком".

    2. Однотипність -- всі додаткові частини повинні бути однаково заверстані і мати однакову відбивку по всьому виданні. 3. Не можна робити переносів з непарної до парної.

Для роботи з газетними сторінками вибрана програма найвідоміша In Design. SC5, оскільки вона має всі інструменти та функції для верстання сторінок. Можна довільно розміщувати текстові блоки, визначає кольори згідно будь-яких колірних моделей, створювати стилі та багато іншого. Для пришвидшення роботи створюють м PostScript файл.

Коректури, які мають бути в схемі цього методу:

    -- перша редакційна коректура з комп'ютерних гранок -- друга редакційна коректура зверстаних сторінок; -- третя редакційна коректура звірки і підпис до друку. [2]

На лазерному принтері OKI C801N виготовляються коректурні відбитки для вичитування першої редакційної коректури, після чого коректор звіряє віддрукований коректурний відбиток з оригіналом і при потребі вносить правки. Читається коректура за допомогою коректурних знаків.

Після внесених правок, технічний редактор виправляє помилки згідно коректорських виправлень в програмі In Design на комп'ютері Intel Pentium IV. В процесі другої (третьої) редакційної коректури, коректор перевіряє лише ті місця в яких були помилки. Якщо більше недоліків не виявлено, то видання підписують до друку. Після чого відбувається створення посторінкового PDF файлу, яке проводиться в програмі Acrobat Distiller.

Наступним етапом проходження видання є електронний монтаж.

Електронний монтаж на відміну від ручного є зручнішим і оперативнішим, оскільки вже є створені шаблони монтажу сторінок.

Під час електронного монтажу розміщуються сторінки таким чином, щоб після друку, фальцювання та комплектування блоку сторінки видання були розміщені у відповідності з їх нумерацією та відповідними полями. Електронний монтаж забезпечує високу точність приведення, уникнення помилок завдяки відповідній програмі, зменшується витрата матеріалів.

Зверстані cторінки передають в друкарню в PDF форматі через Internet сервера. Отримані файли переглядаються в програмі Adobe Acrobat і загружають в програму DynaStrip 5.2., в якій буде проводитися електронний спуск сторінок.

Кольороподіл -- це перевидання системи RGB в систему CMYK.

Після того, як зображення повністю відредаговане, запроектовано процес кольороподілу. Він відбувається у тій самій програмі де редагувалось зображення. Відповідне перетворення з колірної моделі RGB в CMYK - один з найважливіших етапів виконання кольороподілу. Перетворити зображення в колірну систему CMYK та провести кольороподіл можна таким чином:

    1. Відкалібрувати монітор та виставити необхідні параметри системи RGB. File - Color - Settings - RGB Setup. 2. Вказати кінцевий пристрій виводу. Використати команду File - Color Settings - CMYK Setup, щоб вказати програмі який пристрій виводу запроектовано. 3. Перетворити зображення в систему CMYK. Вибрати команду Image - Mode - CMYK Color для перетворення зображення. 4. Відредагувати окремі колірні канали. Переключення колірних режимів може суттєво змінити колірні характеристики зображення. Редагувати канали потрібно для того, щоб перетвореному зображенню надати тих самих колірних характеристик що у оригінала.

Растрування -- це спосіб передачі гами відтінків шляхом об'єднання елементарних крапок у групи. В офсетному способі друку для передачі відтінків кольору змінюють площу растрових елементів або змінюють відстань між растровими крапками. Завдання RIP процесора перетворити вхідне зображення, описане, наприклад, мовою PostScript. Лазер експоную чого пристрою засвітлює певну кількість клітинок у комірці, формуючи растрову крапку. [9]

Запис зображення в більшості CtP здійснюють лазерні джерела випромінювання на відповідні до їхнього спектрального складу світлочутливі шари формних пластин. Найбільше поширення отримали: інфрачервоний лазерний діод із довжиною хвилі 830 Нм.

У фіолетовій технології для експонування пластин СtР використовують фіолетовий лазер з довжиною хвилі випромінювання 410 нм і потужністю більше 30 мВт. Фіолетові СtР продуктивніші від термальних.

Використання CtP-технології в порівнянні з традиційною має значні переваги:

    1. Підвищується якість і точність відтворення зображення на формах за рахунок виключення копіювальних процесів. 2. Скорочується час на формові процеси і приладочні роботи, підвищується продуктивність праці. 3. Мінімізуються технічні відходи паперу і витрата фарби завдяки високій точності поєднання фарб, знижується собівартість готової продукції. 4. Зменшується ризик виникнення помилок за рахунок автоматизації більшості робочих процесів.

Недоліками технології CtP є:

    1. Висока вартість обладнання і друкарських форм. 2. Якщо друкарня виготовляє багато друкарських форм з однієї фотоформи, застосовування CtP може бути не настільки ефективним і вигідним; [14]

Kodak Trendsebber News 200 -- система прямого експонування пластин. Основою системи -- технологія лазерного запису на внутрішню поверхню циліндра. Формна пластина під час експонування нерухома -- це спростило конструкцію CtP. Циліндр з композитного матеріалу забезпечує безпрецедентну точність, вібростійкість і надійність. Система Heidelberg Topsetter Р 74 обладнана новим спінером, що обертається зі швидкістю 60 тис. об./хв, і комплектується двома фіолетовими лазерами, що дозволяє експонувати до 50 пластин формату B1 на годину при допуску 2400 dpi або до 70 пластин -- 1200 dpi. При експонуванні фіолетовим лазером в результаті полімеризації в фотополімерному шарі мономеру формуються майбутні друкуючі елементи. Запис проводиться на формні пластини Heidelberg Topsetter (або аналогічні інших виробників) з фотополімерним світлочутливим шаром. Розчин для обробки пластин також виробляються і поставляються.

Наступним етапом є хімічна обробка проекспонованих пластин. Всі необхідні операції, а саме -- прийом пластин з вивідного пристрою, попередній нагрів, попередня промивка, проявлення, промивання, висушування -- виконуються автоматично, у процесорі Quartz MK 125.

Проявлення проводиться подаванням проявника на пластину (або зануренням її у проявник).

Для усунення піноутворення при роботі процесора до проявника додають у невеликій кількості піногасник. Час проявлення 20 -- 30 секунд. Температура проявника знаходиться у межах 20 -- 26°С.

Операція промивання здійснюється у промивальній секції процесора струменем води. Надлишок води з пластини усувається віджимними валиками.

Сушіння друкарської форми проводиться підігрітим повітрям, яке подається вентилятором при її проходженні через секцію сушіння. (t=50--60?С).

Висушену форму переносять на робочий стіл з верхнім освітленням, або на проглядовий пристрій для контролю і коригування. Якість зображення на копії контролюють за допомогою візуальних шкал чи за допомогою денситометра, металічної лупи, лупи в металічному корпусі, портативної ручки-мікроскопа і мікроскоп з регулюванням різкості і підсвітки. Виявлені недоліки в залежності від їх розміру усувають коригувальними олівцями "-" чи коригувальною пастою користуючись відповідним пензлем. На формі теж можна здійснювати певну додатну коректуру за допомогою коригуючого олівця "+". Принцип дії такого олівця -- нанесення на форму зображення, створюваного тонкою плівкою лаку. Для забезпечення адгезії лаку до форми у потрібному місці усувають захисний колоїд і висушують.

Верстання газета офсетний друкарський

Похожие статьи




Вибір і обгрунтування прийнятого технологічного процесу - Розробка технологічного процесу виготовлення офсетних друкарських форм для друкування газети

Предыдущая | Следующая