Питання 3 - Система занять фізичного виховання

М'язова сила аеробіка стретчінг

На даний час існує більше 100 напрямів фітнес-програм оздоровчої гімнастики: ритмічна гімнастика, "аеробні танці", оздоровча аеробіка, спортивна аеробіка, диско-гімнастика, степ-аеробіка, супер-стонг, аква-аеробіка, слайд-аеробіка, памп-аеробіка, фітта-аеробіка, тераробіка і. тд.

Звернувшись до дослідження історії становлення аеробіки, ритміки, ритмічної гімнастики, які лежать в основі ритмічних занять, ми визначили, що всі ці напрямки мають одне історичне коріння. Історичний огляд ми починаємо з характеристики системи занять Г. Демені, оригінальність якої полягала у тому, що він прагнув досягти фізичними вправами точно наміченого результату. Цей результат виражався в здоров'ї і збільшені запасу енергії. Результату естетичного, залежного від характеру вправ, від розподілу зусиль на різні частини тіла і виявляється в красі, пластичності і форми рухів.

Г. Демені вперше вводить вправи естетичного характеру, на основі яких він створив своєрідну танцювальну гімнастику для жінок, яка здобула популярність. Ця гімнастика була заснована на провідному значенні ритму і гармонії, ритмічному чергуванні розслаблення і напруги м'язів. Естетичний результат такої гімнастики виявлявся в розвитку грації і витонченості у жінок, вихованні форми і пластичності рухів, для чого Г. Демені включав ритмічні вправи, музичні імпровізації, вправи з палицями, булавами, танцювальні комбінації. При цьому Г. Демені вважав, що вправи, виконувані без зупинок, не викликають стомлення, а ритмічна робота-необхідна. Умова їх розвитку таким чином, ритм і безперервність виконання вправ-одне із основних вимог в системі Г. Демені. Цим він заклав основу потокового методу виконання вправ, який в сучасній аеробіці є актуальним.

Швейцарський педагог Э. Жак-Далькроз увійшов до історії педагогіки як творець ритмічної гімнастики. Далькроз вважав, що ціллю ритмічної гімнастики (аеробіки) є вдосконалення сили, гнучкості, а також здатності м'язів до скорочення і розслаблення систем. Методика А. Дункан послужила основою для виникнення художньої гімнастики. Засоби якої використовуються на заняттях ритмікою та аеробікою.

Аеробіка сьогодні виступає як форма занять фізичного виховання. Її основу складають загально-розвиваючі гімнастичні вправи, елементи танцю, гармонійно поєднані емоційно-ритмічною музикою, що сприяє формуванню рухової культури студентів вищих навчальних закладів. Головне в аеробіці-підбір вправ, гармонійно розвиваючих тіло, природність руху, особлива обробка гімнастичного матеріалу. Ритміка, аеробіка, ритмічна гімнастка, шейпінг - засновані на єдності музики і руху.

В 1969 року Дж. Соренсен (США) уперше запропонував використовувати хореографічна впорядковані гімнастичні вправи для занять під музику і ввела термін "аеробіка" для визначення оздоровчого виду гімнастики. Як символ для популяризації і поширення аеробіки, успішно виступила знаменита артистка Джейн Фонда.

Сучасні види ритмічної гімнастики є результатом удосконалення систем, що існували раніше. Зміни їх змістовної сутності та спрямованості, використання різних засобів і методів сприяють появі нових видів гімнастики.

Базовими вправами аеробіки є різні види ходьби, бігу, підскоки та стрибки, махи ногами, присади, випади. Застосування цих вправ у поєднанні з пересуваннями, поворотами, рухами руками забезпечує всебічний вплив на організм тих, хто займається.

У сучасному розумінні терміни "ритмічна гімнастика", "аеробні танці", "танцювальні вправи" замінює поняття "аеробіка".

На сучасному етапі розвитку аеробіки виділяють два основних її напрямки - це спортивна аеробіка та оздоровча аеробіка.

Спортивна аеробіка - це досить молодий вид спорту, у програмі якого гармонійно поєднані різні рухи під музичний супровід у запальному ритмі, акробатичні вправи і вправи на силу та гнучкість. Фундаментом спортивної аеробіки виступає оздоровча аеробіка, яка має схожість техніки базових вправ і спільні терміни.

Оздоровча аеробіка - один із засобів оздоровчої фізичної культури, метою якого є оздоровчий вплив на організм людини.

Для визначення місця аеробіки серед інших форм ОФК доцільно з'ясувати організаційно-методичні напрями фізичного виховання: лікувально-реабілітаційний, адаптивний, рекреативний, кондиційно-профілактичний.

Лікувально-реабілітаційний напрям. Об'єктом цього напряму виступають люди, які мають низький рівень "практичного здоров'я", тобто хворі або з відхиленнями у стані здоров'я.

Адаптивний напрям передбачає формування у людей з обмеженими можливостями (інвалідів) якостей і вмінь, що дозволяють їм компенсувати пошкоджені функції.

Рекреативний напрям. Рухова (фізична рекреація) - відновлення фізичного та психоемоційного стану людей через активний відпочинок шляхом організації розваг, активного дозвілля тощо, з використанням засобів фізичної культури.

Кондиційно-профілактичний напрям. Заняття спрямовані на підтримання оптимального рівня розвитку фізичних якостей і зовнішнього вигляду, покращення здоров'я, профілактику захворювань "цивілізації", "вікових захворювань".

Аеробіка добре відома всім як динамічний вид занять під ритмічну музику з вправами на розтягування, можна з невеликими обтяженнями, із стрибками і бігом. Процес навчання вправам з аеробіки можна умовно розділити на три етапи:

    1 етап - початкового навчання рухам; 2 етап - поглиблене розучування; 3 етап - закріплення та вдосконалення вправ.

Навчання на першому етапі спрямоване на формування загального уявлення про новий рух у взаємозв'язку з музикою. Студенти отримують початкові відомості про характер музики, форму вправ, яка відповідає даній музиці, прослуховують музику. Основні дії викладача на цьому етапі навчання включають у себе: формулювання музично-рухового завдання та вимоги до студентів, виділення зв'язку нового руху з раніше вивченим; пояснення і показ руху, який відповідає змісту музики.

На другому етапі - оволодівають умінням правильно розуміти музику та виконувати рухи відповідно до засобів музичної виразності. Викладач повинен постійно стежити за виконанням рухів у відповідності до темпу, ритму, регулювати ритм, амплітуду рухів рахуванням, підказувати момент необхідних дій, виправляти помилки. У результаті активної роботи викладача та студентів на цьому етапі, відбувається оволодіння основними рухами у взаємозв'язку з музикою.

Третій етап навчання спрямований на стабілізацію та вдосконалення рухів у взаємозв'язку з музикою. Це досягається шляхом самостійного виконання вправ, використання під час проведення вправ різного музичного супроводу. Ступінь оволодіння вправами під музику повинен бути доведений до стійкого навику. Це дозволить студентам упевнено підбирати музичний матеріал для уроків та інших видів занять, а також самостійно змінювати вправи відповідно до характеру музики.

Похожие статьи




Питання 3 - Система занять фізичного виховання

Предыдущая | Следующая