Заходи захисту грунту від ерозії на основі контурно-меліоративної організації землекористування - Розробка сівозміни

Найповніше і найефективніше можна запобігти ерозії у системі грунтозахисного обробітку з контурно-меліоративною організацією землекористування.

Відповідно до завдання маємо територію з крутизною схилу 2,5Є . Отже, територія господарства відноситься до першої технологічної групи земель - рівнинні землі, а також схили крутизною до 3 є . У межах групи виділяють технологічну підгрупу рівнинних земель, схил яких перевищує 1Є(показник даного завдання). Дана підгрупа земель немає обмежень щодо напрямку посіву усіх культур. У зоні Степу перевага надається захисту земель від водної ерозії за рахунок розташування полів та лісосмуг впоперек схилу захист від вітрової ерозії переважно базується на відповідній системі обробітку грунту, формуванням куліс та буферних смуг.

Найважливішою складовою частиною контурно-меліоративної організації території є створення нового елемента - польової гідрографічної мережі, яку розміщують по межах технологічних груп земель. Таким чином, створюють контурну організацію території, яку на місцевості фіксують так званими заходами постійної дії: лісосмугами, водорегулюючими оброблюваними валами, валами-дорогами.

Для найпродуктивнішого використання сучасної й перспективної широкозахватної сільськогосподарської техніки і знарядь найраціональніші прямокутні поля та робочі ділянки. Тому на рівних ділянках і схилах крутизною більше 1Є Нарізують прямокутні поля, розміщені довгими сторонами впоперек переважаючих ерозійно загрозливих вітрів. По їх межах проектують вузькі 2 - 3-рядні полезахисні лісові смуги ажурної та продувної конструкції.

Полезахисні лісосмуги - створюють у першій групі земель для поліпшення мікроклімату полів, захисту їх від пилових бур, посух і суховіїв. В умовах вітрової ерозії захисна дія їх виражається в зміні структури вітрового потоку і зменшенні його швидкості, затриманні часток грунту, що рухаються, і відповідно в послабленні руйнівної дії вітру на грунт. Найбільше реагують на вплив лісових смуг буряки, соняшник, озима пшениця, кукурудза на силос (перелік відповідно до завдання).

Стокорегулюючі лісові смуги закладають по межах технологічних груп земель. В окремих випадках на довгих схилах і при високій небезпеці водної ерозії їх проектують всередині полів уже на схилах крутизною 0,5 є.

Найповніше водо регулююча і протиерозійна ефективність лісосмуг проявляється, коли вони розміщені перпендикулярно до лінії стоку (по контуру) і стікаюча вода надходить до них розсіяно.

При такому розміщенні лісосмуг поліпшуються умови сніговідкладання і зволоження грунту, бо зменшується здування снігу в гідрографічну мережу і створюються умови більш розсіяного надходження талих вод від снігових шлейфів вниз по схилу і зволоження полів. Ширину смуг встановлюють у межах 12-16 м, а відстань між ними визначають на основі ерозійно-гідрологічних розрахунків.

Велике значення в контурно-меліоративній організації землекористування відіграють куліси та буферні смуги. Куліси - 1-2 ряди високостеблових культур (коноплі, гірчиця, соняшник, ріпак, сорго), які посіяні через відстань, яка кратна захвату грунтооброблюваних агрегатів. Ці куліси повинні бути сформовані на час найбільшої вірогідності цих явищ, посів інших культур проводиться перпендикулярно через ці ряди. Буфери - смуги культур, як правило, суцільної сівби, площа яких може досягати 25% площі поля. Рекомендовані різні схеми, залежно від крутизни схилу. Наприклад, у даному випадку 1Є - смуга у 3 сівалки через 50-70 м.

Особливу увагу необхідно приділити агротехнічним заходам попередження ерозійних процесів. У літньо-осінній період поверхня більшості грунтів вітростійка (грудочкуватість - 60-80%). У кінці зими і навесні під впливом погодних змін, грунтозахисні агрегати швидко руйнуються до ерозійно небезпечних розмірів.

В першу чергу ерозії зазнають грунти, виорані влітку чи восени плугами і не захищені рослинними рештками. Тому найважливішою ланкою у формуванні ерозійно стійкої поверхні є якісний зяблевий обробіток грунту безполицевими знаряддями, а також збиральні й післязбиральні операції, які передують зяблевому обробітку.

Обробіток розпорошеної поверхні грунту дисковими боронами БДТ-7 або лущильниками ЛДГ-15 тимчасово припиняє вітрову ерозію завдяки різкому підвищенню грудочкуватості до 70-80%.

Ефективно захищає грунт рослинність та її рештки. Грунтозахисна здатність післяжнивних решток залежить від їх кількості й положення. Висота зрізу при збиранні зернових колосових повинна бути не менше 18-22 см. На сильно еродованих грунтах на поверхні залишають всю подрібнену солому, використовуючи її як добриво і захисний екран. Для формування стійкої поверхні рештки просапних культур (кукурудза, соняшник) необхідно подрібнити лущильниками ЛДГ-15 або дисковими боронами БДТ-7 і рівномірно розподілити на поверхні поля.

В разі сильної забур'яненості перед зяблевим обробітком проводять обробіток протиерозійними знаряддями (КПЄ-3,8, КПШ-9). Сам зяблевий обробіток доцільно проводити плоскорізними знаряддями (КПГ-3-100). Але при цьому не слід забувати про полицевий обробіток, так як у даному завданні є культури чутливі до глибокого та ефективного розпушення грунту - коренеплоди, а також деякі інші просапні культури. По-друге, полицевий обробіток потрібен при внесені великих доз гною. По-третє, при плоскорізному обробітку зростає забур'яненість полів, бо насіння бур'янів не зароблюється на потрібну глибину. Тому, я вважаю, що більш ефективним буде чергування полиневого та безполицевого обробітку.

В результаті, дотримуючись всіх правил землекористування і виконуючи всі заходи захисту грунтів, можна досягти високих результатів у боротьбі з водною і вітровою ерозією. Я результат - значне підвищення врожаїв і ефективності праці.

Похожие статьи




Заходи захисту грунту від ерозії на основі контурно-меліоративної організації землекористування - Розробка сівозміни

Предыдущая | Следующая