Класифікація сірих лісових грунтів. Будівля профілю - Основи грунтознавства

Сірі лісові грунти по змісту гумусу, потужності гумусового шару й ознакам підзоленості підрозділяються на підтипи з урахуванням фаціальних особливостей.

Ясно-сірі лісові грунти по морфологічних ознаках і властивостям близькі до дерено-підзолистого. З усіх сірих лісових грунтів вони мають найбільшу підзоленість, найменшу потужність гумусового шару і найменший зміст гумусу.

Профіль цілинних ясно-сірих лісових грунтів підрозділяється на наступні генетичні обрії.

Горизонт А0 -- лісова підстилка. Горизонт А1 ясно-сірого кольору зі слабко вираженою грудкуватою структурою. Нижче чи залягає грунт А1А2 білясті-сірі кольори, листовато-плитчатой структури, з рясною кремнеземистою присипкою, чи грунт А2В сірувато-бурий, плитчато-горіховий чи горіховийструктури, з менш рясною кремнеземистою присипкою. Цей грунт поступово переходить у ілювіальний --В, що характеризується горіхувато-призматичною і призматичною структурою, інтенсивним розвитком бурих плівок по гранях відділеності, помітної кремнеземистою присипкою у виді плям і патьоків. Ілювіальний грунт поступово переходить у породу (грунт З). Виділення карбонатів у більшості випадків виявляються на глибині близько 2 м у формі журавчиків, трубочок і прожилок.

Таблиця. Підтипи сірих лісових грунтів

Фації

Тепла

Помірна

Холодна

Довгомерзлотна

Ясно-сірі теплі

Ясно-сірі

Ясно-сірі холодні

--

Сірі теплі

Сірі

Сірі холодні

Сірі глибокопромерзающі і довгомерзлотні

Темно-сірі теплі

Темно-сірі

Темно-сірі холодні

Темно-сірі глибокопромерзающі і довгомерзлотні

В орних грунтах виділяється шар АMах, ясно-сірий, безструктурний чи з грудкувато-пилуватою структурою, ущільнений, різко відмежований від лежачого під ним грунтом. У залежності від глибини оранки нижче орного шару залягає грунт A1, чи А2В.

У північних районах лісостепу ясно-сірі лісові грунти займають всі елементи рельєфу, у південних -- вони присвячені до вододільного плато.

Сірі лісові грунти по морфологічних ознаках прояву підзолистого і дернового процесів, а також по властивостях займають проміжне положення між ясно-сірими і темно-сірими лісовими грунтами. У порівнянні з ясно-сірими грунтами підзолистий процес у них ослаблений, а дерновий не досяг ще тієї інтенсивності, що характерна для темно-сірих грунтів (мал. 1).

сірий лісовий грунт

Рис. 1. Сірий лісовий грунт

У цілинних сірих лісових грунтах. грунт AJ має рівномірне сіре фарбування і грудкувату, але неміцну структуру. Нижче залягає грунт AJ2 чи грунт АаВ. Грунт АІА, у відмінність °т аналогічного обрію ясно-сірих грунтів профарбований гумусом, має горіхувату структуру з помітно виражені кремнеземистою присипкою. Він поступово переходить в грунт А2В коричнево-сірі кольори з чітко вираженої горіхуваною структурою і кремнеземистою присипкою. Ілювіальний грунт У сірих лісових грунтів пофарбований у бурий колір, у верхній частині він має великогорівуватий структуру, що донизу переходить у призматичну. По гранях відділеностей розвиті гумусові примазки і кремнеземиста присипка, що поступово зникають до обрію породи (З). На глибині близько 150 див залягають карбонати у виді журавчиків, трубочок, міцелію.

В орних сірих лісових грунтах виділяється шар АMах, звичайно ущільнений, з менш ясно вираженою грудкуватою структурою порівняно з обрієм А1 цілинних грунтів.

Сірі лісові грунти в північних районах лісостепу займають положисті схили, рівнинні знижені плато, у південних -- високі елементи рельєфу.

Темно-сірі лісові грунти по морфологічних ознаках і властивостям наближаються до опідзоленим чорноземів..

Нагромадження гумусу і поглинених основ у них явно переважає над процесом опідзолювання.

Грунт А1 цілинних темно-сірих лісових грунтів має темне фарбування, грудкувату чи комковато-горіхову структуру. Грунт А1А2 звичайно не виявляється. Грунт А2В інтенсивно профарбований гумусом, має грудкувату чи комковато-горіхову структуру, по гранях припудруючу кремнеземистою присипкою, що місцями утворить скупчення -- гнізда. Ілювіальний грунт У виділяється бурою чи темно-бурим фарбуванням, помітною ущільненістю і добре вираженою горіхувато-призматичною структурою. Гумусові плівки і кремнеземиста присипка в обрії В розвиті слабко, іноді зовсім не спостерігаються. На глибині 130--150 див виділяються карбонати у виді журавчиків і міцелію.

Орний шар темно-сірих лісових грунтів створюється за рахунок могутнього обрію А1, частина якого зберігається під орним шаром.

Темно-сірі грунти в північних районах лісостепу займають переважно нижні частини положистих схилів, у південних районах спостерігаються на схилах і підвищених плато утворюючих вододілах.

Основні діагностичні ознаки підтипів сірих лісових грунтів у зв'язку з їхнім фаціальним положенням приведені в таблиці 85.

Дані цієї таблиці ілюструють деякі ознаки і властивості грунтів, зв'язані з природними умовами різних районів лісостепу. Так, у напрямку з заходу на схід потужність гумусового шару грунтів поступово зменшується, тоді як зміст у ньому гумусу зростає, особливо значно в грунтах Сибіру. У тім же напрямку зменшується ненасиченість підставами, що свідчить про ослаблення оподзоленности сірих лісових грунтів. Глибина скипання залежить від складу почвообразующей породи, але в цілому в грунтах Сибіру вона вище, ніж у грунтах лісостепу європейської частини.

Таблиця. Деякі діагностичні ознаки підтипів сірих лісових грунтів але фаціям

Фації

Підтипи

Потужність гумусового шару, у см

Зміст гумусу в орному шарі, у %

Ненсиченість підставами, у %

Тепла

Світло-сірі Сірі

Темно-сірі
    30--35 35--40

До 50
    1,5--2,0 2,0-2,5 3,0--3,5
    20--30 15--30 10--20

Помірна

Ясно-сірі

Сірі

Темно-сірі
    20--25 30--40 40--45
    2,0-2,5 2,5-4,0 4,0--5,0
    20-40 20--30 10--20

Холодна

Ясно-сірі

Сірі

Темно-сірі

До 20

    18--20 25--30
    3,0--4,0 4,5--6,0 6,0--8,0
    10--25 10--20 5--10

Довго мерзлотна

Сірі

Темно-сірі

До 25

До 25
    5,0--7,0 7,0--12,0

У підтипах виділяються наступні пологи: звичайні; залишково-карбонатні -- формуються на карбонатних породах; пестроцветні -- розвиті на корінних червонуватим по фарбуванню породах; із другим гумусовим обрієм; осолоділі -- формуються із солодій.

У межах роду виділяються види: опідзолені -- з білястою присипкою; сильно опідзолені -- із що виділяється під горизонтом AiAa; високоскипаючі -- скипають вище 100 див; глубокоскипаючі -- скипають глибше 100 див.

При підвищеному поверхневому чи грунтовому зволоженні формуються сірі лісові глееві грунту. Вони звичайно зустрічаються на плоских слабодренированні вододілах при важкому механічному складі грунтоутворюючі порід, у западинах і нижніх частинах положистих схилів. У будівлі профілю сірі лісові глееві грунту мають багато загального з звичайними сірими лісовими і відрізняються від останніх трохи великим змістом гумусу, більш могутнім гумусовим шаром і ознаками оглеення.

Похожие статьи




Класифікація сірих лісових грунтів. Будівля профілю - Основи грунтознавства

Предыдущая | Следующая