ЗМІНА АГРОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ В ПРЯМІЙ ДІЇ І ПІСЛЯДІЇ ДОБРИВ - Вплив тривалого використання добрив на родючість сірого лісового грунту і продуктивність зерно-просапної сівозміни

Полігонний моніторинг у тривалому досліді забезпечив одержання наукової інформації про вплив систематичного використання добрив і припинення їх внесення протягом 4-х років не тільки на зміну основних агрохімічних показників родючості грунту, але й на хід грунтотворного процесу в цілому. Нашими дослідженнями встановлено, що використання засобів хімізації помітно впливає як на форми біогенних елементів, так і на характер відтворення родючості грунту або його деградацію (декальцинацію, дегуміфікацію) за екстенсивних технологій вирощування сільсько-господарських культур у сівозміні.

Визначальним показником для збереження або втрат органічних речовин грунту є зміна фізико-хімічних показників. Дослідження показали, що формування останніх тісно пов'язано із системою використання добрив. Систематичне застосування добрив у сівозміні на фоні періодичного вапнування (один раз у 5 років) мало суттєвий уплив на фізико-хімічний стан сірого лісового грунту (табл. 2).

Використання гною за органічної системи удобрення сприяло зниженню гідролітичної кислотності грунту, збільшенню суми ввібраних основ і ступеня насиченості ними грунту. За сумісного використання органічних і мінеральних добрив гній нівелював підкислюючу дію останніх. Так, використання на фоні 12 т/га гною 194-261 кг/га NPK не погіршувало фізико-хімічних властивостей грунту, однак позитивна дія гною не проявилась за внесення NPK у дозі 358 кг/га, гідролітична кислотність тут збільшилась у 2 рази порівняно з внесенням лише органічних добрив.

Таблиця 2 - Вплив добрив на зміну фізико-хімічних показників сірого лісового грунту в шарі 0-20 см, 2000-2002 рр.

№ варіанту

Внесено добрив

На 1 га сівозмінної площі

Обмінна кислотність, рН (ксl)

Гідролітична кислотність

Сума ввібраних основ

Ємність поглинання

Ступінь насиченості основами, %

Гній,

Т

NPK, кг

Мг-екв на 100 г грунту

1

Без добрив (контроль)

5,8

1,10

10,0

11,1

90,1

Мінеральна система удобрення

4

N33P30K34

5,6

1,01

9,9

10,9

90,7

11

N66P60K68

5,3

1,26

9,8

11,1

88,6

3

N99P60K102

5,2

1,85

9,2

11,0

83,2

Органо-мінеральна система удобрення

2

6

N33P30K34+ побічна продукція (N40Р15К45)

6,0

0,98

10,2

11,2

91,3

5

6

N49P30K51 + побічна продукція (N40Р15К45)

5,7

1,01

10,3

11,3

91,1

7

12

N33P30K34

5,8

1,01

10,0

11,0

90,8

12

12

N66P60K68

5,7

1,18

10,7

11,9

90,1

19

12

N99P60K102

5,6

1,24

10,5

11,8

89,5

16

12

N132P90K136

5,3

1,80

9,0

10,8

83,3

Органічна система удобрення

6

12

N0P0K0

5,9

0,91

10,7

11,6

92,1

18

24

N0P0K0

6,0

0,95

11,4

12,3

92,3

НІР 05

0,2

0,09

0,1

Вихідний вміст

5,2

2,30

8,3

10,6

78,0

Застосування побічної продукції рослинництва, мало стабілізуючий уплив на кислотність грунтового середовища і навіть частково нівелювало підкислюючий ефект, спричинений мінеральними добривами.

Важливим показником родючості грунту є уміст гумусу. Встановлено, що інтенсивне використання грунту в землеробстві без внесення добрив на контролі зумовило зниження умісту гумусу порівняно з вихідними даними на 0,36 % (табл. 3). Застосування мінеральних добрив у дозах N33-132Р30-90К34-136 по фону 12 т/га гною забезпечило стабільність гумусного режиму сірого лісового грунту з тенденцією до розширеного відтворення його запасів, а заорювання побічної продукції рослинництва послужило додатковим чинником поліпшення гумусного стану грунту і дозволило підтримувати його вміст на вихідному рівні. За зміною насиченості гумусу азотом системи удобрення помітно не відрізнялись між собою. У цілому в грунті під впливом чинників досліду створено фульватно-гуматний тип гумусоутворення, за винятком коли вносили 24 т/га гною (органічна система удобрення).

Таблиця 3 - Вплив добрив на груповий склад гумусу сірого лісового грунту в шарі 0-20 см, 2000-2002рр.

№ варіанту

Внесено добрив

На 1 га сівозмінної площі

Загальний гумус

Лабільна органічна речовина

С/N

Співвідношення

Сгк : Сфк

Ступінь гуміфікації

Гній, т

NPK, кг

Вміст, %

Запас,

Т/га

Вміст, %

Запас,

Т/га

1

Без добрив (контроль)

1,09

27,0

0,099

2,7

10,5

1,0

18

Мінеральна система удобрення

4

-

N33P30K34

1,26

34,0

0,146

3,9

10,1

1,4

19

11

-

N66P60K68

1,44

38,9

0,228

4,9

11,2

1,3

20

3

-

N99P60K102

1,32

35,6

0,176

4,8

10,3

1,2

19

Органо-мінеральна система удобрення

2

6

N33P30K34+ побічна продукція (N40Р15К45)

1,45

39,2

0,181

4,9

11,7

1,3

22

5

6

N49P30K51 + побічна продукція (N40Р15К45)

1,46

39,4

0,179

4,8

11,5

1,3

22

7

12

N33P30K34

1,49

40,2

0,157

4,2

11,8

1,3

20

12

12

N66P60K68

1,53

41,3

0,215

5,8

11,1

1,2

24

19

12

N99P60K102

1,59

42,9

0,226

6,1

11,2

1,5

22

16

12

N132P90K136

1,50

40,5

0,268

7,2

10,2

1,3

22

Органічна система удобрення

6

12

N0P0K0

1,42

38,3

0,132

3,6

11,5

1,4

21

18

24

N0P0K0

1,65

44,6

0,141

3,8

12,3

2,7

33

НІР 05

0,03

0,003

Примітка. Вихідний уміст гумусу становив 1,45 %, або 39,2 т/га

У цьому випадку тип гумусоутворення набував ознак гуматного, розширювалось співвідношення С:N, збільшувався ступінь гуміфікації. Підвищення насиченості сівозміни мінеральними добривами на одиницю сівозмінної площі збільшувало кількість рухомих органічних речовин та їх частки в загальному запасі гумусу в грунті. Найвищого вмісту гумусу досягнуто в орному шарі грунту (0-20 см) і з глибиною його кількість знижується. За припинення внесення добрив 4 роки тому зниження вмісту гумусу відбулось у межах абсолютних 0,05-0,06% і 4-5% відносних порівняно з його вмістом за систематичного внесення добрив. Отже, відсутність добрив відразу обумовлює дегуміфікацію грунту навіть за такий короткий термін припинення їх використання.

За 40-річний період систематичного використання добрив істотних змін зазнав азотний фонд грунту. За вмістом загального азоту на варіанті без добрив (0,055%) його кількість порівняно з вихідним рівнем (0,071%) знизилася в 1,3 рази. Розширене відтворення запасу азоту в орному шарі забезпечує внесення 194-358 кг/га NPK по фону 12 т/га гною (доза азотних добрив становить N66-99-132) за органо-мінеральної і органічної (вар. 18-24 т/га) систем удобрення. Грунт цих варіантів був більш забезпечений також мінеральними лужногідролізованими формами азоту. Заорювання побічної продукції рослинництва сприяло підвищенню умісту всіх форм азоту до рівня подвійних доз мінеральних добрив. За результатами досліджень відмічаємо значне підвищення нітрифікаційної здатності орного шару грунту, яка знаходиться в прямій залежності від кількості внесених добрив

Підвищення дози азотних добрив до N132 У складі повного мінерального добрива P90K136 Посилювало міграцію невикористаного рослинами нітратного азоту у нижчі шари грунту. Припинення внесення добрив у сівозміні зумовило середньорічні втрати лужногідролізованого азоту, загалом по досліду на 2-14%, зниження нітрифікаційної здатності на 20-37%. Відмічено її різке зниження там, де інтенсивно використовуються мінеральні добрива.

Систематичне окультурення грунту впродовж усіх 40 років досліджень найпомітніший уплив мало на динаміку показників фосфатного режиму. Валові форми фосфору за різних систем удобрення змінювались у міру підвищення доз добрив, у першу чергу, мінеральних. Найвищих значень досягнуто за органо-мінеральної системи удобрення, коли вносились мінеральні добрива в дозі (N66-132P60-90K68-136 + гній, 12 т/га). Уміст фосфору досягав 106-113 мг/100 г грунту, без добрив (контроль) - 54 мг/100 г грунту, на решті варіантів він коливався у межах 70-99 мг/100 г грунту (табл. 4). Вміст рухомих форм фосфору в процесі окультурення грунту у варіантах з використанням добрив його значення змінювався з градації низької до середньої й підвищеної забезпеченості і досягали за інтенсивного мінерального удобрення - 18,4-22,0 мг, а за органічної системи удобрення - 16,5 мг/100 г грунту. На фонах з мінеральним удобренням зростала ступінь рухомості Р2О5 до значень 0,61-0,99 мг/л Р2О5, тоді як на органічних фонах - не більше 0,28 мг/л. Кількість органічних фосфатів за інтенсивного удобрення досягала 41,1-46,5 мг/100 г грунту, за мінімального - 28,5 мг/100 г грунту. Припинення внесення добрив упродовж 4 років вплинуло на середньорічне зменшення рухомих форм фосфору за мінеральної і органічної - від 0,9 до 1,1, органо-мінеральної - 0,3-1,4 мг Р2О5 на 100 г грунту, що свідчить про ощадність у витратах фосфору за помірної органо-мінеральної системи удобрення.

Таблиця 4 - Вплив добрив на груповий склад фосфатів на сірому лісовому грунті шар 0-20 см, мг Р2О5 на 100 г грунту, 2000-2002 рр.

№ варіанту

Внесено добрив

На 1 га сівозмінної площі

Валовий фосфор

Групи фосфатів за Чиріковим

Органічний

Не

Розчинний залишок

Гній, т

NPK, кг

І

ІІ

ІІІ

І+ІІ

1

Без добрив (контроль)

54,0

0,9

6,1

14,5

7,0

18,6

13,9

Мінеральна система удобрення

4

0

N33P30K34

70,0

1,5

7,5

23,2

9,0

28,5

14,5

11

0

N66P60K68

97,0

4,7

11,3

33,5

16,0

36,5

11,0

3

0

N99P60K102

99,0

2,1

11,0

31,8

13,1

37,7

16,4

Органо-мінеральна система удобрення

2

6

N33P30K34+

Побічна продукція (N40Р15К45)

75,0

2,9

7,3

20,5

10,2

31,5

12,8

5

6

N49P30K51 +

Побічна продукція (N40Р15К45)

78,0

1,7

8,9

26,8

10,6

34,5

6,1

7

12

N33P30K34

88,0

2,4

10,3

27,7

12,7

34,8

12,8

12

12

N66P60K68

106,0

6,0

11,5

35,0

17,5

40,5

13,0

19

12

N99P60K102

109,0

4,8

13,6

34,0

18,4

41,1

15,5

16

12

N132P90K136

113,0

6,4

15,6

30,0

22,0

40,7

20,3

Органічна система удобрення

6

12

N0P0K0

77,0

1,7

6,5

21,0

8,2

31,0

16,8

18

24

N0P0K0

93,0

2,6

13,9

24,7

16,5

46,5

5,3

НІР 05

2,0

0,6

2,8

5,7

0,9

6,5

-

Під дією тривалого використання добрив у зерно-просапній сівозміні на сірому лісовому грунті відбувається трансформація сполук калію. Незалежно від систем і рівня удобрення вміст необмінних форм калію залишався на рівні вихідних зразків і становив 51,6-56,4 мг/100 г грунту, за винятком варіантів з високими фонами NPK, внесених по фону 12 т/га гною (57,5-61,2 мг/100 г грунту). Вміст обмінного калію як основного джерела калійного живлення рослин досягав тут значень середнього рівня забезпеченості, тоді як на помірних фонах добрив - низького. Водорозчинний калій не перевищує 1,5% від необмінного калію і помітного значення у калійному живленні рослин не має. Слід відмітити, що ефективним виявилось використання побічної продукції рослинництва, де вміст обмінного калію був таким, як і за внесення підвищеної дози NPK (табл. 5).

У результаті тривалого внесення добрив відбулось збагаченням необмінним і обмінним калієм не лише орного, а і нижчих шарів грунту в межах кореневмісного шару на глибину 0-90 см порівняно з контролем без добрив. Припинення внесення добрив зумовило зниження вмісту обмінного калію у середньому за рік на 1 мг/100 г грунту з орного шару, а на фонах за високого навантаження добривами на 1,6-2,1 мг/100 г грунту.

Таблиця 5 - Вплив добрив на калійний режим сірого лісового грунту (шар 0-20 см), мг К2О на 100 г грунту, 2000-2002рр.

№ варіанту

Внесено добрив

На 1 га сівозмінної площі

Водорозчинний калій

Обмінний калій

Необмінний калій

Гній, т

NPK, кг

1

Без добрив (контроль)

0,4

4,6

47,5

Мінеральна система удобрення

4

0

N33P30K34

0,7

7,3

51,6

11

0

N66P60K68

0,8

9,3

56,3

3

0

N99P60K102

0,8

9,3

52,3

Органо-мінеральна система удобрення

2

6

N33P30K34+

Побічна продукція (N40Р15К45)

0,7

8,0

53,2

5

6

N49P30K51 +

Побічна продукція (N40Р15К45)

0,8

9,0

55,3

7

12

N33P30K34

0,8

8,2

54,0

12

12

N66P60K68

0,9

10,0

56,4

19

12

N99P60K102

0,9

12,0

57,5

16

12

N132P90K136

1,1

14,3

61,2

Органічна система удобрення

6

12

N0P0K0

0,7

7,8

52,1

18

24

N0P0K0

0,8

9,5

56,3

НІР 05

0,2

0,3

0,3

Похожие статьи




ЗМІНА АГРОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОДЮЧОСТІ ГРУНТУ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ В ПРЯМІЙ ДІЇ І ПІСЛЯДІЇ ДОБРИВ - Вплив тривалого використання добрив на родючість сірого лісового грунту і продуктивність зерно-просапної сівозміни

Предыдущая | Следующая