Характеристика гумусово-акумулятивного процесу грунтоутворення, класифікація грунтів, їх агрогенетична характеристика і заходи щодо підвищення їх родючості - Агрогенетична характеристика та окультурювання грунтів господарства

Вся різноманітність грунтів у природі - результат тривалого природного розвитку основних грунтоутворюючих процесів - типів грунтотворення, зокрема підзолистого, чорноземного (дернового, гумусово-акумулятивного), болотного (гідромор-фного), солонцьового (галогенного), латеритного (фералітного).

Підзолистий процес грунтотворення розвивається під дією лісової, насамперед хвойної, рослинності в умовах вологого клімату, особливо інтенсивно на безкарбонатних материнських породах. Суть його - в активному руйнуванні (гідролізі) мінеральної частини грунту переважно під впливом органічних кислот (типу фульвокислот) та виносі продуктів руйнування з верхніх горизонтів у нижні або за межі грунтового профілю при промивному водному режимі. Він приводить до формування грунтів різного ступеня опідзолення, в яких елювіальні горизонти збіднені колоїдами, обмінними основами, зокрема Са2+, відносно збагачені кремнеземом, характеризуються кислою реакцією грунтового розчину, несприятливими фізико-механічними властивостями, а ілювіальні горизонти збагачені мулом, гідроксидами заліза та алюмінію. Посиленню підзолистого процесу сприяють перезволоження грунтової товщі та оглеєння.

Чорноземний (дерновий, гумусово-акумулятивний) процес грунтотворення протікає під впливом багаторічної трав'яної рослинності в умовах помірно-вологого клімату, особливо інтенсивно на карбонатних материнських породах (лесах). Головна його суть - це збагачення материнської породи гумусом. Помірне зволоження при непромивному типі водного режиму, чергування низхідних і висхідних потоків грунтової вологи зумовлює рівномірне просочування грунтової товщі гумусом. Наявність карбонатів, насиченість грунтово-вбирного комплексу кальцієм, закріплення грунтових колоїдів (гумусу і глини) сприяє формуванню агрономічно-цінної водостійкої грудкувато-зернистої структури. Руйнування мінеральної частини грунту не відбувається.

Класифікація грунтів є відображенням рівня грунтознавчої науки у будь-якій країні і, одночасно, її фундаментом. В Україні проблема класифікації грунтів залишається не вирішеною при достатньо великому спектрі запропонованих схем. Детальна типологія грунтів України представлена у вигляді номенклатурних списків для крупномасштабних грунтових обстежень.

Класифікація грунтів України, що сьогодні використовується за вимогами ДСТУ, створена на генетичних принципах, а її параметри анонсовані у 1988 році. У ній використані традиційні в українському грунтознавстві підходи, рівень знань і базу даних щодо генезису і властивостей грунтів України. Класифікація включає такітаксономічні одиниці: грунтоутворення підзолистий гумусовий гірський

    - Клас -- поділ грунтів на так звані "зональні" і "азональні"; - Тип -- основна таксономічна одиниця. В один тип об'єднуються грунти з одноманітними гідротермічними умовами під однотипною рослинністю, на материнських породах подібного мінералогічного складу, з однотипною будовою профілю, близьким рівнем родючості і єдністю заходів щодо поліпшення; - Підтип -- розкриває зміст типу і включає грунти, у яких поряд з типовими є властивості, що характерні для інших типів; - Рід -- таксономічна одиниця, що відображає карбонатність, кислотність, прояв солонцюватості і засолення грунтів тощо; - Літологічна серія -- таксономічна одиниця, що відображає генетичну природу грунтоутворювальних порід; - Вид -- таксономічна одиниця, що відображає ступінь прояву ознак типу, підтипу, роду і літологічних ознак; - Варіант -- таксономічна одиниця, що відображає трансформацію грунту в результаті його використання; - Різновидність -- таксономічна одиниця, що відображає гранулометричний склад грунту.

У 2005 році в Україні запропонована класифікація грунтів генетично-субстантивного типу. Вона включає такі таксономічні одиниці: тип -- підтип -- рід -- вид -- варіант -- літологічна серія.

Гумусово-акумулятивний процес - це акумуляція у верхніх шарах грунту органічної речовини і біофільних елементів, формування гумусово-акумулятивних горизонтів. Зображений процес на Таблиці 2.3

Таблиця 2.3 Гумусово - акумулятивне грунтотворення

Гумусово - акумулятивний (дерновий) процес грунтотворення (природні грунти

Агрогенно - акумулятивний процес грунтотворення (орні грунти)

Гідрогенно - акумулятивний процес грунтотворення (природні грунти)

Елементарні грунтові процеси (ЕГП)

1. Повстиноутворення

1. Гуміфікація

1. Повстиноутворення

2. Дерниноутворенн

2. Гуміфікасація

2. Дерниноутворення

3. Гуміфікація

3. Біотурбаці

3. Біотурбація

4. Гуміфікасація

4. Агротурбаці

4. Гуміфікація

5. Біотурбація

5. Утворення орного шару (горизонту)

5. Гуміфікасація

6. Карбонатізація (СаСО3)

6. Утворення підорного шару (горизонту)

6. Олуговіння

7. Синтез і ресинтез глинистих мінералів

7. Утворення плужної підошви

7. Окарбоначування

8. Штучно акумулятивні процеси при добрив

8. Оглеєння

9. Штучно - акумулятивні процеси при внесенні Са вмісних сполук

9. Локальна концентрація сполук заліза і марганцю

10. Підкислення (підлуження) грунту при внесенні добрив

11. Штучне забруднення важкими металами, пестицидами

12. Синтез і ресинтез глинистих мінералів

13. Агротехнічна дефляція

Грунти

Чорноземи

Агрочорноземи

Агроземи

Лучнувато - чорноземніЛучні

Опідзолені грунти

Ясно - сірі опідзолені грунти.

Сучасний грунтовий покрив Лісостепу чітко відображує вплив природної рослинності на процес грунтоутворення: в районах, де були і нині є широколистяні ліси, сформувались сірі лісові грунти; там, де була поширена лучно-степова рослинність, сформувались чорноземи типові і вилуговані і, нарешті, на тих ділянках, де тривалий час відбувалася зміна лісової рослинності на лучно-степову або навпаки, сформувались темно-сірі опідзолені грунти.

Під покривом широколистяних лісів сірі лісові грунти формувалися при поєднанні двох процесів грунтоутворення: опідзолен - ня ("м'яка" форма підзолистого процесу) і дернового. Якщо переважав перший процес, то утворювались ясно-сірі і сірі лісові грунти, а якщо другий, -- то темно-сірі опідзолені грунти.

Ясно-сірі і сірі лісові грунти не мають ознак грунтотворен - ня, характерних для чорноземів. Будова їх профілю більше подібна до будови профілю дерново-підзолистих грунтів (Рис 2.2) . У них добре виражений процес опідзолення, а тому у профілі чітко спостерігається елювіально-ілювіальний тип розподілу речовин. Вміст гумусу в ясно-сірих і сірих лісових грунтах вищий, ніж у дерново-підзолистих. Кількість його залежить від характеру рослинності і надходження в грунт органічних решток, а також від гранулометричного складу.

Похожие статьи




Характеристика гумусово-акумулятивного процесу грунтоутворення, класифікація грунтів, їх агрогенетична характеристика і заходи щодо підвищення їх родючості - Агрогенетична характеристика та окультурювання грунтів господарства

Предыдущая | Следующая