Динаміка популяцій шкідника на соняшнику - Динаміка популяцій мідляка піщаного (Opatrum sabulosum L.) на посівах соняшнику в умовах ПП "Анатолівське" Березанського району Миколаївської області

Як встановлено нашими спостереженнями, поява імаго, що перезимували, на поверхні грунту відбувається з середини березня, але в більш теплі роки, мабуть, може починатися і раніше. Основна маса імаго виходить у другій-третій декаді квітня і деяка частина з'являється значно пізніше, до другої декади липня включно.

Спарювання спостерігається з ранньої весни і до середини липня, тобто на всьому протязі життя імаго. Дозрівання яєць в яєчниках самок розтягнуто, і, як правило, на початку статевої активності буває максимальним.

Яйцекладка починається в першій-другій декаді квітня. Період статевої активності кожної особини знаходиться в межах місяця та закінчується з настанням природної смерті. Завдяки поповненню популяції за рахунок більш пізнього припинення діапаузи деякої частини особин, кладка продовжувалася до середини липня. Яйця розташовуються поодиноко або невеликими групами, в самому поверхневому шарі грунту, на глибині до 1,5 см, поблизу стебел кормових рослин.

Початок природного відмирання жуків, пов'язаний з припиненням статевої активності, спостерігається вже в середині травня і останні особини імаго зустрічаються до другої декади липня.

Розвиток яєць травневих кладок залежно від температурних умов і триває 9-12 діб, а квітневих - 12-25 діб. Початок відродження перших личинок відмічається в першій декаді травня. Поведінка їх характеризується схильністю до вертикальних міграцій з вираженим прагненням до більш глибоких шарів грунту. Життєдіяльність основної маси личинок пов'язана з шаром грунту глубиною 10-60 см. До 10 см вони зустрічаються в основному в весняні місяці і на початку літа; тільки до середини літа деякі з них спускаються на глибину 60-80 см і нижче [9-17].

Хоча яйцекладка, судячи з результатів розтину статевого апарату самок [9-17], триває до середини липня, в природі личинки першого віку зустрічалися нами не пізніше першої декади червня. Мабуть, личинки, що вийшли з останніх кладок, потрапивши, в товщу висушеного шару грунту, не виживають.

Личинки другого віку виявлялися до другої декади липня, третього - до першої декади серпня, а наявність личинок четвертого віку фіксувалася з першої декади червня і до другої декади серпня. Таким чином, в природі личинкова стадія зустрічається протягом 3-3,5 місяців - з початку травня і до другої декади серпня.

Поодиноке заляльковування починається в третій декаді липня, а масове - в першій половині серпня. Останні лялечки зустрічаються до першої декади вересня. Лялечки розташовуються на глибині від 20 до 80 см досить неравномірно: найбільша кількість (53,9% ) - зустрічається в шарі 40-60 см, у той час як на глибині 20-40 см - тільки 30,7%, а на глибині від 60 до 80 см - 15,4%.

З другої декади серпня і до середини вересня відбувається відродження імаго нового покоління, які зимують тут же в грунтових колисочках. Зимова діапауза може тривати до 11 місяців.

Таким чином, встановлено, що у мідляка піщаного зимують імаго нового покоління. Розвиток генерації завершується протягом одного календарного року.

За літературними повідомленнями, перелік кормових рослин імаго мідляка піщаного досить великий. З 31 виду рослин різних ботанічних родин вони пошкоджують: кукурудзу, пшеницю, буряк, соняшник, бавовник та горох [9-17].

Порівняно зі злаками, рослини інших ботанічних родин (соняшник, буряки, люцерна, горох та ін.) не тільки споживаються менш охоче, але й кількість з'їденого імаго корму при цьому буває значно менше. Якщо при харчуванні листям злаків, особливо кукурудзи, один жук з'їдає за добу до 101-300 мм2 листкової пластинки, то при харчуванні люцерною - до 62-71 мм2, буряком - до 64-67 мм2, соняшником - до 27-67 мм2 [9-17].

Нами з'ясовано, що в процесі харчування личинка перегризає мережу тонких корінців і повністю з'їдає окремі їх ділянки, не викликаючи, однак, помітного пригнічення рослин.

Цілком очевидно, що для нормального завершення личинкової стадії коренева система рослин повинна вегетувати до початку масового заляльковування, тобто, в даному випадку, не менше, ніж до кінця липня. Однак, у колосових злаків, як зазначає Ротмистров [9-17], початок відмирання кореневої системи збігається з ледь помітним пожовтінням соломистої частини рослин, що в умовах Березанського району спостерігається в третій декаді червня, тобто за місяць до початку заляльковування. Таким чином, стає зрозумілим, чому шкідник перевагує надає харчуванню на рослинах соняшнику.

Динаміка чисельності личинок мідяка піщаного в різних шарах грунту наведена в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 Динаміка чисельності личинок мідляка піщаного в ризосфері рослин соняшнику (середні дані за 2013-2014 рр.)

Дата

Кількість личинок, шт./м2

В шарі 0-10 см грунту

В шарі 10-20 см грунту

В шарі 20-40 см грунту

В шарі 40-60 см грунту

Разом по шару 0-60 см

30. V

6,2

1,2

1,2

-

8,6

09. VI

3,8

2,2

2,3

0,1

8,4

12. VI

1,5

6,3

1,9

0,4

10,1

14. VI

2,0

2,8

-

-

4,8

19. VI

2,0

2,0

1,5

-

5,5

20. VI

1,3

2,0

1,5

-

4,8

30. VI

1,0

0,8

0,5

-

2,3

01. VІІ

0,1

0,6

0,3

-

1,0

14. VІІ

0,1

0,4

0,2

-

0,7

03. VIII

-

-

-

-

-

17. VIII

-

-

-

-

-

У соняшнику відмирання коренів починається тільки при повному дозріванні, тобто на початку серпня, що цілком сприяє завершенню личинкової стадії. Але, у зв'язку з тим, що соняшник як кормова рослина приваблює мідляка піщаного в меншій мірі, то чисельність личинок на соняшнику завжди була невисокою - в середньому 0,7-10,1 особин на м2.

Найбільш чутливі до вологості грунту личинки молодших віків, для нормального розвитку яких необхідна вологість грунту в межах 10-19%, личинки ж четвертого віку можуть виживати і при вологості 5-8%, що знаходиться у відповідності з природним станом грунту, що характеризується загальним зменшенням запасів вологи до кінця вегетації.

Вплив умов життя, в основному їжі та вологості, настільки великий, що позначається на розмірах імаго нового покоління і на соняшнику є причиною появи карликових особин, середній розмір яких дорівнював 6,4 мм (мінімальний - 4,5 мм), в той час як у імаго за літературними даними середній розмір повинен коливатися в межах 7-10 мм.

Отже, соняшник, як резерват мідляка піщаного, не є досить сприятливою кормовою рослиною. Хоча на соняшнику і відбувається завершення генерації, однак, потомство нечисленне і характеризується карликовістю особин.

За даними Гончаренко Л. Г. [9-17], температурні межі м'язової активності імаго лежать в межах 11-48°С (при обліку на поверхні грунту). Перед настанням холодового заціпеніння частина імаго йде вглиб грунту, решта залишаються в щілинах, під грудками і рослинними рештками. З підвищенням температури на поверхні грунту вище 11-12°С відзначається початок міграцій, а після 20°С помітно активізуються міграції, спарювання та харчування на рослинах. При наявності їжі кількість особин, що спарюються за температури 11°С становить 6,1%, а за 21,2°С - вже 20%. Літ відбувається за температури 29-34°С на поверхні грунту. Враховуючи, що сума ефективних температур являє собою константу, нижній поріг розвитку яєць визначається алгебраїчним шляхом і дорівнює 10,5-10,8°С. Виходячи з цього, можна вважати, що сума еффективних температур повітря для розвитку яєць знаходиться в межах 120-129°С. У Березанському районі вже в першій декаді травня сума позитивних середньодобових температур повітря, що перевищують 10°С, становить 189- 229°С, у той час як у більш північних районах сума температур (вище 10°С) такої величини досягає тільки всередині травня. Отже, завершення розвитку яєць перших кладок в умовах місця розташування господарства ПП "Анатолівське" може наступити на декаду раніше.

Розподіл мідляка піщаного в природі залежить від ряду екологічних факторів і, насамперед, від розподілу кормових рослин і від режиму грунтової вологи для пов'язаних з грунтом стадій розвитку.

У зв'язку з цим, цілком природно, що вид зустрічається майже на всіх полях сівозміни та за її межами, оскільки список кормових рослин досить великий. Розповсюдження дорослих личинок більш обмежене і залежить від тих рослин, на коренях яких вони знаходять умови, що забезпечують їх розвиток. Зрозуміло, що саме оптимальні стації проживання личинок є постійними природними резерватами шкідника, оскільки тут концентрується основна маса личинок і зимуючих імаго.

І дійсно, як нами встановлено, до початку міграцій основна маса імаго, що перезимували, протягом років досліджень була зосереджена на полях, які в попередньому році були зайняті соняшником (до 3,3 особин на м2). Отже, в полях сівозміни основними стаціями, що накопичують зимуючий запас шкідника, є посіви соняшнику (таблиця 4.5).

Таблиця 4.5 Динаміка чисельності імаго мідляка піщаного на посівах соняшнику, шт./м2

Термін визначення

Роки досліджень

2013 р.

2014 р.

Третя декада березня (25.03)

1,0

0,5

Перша декада квітня (05.04)

1,5

0,7

Друга декада квітня (15.04)

4,5

2,0

Третя декада квітня (25.04)

8,0

4,9

Перша декада травня (05.05)

3,4

1,3

Друга декада травня (15.05)

2,5

1,5

Третя декада травня (25.05)

2,0

1,0

Середня чисельність

3,3

1,7

Виникнення в результаті міграцій весняно-літніх вогнищ шкідника та їх розміщення знаходиться в тісному зв'язку від кормової спеціалізації жуків і віддалення їх кормових рослин від місць зимівлі. Якщо територія вогнища, на якій відбувалася зимівля жуків, вільна від рослинності, то значна частина їх мігрує на суміжні стації; якщо ж територія зайнята озимими злаками, то популяція майже повністю залишається тут і заселяє стацію порівняно рівномірно. При переході імаго на нові стації зараження їх ніколи не буває рівномірним, так як на крайових ділянках чисельність жуків завжди значно вище.

За літературними даними чисельність мідляка піщаного коливається в широких межах (до 60 і більше особин на м2), причому значні пошкодження і навіть загибель посівів спостерігалися за умов різної чисельності. Так, чисельність імаго в наших дослідах після соняшнику ніколи нe перевищувала 4-12 особин на м2. Однак, чисельність імаго у межах кожної стації не залишається постійною, тому що насамперед вона пов'язана з постійним виходом жуків на поверхню грунту після зимової діапаузи, а також визначається просторовими міграціями їх у весняний період.

Масовому ж розмноженню мідляка піщаного в Березанському районі сприяють оптимальні температурні умови у весняний період, що забезпечують більш раннє, ніж на решті території ареалу, настання активного стану шкідника.

Як відомо, активність імаго настає за температури не нижче 10°С. Сприятливі середньодобові температури повітря в квітні утримуються на території Миколаївської області тільки в південних районах. Польові роботи, порівняно з іншими районами, тут починаються на 1-2 декади раніше, що відповідно позначається і на появі сходів.

З усіх факторів, що впливають на баланс чисельності мідляка піщаного в рамках певної обмеженої території найбільш яскраво проявляється специфіка формування вогнищ під впливом розміщення кормових рослин. Цей фактор повинен бути покладений в основу прогнозу чисельності.

Для складання приблизного прогнозу чисельності мідляка піщаного в конкретних умовах господарства необхідно використовувати карту експлікації полів і знати ротацію культур в них за 1-2 минулих років і в наступному році. Більш точно фактичну зараженість полів можна визначити в кінці березня і на початку квітня шляхом наложеня облікових майданчиків (по 0,25 м2) на поверхні грунту.

Похожие статьи




Динаміка популяцій шкідника на соняшнику - Динаміка популяцій мідляка піщаного (Opatrum sabulosum L.) на посівах соняшнику в умовах ПП "Анатолівське" Березанського району Миколаївської області

Предыдущая | Следующая