Взаємозв'язок і взаємозалежність армії і політики - Армія і політика

Армія політичний влада призивний

Взаємодія політики й армії визначається багатьма факторами, серед яких:

    - військово-політичні можливості держави; - ступені військової небезпеки з боку інших держав; - наявність військової доктрини й можливостей її застосування; - рівень демократичності суспільства і його менталітет; - внутрішня стабільність політичного режиму.

Армія завжди була й залишається політичною силою, яка може стабілізувати й дестабілізувати суспільство. Велику роль відіграють традиції та історія співіснування армії і суспільства. Найбільш активна роль армії в закритих тоталітарних і диктаторських суспільствах, для яких характерні внутрішні силові відносини.

Політологія виділяє різні моделі взаємовідносин влади і армії.

Перша модель - закрите "мілітаризоване суспільство", у якому політичне, економічне, духовне життя підпорядковується військовим цілям. Специфікою такого типу суспільства є одновладність, ієрархічність і верховенство військових.

Друга модель - комуністична й фашистська, де перевага надається зовнішньополітичним цілям, методам насильницького поширення політичного ладу на інші суспільства за допомогою військової сили.

Третя модель - "стратократичного суспільства", у якому армія здійснює правління іншими гілками влади. Тут влада обмежує політиків або замінює політичні структури військовими (режим "чорних" полковників у Греції).

Четверта модель - "поліцейського суспільства", у якому армія виконує поліцейські (караючі) функції всередині суспільства. Основним ворогом стає для такого режиму внутрішній (політичні партії, соціальні групи, класи). Такі режими характерні для перехідних, слаборозвинутих суспільств. Прикладом може слугувати Латинська Америка, де у XX ст. відбулося понад 600 путчів, 200 з яких завершилися встановленням військових диктатур. Після військового перевороту в 1978 році до влади в Іраку прийшов кривавий диктатор С. Хусейн.

П'ята модель - демократична, де взаємовідносини армії і суспільства грунтуються на законодавстві, армія знаходиться під контролем суспільства.

Виходу армії на політичну арену сприяє ряд причин:

    - економічні (спад виробництва, економічна криза); - політичні (нестабільність політичної системи, сепаратистські рухи, міжрегіональні конфлікти); - соціальні (велика поляризація суспільства, безчинства олігархів і влади); - військові (поразка армії, необгрунтовані перестановки військового керівництва); - ідеологічні (відсутність загальновизнаної національної ідеї, втрата ідеологічних орієнтирів); - корпоративність військових (перевага інтересів армії над суспільними); - відсутність демократичних традицій у суспільстві й армії; - закритість суспільства й відсутність контролю над армією з боку громадянського суспільства.

Фактори взаємовідносин армії і політики:

    1. Армія завжди знаходилась і знаходиться в центрі політичних подій в силу того, що вона є найбільш мобільним, організованим, дисциплінованим інститутом держави, і головне - володіє зброєю. 2. Армія безпосередньо реалізує цілі і завдання воєнної політики держави. 3. Армія виступає тією силою, що гарантує стабільність політичного режиму в державі. 4. Армія завжди (або в багатьох випадках) може забезпечувати ті політичні цілі, які ставляться перспективними для держави (і в мирний і у воєнний час). 5. Армія у випадках нестабільності, політичних криз завжди приводилась у повну бойову готовність. 6. Армія - найстабільніший політичний інститут держави. 7. Армія в умовах політичної нестабільності майже завжди перетворювалась в об'єкт підвищеного натиску. 8. Армія майже завжди підкорялась в загальному плані цивільному керівництві держави.

Армія має свої функції:

- внутрішні функції армії

Армія є гарантом політичної стабільності суспільства.

- зовнішні функції армії

Армія захищає державу від зовнішніх ворогів;

Армія забезпечує проведення політики своєї держави на міжнародній арені.

Враховуючи різний характер суб'єктів політики, які формують армію, та спираючись на сучасні підходи до проблеми, можна запропонувати таке визначення армії. Армія - історично мінлива, обумовлена соціально-економічним ладом конкретного суспільства озброєна організація його провідних суб'єктів політики, призначена для досягнення, захисту і реалізації їх політичних інтересів за допомогою загрози або реального застосування збройного насилля.

Аналіз намірів суб'єктів політики, які створюють армію, дозволяє глибше проникнути в характер їх взаємовідносин з військовою організацією, прогнозувати можливі варіанти застосування військової сили. Плодотворним у цьому плані є дослідження політичного характеру суб'єктів воєнної політики. Від того, який політичний характер має соціальний інститут, що створює армію, залежать особливості функціонування, розвитку самої армії та форми її застосування. Відтак правомірно говорити про зв'язок політики і армії в змістовому плані. Будучи головним силовим засобом реалізації певних політичних інтересів, досягнення політичних цілей, армія сама зазнає величезного впливу політики і виступає в цьому відношенні її об'єктом. Цей зв'язок можна розглянути на прикладі армій держав з різним політичним устроєм, що поділяються на види: армії унітарних держав; армії федеративних держав; армії конфедерацій.

Визначальним тут є характер взаємовідносин центральної і місцевої влади, що визначають особливості прояву як соціально-економічних, так і організаційно-технічних закономірностей функціонування і розвитку армії. Від них залежать політичні цілі і завдання, які висуваються перед армією, механізм прийняття рішень щодо її використання, засоби комплектування, забезпечення, дислокація, мобілізаційні питання тощо.

Залежно від політичного режиму, форми правління, характерної для конкретної держави, можна визначити такі види армій: армії диктаторських держав; армії ліберальних держав.

У правовій державі армія підпорядковується демократично обраному урядові і порядок її використання однозначно встановлюється чинним законодавством. Закон визначає повноваження посадових осіб і політичних інститутів, а також відповідальність за порушення прийнятих норм. Таке положення, певна річ, не є ідеальним і не гарантує можливість однозначних прогнозів щодо використання армії. Та все ж діяльність армій демократичних держав більш передбачувана.

Характер режиму політичної влади стосовно армії виявляється і у внутрішньому аспекті. Режим багато в чому визначає особливості функціонування військового механізму, взаємодію окремих його частин, систему взаємовідносин військовослужбовців, засоби навчання і виховання особового складу, а також взаємовідносини з іншими елементами соціальної структури суспільства.

Необхідно також звернути увагу й на функціональний зв'язок армії і політики. Армія, крім своєї функції, реалізує політику суб'єкта, що її створив та утримує, і тим самим впливає на життя суспільства притаманними їй засобами.

Головними видами використання армії є її всебічна підготовка та безпосереднє застосування у збройній боротьбі, а також участь, в тій чи інший мірі, у вирішенні внутрішніх економічних, політичних, соціальних і духовних проблем суспільства. В цих функціях проявлялися соціальна природа та історичне призначення армії, а також її цілі й конкретні завдання. Цілі і завдання формуються суб'єктами політики та визначаються великою кількістю об'єктивних і суб'єктивних факторів. В них знаходить відображення зовнішньо - та внутрішньополітична ситуація, процеси, які відбуваються в суб'єктах політики.

Армія виконує загальні, специфічні та інші функції. Специфічними, зокрема, є функції, що обумовлюються потребами врегулювання військово-політичних відносин за межами країни або на її території силами і засобами, притаманними тільки армії. У цих функціях рельєфно та безпосередньо проявляються можливості збройних сил сприяти зміцненню або зруйнуванню чинної політичної влади. Специфічні функції визначають характеристику армії в цілому. Формою їх прояву служать конкретні засоби діяльності армії з реалізації завдань воєнної політики, викликаних потребами та інтересами її суб'єктів.

Висновок:

Армія є важливою і невід'ємною складовою суспільства. У ній і через неї проявляються майже всі суспільні процеси. Армія - це державна структура, яка виконує специфічні політичні функції за допомогою воєнного насилля. На думку Л. Гумпловича, джерелом влади було насамперед воєнне завоювання. Армія завжди була структурою, головним завданням якої є військові дії на захист політичної влади й суспільства. Армія виступає водночас і як об'єкт політики, коли через неї реалізовуються політичні й зовнішні цілі, і як суб'єкт політики, коли вона здійснює тиск на політичну владу, партії, великі соціальні групи.

Похожие статьи




Взаємозв'язок і взаємозалежність армії і політики - Армія і політика

Предыдущая | Следующая