Місце в системі наукових знань. - Предмет і функції історії політичних і правових вчень. doc

До того ж, цей аспект визначає місце історії політичних і правових вчень серед інших гуманітарних наук, наприклад, політології, соціології, філософії тощо. Водночас, слід зазна-чити, що історія політичних і правових вчень зазнала певно-го впливу з боку інших гуманітарних наук.

Найсуттєвішим був вплив на неї філософії, історії, соціо-логії, політології. Зокрема, такий вплив на формування сис-теми теоретичних знань про державно-правові явища спра-вили ідеї, концепції та методологічні засади філософських досліджень проблем соціально-правового та соціально-політичного напряму.

Відчутною в цьому плані була творчість цілого ряду мислителів стародавніх Китаю, Греції, Риму, середньовіч-ної Європи, епохи Нового часу. Розвитку державно-пра-вових вчень значною мірою сприяла творчість філософів західноєвропейської Просвіти, німецького класицизму, лі-бералізму тощо.

Визначальною в цьому плані є творчість Конфуція, Лао-Цзи, Платона, Арістотеля, М. Падуанського, Ф. Аквінського, Г. Гроція, Б. Спінози, І. Канта, Г. Гегеля, Б. Констана та ін.

Особливе місце у формуванні державницької і право-вої ідеології посідає науковий доробок вітчизняних філосо-фів, а також мислителів Росії, до складу якої раніше входила Україна. Серед них дослідження соціально-політичної про-блематики та філософії права С. Оріховського-Роксолана, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, І. Франка, В. Соловйова, Б. Чичеріна, П. Новгородцева та багатьох інших.

Проте на відміну від філософії права, предметом якої є дослідження права в його відмінності і співвідношенні з за-коном, історія політичних і правових вчень має свій пред-мет, обумовлений специфікою державно-правових явищ як особливих феноменів соціальної дійсності і об'єктів науко-вого дослідження.

Історія політичних і правових вчень має певний зв'язок із низкою юридичних наук, які вивчають історію виникнення та розвитку держави і права як таких. Це, перш за все, історія держави та права України, історія держави та права зарубіж-них країн. Безумовно, що між ними є суттєві взаємовпливи, оскільки не можна, наприклад, дослідити сутність якоїсь те-оретичної державно-правової концепції без з'ясування особ-ливостей епохи, форми державного правління та устрою, політичного режиму конкретної держави -- де вона виник-ла, хто був автором концепції, який його соціальний статус, погляди якої соціальної верстви він сповідував тощо.

З іншого боку, досліджуючи закономірності виникнення та розвитку, сутність та функції державно-правових установ та інститутів для юридичної практики важливо знати перед-умови 'їх виникнення, ідеї та концепції, покладені в основу теоретичного бачення, наукове обгрунтування необхідності створення того чи іншого правового інституту, наскільки пов-но були реалізовані ці концепції в соціальній практиці тощо.

Тобто Для Юридичної науки і практики грунтовне з'ясування сутності теоретичних знань минулого про де-ржаву і право має непересічне значення, оскільки не можна зрозуміти зміст сучасних неокласичних теорій без глибо-кого усвідомлення ідей класиків, які успадковані юридич-ною наукою.

Як підсумок викладеному зазначимо, що Предметом іс-торії політичних і правових вчень є вивчення закономірностей виникнення і розвитку теоретичних знань про державу, право і законодавство, які мали місце в історії людства.

Водночас було б помилково вважати, що теоретичні де-ржавно-правові концепції мали соціальну значимість тільки для своєї епохи. Безперечно, умови, за яких колись виникла та чи інша теорія про державу чи право, давно минули, але багато концептуальних підходів вчених і нині мають вели-ке значення як у поглибленому вивченні категорій "держа-ва" і "право", так і в практичних заходах, що їх здійснює на-род України в розбудові своєї державності. Навіть більше, у розвитку правової науки мають місце спадковість, зв'язок державно-правових концепцій. У цьому плані можна згада-ти соціально-політичне вчення англійського філософа і вче-ного Джона Локка (1632 -- 1704). У творі "Два трактати про правління", що побачив світ у 1690 p., він уперше спробував обгрунтувати концепцію поділу державної влади.

Через багато років після цього представник французької Просвіти Шарль Луї Монтеск'є (1689--1755), перейнявши від свого попередника естафету, у праці "Про дух законів" детально розробив теорію поділу державної влади на зако-нодавчу/ виконавчу й судову, що, на його думку, сприяло б виключенню можливостей для зловживання владою і до-зволило б людям без перешкод реалізувати свої особисті й політичні права і свободи.

Ми переконались у величезній цінності цієї державно-правової концепції, оскільки незбалансованість гілок влади, відсутність системи противаг і стримувань між ними при-зводять до нестабільності й соціального напруження в сус-пільстві.

Більше того, тезу про спадковість у розвитку правової на-уки та велике практичне значення теоретичних концепцій, розроблених у минулому, потверджують зусилля багатьох поколінь учених, які з'ясовували і продовжують досліджу-вати так звані наскрізні проблеми. Серед них -- теоретич-ні проблеми співвідношення і взаємозв'язку права і моралі; особистості та влади; людини й держави; утвердження в сус-пільстві принципів справедливості, верховенства права, за-конності тощо.

У курсі "Історія політичних і правових вчень" теоретичні державницькі та правові концепції розглядаються в хроно-логічному порядку і охоплюють період у 2,5 тисячі років. Це дозволяє детально ознайомитися з суттю конкретних учень, Проаналізувати їхній Зміст, порівняти, з'ясувати, якою мірою вони успадковують політико-правову думку мину-лих поколінь і скільки в них нового, якою є їхня соціальна цінність за сучасних умов.

Похожие статьи




Місце в системі наукових знань. - Предмет і функції історії політичних і правових вчень. doc

Предыдущая | Следующая