Культура громадянства в сучасному світі - Громадянське суспільство в політології

У загальнофілософському розумінні культуру (лат. cul-tura -- обробка, просвіта, розвиток, шанування) визнача-ють як специфічний спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, що постає у продуктах матеріальної та духовної праці, системі соціальних норм і установ, духо-

Іших цінностях, сукупності стосунків людей з природою, між собою, з самими собою. Культура громадянства по-лягає в реалізації громадянського єства людини.

Громадянин -- це член владно організованого суспіль-ства. Ознакою громадянськості, громадянською чеснотою с здатність особи гречно ставитися до існуючих в суспіль-стві норм, дотримуватися їх, визнавати й шанувати суспільні авторитети, виконувати обов'язки перед грома-дою. Цю ознаку громадянської культури ще називають Законослухняністю.

Протилежним щодо законослухняності як ознаки гро-мадянства є Анархістське, (грец. anarchia -- безвладдя) Ставлення До держави, її настанов і законів, необхідності їх дотримуватися; заперечення будь-якої влади над люди-ною, невизнання жодного авторитету. Абсолютизація про-голошеної анархістською ідеологією священності й недотор-канності людської свободи призводить до правового нігіліз-му, антисоціальних проявів і громадянського вандалізму; потворного поєднання антидержавного з антигромадським.

Іншою ознакою громадянської культури, культури життя громади є Лояльність (франц. loyal -- вірний, чес-ний) -- визнання й доброзичливе ставлення до чинних за-конів, установленої влади, згода перебувати в "правовому полі", дотримуватися вимог законів. Лояльність громадя-нина -- це його здатність до обмеження власної свободи через підпорядкування своєї діяльності чинним законам держави. Тому культура громадянства визначається рів-нем правосвідомості людей -- їхніми уявленнями про те, що є законним, а що незаконним, знанням законів. Своє-рідним втіленням цього аспекту громадянської культури на вітчизняних теренах був общинний селянський побут, здійснюваний на засадах громадського самоврядування. Взаємодія людей між собою грунтувалася в ньому на народному (звичаєвому) праві, сила дії якого була тото-жною силі юридичних законів.

Общинність, законослухняність, лояльність були пер-шими ознаками громадянської культури, які формували-ся ще в античному державному середовищі. Особистість, індивід для античної держави були ніщо. Тільки в дер-жаві, згідно з тодішнім ученням, людина ставала люди-ною, тільки завдяки своїй причетності до цієї форми співжиття вона, вправляючись у громадянських чесно-тах, могла досягти досконалості.

Але законослухняність не може бути безмежною, ціл-ковитою (адже бувають закони й неправові), некритичною, перетворюватися на конформну слухняність, хо-лопство. Суттєва ознака культури громадянства полягає у здатності особи дистанціювати себе від того, що є "ка-зенним", розрізняти державне (формальне) та безпосе-редньо людське, цінувати вартості громадянського суспі-льства, чинити опір зазіханням апаратного бюрократизму на них; у стосунках з державою берегти власну гідність і шанувати гідність інших.

Суспільства, нації різняться не тільки за суспільно-політичним ладом, технічними й виробничими досягнен-нями, рівнем життя та багатства людей, а ще й за тим, наскільки розвинута в ньому особистісна самосвідомість, якою є потреба громадян у їхніх власних правах, свобо-дах. Відповідно розрізняють типи культури громадянс-тва, які відзначаються характером взаємодії держави і громадянського суспільства, мірою "проникнення" дер-жави в суспільство. А з культурою громадянства пов'яза-не існування певних політичних режимів.

Культура тоталітаризму, наприклад, є добровільною відмовою від демократії. Тоталітарні політичні порядки виникають там, де поділяють світ, людей на "наших" і "ворогів", нетерпимо ставляться до незалежної думки і некритично до власної, відмовляються від діалогу з інако-думцями, виявляють агресивність у всьому, що стосується власних симпатій та антипатій; де домінує потреба або па-нувати, або підкорятися. Тому надзвичайно важкими, а ін-коли марними є спроби встановити демократичний лад у суспільстві, культура громадянства в якому далека від де-мократичної. Там, де людність байдужа до цінностей і норм демократії, не володіє навичками користування влас-ними правами і свободами, боротьби за них, формується пристосовництво до атмосфери вседозволеності, породжува-ної тоталітаристським зневажанням людських прав.

За авторитарного режиму визначальною ознакою гро-мадянської культури є суперечність між наріканням на суворий, часто й неправовий, закон та необхідністю до-тримуватися його, боротьба за його зміну "Dura lex, sed lex" (суворий закон, та все ж закон) -- принцип автори-таризму і наріжна ідея відповідного йому типу грома-дянської культури. Авторитаризм здійснює місію гро-мадянської соціалізації індивідів, формує необхідну для демократичного життя культуру дотримання законів, не перешкоджаючи структурованості суспільства, а отже, розгортанню легальних на конституційних засадах зма-гань за прийняття законів і задоволення інтересів.

Освічене громадянство, якому властиве розвинуте по-чуття власної гідності, знання своїх прав і обов'язків, :ігода і вміння їх дотримуватися, є передумовою встанов-лення демократичного суспільства. Для цього недостат-ньо тільки здобуття влади прогресивною й відповідаль-ною політичною силою, тільки справедливих законів. Ад-же дотримуватися їх належить пересічним громадянам. Тому від їхнього ставлення до існуючого порядку, чинних правил і норм, від знання й визнання цих норм і зале-жить дієвість цих порядків, правил і норм, здійснення ідеалів справедливості.

Щоб відрізнити громадянство як формально-юридич-ний статус особи, який надається їй після досягнення відповідного віку або через натуралізацію, від громадян-ства як стану свідомості, духовно-моральної вартості, вживають ще поняття "громадянськість".

Громадянськість -- Світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної дер-жави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням домагатися дотримання власних прав, вима-гати від держави виконання її функцій, відповідальним ставлен-ням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.

Якщо громадянство надається резолюцією офіційної установи й настає із врученням відповідного документа, то громадянськість трактують як результат тривалого ви-ховного впливу, громадянської соціалізації особи -- інте-грування її в суспільне життя на відповідних засадах (за демократії це поважання прав, рівноправ'я й взаємної відповідальності). Вона може зберігатися навіть після втрати формального громадянства.

Ознаками громадянської культури демократичного типу є законослухняне, лояльне і водночас вимогливе, критичне ставлення до інституцій влади та їх настанов, цінування власних інтересів і позицій, здатність захища-ти і реалізовувати їх.

Ще один аспект культури громадянства пов'язаний із сутністю держави як територіально організованого насе-лення, держави-країни. Щодо цього громадянство -- це належність особи до певної країни, підданство. Наслідком такої належності є поширення на людину прав, наданих цією державою, та обов'язків, визначених її законами. Громадянськими чеснотами є патріотизм, шанування істо-рії країни, здатність перейматися її проблемами, долею співвітчизників. Патріотизм є позаполітичною цінністю. Справжній патріот шанує й любить свою вітчизну не тільки за її розквіту, а й у скруті, коли при владі негід-ні, на його думку, люди. Патріот любить країну, а не дер-жаву чи владу. Влада має бути об'єктом шанобливого, але критичного й вимогливого ставлення. їй слід віддава-ти тільки належне -- тобто кесареве. Любов до влади -- холуйство. Громадянською чеснотою є любов до вітчиз-ни за будь-якої влади. Патріотичність вважається озна-кою високої культури громадянина, доки вона не пере-творюється на пихатий шовінізм, доки людина здатна цінувати таку саму любов до своєї країни інших людей, поважати їх патріотичні почуття.

Як члени громадянського суспільства люди змагають-ся між собою за задоволення власних прагнень, вдаючись до політичних засобів, намагаючись оволодіти державою чи окремими її важелями й використати їх у своїх цілях. Державний апарат для них -- знаряддя задоволення осо-бистих інтересів, об'єкт впливу, предмет політичних зма-гань. Саме у цій площині існування держави й громадян люди стають учасниками політичного процесу.

Похожие статьи




Культура громадянства в сучасному світі - Громадянське суспільство в політології

Предыдущая | Следующая