Висновки - Суспільні організації

    v політичні партії представляють собою найважливіший елемент політичної системи суспільства, вони є зв'язуючою ланкою між державним апаратом і населенням, виконують функції захисту його інтересів; v розвиток громадських об'єднань і рухів - це шлях до зростання ролі громадянського суспільства, що сприяє поступовому соціально-культурному піднесенню народу та кожної особистості, демократизації, розширенню прав і свобод людини, зміцненню гарантій її захищеності; v в умовах реформування Збройних Сил України, офіцерському складу необхідно об'єктивно виконувати свою роль в суспільно-політичному житті, відповідно до Конституції України.

Поняття політичної культури, її структура та класифікація.

"Політична культура" - порівняно нова категорія політичної науки, хоч зміст явища, яке вона позначає, був об'єктом аналізу видатних мислителів, починаючи з глибокої давнини. Його вивчали Платон, Арістотель, Цицерон, Монтеск'є, Макіавеллі, Токвіль та багато інших філософів і політологів. Термін "політична культура" вперше вжив німецький філософ Й. Г. Гердер наприкінці XVIII ст. В сучасній політології налічується понад 40 визначень політичної культури. Це жодною мірою не є ознакою інтелектуального хаосу в її розумінні, а виражає багатогранність явища, різноманітність його зв'язків із політичною дійсністю.

Активне застосування цього терміна, як однієї з основних категорій політичної науки, почалося лише з другої половини 50-х років - початку 60-х XX ст., коли американські вчені Г. Алмонд і С. Верба розробили сучасну концепцію політичної культури. Спочатку Габріель Алмонд охарактеризував політичну культуру як компонент політичної системи у праці "Порівняльні політичні системи" (1956). Пізніше разом із Сіднеєм Вербою він написав книжку "Громадянська культура" (1963), в якій дав порівняльний аналіз політичних культур п'яти країн (Великої Британії, США, Німеччини, Італії та Мексики), запропонувавши типологію політичних культур та виклавши свої міркування щодо впливу її різних типів на характер політичних режимів і, зокрема, на стабільність демократії. З того часу в західній політології "політична культура" розглядається не лише як явище суспільного життя, компонент політичної системи, а і як концепція та метод політологічного дослідження, що дає специфічний зріз порівняльного аналізу політичних систем - під кутом зору їх стабільності.

В уявленні пересічних громадян і трактуванні деяких політологів політична культура є такою ж самою цінністю, як, наприклад, освіченість, порядність, грамотність тощо. Вони говорять про рівень політичної культури діячів різного рівня, про її наявність або відсутність, ототожнюючи тим самим політичну культуру з "культурністю" політиків, з їх вихованістю, етикою поведінки. Проте політична культура як наукова категорія має ширший зміст.

Для адекватного сприйняття цієї категорії доцільно відштовхнутись від загального поняття культури, яке охоплює все, що було створене людиною, суспільством - на додаток до створеного природою. У цьому значенні культура - це і традиції, звичаї та вірування; це і установи, ідеї, твори мистецтва; це всі матеріальні та духовні цінності, створені людством і сам процес їх творення. Відповідно поняття політичної культури характеризує використання людьми специфічних соціальних надбань культури (традицій, правових норм, цінностей, навичок політичної поведінки), як основи їх політичних орієнтацій, ставлення до політичної системи та політичної діяльності, вироблення форм політичної поведінки. За допомогою поняття політичної культури вчені виокремлюють різні типи ставлення людей до політики (як мас, так і політичних еліт), стійкі зразки їх поведінки в політичній сфері.

Політична культура - це система стійких уявлень, орієнтацій, цінностей, переконань, позицій, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і народу, які так чи інакше проявляються у діяльності суб'єктів політичного процесу.

Політична культура складається історично, є відносно стійкою, втілює у собі досвід попередніх поколінь. У ній закріплюється ставлення людей певної країни до політичної системи і до окремих її елементів, до політичного процесу, а також до самих себе й своєї ролі в цьому процесі. Людина може сприймати себе як пасивного "гвинтика", від якого нічого не залежить у політиці, а може вважати себе важливим компонентом політичної системи. Таким підходам сприяють політичні традиції та суспільні обставини, в яких формується культура. Народи різняться між собою формами чи типами політичної культури. Але немає такого народу, що не мав би політичної культури.

Формування і розвиток політичної культури невід'ємні від політичної поведінки, участі, діяльності. А тому ЇЇ функціонування передбачає взаємодію суб'єкта і об'єкта. Суб'єктами політичної культури виступають індивіди з їх ціннісними орієнтаціями, громадські організації, рухи та партії, малі і великі соціальні групи суспільства загалом, регіональні та етнічні спільноти, класи, нації, держави. Об'єктами політичної культури можуть бути політична система та окремі її компоненти: політичні інститути, партії, режим і т. д.

Залежно від того, на якому соціальному рівні виявляється політична культура, можна виділити політичну культуру суспільства, політичну культуру соціальної групи чи спільноти й політичну культуру особистості. У кожному випадку політична культура має складну багаторівневу структуру, до основних компонентів якої належать:

    v знання про політику, знайомство з фактами, інтерес до них; v оцінки політичних явищ, нормативні судження про те, якою повинна бути влада; v емоційна сторона політичних позицій, як, наприклад, любов до батьківщини, ненависть до ворогів; v прийняті в даному суспільстві зразки політичної поведінки, котрі визначають, як можна і як треба діяти в політичному житті.

Важливе місце в характеристиці політичної культури займають такі категорії, як "політичні знання", "політичні орієнтації", "історичний досвід управління державою", "культурна спадщина", "культурні цінності". Функціонуючи в конкретний історичний період, політична культура може мати елементи політичної культури минулого, а також того суспільно-політичного укладу, який змінить існуючий. Як суспільне явище вона є водночас і процесом, і його результатом.

Г. Алмонд та С. Верба відзначають, що вони вживають поняття "культура" тільки в одному з його різних значень, і під політичною культурою розуміють те, "як політична система інтеріоризувалась у знаннях, почуваннях та оцінках населення". За їх словами, політичну культуру нації творять "специфічно розподілені зразки орієнтацій членів даної нації стосовно політичних об'єктів". Виділяють такі види орієнтацій:

    v Світоглядні орієнтації є відображенням у свідомості суб'єкта стійких етнічних, соціальних, релігійних та інших архетипів, які властиві спільноті, до якої належить людина. В них відображаються традиційні для спільноти життєві стереотипи, символи, асоціації, спосіб мислення і ставлення до дійсності (менталітет), соціальний і національний темперамент. Політичні явища сприймаються разом з економічною, правовою та іншими реальностями, а суто політичні погляди формуються за законом трансцензуса, тобто переносу з однієї сфери життя на інші. v Громадянські орієнтації - це передусім ставлення до влади як до зовнішнього щодо людини об'єкта, який примушує її усвідомлювати самостійність свого соціального існування та відірваність від центру прийняття рішень і соціального панування. Оцінюючи роль влади в управлінні суспільством, людина глибше і всебічніше розуміє свої права й обов'язки в державі. Вона формує свої громадянські уявлення і цінності, усвідомлює власні права та обов'язки, бере участь у політичному житті. Політична участь у даному аспекті виступає одним із способів захисту та реалізації прав і свобод людини. Громадянські орієнтації формуються на основі синтезу правових, моральних, естетичних та інших поглядів на суть природу влади. v Власне політичні орієнтації охоплюють ті оцінки і погляди суб'єкта, які стосуються окремих інститутів влади, урядових структур, інших політичних систем, фактів і подій політичного життя, своєї власної політичної ролі. Політичні орієнтації відіграють основну роль у формуванні політичної культури особи, групи чи спільноти.

Похожие статьи




Висновки - Суспільні організації

Предыдущая | Следующая