Управління трудовими ресурсами як система - Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Об'єкт управління трудовими ресурсами -- потенціал живої праці, який визначається демографічною структурою населення, його якісними характеристиками, що зумовлені рівнем їх використання у суспільному виробництві, певними соціально-економічними умовами, рівнем розвитку продуктивних сил суспільства і виробничими відносинами.

Трудові ресурси є об'єктом управління на рівні держави, регіону, галузі, підприємства. Управляти трудовими ресурсами - означає з урахуванням потреб народного господарства підгодовувати кваліфіковані кадри й оптимально розподіляти їх між окремими галузями.

Термін "управління людськими ресурсами" виник у 60-ті роки ХХ століття. В умовах сучасного етапу науково-технічної революції докорінним чином змінилася роль людини у виробництві. Якщо раніше вона розглядалася лише як один з факторів виробництва, який нічим, по суті, не відрізняється від машин чи обладнання, то сьогодні вона перетворилася на головний стратегічний ресурс, головне надбання компанії у конкурентній боротьбі. Це пов'язано зі здатністю людини до творчості, що зараз стає основною, вирішальною умовою успіху будь-якої діяльності.

Управління трудовими ресурсами сьогодні -- це складова частина системи управління, що спрямована на забезпечення зайнятості працездатного населення і його оптимального розподілу між галузями і регіонами країни, а також на задоволення потреб народного господарства в кваліфікованих кадрах.

Цінність трудових ресурсів як головного фактору успіху постійно зростає. Система управління трудовими ресурсами грає вирішальну роль у забезпеченні умов конкурентоспроможності та довгострокового розвитку організації на основі регулювання відношень між нею та працівниками в рамках стратегії бізнесу.

Управління трудовими ресурсами здійснюється на різних рівнях: від світової спільноти до підрозділів підприємств.

Найбільш загальні рекомендації по управлінню трудовою діяльністю розробляє міжнародна організація праці (МОП), яка має свої представництва в різних країнах. Це рекомендації забезпечення нормальних умов праці і створення конструктивних взаємовідносин між найманим працівником і державою.

В кожній країні є система загальнодержавних органів з питань зайнятості і соціальної політики, які розробляють нормативні документи щодо умов праці на підприємствах; співвідношення в оплаті праці на державних підприємствах і в установах так званої бюджетної сфери; управління зайнятістю населення; пенсійного забезпечення; допомоги безробітним, інвалідам і малозабезпеченим прошаркам населення.

Регіональні органи управління трудовими ресурсами приділяють увагу питанням зайнятості, соціальної політики, регулюванню взаємовідносин роботодавців і найманих працівників на рівні регіону.

У залежності від типу ринку праці управління трудовими ресурсами функціонує на двох рівнях: на зовнішньому ринку праці воно здійснюється на державному рівні, а на внутрішньому -- на рівні кожного окремого підприємства.

Управління трудовими ресурсами забезпечується взаємодією керуючої та керованої систем.

Керуюча система (суб'єкт) - це сукупність органів управління і управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією та специфікою виконуючих функцій. Вона може змінюватись під впливом організуючих і дезорганізуючих факторів. Керуюча система представлена державними органами управління, які розробляють комплекс економічних й організаційних заходів щодо управління трудовими (людськими) ресурсами.

Керована система (об'єкт) - це системи соціально-економічних відносин у процесі відтворення й використання головної продуктивної сили - людини. Конституцією України та прийнятими на її підставі законодавчими актами громадянам гарантовано право на працю у відповідності до їхніх здібностей, професійної підготовки, рівня освіти і врахування суспільних потреб. Завдання управління полягає в створенні можливостей реалізації конституційних прав.

Головними елементами системи управління є люди, які одночасно виступають об'єктом і суб'єктом управління. Здатність людських ресурсів одночасно виступати як об'єктом, так і суб'єктом управління є головною специфічною особливістю управління.

Система управління трудовими ресурсами має багатоступеневу структуру, з великою кількістю напрямків діяльності. Вона включає три взаємозв'язаних підсистеми, кожна з яких має свої чітко виражені завдання.

Підсистема формування трудового потенціалу:

1. Управління процесом відтворення населення:

Регулювання демографічних процесів;

Покращання умов життя жінки та дитини;

Піклування про здоров'я людини.

2. Управління процесами підготовки робочої сили:

Загальноосвітня школа;

Професійна орієнтація;

Підготовка, перепідготовка кадрів для народного господарства, підвищення їх кваліфікації.

3. Управління відтворенням робочої сили:

Оплата праці;

Суспільні фонди споживання;

Розвиток соціальної інфраструктури;

Використання вільного часу.

Підсистема управління зайнятістю населення:

Управління процесами утворення вільних робочих місць в матеріальній і нематеріальній сферах;

Управління розподілом робочої сили через центри зайнятості, бюро працевлаштування;

Управління перерозподілом робочої сили в територіальному і міжгалузевому аспектах.

Підсистема управління процесом використання трудових ресурсів:

1. Управління технічним процесом:

Впровадження нових технологій, скорочення важкої праці;

Атестація робочих місць.

2. Управління організацією праці:

Нормування праці;

Використання робочого часу;

Дисципліна праці;

Умови праці;

Охорона та безпека праці.

3. Управління економікою праці:

Планування продуктивності та кількості працюючих;

Планування темпів зростання оплати праці та продуктивності;

Організація оплати праці.

Раціональність системи управління трудовими ресурсами залежить від того, наскільки ефективно функціонуватиме кожна підсистема і наскільки інтегрована в рамках єдиного цілого робота кожної системи.

На рівні підприємства система управління трудовими ресурсами складається з трьох підсистем, що істотно розрізняються по суті:

1. Формування трудових ресурсів:

Планування;

Набір;

Добір;

Визначення розміру заробітної плати і пільг.

2. Розвиток трудових ресурсів:

Професійна орієнтація й адаптація;

Підготовка кадрів;

Оцінка трудової діяльності;

Підготовка керівних кадрів;

Управління просуванням по службі.

3. Підвищення якості трудової діяльності:

Мотивація праці;

Удосконалювання організації праці і його оплати.

Таким чином, управління трудовими ресурсами як на державному рівні, так і на рівні підприємства, варто розглядати як взаємозалежні підсистеми, що повинні бути спрямовані на досягнення оптимального і, у той же час, ефективного використання наявних трудових ресурсів, виходячи з трудового потенціалу країни.

Похожие статьи




Управління трудовими ресурсами як система - Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Предыдущая | Следующая