Соціальний діалог і трипартизм як відповідь постіндустріальному суспільству - Соціальний діалог на ринку праці України
Варто було корпоратизму авторитарного, етатистсько-фашистського вигляду фактично зникнути (першого удару йому завдала післявоєнна хвиля демократизації, а довершила справу нова, що нахлинула після 1974 р.), як стало зрозуміло, хто ж дійсно домігся найбільших успіхів у реалізації неокорпоратиської моделі, щоправда, у її більш "соціетальному" (тобто що спрямовано "знизу") варіанті. Це були малі європейські країни з добре організованими асоціаціями інтересів і вкрай уразливими інтернаціоналізованими економіками. Корпоратиські тенденції проглядалися особливо чітко, якщо в таких країнах були могутні соціал-демократичні партії, зберігалися стійкі електоральні переваги, якщо вони мали відносну культурну і мовну єдність і дотримувались нейтралітету в зовнішній політиці. І навпаки, з найбільшими труднощами в підтримці подібних "суспільних договорів" зіштовхнулися країни зі слабкішою соціал-демократією, менш постійним у своїх перевагах електоратом і глибокими розбіжностями в підходах до вирішення військових питань та проблем безпеки, наприклад, Нідерланди і Данія. (Відносну невдачу Бельгії на цьому поприщі можна пояснити розколом бельгійського суспільства на мовні групи, що суперничають).
Тривале існування корпоратиських інститутів на загальнонаціональному і макроекономічному рівнях безумовно мало визначені позитивні наслідки: зростання керованості населення, падіння страйкової активності, збалансованість бюджету, підвищення ефективності фінансової системи, зниження рівня інфляції, скорочення безробіття, зменшення нестабільності в рядах політичних еліт тощо.
Як писав Ральф Дарендорф, обличчя Європи старого Заходу склалося під впливом основного настрою, який можна назвати соціал-демократичним. Держави, як за своїми конституціями, так і за своєю політичною культурою мали демократичний характер. Вони захищали статус своїх громадян, у тому числі й громадянські права, а де б не виникали загрози громадянському суспільству, знаходились прихильники консенсусу на користь свободи та права. Економічна криза початку 1970-х років, що охопила індустріальне суспільство, довела неспроможність корпоратизму соціальних держав, тоді на зміну соціал-демократії прийшов консерватизм. Два політичних рухи викликались струсити заціпеніння соціал-демократичного порядку, встановленого більшістю. Одним з них був тетчеризм, іншим - партія "зелених".
У середині 70-х років трипартиська система переживала серйозну кризу, головною причиною якої став прогресуючий "знос" індустріалізму і супутні йому зміни у соціальній структурі і суспільних відносинах. Цей "знос" став виявлятися у зниженні частки обробної промисловості в економіці і швидкому рості сфери послуг, у тому числі інформаційних. Відповідно різко скорочувалися чисельність і частка робітників фізичної праці і зростала частка "білих комірців" - осіб, зайнятих в офісах, медичних, освітніх, наукових установах, торгівлі, а також у високотехнологічних виробництвах і галузях. На рівні груп інтересів усі ці зміни викликали спочатку падіння чисельності профспілок, а незабаром і їх глибоку системну кризу, яка отримала назву деюніонізації, а також кризу союзної з ними соціал-демократії.
Водночас роль і вплив організацій бізнесу (особливо великих корпорацій) продовжували зростати. Бізнес і влада, відчувши послаблення робітничого руху, стали усе виразніше ігнорувати профспілки і взаємодіяти між собою, визнавши їх "третім - зайвим". Найбільш істотним політичним наслідком цих змін виявився прихід до влади неоконсервативних політичних партій, що спиралися на бізнес, і зміна неокорпоративіської моделі державного дерижизму на неоліберальну, вільно-ринкову модель.
Суспільна криза останньої чверті ХХ століття, що охопила соціальні або держави загального добробуту, сприяла відродженню неоліберальної демократії у її новому обличчі - неокорпоративіському та переходу до постіндустріального, інформаційного суспільств, глобалізації економіки тощо, але не зняла головного питання сучасності - співіснування інститутів демократії та ринку.
На думку Френсіса Фукуями, таке співіснування неможливе без наступності з певними досучасними (pre-modern) культурними підвалинами. При цьому закон, договір, економічна доцільність необхідні але не достатні в якості основи стабілізації та благополуччя постіндустріальних суспільств; до них слід додати такі поняття, як принципи взаємності, моральні зобов'язання, обов'язок перед суспільством і довіра, що грунтуються на традиціях і звичаях, а не на раціональному розрахунку.
Неолібералізм кінця ХХ століття поновив проблему співвідношення раціонального та етичного, економічної доцільності та етичних норм існування людства.
Суспільно-політичні зміни, результатом яких став прихід до влади неоконсервативних політичних партій, що спиралися на бізнес, призвів до зміни неокорпоративіської моделі державного дерижизму на неоліберальну, вільноринкову модель.
Наприклад, Уілл Хаттон, даючи оцінку майже двох десятиріч правління консерваторів у Великій Британії, пише, що вони сприяли посиленню негативних тенденцій в економіці і суспільстві. Фінансова система стала ще більш проринковою, нерегульованою та лібералізованою. Роль акціонерів-власників ще більше зросла, а їх відповідальність перед суспільством знизилась.
Деюніонізація профспілок, зменшення групової активності споріднених з ними організацій фермерів, ремісників і інших категорій трудящих, зайнятих у індустріальній економіці, сприяли заповненню суспільних порожнин новими соціальними рухами й організаціями, основою і членською масою яких стали представники середніх прошарків, наприклад, екологісти, групи боротьби проти расової дискримінації, захисту прав споживачів тощо.
Усі ці організації та групи, на відміну від профспілок, формувалися і формуються з осіб, що належать, в основному, до різних прошаків середнього класу, включаючи представників дрібного і середнього бізнесу. В міру зростання цих організацій у них починають брати участь і окремі профспілки, проте участь ця була і залишається досить обмеженою.
Певна розмаїтість складу нових рухів пояснюється тим, що їхнім завданням, на відміну від профспілок і інших аналогічних організацій, є не захист інтересів своїх членів і тієї або іншої соціальної групи як такої, а боротьба за конкретну мету, що має широке суспільне значення. Звідси і приналежність їх усіх до тієї категорії груп інтересів, що називаються організаціями або рухами "однієї мети".
На відміну від профспілок і споріднених з ними організацій, що виступали насамперед як сили підтримки політичних партій і делегували їм свої повноваження, нові соціальні рухи й організації стали практикувати альтернативні принципи відносин з партіями і сформованими ними установами представницької і виконавчої влади.
Ці рухи демонстрували повну незалежність як від політичних партій, так і від формованих ними органів влади. А у деяких випадках вони виступали в авангарді боротьби за висунуті ними вимоги, прагнучи перетворити партії у знаряддя досягнення поставлених цілей, щоб обернути їх у свою "віру". Основною формою їхньої взаємодії з політичними рухами і партіями стало надання електоральної підтримки в обмін на прийняття у тому або іншому обсязі їхніх пропагандистських цілей. Це вже не ієрархічні відносини підлеглості, а відносини партнерів, кожний з яких зберігає повну незалежність і самостійність.
Будучи вільними від партійних й інших політичних прихильностей, нові групи інтересів спочатку діяли переважно як протестні організації і рухи, і саме в цій якості їм вдавалося досягати часом досить відчутних поступок як від влади, так і від бізнесу. В основному це були поступки в екології, дотриманні споживчих стандартів, усуненні найбільш одіозних форм расової нерівності, правозахисному законодавстві, сприянні врегулювання військових конфліктів.
Поряд з тим, фактичне виключення представників масових організацій з повсякденної взаємодії із владою (ці відносини були монополізовані великим бізнесом) давало і тим і іншим занадто велику свободу, яка чим далі, тим більше входила в суперечність зі зростаючою самосвідомістю і самооцінкою нового середнього класу. Звідси - прагнення цього класу (як соціальної спільноти) і особливо його найбільш активної й організованої частини до більш особистої участі у владі й прийнятті на себе певного рівня відповідальності за стан справ у країні, регіоні, муніципальному утворенні тощо. Одним із проявів цих устремлінь стало зростання індивідуального членства в партіях, особливо соціал-демократичних, багато з яких перетворилися фактично в партії середнього класу. Якщо ж говорити про групову активність середнього класу, то вона стала усе більше виражатися в участі у вирішенні практичних проблем місцевого, регіонального і загальнодержавного масштабів.
Найбільш яскравим свідченням такої участі став так званий новий комунітаризм, тобто створення на мікрорівні практично самоврядних структур, які беруть на себе вирішення ряду проблем, що зачіпають інтереси місцевого співтовариства.
Соціально-економічні особливості постіндустріального суспільства призвели до утворення відносин, що були покладені у зміст нової - секторальної моделі соціального діалогу. Поряд з традиційною трипартиською структурою почала будуватись нова, характерна для відносин держави з громадянським суспільством, коли держава виступала як перший сектор, бізнес - як другий, а недержавні (некомерційні) організації - як третій сектор.
Тому в останню чверть ХХ століття соціальний діалог було широко визнано як частину принципів, що формують так звану Європейську соціальну модель, яка грунтується на високих економічних показниках, високому рівні соціальної політики, освіти та соціальної згоди.
Наприклад, у Європі концепція соціального діалогу між урядом, організаціями роботодавців і працівників загальновизнана як невід'ємна складова успішного управління, навіть якщо її модальність та сфера охоплення значно відрізняються залежно від країни і часто чутливі до циклічності виборів.
Людек Рихлі та Райнер Прітцер пропонують розглядати соціальний діалог згідно з трьома аспектами його визначення: метою, методами ведення та змістом.
Мета соціального діалогу відрізняється залежно від його змісту і може значною мірою відрізнятися у різних країнах. Її можна представити у формі піраміди: в основі буде широкий спектр питань, з яких соціальні партнери просто обмінюються інформацією без бажання впливати на позиції один одного. З обмеженої кількості інших питань партнери надають перевагу консультуванню між собою з метою зближення власних позицій. Лише дуже вузький спектр питань зазвичай є предметом справжніх переговорів з метою досягнення домовленості, найчастіше у формі компромісу, прийнятного для всіх сторін.
Методика ведення соціального діалогу залежить від того, чи віддають сторони перевагу участі держави, чи просто зустрічаються між собою. При тому, що на галузевому рівні біпартизм - це загальне правило, на національному (міжпрофесійному) рівні участь держави є бажаною і може бути навіть необхідною. У більшості країн-кандидатів на вступ до ЄС держава активно залучалася до діалогу з самого початку реформ і була зазвичай ініціатором тристоронніх зустрічей для обговорення невідкладних і широкомасштабних реформ. У деяких країнах соціальний діалог поширюється і на інших учасників, таких як громадські організації та суспільні групи.
Зміст соціального діалогу на національному рівні, на думку експертів МОП, насамперед визначається реаліями соціального та економічного життя і тому може бути різним залежно від потреб суспільства на різних етапах соціально-економічного розвитку, проте часто він повинен реагувати на термінові події.
Ми погоджуємось з українським економістом А. М. Колотом, який, на відміну від більшості вітчизняних дослідників соціального партнерства, вважає, що "Соціальне партнерство - це, насамперед, визначення неоднаковості інтересів різних суспільних сил, визнання права кожної групи мати власні економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами іншої групи. Водночас соціальне партнерство - це усвідомлене бажання сторін дійти взаєморозуміння, погоджуватися на компроміси, співробітничати в ім'я соціального миру, що є важливою передумовою поступального розвитку економіки, а отже піднесення якості життя".
МОП пропонує використовувати таке найостанніше визначення цього поняття: "Соціальний діалог являє собою всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією між представниками урядів, соціальних партнерів або між соціальними партнерами з питань економічної та соціальної політики, що становлять спільний інтерес".
Похожие статьи
-
Корпоратизм або трипартизм як винахід індустріального суспільства Згідно з досвідом та результатами досліджень, що відображені у сучасній науковій...
-
Передумови створення та діяльність МОП Універсальна за своїм характером, МОП була породжена на соціальному грунті Європи та Північної Америки XIX ст. У...
-
Конвенції МОП №144. Тристоронні консультації (міжнародні трудові норми), 1976, (Додаток 1). Конвенції МОП №154. Колективні переговори, 1981, (Додаток 2)....
-
Характеристика органів виконавчої влади - Державне регулювання ринку праці та зайнятості
Що стосується стану ринку праці в Україні, то потрібно зазначити, що в Україні в 2006 році значно активізувалося рушення робочої сили. У державну службу...
-
Висновок - Державне регулювання ринку праці та зайнятості
Безумовно, регулювання попиту на робочу силу та її пропозиції через вплив та господарські інтереси -- це найперспективніший шлях. Але виникають ситуації,...
-
Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок...
-
2.1 Характеристика Центрального державного електронного архіву України Входження України до єдиного інформаційного простору та інтенсивний розвиток...
-
Вступ - Державне регулювання ринку праці та зайнятості
Відносини в області зайнятості це найбільш важливі відносини в нашому житті, і саме тому ця сфера привертає до себе таку пильну увагу з боку...
-
Система регулювання соціально-трудових відносин у розвинутих країнах - Соціально-трудові відносини
Система соціального партнерства почала розвиватися в окремих країнах у 50_х роках і остаточно сформувалася в 60-70 pp. XX століття. Нині найбільш...
-
Для більш ретельного аналізу по впровадженню електронного магазина в реальність нам необхідно розглянути, на яких умовах може існувати Інтернет - магазин...
-
Продуктивнiсть працi: сутнiсть i значення Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що...
-
ВСТУП - Аналіз форм та систем оплати праці персоналу ДП ГК "Київ"
Актуальність теми. Проблеми удосконалення організації оплати праці, обгрунтування її встановленого розміру є найбільш актуальними за умов розвитку ринку...
-
Вступ - Організація праці менеджера
Перед тим, як ми поглибимося у вивчення процесу організації роботи менеджера давайте з'ясуємо перше відразу ж виникле питання - хто ж такий менеджер?.....
-
Види контролю - Особливості менеджменту в умовах переходу України до ринкової економіки
Як важливу категорію менеджменту контроль класифікують за різними ознаками. І. За змістом: фінансовий, виробничий, маркетинговий та ін. Фінансовий...
-
СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ, Організація й структура охорони праці - Глушківська сільська рада
Організація й структура охорони праці Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (ст. 46) громадський контроль за додержанням законодавства про...
-
Прийнято вважати, що поняття "нововведення" е батьківським варіантом англійського слова іnnovation. Буквальний переклад з англійського означає "введення...
-
Антикризове управління в логістичних компаніях України
Підприємства в Україні для ведення успішної діяльності в ринкових умовах мають шукати нові шляхи підвищення власної конкурентоспроможності на...
-
Соціальна відповідальність бізнесу як характеристика підприємницької культури України
Політика євроінтеграції, а саме вихід українських компаній на міжнародний ринок, змушує освоювати безліч нових практик і правил гри...
-
Механізм дії мотивації до праці через поведінку - Мотивація в системі менеджменту
В економічній літературі поняття "мотивація персоналу" трактується неоднаково, хоч більшість визначень багато в чому схожі. На думку одних авторів,...
-
Висновки - Аналіз діяльності Центрального державного електронного архіву України
Впровадження системи електронних документів варто здійснювати поступово, починаючи з найбільш важливої ланки документообігу: опису, автоматизація якого...
-
Фактори зміни певного показника - це сукупність усіх рушійних сил і причин, що визначають динаміку цього показника. Відповідно фактори зростання...
-
Державне управління в Україні здійснюють відповідно до принципів (засад), закріплених Конституцією України. В сучасній юридичній літературі систему...
-
"Структура управління організацією", або "організаційна структура управління" (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою,...
-
Формування системи соціального партнерства в Україні - Соціально-трудові відносини
У сучасному світі дедалі більше країн перебувають у стані економічної кризи. У цих країнах розуміють, що для виходу з кризового стану соціальні питання...
-
Вдосконалювання методів організації і нормування праці покликані забезпечувати посилення мобілізуючої ролі норм у підвищенні продуктивності праці і...
-
Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що...
-
Мета - це кінцевий стан, якого організація прагне досягти в певний момент у майбутньому (ідеальне уявлення про майбутні рубежі фірми). Правильно...
-
Сутність планування як функції управління Управління являє собою ціленаправлену координацію суспільного виробництва. Це є управління машинами,...
-
Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці...
-
"Сотік Тур" за характером своєї діяльності є підприємством яке займається наданням туристичних послуг. Працює на туристичному ринку України з 2008 року....
-
У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач: конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських процесів, інформаційне...
-
Застосування сучасних систем мотивації праці
В умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від високої якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і...
-
Вступ - Особливості менеджменту в умовах переходу України до ринкової економіки
У наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу діяльності, чим управління, або менеджмент, від якого в значній мірі залежать і ефективність...
-
Напрямки удосконалення системи управління Діяльність по управлінню персоналом - цілеспрямований вплив на людську складову організації, орієнтоване на...
-
Прийняття рішень - Особливості менеджменту в умовах переходу України до ринкової економіки
У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні. У розширеному розумінні прийняття рішень...
-
Сфера, у якій функціонує банк і яка так само доступна для всіх конкурентів, називається ділянкою ринку. Відповідно до демографічних характеристик вона...
-
Теорії мотивації, Змістові теорії мотивації - Роль мотиву і функції мотивації праці для організацій
Змістові теорії мотивації Основу мотивації складають мотиви, під якими розуміють активні рушійні сили, що визначають поведінку живих істот. Поведінка...
-
Висновки - Роль мотиву і функції мотивації праці для організацій
Мотивація - це сукупність чинників, які спонукають людей поводитися певним чином. Вона важлива для менеджерів, оскільки разом із здібностями та чинниками...
-
Електроенергетичний ринок України в системі регіонального управління
У статті визначено шляхи подальшого розвитку електроенергетичного ринку України шляхом формування сукупності заходів на національному та регіональному...
-
Мотивація як загальна функція менеджменту - Роль мотиву і функції мотивації праці для організацій
Велике значення для досягнення цілей організації має використання функції мотивації. Тобто мотивація - це процес стимулювання самого себе й інших до...
Соціальний діалог і трипартизм як відповідь постіндустріальному суспільству - Соціальний діалог на ринку праці України