Трагедія "українізації" у п'єсі "Мина Мазайло" - Драматургія М. Куліша

У п'єсі "Мина Мазайло" головний герой - українець, який наймає вчительку української мови, щоб поліпшити "проізношеніє". Його вибір підтримує сім'я. Але він ще й хоче змінити прізвище, бо "Мазайло" здавалось йому "диким, страшним, як віспа на житті". Він не полюбляв ні українську мову, ні український народ: "...українізація - це спосіб зробити з мене провінціала, другосортного службовця й не давати мені ходу на вищі посади". Маючи кілька поколінь предків-українців, вирішується ця людина відректися від своєї приналежності до української культури, до українського минулого. Якщо ми проведемо паралель із нашим часом, то побачимо, що зараз робиться те ж саме. Багато з людей уважають, що українська мова, українська культура зовсім непотрібні, тому що роблять із них "провінціалів" - і згадаємо Мину! Стає соромно від того, що люди, які все життя прожили на українській землі, їли її хліб, можуть так спокійно від її відректися. Інший син Мини Мазайло Мокій говорить українською мовою. Він з гордістю говорить: "Я - українець!" Завжди з українськими словниками, українськими підручниками, Мокій божеволіє від рідної мови й літератури, він не бачить, та й не хоче бачити того, що відбувається навколо, він міряє всі українськими мірками. От якби не підійшли мірки Уле, те Мокій з нею не тільки розмовляти не став би, а навіть її б не помітив. Ця "українізація", як поверхневе явище, не може не засмучувати патріотів.

Ми повинні розуміти, що українізація - це хворобливе питання й у двадцяті роки, і в дев'яності. Справді, українізація по-більшовицькому, по вираженню персонажа "Днів Турбиних", якого цитує тітка Мотя з Курська, - "це туман, чорний туман, і все це пройде". І цей туман покриває й тітку Мотю з білим-синьо-червоним прапором, і дядька Тараса із прапором жовто-блакитним, і хворого серцем бедного Мину з його зреченням, і молодого комсомольця Губу, що не пам'ятає, ким був його пращур, і від імені нащадків пропонує обміняти свої прізвища "на принципові числа у всесвітній номерній системі". Це абсурд. Абсурдом є й зречення Миною Мазайло від своєї української мови, культури, історії, а значить і Батьківщини - України, абсурд і те, що Мокій звихнувся українською мовою, не бажаючи бачити нічого навколо, крім нього. Н. Кулиш у своїй п'єсі "Мина Мазайло", що є актуальною й у наш час, ставить питання українізації. Нині, коли вводиться українська мова як державний в установи, навчальні заклади, значення його п'єси дуже велике.

Похожие статьи




Трагедія "українізації" у п'єсі "Мина Мазайло" - Драматургія М. Куліша

Предыдущая | Следующая