"Гранітні обеліски, як медузи..." (Василь Симоненко) - Види феноменологічної інтерпретації в українських творах

Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил. На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. Мільярди вір - зариті у чорнозем, Мільярди щасть - розвіяні упрах... Душа горить, палає лютий розум, І ненависть регоче на вітрах. Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б репнуло від сорому й хули. Тремтіть, убивці, думайте, лакузи, Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? - На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил. Уже народ - одна суцільна рана, Уже від крови хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля. Розтерзані, зацьковані, убиті Підводяться і йдуть чинити суд. І їх прокльони, злі й несамовиті, Впадуть на душі плісняві і ситі, І загойдають дерева на вітті Апостолів злочинства і облуд 1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Місця поховання були таємні. І виявили їх лише тому, що побачили як хлопчики грали у футбол черепами. Безсумнівно це справило враження на Симоненка, комуніста-ідеаліста, очільника відділу пропаганди в газеті. Власне ця злість на "режим", на ці жорстокості і стала поштовхом до написання вірша. Тобто інтенцією.

Відомо, що в той час саме створювався клуб творчої молоді, який і став осередком шістдесятників, в той клуб увйшов і Симоненко. Зважаючи на вік, 27 років, поет був і максималістом до певної міри, і в дечому сліпим, плив за течією (попри всі означення, які йому приписують) - був комуністом, очолював відділ пропаганди, писав вірші про партію (які, чромусь не охоче представляють в антологіях), тобто... він жив подвійним життям (свідомістю), або все ж був "совєтскім чєловєком", проте бачимо, що "клуб творчої молоді" трохи відкривав йому очі. А зокрема і ця подія, наслідком якої став твір. У вірші звучить праведний гнів, мотив помсти, розплати Зокрема ми бачимо і розстріляні ілюзії, чи не про авторові ілюзії тут ідеться? Ідея твору, звісно, засудження "методів роботи" совєцкого режиму. Дуже прикро, що не збереглося (а чи були вони?) якихсь публіцистичних свідчень, чи інтерв'ю, чи просто висловлювань поета, щодо негативного ставлення до партії, до совєтского ладу, які б проливали б більше світла на інтенції. Хоча деякі записи в його коротенькому щоденникові проливають світоло на висунуту мною версію. Зокрема поет пише: "Земля вже двадцять восьмий раз несе мене навколо Сонця. Мало встиг я зробити за цей час гарного і доброго. Зате навчився я пити горілку, смердіти тютюном, навчився мовчати і бути обережним, коли слід кричати. І найстрашніше - навчитися бути нещирим. Брехня - мабуть, моя професія. Талант брехуна у мене вроджений. Є три категорії брехунів: одні брешуть, щоб мати з цього моральну чи матеріальну вигоду, другі брешуть, аби брехати, а треті служать брехні, як мистецтву. Вони, власне, вигадують або домислюлють логічні кінцівки до правди. Ці брехуни, з моєї брехунської купини, видаються мені благородними. Вони - художники. Вони - резерв літератури. Без них нудно було б жити, без них і правда стала б куцою та побутовою, нудотною і дріб'язковою. Благородна брехня возвеличує правду. Керуючись цим, я частіше всього вдавався до третьої брехні.". Це перший запис щоденника ( 18 вересня 1962). Того ж року, коли написаний цей вірш, коли відкрито поховання. Безсумнівно ці події і висловлювання взаємопов'язані. Звісно, вірш з'являється в епоху відлиги, тобто тоді коли це "можна було" зробити. І трохи вільніше думати. Бо навряд би наш "борець" написав таке при вусатому грузинові. Правда і так, аби не помер він 63-го, то причин би знайшлося заслати його в табори. Між тим деххто пов'язує його творчість із причиною побиття його на ст. Черкаси, а побиття з причиною смерті. Шкода, що отому талантові "поета-борця" розквітнути, на мою дилетантську думку, так і не вдалось.

Похожие статьи




"Гранітні обеліски, як медузи..." (Василь Симоненко) - Види феноменологічної інтерпретації в українських творах

Предыдущая | Следующая