Культурна традиція та ментальність: від "духу народу" до психоаналітичних концепцій ідентичності
КУЛЬТУРНАЯ ТРАДИЦИЯ И МЕНТАЛЬНОСТЬ: ОТ "ДУХА НАРОДА" К ПСИХОАНАЛИТИЧЕСКИМ КОНЦЕПЦИЯМ ИДЕНТИЧНОСТИ
В статье проанализировано влияние ментальности на культурную традицию и формирование идентичностей. Выделены описательные и аналитические определения понятия "ментальность". В классических концепциях ментальность отождествляется с духом народа. В неклассических модерных концепциях ментальность рассматривается как специфическая форма переживания жизненного опыта, архетипическая форма поведения, которая поддерживает существующую систему идентичностей. ментальність ідентичність культурний
Ключевые слова: идентичность, культурная традиция, ментальность, архетип, психоанализ, философия культуры, модерн.
CULTURAL TRADITIONS AND MENTALITY: FROM THE "SPIRIT OF THE PEOPLE" TO THE PSYCHOANALYTIC CONCEPTS OF IDENTITY
The influence mentality on cultural tradition and identity formation is analyzed. Descriptive and analytical determination of mentality are dedicated. In the classical concepts mentality is identified as the spirit of the people. In non - classical modern concepts mentality is seen as a specific form of experiencing life experiences, archetypal behavior that supports the current system of identities.
Keywords: identity, cultural tradition, mentality, archetype, psychoanalysis, philosophy of culture, modern.
Громадські виміри ідентичності, на нашу думку, слід аналізувати у зв'язку з поняттям "ментальність" та панівними колективними уявленнями.
Гегелівська розробка поняття "дух народу" близька до поняття "ментальність" і з'являться у філософії історії Г. В. Ф. Гегеля. В уявленнях Г. Гегеля історія - рухливий, текучий процес, ретроспективно оглядаючи історію, людина нарешті має змогу усвідомити себе. Поняття "дух" (geist) Г. В. Ф. Гегель використовував для розкриття цього пізнавального процесу, що здійснюється кожною людиною (суб'єктом) через діяльне розпізнавання об'єктів, історичну рефлексію. Філософія історії в гегелівському вченні про дух засновується на телеологічному принципі, де межу розвитку світової історії утворює повна реалізація ідеї свободи, на яку і спрямоване для-себе-буття світового духу, бо субстанція духу - свобода, а критерій суспільного прогресу - прогрес в усвідомленні свободи. Національні межі розвитку конкретного народного духу роблять його фрагментарним, "обмеженим", "підлеглим" для майбутньої світової історії - "він включається до всесвітньої історії, події якої являють собою діалектику окремих народних духів, - всесвітній суд" [5, с. 329], при цьому дух проходить "шлях звільнення духовної субстанції", "розкриття у дійсності своєї в-собі-для-себе-сущої сутності" [5, с. 329]. Кожний народ з'являється згідно з певним ментальним принципом на сцені історії, виконує свою місію і зникає з неї назавжди, а завдання філософа, за Г. В. Ф. Гегелем, знайти за допомогою розуму за випадковими історичними формами логічний зв'язок, таким чином філософ з'ясовує, що "її хід був розумний" [4, с. 11]. Для Г. В. Ф. Гегеля історія замкнена, детермінована своїм кінцем система, спрямована зі Сходу на Захід: на Сході людина ніщо, лише у греків західна людина починає себе відчувати "вдома", лише германці як носії християнського принципу здатні прийняти свободу, а М. Лютер має суттєве значення, як поновлювач справжньої християнської традиції. У лекціях із філософії релігії Г. В. Ф. Гегель називає християнство абсолютною і безкінечною релігією, у ньому релігія досягає самосвідомості, а значить примирення Бога й людини. У "Лекціях з естетики" Г. В. Ф. Гегель розглядає "три відношення між ідеєю і її оформленням" [3, с. 80], де категорія свободи набуває все більшого розкриття: на початку стадії ("символічна форма" мистецтва) відбуваються швидше "лише пошуки втілень в образній формі, а ніж здатність дати дійсне зображення їх".
На другому етапі ("класична форма" мистецтва) створюється образ, зовнішній вигляд для втілення конкретної духовності - суб'єктивне поняття "дух мистецтва" оформлюється відповідно "до свободної індивідуальної духовності", є "людським ликом" [3, с. 82].
Третій ступінь оформлення ідеї ("романтична форма" мистецтва) передбачає якісне нове розрізнення "ідеї і її реальності", предмет мистецтва складає "свободна конкретна духовність", мистецтво працює для "внутрішнього душевного життя, для суб'єктивної задушевності, для серця" [3, с. 85]. Гегель логічні, ментальні структури і загальні закони людського мислення намагається застосувати для розгляду зовнішнього, навколишнього світу; наскільки цими законами керуються окремі люди, наскільки вони потім трансформуються в масовій свідомості, настільки вони і виявляються як певна тотальність в історії людства, але Г. В. Ф. Гегель не враховує механізму нераціонального характеру, складність соціальної системи, різні варіанти розвитку історії, роль випадковості.
Дух народу виступає у Г. В. Ф. Гегеля як арбітр під час вирішення інтересів окремих індивідів, індивіди і народи лише іграшки в руках світового духу - "він робить величезні витрати виникаючих і гинучих людських сил", бо "у нього достатньо народів й індивідуумів для цієї витрати" [2, с. 39-40], індивід детермінований, навіть результати діяльності історичних особистостей (Цезар, Наполеон) не можна приписувати виключно їм самим.
Погляди Г. В. Ф. Гегеля на ментальність та ідентичність, на закономірності розвитку мистецтва були розвинені в напрямі розуміння під духом народу психологічного зв'язку між окремими представниками одного народу.
Етнопсихологічний підхід до проблем ментальності започатковує В. Вундт [1], який запропонував культурно-історичний метод дослідження етнічної психології. В. Вундт говорить про "народний дух", "колективну волю" як синтез ментальних конструкцій певного народу - міфів, мови, релігії, мистецтва, звичних проявів психологічної реакції. У 10-томній "Психології народів" ("Uolkerpsychologie", 1900-1909) проаналізовано великий емпіричний матеріал, висвітлено ментальні й психологічні особливості різних регіонів світу.
О. Шпенглер [8] намагається ментальні настанови певних культур розглядати як душі живих культурних організмів. Кожна культура, на думку О. Шпенглера, має свою унікальну душу, яка проходить етапи розкриття властивого тільки їх прафеномена (кулясте тіло для античності, безкінечний простір для фаустівської душі європейця, печера - для арабської культури), зближуючись у своїх життєвих циклах із життям організмів, еволюціонуючи в різних формах, зокрема й стилістично. "Мати право на свободну волю - це... єдиний дарунок, про який молить небо фаустівська душа" [8, с. 304], - так визначається головна особливість європейської людини О. Шпенглером, а російська душа для нього ілюзорна, антитетична: "У Москві ніколи не було власної душі. Суспільство було західним за духом, а простий народ ніс душу краю у собі. Між двома цими світами не існувало ніякого розуміння, ніякого зв'язку, ніякого прощення" [8, с. 199].
Окрема особистість включена у специфічне світовідчуття своєї культури природно, не відчуваючи тиску: "Коли фаустівська людина, як "я", сила, що спирається на саму себе, нарешті приймає рішення і відносно безконечності, коли аполлонівська людина, як одне огаца серед багатьох інших, вирішує лише відносно самого себе, то магічна людина з її духовним буттям залишається лише складовою частиною пневматичного "ми"" [8, с. 242] Головна ідея - існування множинності культурних організмів, що мають свої закони розвитку, які диктуються вітальними циклами культури, "космічним тактом", її "долею". Зрозуміти "прафеномени" якоїсь культури можна лише через "безпосереднє відчування єдності" всіх можливих форм цієї культури, інтуїтивне осягнення. Існувало вісім культур (єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, "аполлонівська" (грецько-римська), "магічна" (візантійсько-арабська), "фаустівська" (західноєвропейська), культура майя, формується русько-сибірська культура [8], бо циклам розвитку культури - біля тисячі років і вони містять фазу міфосимволічну, ранню, метафізико-релігійну фазу високої культури і пізню фазу закостенілої культури, що перероджується в технічну цивілізацію.
К. Юнг під ментальністю (mentality) розуміє склад розуму, для дикунів, на його думку, характерний виключно символічний (або метафоричний) спосіб вираження. "Він відповідає ментальності дикуна, в мові якого відсутні абстракції, але є лише природні (natural), "неприродні" ("unnatural") аналогії [10, с. 43]. Використовуючи термін Леві-Бруля, К. Юнг відзначає, що дикун живе в такій "participation mistique" містичній співучасті> світу, що його мислення своєю синкретичністю радикально відрізняється від мислення сучасної європейської людини, для нього просто не існує нічого схожого на те абсолютне розмежування суб'єкту й об'єкту, котре має місце в наших умовах" [10, с. 50].
В основі ментальності дикунів лежать примітивні переживання божественного досвіду (experience) (наприклад, схід сонця після темної і жахливої ночі), у сучасної людини теж можна знайти "глибинні" рівні ментальності, що містять витіснені афекти найдавнішого походження (наприклад, сон і архетитипічний образ змії) [10, с. 43], де архетипи "несвідомі образи самих інстинктів або, інакше кажучи, моделі (patterns) інстинктивної поведінки" [10, с. 71].
К. Юнг уважає, що у структурі мозку кожного індивідуума міститься у зміненому вигляді вся духовна спадщина еволюції людства, так зване "колективне несвідоме", що є "джерелом інстинктивних сил душі (psyche), а також форм або категорій, що їх регулюють, тобто архетипів" [10, с. 65].
Звідси юнгіанська думка на свідомий розум (mind) як похідний феномен, що "виконує всі провізорні адаптації й орієнтації, і через цю причину його функції краще за все порівняти з орієнтуванням у просторі" [10, с. 55].
На сучасному етапі визначення ментальності різними дослідниками можна звести до описових та аналітичних визначень.
Представники школи "Анналів", їх послідовники схиляються до описових визначень ментальності, визначаючи зміст ментальності як ставлення до соціальних феноменів (група - соціальне ціле, родини, жінки/ чоловіка, наявних систем права/моралі, колективних фобій і психозів) і релігійно-філософських уявлень (простір/час, життя/смерть, трансцендентальне і місце людини в земному житті) тощо. У більшості визначень підкреслюється невідрефлексованість, масовість, емоційна домінанта ментальності.
За визначенням Ж. Ле Гоффа, ментальність - не сформульована чітко і не в повному обсязі усвідомлена манера мислити [7, с. 40-42]. Цей погляд на ментальність відтворюється і при коментарях школи (А. Гуревич) - "інструментарій" ментальності передбачає "той рівень суспільної свідомості, на якому думка не відокремлюється від емоцій, від латентних звичок та прийомів свідомості".
Психологічні визначення враховують "процес розгортання індивідуальної свідомості, вирізнення її з групової свідомості" [9, с. 137-184], це "характерна для конкретної культури специфіка життя уявляючих дану культуру людей, детермінована екологічними та політичними умовами" [6, с. 25], це поєднання думок і емоцій, що виявляються мимовільно, у певній характерній комбінації.
Аналітичні структуралістські визначення в основу пояснення терміну беруть структуру ментального процесу. "Ментальність - це структура, склад душі людини, етносу, соціуму, співвідношення їх елементів і стан останніх".
Коли проаналізувати дослідження ментальностей певних історичних періодів, можна сказати, що в культурно-історичній еволюції поступово посилюється відрефлексованість, індивідуальність, усвідомлюваність і раціональність ментального процесу. Особливо в англомовній літературі щодо ментальності існує та думка, що це взагалі свідомий, логічний процес, що простежує логіку історичних змін: для А. Тойнбі, наприклад, ментальність - "зміна звичок свідомості".
Структуралізм вводить у дослідження ментальності семіотичний підхід і лінгвістичні моделі, хоча із застереженням на перших етапах ставиться до левібрулівської концепції "дологічної" первісної ментальності.
Ментальність дозволяє зрозуміти громадські та соціокультурні виміри ідентичності, функціонування та поширення культурної традиції. Коли в класичній філософії ментальність ототожнювали з суб'єктивністю, психологічним зв'язком між окремими представниками одного народу, духовністю, то в некласичних, модерних концепціях ментальність ототожнювали з специфічною формою переживання життєвого досвіду та одночасно не-детерміновану та архетипічну поведінку (свободну дію на основі наявних архетипів та патернів).
Література
- 1. Вундт В. Фантазия как основа искусства / В. Вундт; под ред. А. П. Нечаева; пер. с нем. - Спб. - М. : Изд-ва М. О. Вольф, 1914. - 146 с. 2. Гегель Г. В. Ф. Сочинения / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. - М. : Партиздат, 1932. - Т. 9 : Лекции по истории философии. Кн. 1. - 313 с. 3. Гегель Г. В. Ф. Сочинения / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. - М. : Соцэкгиз, 1938. - Т. 12, Кн. 1 : Лекции по эстетики. - 471 с. 4. Гегель Г. В. Ф. Сочинения / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. - М.-Л. : Б. и.,1935. - Т. 8 : Философия истории. - 470 с. 5. Гегель Г. В. Ф. Сочинения / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. ; АН СССР, Ин-т философии. - М. : Политиздат, 1956. - Т. 3. Энциклопедия философских наук. Ч. 3.Философия духа. - 420 с. 6. Дубов И. Г. Феномен менталитета: Психологический анализ / И. Г. Дубов // Вопросы психологии. - 1993. - № 5. - С. 20-26. 7. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада / Ж. Ле Гофф; пер. с фр. - М. : Прогресс, 1992. - 786 с. 8. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории / О. Шпенглер; пер. с нем. - Т. 2. - М. : Мысль, 1998. - 606 с. 9. Юнг К. Г. О современных мифах / К. Г. Юнг; пер. с анг. - М. : Практика, 1994. - 252 с. 10. Юнг К. Г. Сознание и бессознательное: Сборник / К. Г. Юнг; пер. с англ. - Спб. : Университетская книга, 1997. - 544 с.
Похожие статьи
-
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція
Індивідуалізм української ментальності: проблема ідентичності і культурна традиція Індивідуалізм є однією із головних настанов етнічної ментальності...
-
Основні види впливу на ментальність народу - Український менталітет, як прояв самобутності
Головні причини слабкості чи сили українських державницьких чинників полягають не в особливостях нашої країни та в специфіці її географічного положення,...
-
Ментальність як ідентифікаційне поняття у матриці української культури
Вступ Актуальність теми дослідження. Тривалий час тема ментальності у фокусі проблеми нації нівелювалася марксистською методологією, яка визначила...
-
Культурно-історичний розвиток Росії у XVІІІ столітті: боротьба тенденцій і труднощі прогресу
Автор аналізує специфічні особливості культурно-історичного розвитку Росії XVIII ст. Крізь призму боротьби західницьких і слов'янофільських тенденцій...
-
Культура та цивілізація - Типологія культури
Цивілізація (від лат. civilis - громадянський, суспільний, державний) - досить поширений термін, що часто використовується в побуті й науці. Зокрема, в...
-
Соціальні умови розвитку української національної культури та образотворчого мистецтва в СРСР
Вступ Постановка проблеми. Для сучасного розвитку й розбудови незалежної вільної Української держави велике значення має процес українського...
-
Поняття культурної ідентифікації - Типологія культури
Поняття культурної ідентифікації пов'язане з етапами розвитку етносу, системою його символічно-знакових уявлень про навколишній світ та його оцінок, а...
-
Етнічність в процесах культурного розвитку багатонаціонального суспільства України
Етнічність в процесах культурного розвитку багатонаціонального суспільства України У процесі формування багатонаціонального українського суспільства...
-
Проведено історіографічний та джерелознавчий аналіз трансформації процесів становлення й розвитку культурно-мистецьких та художньо-літературних об'єднань...
-
Зарубіжна історіографія з питань захисту та збереження культурної спадщини
У статті розглянуті основні напрями наукових досліджень у сфері збереження пам'яток історії та культури зарубіжних авторів, приділена увага історіографії...
-
Ретроспектива української культури другої половини ХХ століття
Постановка проблеми. Наші часи у зв'язку з останніми революційними та військовими подіями, реформами й кардинальними змінами в країні, позначені...
-
Огляд підходів до вивчення міжкультурного діалогу і процесів взаємодії культур
Культура є багатогранним феноменом і поєднує у собі сукупність надбань і цінностей духовної та матеріальної сфер людської діяльності. З еволюцією людства...
-
Проблеми розвитку культури в незалежній Україні - Періодизація української культури
Розпад Радянського Союзу і блоку країн прорадянської орієнтації, крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних,...
-
Не можна не дивуватись, але навіть в енциклопедіях радянського періоду поняття "ментальність" відсутнє. Однак причина зрозуміла. Як зазначається в...
-
Розглядається сутність, основні риси, особливості постановки та місце в культурі сучасних арт-проектів на прикладі fashion-шоу. Виявлено основні...
-
Выводы по 1 главе - Культурно-образовательная деятельность художественного музея
Из вышеизложенного можно заключить: Музей является важным участником формирования социально-культурной сферы, источником развития познавательных...
-
Введение - Язык как этнический культурный фактор
Этнос не есть лишь биологическая популяция. Его образование, вероятно, не только результат "пассионарного толчка" или "эффекта воздействия природы на...
-
Культурно-досуговая деятельность в 1946-1997 годах - Досуговые формы деятельности и их эволюция
В послевоенный период в силу сокращения рабочего дня, роста доходов и улучшения жизненного уровня населения, развития СМИ и появления телевидения,...
-
Заключение, Список литературы - Этнология как наука о народах мира
Взаимосвязь этнологии с другими науками стало началом для формирования целого ряда наук: палеоэтнографии, которая изучает культурно-бытовые особенности...
-
Этнология как наука - Этнология как наука о народах мира
Первоначально на основании крайне ограниченной и разрозненной информации о ранних периодах существования человека ученые строили (и продолжают строить...
-
Введение - Традиции и обычаи башкирского народа
В условиях наступления глобализации, актуализирующей вопросы национальной и культурной идентичности на планетарном уровне, растут интерес к традиционной...
-
Роль та значення культурно-мистецьких проектів для розвитку естрадного вокалу
Роль та значення культурно-мистецьких проектів для розвитку естрадного вокалу Постановка проблеми. Сучасна естрадна музика активно розвивається, що...
-
Наприкінці XVI -- на початку XVII ст. освіта в Україні стає одним із найважливіших засобів у боротьбі проти полонізації і окатоличення, за збереження...
-
Сучасне русинство: етнополітичний проект чи криза української національної ідентичності
Забезпечення сталого гуманітарного розвитку, формування загальноукраїнської ідентичності та цілісності мовно-культурної сфери країни, інтеграція...
-
Этническая история народов Болгарии - Обычаи и традиции народов Болгарии
Основную роль в этногенезе Болгарии сыграли славяне, племена, переселившиеся на Балканы в 6--7 вв. Древние этнические компоненты -- фракийцы, обитавшие...
-
Народні знання українського народу: мораль, етика, педагогіка
Народні знання українського народу: мораль, етика, педагогіка Милосердя естетичний обрядовість мораль Головними чинниками народної моралі споконвічно...
-
Одну из вероятных версий универсализации социолого-культурологического теоретизирования предпринял недавно Л. Г. Ионин, который уже не только апеллирует...
-
Етнічна свідомість - Мова як етнозберігаючий чинник
Етнічне - це культурно-історична своєрідність, яка відрізняє один народ від іншого, що є основою формування нації. Уявлення про етнічне формується...
-
Українська культура 1917-1920 років крізь призму політичної діяльності революційних урядів
Опинившись при владі, Українська Центральна Рада задекларувала курс на досягнення національно-територіальної автономії. При цьому передбачалася активна...
-
На відміну від питань типу "Україна -- нація", "Україна -- держава", безпосередньо пов'язаних із політикою та інтересами інших країн, а тому гостро...
-
Музей як соціокультурне явище сучасного суспільства
Проаналізовано становлення сучасної моделі музею, який визначається стрімким ростом форм його існування в соціокультурному просторі і відповідно...
-
У статті розкрито особливості "культурного коду" як комунікаційно-знакової системи, пов'язаної з накопиченням, збереженням і трансляцією інформації. За...
-
Галузі культури та роль державної політики в сфері культури та мистецтва Культура населення мистецтво Упродовж останніх років роль культури в процесі...
-
Висновки - Культура давнього світу та її вплив на становлення української культури
Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному...
-
12 Народи Америки Класифікація племен і народів первісних мешканців Америки по мовам допомагає розібратися в історичних зв'язках між ними, прояснює...
-
У статті розглянуто особливості філософського та релігійного дискурсу патристики і раннього середньовіччя, під впливом яких формувалася і розвивалася...
-
Ідея рівноправності культур у сучасному світі - Типологія культури
Сучасні гуманітарні науки, в тому числі й культурологія, все більше спрямовують свої дослідження в русло виявлення тенденцій суспільного розвитку....
-
Правові сюжети в українській обрядово-звичаєвій культурі
Кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка У...
-
Поняття "регіональний тип культури" - Типологія культури
Культура як стабільна система складається з безлічі складних підсистем, елементи яких взаємодіють між собою, створюючи складний живий організм. У цілому...
-
Історія українського менталітету та його формування - Український менталітет, як прояв самобутності
Аналіз сталих структур української ментальності до певної міри дозволяє виявити особливості історичної долі народу та перспективи його розвитку. В той же...
Культурна традиція та ментальність: від "духу народу" до психоаналітичних концепцій ідентичності