Подвижниця театру - Творчість Марії Заньковецької
Творчість заньковецький актриса драматичний
"Мій дебют на українській сцені був у Єлизаветграді... Я виступила в "Наталці Полтавці". Я хвилювалася у першій дії, не чула свого голосу, коли співала "Віють вітри". За кулісами я від хвилювання впала і пам'ятаю, як заметушилися усі навколо мене, Михалча (лікар) підніс мені краплі, Карпенко-Карий - вина. У другій дії я вже оволоділа собою і твердо вела свою роль"
27 жовтня 1882 року на сцені міського театру в Єлисаветграді (нині Кіровоград) Марко Кропивницький поставив драму І. Котляревського "Наталка Полтавка". Дебют Марії Заньковецької на професійній сцені почався саме з головної ролі Наталки Полтавки. Далеко не кожна з найвідоміших світових актрис дебютувала з таким успіхом.
Так розпочалася історія професійного театру корифеїв, який досяг класичних вершин акторської та режисерської майстерності й набув світової слави.
Театр корифеїв - унікальне явище того часу! Засновниками його стала сім'я Тобілевичів - сузір'я видатних митців Миколаївщини: три брати, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, та їхня сестра Марія Садовська-Барілотті.
Мистецтво корифеїв, серед яких Марія Заньковецька була яскравою зіркою, мало велике значення для формування українського національного театру, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.
Провідні актори театру корифеїв творили славу українського театру. К. Станіславський у 1911 році писав: "Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський - блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва..."
Театр корифеїв мав величезний успіх не лише в Україні та Росії, але й у Молдові, Польщі, на Закавказзі. Величезна популярність митців, творчість яких була уособленням народного естетичного ідеалу вражала навіть прискіпливу Петербурзьку публіку.
У репертуарі корифеїв найбільший успіх мали п'єси з українського життя:
- § "Наймичка", § "Наталка Полтавка" § "Чорноморці" § "Глитай" § "Назар Стодоля" § "Суєта" § "Сава Чалий"
Особливу радість актрисі доставляла гра в дешевих виставах для простого люду. 'Прості люди, як діти, - казала вона, - вони вірять у правду всього того, що ми їм показували. Грати для них найвища для мене приємність'.
Протягом всього творчого життя Марія Костянтинівна була зразком для молодого покоління акторів з якими вона працювала в театрах О. З Суслова, Ф. П. Волика за участі М. Кропивницького, у театрі М. К. Садовського, в "Товаристві українських акторів".
Вражали її простота, щирість і якась безмежна глибина почуттів. В антрактах спектаклів за її участю, вдячні шанувальники приходили дякувати актрисі за високу естетичну насолоду яку давала її гра.
Усе, що вона робила на сцені, було ніби просте і ясне, але за цією простотою ховалася наполеглива праця. Так, великого значення у роботі над образом Заньковецька надавала костюмам, які шилися за її особистими ескізами і повністю відповідали певній ролі. Наприклад, деталі до костюма циганки Ази - срібні монети, сережки, браслети - актриса знаходила у циган.
Марія Костянтинівна одухотворювала матеріал для своїх ролей, вдихала в них живу душу, вкладала частину свого серця. Це була життєва правда, але опоетизована, очищена генієм Заньковецької.
Спілкуючись з різними суспільними кругами, Марія Костянтинівна вивчала людей, любила людей, знала їхню психологію, мала звичку скрізь і завжди спостерігати і збирати матеріал для своєї творчості.
Серед її друзів були як творча інтелігенція, меценати, вчені, журналісти, адвокати, лікарі, службовці, так і прості робітники, селяни.
Вона вміла завойовувати серця людей, надихати їх на служіння мистецтву. Так, меценат Ф. П. Волик, великий прихильник таланту актриси, надав значну матеріальну допомогу на утримання трупи М. К. Садовського, під час гастролей трупи в Петербурзі, а з часом сформував власну трупу, в якій зіркою була Марія Костянтинівна.
Все своє життя боролась актриса за соціально значимий репертуар. Мистецтво Марії Заньковецької привертало інтерес до долі українського села, інтерес до України, її музики та мистецтва.
Марія Заньковецька ніколи не захоплювалась політикою, але для народного мистецтва і свого народу вона зробила те, чого не змогли досягнути найвідчайдушніші революціонерки.
Саме завдяки їй, вперше в історії Києва, на театральній сцені звучала українська мова. Для цього їй прийшлося витримати характер і довести київському громадянському губернаторові Льву Тамарі, що рідна мова і її акторська майстерність заслуговує права на визнання київської публіки.
До останніх днів свого життя видатна актриса цікавилася драматургією і розвитком вітчизняного театру, як дбайлива господиня завжди уболівала за його долю, жила його інтересами, раділа з успіхів, болісно переживала формалізм на сцені, відхід від реалістичного напрямку.
Сучасники називали Заньковецьку "царицею української сцени", нащадки - "зорею української сцени". Велику актрису вважають продовжувачем традицій Тараса Шевченка, його духовною дочкою. Вона підняла на високий щабель духовну і моральну красу української жінки. Життєва правда зіграних нею героїнь вражала.
Талант М. К. Заньковецької був відомий не тільки на Україні, а й далеко за її межами. Єлисаветград, Полтава, Київ, Чернігів, Харків, Ростов-на-Дону, Житомир, Одеса, Петербург, Москва...
Про велич і неповторність хисту Заньковецької відгукувалися: Толстой і Чехов, Тичина і Рильський... Та хто міг залишитись байдужим до знедолених героїнь талановитої актриси. Вона жила і вірила в краще майбутнє рідного краю та в нове, вільне, національне мистецтво. Високо оцінив гру Марії Костянтинівни К. Станіславський: "Талант винятковий, свій, національний. Я б сказав - істинно народний".
Мистецтвознавці ставили Заньковецьку на рівень світових театральних зірок: італійки Елеонори Дузе, француженки Сари Бернар і росіянки Віри Комісаржевської. І не дивно, що Леся Українка вважала М. Заньковецьку єдиною актрисою, здатною втілити її задум на сцені, зокрема, образ Люби Гощинської у п'єсі "Блакитна троянда". Марії Заньковецькій, першій із українських акторів, присвоєно почесне звання Народної артистки України.15 січня 1908 р. відбулося урочисте святкування 25-річного ювілею сценічної діяльності М. Заньковецької. Привітання надіслали М. Грушевський, С. Єфремов. М. Коцюбинський, І. Франко, Ф. Красицький та інші.
Будинок-музей Марії Заньковецкой був відкритий в 1960 році у Києві на другому поверсі будиночка по вулиці Великою Васильківською, 121, де доживала свої роки відома актриса. Експозицію музею склали документи, афіші, фотографії, сценічні костюми, особисто передані в 1923 році Марією Костянтинівною. Але, на жаль, будинок згорів. І лише завдяки самовідданості музейних співробітників удалося врятувати унікальні експонати.
Згодом будиночок знесли, але в 1982 році почалася робота по відтворенню музею, а в 1989 році будинок-музей Марії Заньковецкой відродився в реконструйованому приміщенні. Його будівництво велося точно відповідно до планів згорілої садиби.
У музеї розміщені матеріали про життя і творчість актриси, про її непрості взаємини з другим чоловіком, великим актором Н. Садовським, а також її меморіальна квартира і театральна вітальня.
В Маріїнському парку Києва встановлено статую актриси (скульптор Г. Кальченко).
Хочеться відмітити прекрасну експозицію присячену Марії Заньковецькій в музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври.
І на Чернігівщині пам'ятають М. Заньковецьку. І не дивно, саме з Чернігівщиною пов'язаний незабутні моменти життя та творчості Марії Заньковецької.
Cтавши зіркою першої величини і заслуживши світове визнання, М. Заньковецька ніколи не цуралася і не забувала рідної землі, багато зробивши для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини.
1888 році Марія Заньковецька вперше у ранзі професіональної актриси виступила на ніжинській сцені. На запрошення членів місцевого "Музично-драматичного товариства" (виникло у 1887 р.) Марія Костянтинівна разом із М. Садовським та Л. Манько зіграла у спектаклях "Наталка Полтавка" та "Кум-мірошник", які пройшли з небаченим успіхом.
Починаючи з цього часу, життя і творчість актриси знову на довгі роки виявились пов'язані з Ніжином. У 1900 році разом з трупою М. Кропивницького вона побувала тут на гастролях. А у 1902 році оселилася в Ніжині, де купила невеликий будинок у Сучковому провулку (тепер вулиця М. Заньковецької). Тут, у Ніжині, зустріла початок революції 1905 року.
Її ім'ям названо вулицю у Ніжині. Встановлено пам'ятники - в с. Заньки (1964, скульптор Ю. Станецький) та Ніжині (1993, скульптор О. Скобликов). У Ніжинському краєзнавчому музеї демонструється експозиція, присвячена геніальній актрисі.
В 1964 році створено меморіальний музей в с. Заньки.
Згідно Постанови Верховної Ради України в 2014 році, на державному рівні відзначатиметься 160-річчя з дня народження Марії Заньковецької
Похожие статьи
-
Вступ, Основні події із життя та творчості - Творчість Марії Заньковецької
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою у театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна...
-
Велич таланту - Творчість Марії Заньковецької
Як відомо, батько Марії, поміщик Костянтин Костянтинович Адасовський, був категорично проти театральної кар'єри дочки. Проте, дізнавшись про успіх дочки...
-
Висновок - Творчість Марії Заньковецької
Дослідивши вплив Марії Костянтинівни на театральне мистецтво, її особисте життя, драматургію, сценічний образ, я дійшла висновку, що лише одного навчання...
-
Українська проза останніх десятиліть відзначається появою художніх творів, які свідчать про активний пошук митцями нових тем, засобів виразності,...
-
До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи. Адже ригористична...
-
Творчий шлях Львівського театру юного глядача ім. М. Горького (тепер Перший академічний український театр для дітей та юнацтва), на виставах якого...
-
Культурний архітектура український шевченко Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного...
-
Український театр у ХХ ст - Періодизація української культури
В 20 ст. в Україні утворюється новий театр, який під кінець двадцятих років вже має значні досягнення. Найбільша и найтрагічніша постать в історії...
-
На довгі роки Олександр Архипенко залишався прапором українського мистецтва, на який орієнтувалися як українські митці, так і критики їхньої творчості....
-
Японський театр від давнини до сучасності - Японська культура
Історія виникнення і розвитку театру в Японії дуже цікава. Перший театр у країні виник в епоху Камакура, коли в розташованій на морському узбережжі...
-
"Мабуть, ні один скульптор від часів Родена не наклав такої печаті на свою добу, як Архипенко. Ще в перше десятиліття своєї творчості він виробив нові...
-
Часопростір постановок п'єс А. Чехова (український досвід у контексті практики східноєвропейських театрів 70-х -- початку 80-х років ХХ століття) У...
-
Її називають "найпліднішою" письменницею України. Марія Матіос є автором семи поетичних збірок, шести прозових книжок та автором першої в сучасній...
-
Театр у повсякденному житті населення Дрогобиччини у перші повоєнні роки (1944-1953)
Останнім часом спостерігається посилене зацікавлення соціальною історією. Занурення у повсякденні реалії людей в певні історичні епохи, відображення їх...
-
Культурологічна рецепція тілесності в "Театрі жорстокості" Антонена Арто
Вступ Постановка проблеми . Тілесність є одним з модусів сучасного гуманітарного знання. Науковий інтерес культурології до цієї теми зумовлений...
-
Карнавальний сміх безпосередньо пов'язаний саме з неофіційною "народної правдою" і слугує подоланню страху перед "правдою офіційною"1. Креативна...
-
Українська драматургія і театр в Україні ХІХ ст - Періодизація української культури
В українській драматургії ХІХ ст. одним з перших заявив про себе І. П. Котляревський, його п'єси "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" були поставлені...
-
"Театр для діалогу": на перетині з активізмом і терапією
Це явище не є суто театральним, а тому його варто розглядати на перетині різних сфер: мистецтво (театр), активізм (громадянський), терапія (соціальна)....
-
Здавна в колах філософів, науковців та поетів існувала ідея певного середовища, яке дає можливість зароджуватися та розвиватися різним явищам культури,...
-
Зародження українського театру - Розвиток українського театру
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави...
-
Кіно та театр в ХХ століття - Історія театру та кіно
Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли у Києві утворилися Державний драматичний театр і "Молодий театр" (з 1922 року -...
-
Наверное, нет ни одного человека, который бы никогда не мечтал о том, чтобы блистать на сцене. Но, увы, далеко не у всех из нас есть талант и связи,...
-
До наших дней сохранился любопытный документ - распоряжение генерала Кречетникова, направленное 14 ноября 1777г. на имя Тульского провинциального...
-
XIX століття в історії музики визначається виходом на світову арену багатьох національних шкіл, що пов'язано з ростом національної свідомості...
-
Для XVIII ст. характерний розвиток світської музики. У цей період у Києві створюються міська капела, музична школа та музичний цех. Музичні цехи...
-
Соціальні умови розвитку української національної культури та образотворчого мистецтва в СРСР
Вступ Постановка проблеми. Для сучасного розвитку й розбудови незалежної вільної Української держави велике значення має процес українського...
-
Сучасний кінематограф - Історія театру та кіно
У 1990-х українське телебачення починає освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу ("Роксолана", режисер Борис Небієрідзе, "Острів кохання",...
-
Кінематограф української діаспори - Історія театру та кіно
В 1927 році галичанка Софія Яблонська переїхала з Львову до Парижу, звідки почала подорожувати світом та знімати видові фільмі. Мандруючи Францією,...
-
Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. почався новий етап розвитку українського суспільства. Україна стала суверенною демократичною державою,...
-
Відродження української культури в 20-х роках ХХ століття - Українська культура XX століття
Відмітною ознакою того часу стало відкриття українських шкіл. Протягом 1917--1918 навчального року в Україні відкрилося 30 українських гімназій,...
-
Живопис: творчість Халса, Вермера, Рембрандта - Фламандське і голландське мистецтво XVII століття
Одним з найвизначніших портретистів XVII ст. вважався Франс (Хальс, Галс) Халс (1585-1666), ім?я якого сміливо можна поставити поруч з іменами...
-
1. Творчість незручного і "нестандартного" як для радянських часів митця замовчували близько п'ятидесяти років. Від монографічної статті Ю. Михайліва...
-
Лесь Курбас і театр ХХ століття
Лесь Курбас і театр ХХ століття Неупереджений погляд на історію світового театру, становлення його форм, жанрів, театральних систем показує, що кожна...
-
Case-study - Современный театр
Представленный ниже анализ основан на противопоставлении двух спектаклей "Театра. DOC" и студии "SaunDrama", которые являются примерами наиболее...
-
Серед створених ним праць є три погруддя Т. Шевченка, портрет І. Франка і монументальна скульптура князя Володимира Великого. Він боляче переніс той...
-
Давньогрецький театр і образотворче мистецтво епохи еллінізму - Афінська культура освіти і виховання
Еллінізм (елліністична епоха III - II ст. До н. е.) прийнято розглядати насамперед як культурне явище, як поширення грецької культури в завойованих...
-
Современный театр и политика - Современный театр
Леманн пишет, что: "Театр оставил прямые попытки ускорить революцию социальных отношений - не из-за аполитичного цинизма, как ему это неосторожно...
-
Автор практично вперше вводить у науковий обіг фахові описи етнографічної колекції предметів матеріальної культури греків Приазов'я, яка представлена в...
-
Проблема границ в современном театре - Современный театр
Идея Леманна о кардинальном изменении театральных форм не ставится под сомнение, однако до сих пор остается открытым вопрос о языке их описания....
-
Литература, музыка и театр - Художественная культура итальянского Возрождения XVI века
Характер и содержание новой эпохи разносторонне выразила художественная литература. Одна из многих, яркая фигура литературного мира - Никколо Макиавелли...
Подвижниця театру - Творчість Марії Заньковецької