Велич таланту - Творчість Марії Заньковецької

Як відомо, батько Марії, поміщик Костянтин Костянтинович Адасовський, був категорично проти театральної кар'єри дочки. Проте, дізнавшись про успіх дочки на Петербурзькій сцені, приїхав особисто побачити її гру. Марія грала в "Наймичці". Зал був переповнений, але Маруся грала лише для одного чоловіка - для "папеньки". Після спектаклю він знайшов за кулісами свою дочку, обняв її і твердо сказав: "Дійсно, твоє покликання - сцена".

Артистка створила блискучу галерею сценічних образів: знедолену, безталанну, багатостраждальну українську жінку, наймичку-кріпачку, оганьблену "покритку". Всі вони сповнені духом протесту проти тиранії і жорстокості. "Я люблю своїх убогеньких", - казала Марія Костянтинівна і ставала на захист покривджених, але улюблених героїнь.

Сама зовнішність актриси справляла незабутнє враження. Ось як її описував В. Василько у своїй книзі "Театру віддане життя":

"Жінка середнього зросту, гарної статури, вся її постать трохи нахилена вперед, рухлива, пластично виразна, особливо руки. Не стільки красива, скільки чарівна, одухотворене бліде обличчя з високим чолом, рівний ніс із трохи розширеними ніздрями. Виразний чіткий малюнок вуст із опушеними вниз куточками. Рівні, високо підняті брови. Над усім обличчям панують великі, молоді, дуже красиві темно-карі очі".

Заньковецька була напрочуд гармонійна в драмі і комедії, їй оданоково доступні були природа трагедійного і комедійного.

У комедійних ролях М. Заньковецька захоплювала зал легким, природним гумором, дивовижною звабливістю її щирого сміху, якимось неймовірним фізичним здоров'ям, надзвичайною жвавістю рухів, грайливим словом, танцем.

Гримерка актриси нагадувала оранжерею прекрасних квітів. Ій дарували подарунки, писали листи. Ось фрагмент листа від великої княгині Єлизавети Федорівни: "Милостива государиня Марія Костантинівна. Її Імператорська Величність за люб'язну вашу участь у спектаклі в Маріїнському театрі виражає щиру подяку, на знак якої має честь перепровадити Вам ім'ям її Високості брош, на пам'ять 25 січня 1887 року."

З року в рік зростала майстерність Марії Костянтинівни як драматичної актриси. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Це - переважно драматично-героїчні персонажі.

Вона "пережила" жіноче безталання:

    § Харитини ("Наймичка" І. К. Карпенка-Карого); § Олени ("Глитай, або ж Павук" М. П. Кропивницького); § Ази ("Циганка Аза" М. П. Старицького); § Катрі і Цвіркунки ("Не судилось", "Чорноморці", його ж); § Шевченкової Галі ("Назар Стодоля"); § Квітчиної Уляни ("Сватання на Гончарівці"); § Аксюші з "Лісу" О. Островського; § Йо із "Загибелі Надії" Гейєрманса.

З юних років Марія виступала в аматорських виставах і концертах, дуже любила імпровізувати.

Першу роль дівчинки-сирітки з казки "Донька Кащея" дав їй сам Леонід Іванович Глібов, знаменитий байкар, що тоді очолював драматичний гурток Чернігівського пансіону.

Дівчина робить перші кроки на аматорській сцені у Ніжині, дебютує в "Наталці Полтавці" І. Котляревського, виступає в російських водевілях. Панночка Марія всіх вражала особливою артистичністю. Пізніше вона згадувала, що ще в дитячі роки їй особливо запам'яталося, як плакала сільська наймичка - "я поклялась, що піду на сцену і розповім про ті сльози".

У Чернігові Марія Адасовська вперше побачила гру професійних акторів, які ставили п'єсу І. Котляревського "Наталка-Полтавка". Незабутнє враження справив на неї чудовий виконавець трагедійних і мелодраматичних ролей - відомий актор М. К. Милославський.

Похожие статьи




Велич таланту - Творчість Марії Заньковецької

Предыдущая | Следующая