Географічна характеристика - Рівне

Місто Рівне - одне із старовинних міст України, яке пройшло складний шлях становлення і розвитку. Як одне з прикордонних міст України, місто безперервно переходило зі складу однієї сусідньої держави до складу іншої, зазнаючи розорення і змінюючи свої статуси в зростаючому порядку: село - місто - торгове місто - повітове місто - економіко-адміністративний і культурний центр Рівненської області. Розвиток здійснювався переважно стихійно. Найбільші темпи урбанізації та антропогенного впливу на природне середовище припадають на другу половину ХХ ст., що й призвело до виникнення ряду екологічних проблем, а саме: забруднення повітряного басейну і поверхневих вод, грунтового покриву, зменшення площі водного дзеркала р. Усті, нестачі природно-просторових ресурсів, погіршення здоров'я людей та умов навколишнього середовища.

Місто Рівне розташоване на Рівненському лесовому плато, у межах Волино-Подільської височини, характеризується горбисто-хвилястим рельєфом. У плато врізається долина р. Устя, яка розділяє місто на дві частини у субмеридіональному напрямі, з однією заплавною і над заплавною терасами. Особливістю рельєфу міста є те, що найвищі абсолютні відмітки в західній, східній, північній частинах зростають і досягають максимуму на околицях міста або за його межами у приміській зоні, що зумовлює несприятливе розташування більшості житлових масивів, у першу чергу, центральної частини міста в межах заплави (на території колишніх низинних боліт і лук заплави).

Гармонійне співвідношення природних і техногенних компонентів здатне забезпечити сприятливі умови для життя людини і дозволить зберегти екологічну рівновагу на урбанізованих територіях. Результати досліджень показують, що техногенно перевантаженим територіям відповідає мала природність, що є передумовою для погіршення стану середовища, у першу чергу, за рахунок орографічних і мікрокліматичних характеристик. Насамперед це стосується центральної частини міста, селітебних масивів. Найкращі показники відповідають околицям міста, тобто територіям, прилеглим до техногенно незавантажених.

На сучасному етапі розвитку процес трансформації комплексів продовжується, про що свідчить розвиток геодинамічних явищ і процесів. Крім того, на території міста і прилеглої трикілометрової приміської зони зменшується природність і зростає рівень техногенного навантаження опосередкованого впливу. Даний процес обумовлений розвитком субурбанізації (забудовою приміської буферної зони), що звичайно, за умови неврахування екологічних чинників при забудові може негативно позначитися на стані міського середовища.

Геологічну будову території області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від сходу межі області до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов'язана із Волино-Подільською моноклі наллю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із Сходу на Захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовіку (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на територіях, прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики, піски. Для антропогенового покриву характерні алювіальні моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовікові поля у центральної частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхнею, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині р. Горини на крайній Півночі). В орографічному відношенні Рівненської області поділяють на дві частини. Більша північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Її поверхня - низовинні, плоско хвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з еоловими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає 1-е місце в Україні; розвідано більше 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тис. га - Кремінне, Коза-Березина, Морочне) та мінеральне будівельні матеріали. Численні родовища гранітів, гранодіоритів пов'язані з Українським щитом. Особливо відомі ясно-рожеві та сірі граніти (Рокитнівський, Березнівський, Корецький та інші райони). В області є значні запаси базальту (Костопільский, Володимирецький райони), а також каолінів (Рокитнівський, Корецький райони). У західній частині Рівненської області, де кристалічні породи занурюються на велику глибину, переважають ліс, глини, крейда, пісковики тощо. У південній частині - поклади лісоподібних суглинків, гончарних глин, крейди, вапняків, пісковиків. Піски поширені повсюдно, особливо на Півночі. З корисних копалин, які не мають промислового значення, - мідь, болотні залізні руди, вугілля, бурштин. Джерела мінеральних вод типу миргородської та трускавецької.

Похожие статьи




Географічна характеристика - Рівне

Предыдущая | Следующая