Розвиток географічного детермінізму XVI-XX ст, Перші концепції географічного детермінізму у Франції та Англії - Розвиток географічного детермінізму у XVI-XX столітті

Перші концепції географічного детермінізму у Франції та Англії

Перша концепція географічного детермінізму була створена тільки в XVI ст. Її творцем був вже відомий нам Жан Боден (1530-1596) - французький політик, філософ, економіст, юрист, член Парламенту Парижа и професор права в Тулузі. У 1566 р. вийшла в світ його праця "Метод облегченного изучения истории", головна ідея книги полягала у тому, що людські якості багато в чому залежать від тих природних умов, в яких вони проживають. Для жителів півдня характерні тонкість розуму, почуттів, тут процвітають наука, мистецтво, релігія. На півночі цінують духовну і фізичну силу, жителі - хоробрі свободолюбці. Проживання у середній полосі сприяє справедливості, розумності [7, c. 430].

На характер може впливати і розташування держави: жителі рівнин спокійніші, ніж гірці; ніжні жителі півдня краще підкорюються монарху, а на півночі панує республіканський устрій. На думку Ж. Бодена, вплив природних чинників не має абсолютного чи фатального значення, але його слід все ж таки враховувати.

Цитуючи Платона, у цій праці автор не тільки обумовлює особливості народів кліматичними й іншими географічними умовами, а й робить висновки про роль цих чинників у соціально-політичному устрої держав, що розташовані у різних точках Земної кулі. Він пише про особливості розвитку науки на півночі та півдні, на заході і сході. І нарешті робить висновки про роль різних держав в житті Європи у період рабовласницького і феодального устрою.

Висуваючи на перший план впив природних умов, Ж. Боден приділяє особливу увагу клімату, розділивши Землю на три пояси (екваторіальний, полярний, помірний), кожен з яких він пов'язував з передумовами для визначеної праці: "И если правильно изучать историю, увидишь, что величайшие полководцы приходят с севера, а искусство, философия и математика рождаются на юге". Ж. Боден дає у своїх працях конкретні рекомендації правителям для встановлення оптимального політичного режиму, з урахуванням географічних факторів [7, c. 432].

У праці "Шесть книг о республике" (1576) Ж. Боден, спростовував божественне походження влади монарха, обгрунтовуючи ідею конституційної монархії і принцип нероздільності державного суверенітету, визнавав право народу на вбивство тирана. Причину політичних заворушень вбачав у майновій нерівності.

Слідом за Ж. Боденом до ідеї географічного детермінізму схилявся великий англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626), що видно з його праці "Досліди або настанови моральні і політичні" (1625). Більш детально вона розроблялася вже Вільямом Темплем в роботі "Нариси походження та природи влади" (1672).

У Франції до цієї ідеї звернувся Бернар Ле Бовье де Фонтанель (1657-1757). У роботі "Відступ з приводу древніх і нових" (1688) він говорить про вплив клімату на склад розуму людей і тим самим на їх ідеї [1, c. 70].

Широкий розвиток географічний детермінізм отримав в епоху Просвітництва. Ця ідея була розроблена Жаном-Батістом Дюбо (1670-1742), перу якого належить кілька історичних праць, зокрема знаменита свого часу книга "Критична історія встановлення французької монархії в Галлії" (1734). Свої погляди на роль географічного середовища він виклав в праці "Критичні роздуми про поезію та живопис" (1719).

У цій книзі він розглядає не історію людства взагалі, а історію мистецтва. Як вказує він, в історії мистецтва були періоди розквіту і періоди занепаду. Всього він налічує чотири великі епохи в історії мистецтва:

    1) часи, розпочаті за десять років до воцаріння Пилипа, батька Олександра Великого; 2) часи Юлія Цезаря й Августа; 3) часи Юлія II і Лева X; 4) часи Людовика XIV.

У пошуках причин розквіту та занепаду мистецтва Ж.-Б. Дюбо звертається до природних факторів. Як пише він, є країни, в яких ніколи не народяться ні великі живописці, ні великі поети - це країни Крайньої Півночі. "Давно вже помічено, - пише Ж.-Б, Дюбо, - що деякі місцевості славляться своїми даруваннями, тоді як суміжні зовсім не поділяють цієї слави" [4, c. 348].

І головна причина - в кліматі цих місць, насамперед у якості повітря. "Оскільки, - пише Ж.-Б. Дюбо, - в продовженні всього людського життя душа пов'язана з тілом, тому характер нашого духу і наших схильностей багато в чому обумовлюється якостями крові, що живить наші органи і постачає їм протягом дитинства та юності матеріал, потрібний для їх зростання. А якості крові у свою чергу багато в чому залежать від повітря, яким ми дихаємо. Ще більшою мірою вони залежать від якості того повітря, яким ми дихали в дитячі роки, бо саме він визначив особливості нашої крові. А ці особливості вплинули на будову наших органів, яке в силу зворотного взаємозв'язку вже в зрілі роки позначається на якості нашої крові. Ось чому народи, які мешкають в різних кліматах, настільки відрізняються між собою за своїм духом і схильностями. У свою чергу, якості повітря залежать від випаровування грунту, який обволікає це повітря. При різних складах грунту різним буває і омиває його повітря" [4, c. 349-350].

Введення в якості головного чинника, що визначає дух і схильності народів, якості повітря, яким дихають люди, дозволяє Ж.-Б. Дюбо пояснити, чому жителі одних і тих же країн в різні часи відрізняються різними правами і різним ступенем обдарованості. Вся справа в тому, що повітря не залишається одним і тим же, воно піддається численним змінам. А результатом зміни повітря є зміна звичаїв народів.

Підводячи підсумки своїм міркуванням, Ж.-Б. Дюбо пише: "З усього вищевикладеного я укладаю: що причини змін, що відбуваються у звичках і обдарованості жителів різних країн, слід шукати у змінах, що зачіпають властивості тамтешнього повітря, подібного до того як відмінності між характерами різних народів прийнято пояснювати різницею між властивостями повітря їх країн. Подібно до того, як різницю, яка помічається між італійцями та французами, приписують відмінності між повітрям Італії і повітрям Франції, так і істотна відмінність, яка відчувається між звичаями і обдарованістю французів в різні епохи, слід приписати зміни властивостей повітря Франції" [4, c. 352].

Відомий французький просвітитель та філософ Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755) вважав, що виникнення великих імперій Азії обумовлено наявністю там великих рівнин. Особливо велике значення він придавав клімату, вважав, що "влада клімату сильніша всіх влад". Так, розповсюдження рабства переважно у південних країнах він пояснював розслабленістю людей від жари. Він вважав, що форма державного устрою будь-якої країни також залежить від клімату та її розмірів.

І, нарешті, велике значення має характер грунту. "Безплідний грунт Аттики, - стверджував Ш. Монтеск'є, - породила там народне правління, а на родючому грунті Лакедемона виникло аристократичне правління, яке більш близьке до правління одного - правлінню, якого в ті часи зовсім не бажала Греція" [6, c. 366].

Вихідні поняття Монтеск'є вирізнялися раціоналізмом і натуралізмом. Одначе це не завадило йому розвинути загальне вчення про залежність юридичних норм держави і співжиття від законів, визначуваних типом державного устрою - республіканським, монархічним чи деспотичним. Взагалі Монтеск'є вважав, що основне завдання законодавця - це запропонувати суспільству такі закони, які відповідали б історичному рівневі розвитку духу народу.

У розробленні вчення про закони співжиття Монтеск'є не обмежувався натуралістичними абстракціями, а використовував широке поле зіставлення політичного устрою і законодавства Англії та Франції з імператорським Римом. Цим Монтеск'є започаткував порівняльний метод вивчення філософії права. Це дало йому змогу обгрунтувати своє розуміння найголовніших типів державного устрою, умов їхнього розвитку та занепаду. Проте можливість існування різноманітних типів державного устрою Монтеск'є пояснював здебільшого залежністю способу правління від фізичних особливостей країни (розташування у просторі, можливостей клімату). Тобто підхід Монтеск'є зазнав сильного впливу натуралістичних поглядів на причини суспільних явищ [6, c. 368].

Інший відомий французький географ та соціолог Жан-Жак Блізе Реклю (1830-1905) говорив про залежність суспільства (аж до форм державної влади) від визначального впливу природи, для пояснення важливих розбіжностей між народами він залучив такі фактори, як форма височин, висота гір, температура повітря, частота опадів тощо.

Генрі Томас Бокль (1821-1862), англійський історик і соціолог-позитивіст досліджуючи історію людства, звернув увагу на сталі взаємодії між природою та людиною, які, на його думку, є взаємними. Аналізуючи природне оточення людини, у праці "Історія цивілізації в Англії" (1861), він стверджував, що найважливішими його елементами є клімат, ландшафт, грунти та їжа, якість і кількість якої прямо впливають на розвиток людини.

Ландшафт, на його думку, визначально впливає на особливості фізичного розвитку людини, її мислення та опосередковано - на рівень розвитку людської спільноти. Велич природи пригнічує людину, робить її пасивною та безпомічною перед стихією, тоді як люди, котрі живуть у помірній зоні, змушені бути активними й боротися за існування, що робить їх творчими та сприяє накопиченню розумового "капіталу" [1, c. 87].

Усі інші елементи - клімат, грунт, їжа зумовлюють соціальну диференціацію та визначають особливості політичних і суспільних відносин. Деяка суворість клімату та бідність грунтів у Європі призводить до обмеженості запасів їжі, збільшення яких можливе лише за умови раціональнішого використання агрокліматичних ресурсів. У країнах зі сприятливим кліматом та грунтами, наприклад, у Єгипті та Індії, існує надлишок запасів їжі, що не стимулює активність і здатність людей до творчої діяльності та важкої фізичної праці. Надлишок їжі спричиняє високу народжуваність і зайві "робочі руки". Тому в таких країнах соціальне розшарування суспільства є значно більшим, ніж у Європі, а політичний режим - деспотичний. Із цієї концепції випливає, що розвиток держав та їхні активні взаємовідносини визначаються комплексом природних елементів, що зумовлюють рівень їх суспільного розвитку, соціальну структуру" активність і прагнення суспільних груп і держав [7, c. 440].

Похожие статьи




Розвиток географічного детермінізму XVI-XX ст, Перші концепції географічного детермінізму у Франції та Англії - Розвиток географічного детермінізму у XVI-XX столітті

Предыдущая | Следующая