Поширення бурого вугілля в геологічних структурах України - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Поклади бурого вугілля зосереджені в межах Дніпровського буровугільного басейну (Дніпробасу, Дбб) та на вугленосних площах: Дніпровсько-Донецькій, Придністровській, Прикарпатській, Закарпатській, Нижньо-Дністровській; в Гірському Криму, західному, північному та південному Донбасі.

Буровугільні поклади України відрізняються за якістю вугілля, ступенем вуглефікації (1Б -3Б та БД - перехідні від бурих до кам'яних), за віком та умовами утворення, а також ступенем вивченості, освоєння та потенційними можливостями.

Усі поклади бурого вугілля за віком поділяють на палеозойські (нижній та середній карбон), мезозойські (юра, крейда) та кайнозойські (палеоген та неоген). Палеозойські буровугільні поклади на території України визначені на західних та північних окраїнах Донбасу (Петриківський та Старобільський райони). Мезозойські вугленосні відклади поширені на незначних площах, і простежуються: в Гірському Криму, на північно-західному схилі УЩ, на південно-західному та північно-східному схилах ДДЗ. Кайнозойські буровугільні відклади найбільш поширені: південний Донбас (палеоцен), УЩ (еоцен, олігоцен), ДДЗ (олігоцен, міоцен), Прикарпатський прогин (міоцен), Чоп-Мукачівська і Солотвинська западини Закарпатського прогину (міоцен, пліоцен), в межах Волино-Подільської плити та Львівського прогину (міоцен), Переддобруджський прогин (міоцен).

Кайнозойська вугленосність пов'язана з відкладами палеоген-неогену (еоцену, олігоцену, міоцену). Ці відклади виявлені: у крайових та внутрішніх прогинах, в депресіях кристалічного фундаменту, над прогинами соляних штоків, міжкупольних компенсаційних прогинів та карстових воронок.

У різних структурах відбувалися процеси, які сприяють торфонакопиченню та вуглеутворенню. Відповідно до концепції розломно-блокової тектоніки, ділянки вуглеутворення розташовані в міжблокових прогинах і контролюються рухливими зонами глибинних розломів, які розділяють різновисокі та протилежні за напрямом руху блоки (І. О. Майдановичем та А. Я. Радзівіллом, 1984). Чергування в часі континентальних, прибережних і морських режимів створюють умови для накопичення та поховання торфовищ. Наведені дані узгоджуються із загальноприйнятим поділом вугільних басейнів на геосинклінальні, платформні та перехідні. Незважаючи на положення в межах геосинкліналі чи платформи надрозломні структури мають подібний для всіх структур тектонічний режим, в результаті якого відбувається торфонакопичення. В залежності від особливостей геологічних структур та їх розвитку, від фаціальних умов осадконакопичення відбувалося формування буровугільних покладів неоднакового ступеню вуглефікації і різного типу за речовинним складом.

Поширення землистого бурого вугілля у покладах різних вугільних басейнів та площ (проявів) України, відомі переважно з юрського періоду до неогену. Вугілля формувалося в різних геологічних структурах: УЩ, внутрішніх та крайових прогинах, соляної тектоніки (ДДЗ) та карстових воронках (Північний та Південний Донбас).

Землисте буре вугілля поширено у юрських, палеогенових (палеоценових, еоценових, олігоценових) та неогенових відкладах України.

Найбільш вивчене землисте буре вугілля Дніпробасу.

Похожие статьи




Поширення бурого вугілля в геологічних структурах України - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Предыдущая | Следующая