Стратиграфія фанерозойських відкладів в межах Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Особливість геологічної будови Дбб обумовлено його положенням в межах УЩ. У його геологічній будові беруть участь два структурні поверхи: нижній (фундамент) - докембрійські кристалічні породи, верхній - представлений продуктами вивітрювання - первинними каолінами та осадовими породами мезо-кайнозою. Породи кристалічного фундаменту залягають на глибині до 70-100 м і більше (на схилах щита) чи виходять на денну поверхню (на підняттях).

Поверхня кристалічного фундаменту, сформована протягом неогею, має складний рельєф, що значною мірою контролює фації й потужності кори вивітрювання та осадових товщ мезо-кайнозою. На кристалічних породах докембрію залягають товщі каоліну кори вивітрювання, потужністю від перших метрів до 30 м і більше.

Відклади мезозою та кайнозою мають надзвичайно мінливу потужність, від декількох метрів до 100 м в межах щита та до 200-300 і більше метрів на його схилах. Відклади мезозою представлені товщами тріасової, юрської та крейдової систем. Кайнозойська група відкладів включає нашарування палеогенової, неогенової та четвертинної систем. Палеоген представлений напластуваннями палеоцену, еоцену та олігоцену. В палеоценових (1) відкладах виділена райгородська товща та лузанівська світа. Відклади еоцену (2) в басейні представлені нижнім, середнім та верхнім відділами. До нижнього еоцену відноситься канівська (2Kn) світа, що має обмежене поширення в північно-західній та центральні частині Дніпробасу. Середній еоцен включає відклади бучацької (2 Bи) та київської (2 Kv) світ. Відклади харківської (2-3 Hr) серії складені обухівською (верхній еоцен) та межигірською (нижній та середній олігоцен) світами. Полтавську серію представляють відклади берекської (верхній олігоцен) та новопетрівської (нижній міоцен) світ. Вони перекривають всі більш давні напластування. Практично повсюди на УЩ поширені відклади неогену (N), які відносяться до міоцену та пліоцену. В складі відкладів четвертинної (Q) системи виділяють: нижньочетвертинні, середьочетвертинні, верхньочетвертинні та сучасні нашарування. Найбільш значна депресія в межах Дніпробасу - Бовтишська. Вона має майже повний стратиграфічний розріз відкладів мезо-кайнозою.

Сучасні нашарування представлені грунтовим покривом, що відповідає їх природно-географічному районуванню та торфовищами, що розташовані, переважно, в долинах сучасних річок і заболочених низинних територій.

Протягом мезозою та кайнозою на території УЩ виникали умови сприятливі для торфоутворення та торфонакопичення, які в сучасних розрізах представлені буровугільними покладами та горючими сланцями.

Похожие статьи




Стратиграфія фанерозойських відкладів в межах Дніпровського буровугільного басейну - Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Предыдущая | Следующая