Психоаналіз. Неофрейдизм - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Психоаналіз -- група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів терапії невротичних захворювань. Засновником теорїї психоаналізу є австрійський вчений кінця 19 - початку 20 століття Зигмунд Фрейд (Фрейдизм, класичний чи ортодоксальний психоаналіз). Вплив на теорію Фрейда мали нові на той час поняття енергії, введене Гельмгольцем та теорія еволюції Дарвіна. Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури 20 ст., запропонувавши людству новий світогляд. Як терапевтична техніка, психоаналіз відрізняється від психіатрії та психотерапії, маючи за основу ствердження про існування психічного несвідомого та наполягаючи на аналізі та інтеграції складників цього несвідомого в процесі терапії. Психоаналіз спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо.

НЕОФРЕЙДИЗМ, - у, ч. Напрям у сучасній філософії та психології, що спирається на фрейдизм і враховує роль соціального середовища у формуванні особистості; розвинувся наприкінці 1930-х років з ортодоксального фрейдизму; на противагу Фрейду, який в основі мотивації поведінки і діяльності людини вбачав глибинні підсвідомі процеси при провідній ролі сексуального лібідо і сублімації (витиснення і перетворення сексуальних потягів в інші види діяльності), представники неофрейдизму вважають провідним чинником міжособистісні стосунки, при яких вирішальну роль відіграє не конституція організму і спадково визначені потяги, а суспільно-культурні впливи; якщо у Фрейда основним невротизуючим особу чинником вважалося репресування свободи проявів сексуальних потреб, то у представників неофрейдизму - це більш широкий вплив на особистість і її свободу, внаслідок чого виникають механізми "втечі від свободи": садизм, мазохізм, деструктивізм (руйнувати світ, щоб він не руйнував мене) і автоматичний конформізм (підпорядкування соціальним нормам із запереченням усього оригінального і незалежного).

Похожие статьи




Психоаналіз. Неофрейдизм - Предмет, структура та завдання логіки та філософії

Предыдущая | Следующая