Специфіка міфології як форми духовної діяльності людини - Специфіка міфології як форми духовної діяльності людини
Історично міфологія передує релігії та філософії. Вона є лоном, у якому вони формувалися. Міфологія є світоглядом родового і нерозвинутого класового суспільства. Суб'єктом-носієм міфу є рід або інша спільнота, з якої ще не виокремилась особа. Міфологія є синкретичною (нерозчленованою), цілісною формою свідомості. В ній органічно поєднані зародки релігії, філософії, моралі, права, естетичних канонів і навіть науки. Міфологія не знала трансцендентного (що існує поза реальним світом, тобто поза простором і часом) Бога. Її боги хоча й відрізняються від людей, але тільки за ступенем могутності, розуму, а не за суттю, своєю природою.
Будучи первісною світоглядною формою, міфологія виявилася єдиною формою існування суспільної свідомості й тому містила в собі в нерозчленованому, зародковому (синкретичному) вигляді всі наступні форми суспільної свідомості - релігію, мистецтво, науку, мораль та ін., в тому числі філософію. Відмітною рисою первісної міфології була своєрідна "дифузність" її змісту, яка відображала специфічні риси первісного людського. На перших ступенях людської історії ці риси належали лише первісному колективові, а не індивідуальному її члену. Первісні люди не розповідали міфи, а колективно їх "переживали", "програвали", "відтворювали" в колективних містеріях-діяннях.
Первісне суспільство було суспільством рутинним, тобто орієнтованим на традицію, постійне відтворення наявного стану речей. Зміни в ньому відбувалися настільки повільно, що практично залишалися непомітними протягом життя кількох поколінь. Звідси і практичні орієнтації міфологічного світогляду були спрямовані не на творчий пошук нових, більш досконалих форм і способів взаємовідношень з навколишнім світом, а на постійне відтворення традиційного (наявного) стану речей, який уявлявся єдино можливим і тому гармонійним "порядком" буття.
Основний принцип розгляду світоглядних питань у міфології - генетичний (міфологічний). Проблема початку світу, походження природних і суспільних явищ вирішувалась через розповідь про те, хто кого народив. Наприклад, у давньогрецькій міфології процес творення світу відбувався за таким порядком: спочатку був вічний, безмежний, темний Хаос (джерело життя, що з нього виникли світ і безсмертні боги), з якого постала Земля - Гея, а також могутня сила, що все оживляє, Любов - Ерос. Хаос породив вічний Морок - Ереб і темну Ніч - Нюкту. А з Ночі та Мороку виникли вічне Світло - Ефір і радісний світлий День - Гемера. Світло розлилося по світу, і ніч, і день почали зміняти одне одного. Благодатна Земля породила Небо - Урай, до якого піднялись високі Гори, розкинулось широке Море та іп. Аналогічна схема характерна і для міфології інших народів світу (див. Книгу Буття в Біблії). Розповідаючи про минуле і пояснюючи сучасне і майбутнє, міф забезпечував духовний зв'язок поколінь. Зміст міфу здавався первісній людині правдивою реальністю, яка заслуговувала абсолютного довір'я.
Міфи постають як чуттєве відношення людини до світу, зокрема - історичного світу, який виокремлюється в цей час із природного універсуму. Але це відношення особливе, світоглядне. Тому міф - не просто чуттєве відношення, відчуття, а світовідчуття. Тобто це таке відчуття історичної реальності, коли щось конкретно-чуттєве сприймається як узагальнене, чуттєве схоплення світу як цілого. Тому міфологічне історичне світовідчуття виконує не тільки свої власні функції, а значною мірою - й функції уявлення та узагальнення, властиві в розвинутих формах світогляду відповідно світосприйняттю й світорозумінню.
Слово "міф" успадковане від давніх греків. Проте значення даного поняття дуже відрізнялося від сучасного його трактування. "Міф" - "слово", "розповідь" - на перших порах не протиставлявся "логосу", первісним значенням якого також є "слово", "мова". Тільки пізніше "логос" стало означати здатність до мислення, розум. Починаючи з V ст. до н. е. у філософії й історії міф, протиставлений логосу, набув негативного відтінку, означаючи безплідне, необгрунтоване твердження, яке не спирається на чіткий доказ або надійне свідчення Але навіть у цьому випадку поняття "міф", дискваліфіковане з точки зору істинності та протиставлене "логосу", не поширюється на священні тексти про богів і героїв. Так само як багатоликий Прометей, "міф" означає досить різні реалії: теогонію і космогонію, різного роду байки, повчання, родоводи, легенди, які мовби мимохідь передаються з уст в уста. Таким чином, у грецькому контексті міф - не тільки особлива форма мислення, але й сукупність того, що передається і розповсюджується завдяки контактам, зустрічам, розмовам як безособова, анонімна, невловима сила, яку Платон називає "поговір". Міфи, відповідаючи традиційному (наявному) стану речей, який уявлявся єдино можливим і тому гармонійним порядком буття, утверджували в суспільстві дану систему цінностей і формували певні норми поведінки. Стабілізуючи суспільне життя, міфологія відігравала величезну роль у житті людей на ранніх стадіях їхнього розвитку, оскільки стверджувала гармонійність відносин між людьми та між світом і людиною.
Міфічне світовідчуття, на відміну від звичайного, фізіологічного відчуття, завжди містить у собі момент чарівного, фантастичного, постає як чуттєве персоніфіковане й водночас узагальнене уособлення якоїсь вищої сили, що творить історію природи й людей (які в міфології розглядаються як щось єдине, одне з природою).
На противагу релігійному спогляданню, яке засноване на поділі навколишнього світу на поцейбічний і потойбічний, міфологія розглядає світ як щось єдине й неподільне. Звідси така важлива риса міфологічного осягнення історичної дійсності, як перевертництво. Тобто - переконання в тому, що нічого не виникає, не народжується і, відповідно, нічого не зникає, не вмирає. Все лише змінює свою форму існування на інші форми (семантичний ряд перетворень), все перевертається на все; довільне явище, довільний процес і довільна річ може перевернутися на будь-яку живу чи неживу істоту, річ, явище, процес тощо.
І все ж, яким би малопомітним не був процес розвитку на перших етапах історії людства, його темп неухильно зростав, і, нарешті, настав час, коли первісна колективність перестала бути єдино можливою "гармонійною" організацією людської життєдіяльності. Разом з тим втрачає свій сенс і первісна міфологія, яка стала нездатною світоглядно забезпечувати ефективне функціонування нових форм людської суспільності, що розвинулися на руїнах первісного роду. Проте відмирання первісної міфології відбувалося як процес формування на основі елементів, що становили колись (ще в рамках міфології) синкретичну цілісність автономних форм суспільної свідомості. В нових умовах ці форми продовжують виконувати світоглядні функції. У такій ролі виступають насамперед релігія та філософія.
Таким чином філософія є однією з форм суспільної свідомості, що розвинулася десь близько двох з половиною тисячоліть тому на базі первісної міфології, успадкувавши значною мірою в процесі розкладу останньої її світоглядні функції.
Похожие статьи
-
Цінності як структурний елемент діяльності - Цінності в житті людини та суспільства
Свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає в себе ідеальний момент, під час якого...
-
Форми суспільної свідомості - Основні концепції походження свідомості та її вихідні ознаки
Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це -- політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова...
-
Історично-філософські форми ставлення людини до природи - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Розкриваючи історію взаємин між суспільством і природою, підкреслимо, що ці відносини в рамках тієї чи іншої цивілізації мають власну специфіку, тобто...
-
Всі наші міркування про людину підводять до висновку, що основою буття людини постає діяльність як особливий, специфічний прояв людської активності....
-
Соціальні фактори формування свідомості людини
Соціальні фактори формування свідомості людини Коли людина виділяє себе з природи, тоді вона протиставляє себе їй і починає усвідомлювати своє "Я" і свою...
-
Специфіка морального конфлікту в політичній діяльності. Проблема "брудних рук"
Розглядаючи політичну діяльність як об'єкт етичного аналізу, ми зіштовхуємось з великою кількістю протиріч та білих плям як в теорії так і на практиці....
-
Чуттєвість людини як філософська проблема
Чуттєвість людини як філософська проблема Думки науковців з приводу людської чуттєвості завжди були неднорідними. Відмінність поглядів вилилася у тривале...
-
"Что же за тайна -- человек!" - Духовное наследие Августина Блаженного
"Как же люди отправляются в путь, чтобы восхититься горными вершинами, грозными морскими волнами, океанскими просторами, блужданиями звезд, но при этом...
-
Мистика и духовный путь - "Философия свободного духа" Н. Бердяева
Понимание "мистики" как "тайны" должно быть основой религии, источником ее творческого движения. Но, по факту отношения между мистикой и религией...
-
Критерии духовного здоровья Всемирная организация здравоохранения выделяет следующие критерии психического здоровья: - осознание и чувство непрерывности,...
-
Введение - Духовное здоровье человека
Психический духовный здоровье Одной из серьезных проблем современного общества является проблема духовного здоровья человека. Внимание, уделяемое этой...
-
За небольшим исключением у всех времен и народов высказывались о жизни негативно. "Величайшее первое благо -- совсем не рождаться, второе -- родившись...
-
Заключение, Список литературы - Духовное здоровье человека
В заключение следует напомнить об историческом факте, иллюстрирующем всю важность понятия "духовное здоровье человека" для общественного прогресса. За...
-
Инструменты духовного здоровья - Духовное здоровье человека
Среди множества инструментов, которые обеспечивают духовное развитие личности, можно выделить основные и второстепенные. Мы будем говорить о них в...
-
Проблема жизни и смерти всегда привлекала внимание исследователей. Ей принадлежит центральное место в философии и всей культуре человечества. Причина ее...
-
Не трудно видеть, что в основе разных пониманий сути антропосоциогенеза таится вопрос о соотношении биологического и социального в человеке, или, говоря...
-
Августин Блаженный. Современная оценка - Духовное наследие Августина Блаженного
Нет необходимости доказывать присутствие Августина в культуре последних поколений, считая и наше. Он остается одним из тех немногих христианских...
-
"Град земной" и "Град Божий" - Духовное наследие Августина Блаженного
Назначение человека, назначение человечества -- вот о чем размышляет Августин. В последних двенадцати книгах "0 граде Божьем" его апология превращается в...
-
Право на смерть, эвтаназия - Жизнь, смерть и бессмертие в духовном опыте человечества
В какой-то мере сам термин "право на смерть" звучит парадоксально ведь на протяжении веко предпосылкой всех человеческих прав являлось самое главное,...
-
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму
Соціальний вимір гідності людини у філософії стоїцизму Проблема гідності людини значуща не тільки в етичній, духовній площині, вона актуальна і в...
-
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя
Найвищі моральні цінності людини: сенс життя і щастя Цінність - явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто...
-
Природное, социальное и духовное измерения человека - Происхождение и сущность человека
Анализ доступного для изучения разнородного антропологического знания показывает, что истинность тезиса о целостности человеческого существа все...
-
Личность - понятие богатое по содержанию, включающее не только общие и особенные признаки, но и единичные, уникальные свойства человека. То, что делает...
-
Августин Блаженный об истоках греха - Духовное наследие Августина Блаженного
Рассматривая наиболее интересные аспекты учения блаженного Августина, следует прежде всего остановиться на его произведениях "Против Пелагия". Согласно...
-
Важливість та актуальність висунутої теорії можна побачити в проблемі опозиції ідеї універсальності прав людини та основних постулатів теорії культурного...
-
Термін "культура" вперше зустрічається в одному з творів знаменитого римського оратора Цицерона (45 р. до н. е.). Первісно він означав обробку грунту,...
-
Жизнь, духовная эволюция и сочинения Августина - Духовное наследие Августина Блаженного
Личность Августина чрезвычайно привлекательна своей искренностью, глубиной и живостью ума, а конкретность и непосредственность его интересов (в отличие...
-
Духовное производство, духовные потребности - Духовная жизнь как сфера общественной жизни
Духовная сфера представляет собой самую возвышенную сферу жизнедеятельности общества и человека. К духовной жизни человека относят: знания, чувства,...
-
Закони діалектики - Основні принципи та закони діалектики, її походження та етапи розвитку
Закони діалектики невіддільні від категорій. З одного боку, будь-який закон виражається з допомогою категорій, з другого - відношення між категоріями...
-
Содержание понятия - Духовное здоровье человека
Психическое здоровье (духовное или душевное, иногда - ментальное здоровье) -- согласно определению Всемирной организации здравоохранения, это состояние...
-
Итак, постмодернизм описывает реальность как текст, застывший в своих "означаемых". Зоной, свободной от давящего пресса бесконечного ряда объективаций...
-
Творчість Хільдегарди з Бінгена як винятковий феномен середньовічної філософії, літератури та духовного наставництва Терехова Л. В., Студентка...
-
Истина и прозрение - Духовное наследие Августина Блаженного
Познавательный процесс Августин интерпретирует так. 1) Ощущение, как учил Плотин, не есть аффект, воздействие, претерпеваемое душой. Чувственные объекты...
-
Смисложиттєва проблематика в екзистенції людини
Анотація Однією з глибинних констант життєдіяльності є пошук людиною стійкої платформи для здобуття щастя, яке виступає головною суб'єктивною домінантою...
-
Починаючи з 2008 року, світ поринув у фінансову кризу. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього...
-
Материальное бытие - это бытие природы, ее состояний, явлений и процессов; это мир вещей, созданных человеком. Духовное бытие проявляется, во-первых, в...
-
Природа і відповідальність людини - Поняття "екологічної кризи" в філософії
Для сучасності характерно прагнення повернути єдність людини і природи. Не боячись впасти в перебільшення, можна сказати, що філософія ХХ століття рішуче...
-
История человечества отмечена последовательной сменой множества культурных эпох. Последняя из них получила название эпохи постмодерна. В предельно...
-
Понятие "смерть" - Жизнь, смерть и бессмертие в духовном опыте человечества
Смерть представляет собой окончание жизненного цикла любого живого организма. После чего вступают в силу законы неорганической природы. Люди долгое время...
-
Введение - Духовное наследие Августина Блаженного
Подорванная набегами варваров и внутренней анархией, Римская империя была восстановлена -- со времен Диоклетиана (284-305 гг.) и Константина (306-337...
Специфіка міфології як форми духовної діяльності людини - Специфіка міфології як форми духовної діяльності людини