Криза духовності людини в контексті фінансової кризи - Людський фактор в причинах сучасних фінансових криз

Починаючи з 2008 року, світ поринув у фінансову кризу. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що відбувається на наших очах, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою 1929-1932 рр. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих "subprime mortgages". Ми погоджуємося з думкою професора С. Пролеєва, що нинішня глибока криза має не лише позафінансову, а й позаекономічну природу [1, с. 32].

Оскільки факт кризи уже зафіксований, то кожна країна буде виходити з неї за різними сценаріями. Що ж стосується України, то, насамперед, потрібно врахувати, що держава ще молода, і сьогодні, в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному її житті, постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Тобто повинна змінитися сама філософія виховання, яка має розглядати виховання як взаємодію, процес створення дорослими оптимальних умов для реалізації особистістю свого природного потенціалу, формування базису її особистісної культури, системи ціннісних ставлень до світу, до самої себе. Особистість завжди перебуває і діє у рамках певної культури і є одночасно об'єктом культурного впливу та суб'єктом, творцем цінностей [2]. Це цілком природно, бо кожна епоха породжує свої цінності, світоглядні орієнтири.

У щоденному житті людина проявляє себе у повсякденному виборі через ситуативну поведінку, яка визначається обставинами (ситуативний простір), через соціальну дію, яка детермінується локальною (ситуативною) метою (соціальний простір), через рефлексію власної діяльності, яка залежить від культурної традиції середовища (культурний простір) і як релаксацію буття - рух у вічних цінностях і питаннях (екзистенційний простір) [3].

Фундаментальною потребою людини є намагання усвідомити та зреалізувати смисл життя. Для збереження душевної рівноваги людині потрібна мета у житті, яку вона вважає високою, і гордість, що вона трудиться задля її здійснення. Відсутність смислу породжує у людини стан, який В. Франкл назвав "екзистенціальним вакуумом", що зумовлює так звані "екзистенційні неврози" [4, с. 80].

Основою культури життєвого самовизначення особистості, на погляд психологів, педагогів, є формування ціннісного ставлення до світу, до суспільства, до держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. За допомогою поняття "цінності" психологи визначають оцінку людиною об'єктивних якостей і чеснот. Розмірковуючи про цінності, людина не лише спостерігає дійсність, а й активно на неї впливає. Коли особистість сприймає ідею цінності, вона налаштовується на практичну діяльність і відповідно мотивує власну поведінку. Цінність стає рушійною силою, починає регулювати діяльність людини.

Проблему цінності можна розглядати як проблему ставлення особистості до дійсності, тобто, оперуючи поняттям "ціннісне ставлення", ми розуміємо під ним активне особистісне ставлення дитини до різних сфер життєдіяльності - Природи, Культури, Людей. У ціннісному ставленні як формі свідомості спостерігається вибіркове ставлення зростаючої особистості до оточуючого середовища. Це свідчить про те, які саме цінності мають особистісне значення. Ціннісне ставлення як одна із сфер моральності передбачає саморегуляцію, здатність зростаючої особистості не копіювати норму, а свідомо ставитися до неї, що вимагає вибору рішення на основі особистої відповідальності. Стійке ціннісне ставлення - дуже важлива умова гармонійного й всебічного розвитку особистості, гарант її життєздатності, готовності до виживання у нових умовах існування. На духовний розвиток особистості, необхідність національно спрямованої виховної системі освіти орієнтують Конституція України, Програма "Діти України", Закон України "Про освіту", Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", "Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столiттi" та інші документи.

Великий педагог В. Сухомлинський писав, що треба вміти відчувати поряд із собою людину, вміти розуміти її душу, думати і відчувати, як вчинки можуть відбитися на душевному стані іншої людини, бути добрими і чутливими до людей, допомагати в біді, не робити зла, а отже духовна діяльність - це активні зусилля особистості для того, щоб наші політичні, моральні, естетичні ідеї, погляди, переконання, ідеали стали багатством особистості, внутрішніми цінностями людини; духовна діяльність - це відбиток суспільних відносин, включаючи працю, у внутрішньому світі особи, в її пристрастях, устремліннях, бажаннях [5, c. 145-154].

Дуже важливо пам'ятати думку В. Сухомлинського про те, що будь-який успіх не може виникнути на порожньому місці, його потрібно довго та терпеливо готувати; що людині потрібна установка на завтрашню радість. Кожна людина - неповторна особистість. На передній план повинна висуватися проблема цінності людської особистості. Громадянське суспільство має дати їй орієнтир певного ідеалу, певного типу особистості, яка знає свою мету, цінності, мотиви, принципи життя, усвідомлює необхідність праці, як основної форми життєдіяльності, вміє поважати та цінувати свою працю та працю інших людей, наділена і розвиває творчі якості інтелекту, творче мислення, риси характеру тощо, тобто йде мова про формування "Я-концепції" такого типу особистості, яка б вбирала й вдосконалювала в собі традиційні риси характеру, які завжди були притаманні українському народу - духовність, моральність, волелюбність, хазяйновитість, демократизм, емоційність, естетизм, делікатність, благодійність та інші, а також виробляла такі, які необхідні сучасній діловій людині: діловитість, комунікабельність, професіоналізм, компетентність, мобільність тощо. Кожна людина має усвідомлювати свої чесноти і вади, здібності, свої думки, почуття, бажання; належати до соціальної групи; відчувати себе частинкою людської спільноти, тобто пізнати своє матеріальне, духовно-моральне і соціальне "Я", при цьому вміти дати собі самооцінку через позитивне ставлення до себе, усвідомлення своєї значущості для інших і себе, суб'єктивно ставитися до зовнішніх впливів і відповідно адекватно реагувати своєю поведінкою на них.

Сьогодні соціально-політичні та економічні умови життя українського народу характеризуються як піднесенням національної свідомості і самосвідомості людей, так і зміною системи цінностей на особистісному рівні, значним розшаруванням у суспільстві за рівнем матеріальних можливостей, невизначеністю життєвих планів, інтересів. Ці фактори пов'язані з дестабілізацією виробництва і безробіттям, втратою духовного зв'язку між представниками різних поколінь. У молодіжному середовищі в державі спостерігається девальвація духовних цінностей, приниження людської гідності, культ сили, знижується загальнокультурний рівень частини молоді, спостерігається переважання прагматичних орієнтацій, зорієнтованість на матеріальну забезпеченість, конкурентоспроможність, культ сексу, поширення правопорушень. Ці явища породжуються як недостатнім рівнем виховної роботи, так і нав'язуванням молоді норм поведінки західного зразка. Безперечно, ці проблеми вимагають негайного вирішення з боку держави, адже соціальні негаразди й моральний клімат все більше загострюють проблеми молоді. Самоствердження, самоактуалізація особистості, особистісне самопочуття, життєва перспектива в цілому дозволяє молодій людині розв'язувати різноманітні проблеми сьогодення. Дослідниками доведено, що на формування особистості впливають соціальне макро і мікросередовище (сім'я, школа, ВНЗ, різні соціальні групи тощо), а також соціокультурне середовище. Однак власне у цьому середовищі спостерігаються з одного боку відродження національно-культурних цінностей, а з іншого боку - поява індивідів, яких можна охарактеризувати бездуховними, безкультурними особистостями. Велика кількість молоді бездіяльна, вилучена стараннями ЗМІ за рамки історичних і національних цінностей, байдужа до традицій української культури. Сучасній молоді бракує творчої уяви, ініціативи, винахідливості та внутрішньої духовності.

У процесі навчання в кожного студента формується система поглядів, яка відображає їх ставлення до української історії, культурних надбань народу, певні світоглядні орієнтації, що виражаються у відношенні студентської молоді до подій, явищ, політики, культури, людського суспільства взагалі. Йде процес не просто здобуття знань, а й їх осмислення, які потім становлять основу переконань. Чим більша переконаність особистості, тим активніша її життєва позиція.

Узагальнюючи висновки, слід відмітити, що названі наступні риси: почуття національної гідності, патріотизм, повага до законів, символів своєї держави, готовність до захисту Вітчизни, пошана предків, самопожертва, професіоналізм, відважність, мужність, компетентність, елегантність, інтелект, пунктуальність, вірність, чуйність, ввічливість, повага до старших, культура мовлення, оптимізм, релігійність, комунікабельність, людяність, вміння вислухати іншу людину і поважати кожну людину, як особистість, вміння переконувати інших людей, наставляти на праведний шлях, ведення здорового способу життя, справедливість, чесність, доброта, нетерпимість до зла, свобода, працьовитість, щирість, гідність, мудрість, сумління тощо. Також крім згаданих рис були названі й такі: бажання єдності та неподільності українського народу, любити і знати мову, культуру, традиції, не цуратись національного одягу, мати прагнення вивести країну з кризового стану, володіти умінням виходити з будь-якої ситуації мирним шляхом на благо своєї країни, бути вольовою, сконцентрованою, відвертою людиною, приємною у спілкуванні, духовна і фізична краса особи тощо. Серед названих національних ідеалів поряд з постатями Ярослава Мудрого, княгині Ольги, Богдана Хмельницького, Володимира Мономаха, Степана Бандери, Василя Стуса, Ліни Костенко названі В'ячеслав Чорновіл та низка інших.

Культура життєвого самовизначення у молоді формується завдяки ідеї натхнення через суб'єкт - суб'єктну взаємодію між вихователями і учнями у процесі групової діяльності, яка ініціює духовну енергію, стимулює максимальне вираження її "Я", "тут і тепер", "у цьому житті", "у даний момент творчої діяльності". Ідеями виступають соціально-культурні і національні цінності, оскільки вони складають зміст основних сфер життєдіяльності і самовизначення людини: патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, екологічна свідомість, естетичні почуття, дії і вчинки, добро, щастя, милосердя, дружба, любов, істина, краса, творчість, соціальна значущість праці, потреба в трудовій активності, працелюбність, здоровий спосіб життя тощо. Завдяки цьому формується власна життєва позиція, власний світогляд, ставлення до себе, до оточуючого світу, з'являється здатність розуміти себе, інших, суспільні процеси, а головне - вміння ставити собі завдання й діяти відповідно до виробленої стратегії.

На нашу думку, відправним моментом у роботі з молоддю є проведення практичних заходів за напрямами діяльності, спрямованих на формування у них позитивного емоційно-ціннісного ставлення до себе й до світу; орієнтація на усвідомлення зростаючою особистістю таких категорій як Істина, Добро, Краса, Правда; рівноцінне засвоєння у процесі життєдіяльності всіх сфер життєдіяльності - "Суспільство і держава", "Природа", "Праця", "Культура", "Інші люди", "Я Caм " (гармонійне поєднання відомостей про кожну з них буде сприяти становленню соціальної компетентності особистості, її гармонійному і різнобічному розвитку). Особливе місце має належати індивідуалізації виховної роботи, урахуванню природних особливостей життєвих обставин.

Як зазначається у Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI столітті, становлення української державності, інтеграція в європейське та світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління та виховання, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, якій притаманні пріоритети національної культури, на виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, до сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється [6, 5].

Аналіз дослідження свідчить, що проблема є однією з найважливіших проблем сучасності. Наше дослідження не вичерпує відповідей на запитання, які стоять перед проблемою формування ціннісних орієнтацій, духовності, становлення людини через постійну працю душі, яка має свій зміст і виступає як процес осмислення, переживання за себе, сім'ю, державу, суспільство, націю, людство і своєї ролі у суспільному прогресі, це зародження і прояв совісті, особистої відповідальності за долю близьких і далеких людей, за Батьківщину, планету, це виконання духовного призначення у земному житті, а тому потребує надзвичайної уваги.

Похожие статьи




Криза духовності людини в контексті фінансової кризи - Людський фактор в причинах сучасних фінансових криз

Предыдущая | Следующая