Екологія тваринного світу - Екологія рослинного і тваринного світу Чернігівщини

Тваринний світ Чернігівщини багатий і різноманітний. Особливо цінними є мисливські тварини, але існує велика проблема незаконного полювання на рідкісних тварин, що може спричинити загрозу їх вимирання.

Досить велика чисельність в Чернігівській області зайця-русака.

Заєць-русак. Заєць-русак любить відкриті місця і селиться зазвичай там, де є зарості бур'яну, густої трави. Тому здебільшого зайця-русака можна зустріти в полі, на лугу або пасовищі.

Ареал, що його населяє заєць-русак, на багатьох територіях був розширений штучно. На відміну від кролика, заєць-русак риє нори тільки в країнах з теплим кліматом. Вдень заєць-русак відпочиває в неглибокій ямці, розташованій в добре укритому місці. Завдяки своєму забарвленню він чудово маскується. Чим-небудь стривожений, русак нерухомо сидить, притиснувши вуха до тіла. Якщо ворог підійде дуже близько, заєць вискакує з укриття і тікає. Бігає він швидше за біляка, стрибки його довші. На короткій відстані русак здатний розвивати швидкість бігу до 50 км/год. Втікаючи, заєць-русак може обдурити переслідувача, майстерно заплутуючи сліди і швидко змінюючи напрям бігу.

Лось європейський водиться в широколистяних лісах поблизу від боліт і озер, але взимку перекочовує в сухіші і вищі райони. Довжина тіла самця до 3 м, висота в холці до 2,3 м, довжина хвоста 12-13 см; маса 360-600 кг. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючої м'ясистої верхньою губою. Під горлом м'який шкірястий виріст ("сережка"), що досягає 25-40 см. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі.

У самців величезні (найбільші у сучасних ссавців) лопатисті роги; їх розмах досягає 180 см, маса - 20-30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді - грудні і ходить без них до квітня - травня. Самки безрогі. Шерсть у цих тварин сіро-бурого або чорно-бурого кольору з яскравим відтінком на губах і ногах. Гін у лося відбувається в кінці серпня-вересні і знаменується ревом - "стогоном". На відміну від оленя благородного, лось злучається тільки з однією самкою.

Козуля європейська. Вага дорослої козулі досягає 30 і більше кілограмів. Забарвлення хутра взимку темне, рудувато-сіре, а влітку - руде. Як і в оленів, навколо хвоста в козулі є біла пляма. У молодого самця одновершинні шилоподібні роги з'являються на першому році життя. Скидає ці роги самець в лютому - березні, а буває, що носить їх і до грудня наступного року. На другому році життя у самця виростають чотирикінцеві роги, в подальшому - шести кінцеві і навіть восьми кінцеві. В жовтні - листопаді, після скидання рогів, самця від самки можна відрізняти по товстішій та коротшій шиї і по висячому пучку шерсті на череві. Живуть козулі як у листяних, так і в хвойних та мішаних лісах, переважно там, де є підлісок.

Дика свиня. Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного чи коричневого. Багато особин мають бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Морда видовжена, у самців виступаючі ікла.

Дика свиня - переважно нічна і загалом усеїдна тварина. Переважну частину раціону цієї тварини становлять фрукти, насіння, коріння і бульби.

І в диких, і в здичавілих представників виду основною соціальною одиницею є самиця і її виводок. Після того, як молодь перестає годуватись молоком дві або більше сім'ї можуть зібратися разом. Зазвичай групи складаються з 6-20 особин, хоча великі стада до близько 100 особин були також помічені. Цей зв'язок залишається стабільним до початку наступного сезону парування, коли раніше поодинокі дорослі самці вступають у боротьбу за самиць. Самці зазвичай виборюють контроль над 1-3 самицями, але іноді це число може сягати 8. Після сезону спарювання самці йдуть геть. Самиця зазвичай народжує від 4 до 8 поросят, хоча відомі випадки народження до 13 поросят.

Бобри - досить великі гризуни. Вони мають масивне тіло, сплощений зверху вниз і вкритий роговими лусочками хвіст, яким вдаряють по воді, попереджаючи один одного про небезпеку. Пальні задніх кінцівок з'єднані плавальною перетинкою, на передніх перетинка відсутня. Кіготь другого пальця задніх кінцівок роздвоєний, він служить для розчісування шерсті. Вушні раковини бобрів під час плавання складаються уздовж, а ніздрі замикаються. Бобри поселяються по берегах річок з повільною течією та інших водоймищ, навколо яких є заплавна деревна рослинність з м'яких листяних порід. Як і їхні родичі, канадські бобри, вони будують греблі, хатки та влаштовують гатки. Іноді бобри роблять канали, по яких сплавляють заготовлений деревний корм. Бобри не впадають у сплячку. Взимку вони харчуються заготовленою деревиною.

Вовки живуть невеликими сім'ями або зграями. Кількість особин у зграї зазвичай не перевищує 10-12. До її складу найчастіше входять вовки-батьки із сьогорічним або минулорічним виводком, іноді до них можуть приєднуватися й чужинці. Вожаком у зграї буває найдосвідченіший та сильніший вовк, причому це може бути і вовчиця. Кожна зграя має свої "мисливські угіддя", які вона неухильно охороняє від інших вовків. Вовки мають складну систему комунікації, що складається з різних звуків, міміки, поз тіла, положення хвоста тощо.

Живляться вовки дрібними гризунами, зайцями, копитними, птахами та іншими тваринами, а також падлом. Подеколи доповнюють свій раціон ягодами та різними рослинними продуктами. На велику здобич вовки полюють усією зграєю. Вовки-одинаки, які з певних причин залишилися без своєї зграї, мають набагато менше шансів вижити.

Свої лігвища вовки влаштовують у важкодоступних місцях, неподалік від води. Це можуть бути як природні сховища, так і нори інших тварин. Зазвичай вовки задля безпеки полюють тільки на певній відстані від свого сховища (не менше 7-10 км). У лігвищах вони живуть тільки доки в них є малі вовченята, а потім вільно пересуваються в межах своєї мисливської території.

Ці хижаки відрізняються своєю силою та витривалістю. Вовк може розвивати швидкість до 60 км за годину, може тривалий час залишатися без їжі, але після вдалого полювання здатен з'їсти до 10 кг м'яса (середня маса самого вовка - 30-40 кг).

Лисиця. Індивідуальна ділянка, яку займає пара або сім'я лисиць, має забезпечувати їх не тільки достатньою кількістю їжі, але й придатними для облаштування нір місцями. Лисиці риють їх самі, або (що трапляється часто) займають нори борсуків, бабаків, песців та інших риючих тварин, пристосовуючи їх до своїх потреб.

Найчастіше лисиці поселяються на схилах ярів та пагорбів, вибираючи ділянки з добре дренованим піщаним грунтом, захищені від підтоплення дощовими, грунтовими та талими водами. Навіть якщо нора викопана самостійно, не кажучи вже про борсучі, песцеві і т. ін., вона звичайно має кілька вхідних отворів, що ведуть через більш або менш довгі тунелі в гніздову камеру. Інколи лисиці використовують природні сховища -- печери, розколення скель, дупла товстих дерев, що впали. В більшості випадків (але не завжди) житло буває добре вкрите густими заростями. Але його демаскують довгі стежки, а поблизу -- великі викиди грунту біля входів, численні залишки їжі, екскременти і т. ін. Нерідко на "містечках" лис розвивається пишна сорна рослинність.

Як правило, лисиці використовують постійні сховища лише в період виховання молодих, а протягом решти року, зокрема взимку, відпочивають у відкритих лігвах в снігу або траві. Але, рятуючись від переслідування, лисиці у будь-яку пору року можуть переховуватись у першій-ліпшій норі, яка зустрінеться в місцях їхнього життя.

Чернігівське Полісся - головний в Україні регіон розмноження таких цінних мисливсько-промислових птахів, як тетерев, глухар, рябчик, лебідь-шипун та ін. З рідкісних птахів тут трапляються журавель сірий, лелека чорний та ін.

Полісся є основним в Україні регіоном, де водяться польова і лісова миші, полівка сіра, полівка лісова, які завдають великої шкоди сільському господарству. Шкодять рослинам і тваринам квіткогриз яблуневий, короїд-топограф, шовкопряди, комарі, гедзі та ін.

Похожие статьи




Екологія тваринного світу - Екологія рослинного і тваринного світу Чернігівщини

Предыдущая | Следующая